ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМ УТРИМАННЯ М\'ЯСНОЇ ХУДОБИ В ПОЛІССІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету, основні задачі, предмет досліджень, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, відображено їх апробацію, зазначено особистий внесок здобувача, кількість публікацій.

У першому розділі «Теоретичні основи виробництва яловичини із застосуванням різних систем утримання м'ясної худоби» викладені результати дослідження закономірностей, стану та тенденцій виробництва яловичини у світі та в Україні, значну увагу приділено аналізу організаційно-економічних умов, інноваційних чинників, що забезпечують інтенсифікацію галузі скотарства і сприяють зростанню економічної ефективності виробництва яловичини. Дано аналіз проблем розвитку скотарства в Україні, обґрунтована необхідність його інтенсифікації та підвищення ролі у вирішенні продовольчої проблеми. Викладені основні методологічні принципи досліджень. Встановлено, що у світі середньодушове споживання м'яса в 2006 р. становило 42,4 кг на рік, і складало лише половину науково обґрунтованої норми. М'ясо великої рогатої худоби в м'ясному балансі складає майже 25 % (10 кг на душу населення), що свідчить про необхідність подальшого розвитку галузі м'ясного скотарства.

Виробництво яловичини у світі відбувається в основному за рахунок спеціалізованих м'ясних порід, що дає можливість отримувати якісну яловичину із використанням дешевих пасовищних кормів. Основні показники, що характеризують стан виробництва яловичини у світі, значною мірою відрізняються за регіонами, групами країн та окремими країнами.

Загальною тенденцією розвитку скотарства у світі є його інтенсифікація, внаслідок чого зросло виробництво м'яса великої рогатої худоби в розрахунку  на 1 голову, зростає маса забійних туш, послідовно підвищується попит на телятину.

В сучасних умовах м'ясне скотарство розвивається на основі спеціалізації, концентрації та прогресивних технологій, що забезпечують виробництво високоякісної яловичини з мінімальними витратами та при високій продуктивності праці.

Організаційно-економічні перетворення в агропромисловому комплексі України в умовах формування ринкових відносин призвели до суттєвих негативних змін і в галузі скотарства. М'ясна галузь опинилась в кризовому стані: різко скоротилось поголів'я худоби, зменшилось виробництво м'яса та м’ясопродуктів, застаріла матеріально-технічна база, зруйнована інфраструктура, посилилась конкуренція з боку закордонних виробників.

Починаючи з 1991 р.,  в усіх категоріях господарств поголів'я худоби постійно скорочується і складає на сьогодні 25 % до поголів'я 1990 р.  На 100 молочних корів припадає 1,1 голова м'ясних порід, у той час як у США, Канаді, Франції – 200-300 голів. Якщо у світі частка яловичини отримана від м'ясних порід худоби становить 54 %, то в Україні – 1,8 %.

Ситуація на ринку яловичини ускладнюється низькою купівельною спроможністю населення і, відповідно, низьким попитом на якісну м'ясну продукцію. Виробництво м'яса великої рогатої худоби в 2006 р. складало 28,5 % до рівня 1990 р., а його питома вага в загальному виробництві м'яса зменшилась з 45,6 % (1990 р.) до 32,9 % (2006 р.). Найбільше скорочення відбулось у сільськогосподарських підприємствах, де залишилось всього 8,8 % обсягів виробництва до рівня 1990 р. На сьогодні основними виробниками  м'яса великої рогатої худоби є господарства населення. Внаслідок цього споживання м'яса та м’ясопродуктів однією особою зменшилось з 68,3 кг у 1990 р. до 42,0 кг у 2006 р. Споживання яловичини залишається на рівні 12,5 кг, що становить 65,1 % фізіологічного мінімуму і менше науково обґрунтованої норми у 2,7 рази. У фонді споживання м'яса яловичина складає 29,8 %.

На сьогоднішній день Україна має сприятливі умови та значні резерви збільшення виробництва яловичини за рахунок залучення виробничого потенціалу у вигляді природних кормових угідь, застосування прогресивних технологій м'ясного скотарства, основою яких є різні системи утримання м'ясної худоби, адаптовані до природно-кліматичних умов даної зони. Застосування різних систем утримання худоби слід розглядати як один з важливих чинників, що забезпечує можливість ефективного виробництва яловичини за рахунок дешевих пасовищних кормів та оптимальних технологічних рішень.

Суттєвий вплив  на розвиток м'ясного скотарства має ціновий механізм, з допомогою якого відбувається перерозподіл доходів на користь посередників.  Фактично диспаритет цін є одним з ринкових чинників, що негативно впливає на розвиток скотарства. Науково обґрунтована цінова політика держави може створити сприятливі умови для відновлення та прискореного розвитку м'ясного скотарства. Цей процес на Поліссі повинен відбуватись з використанням наявних кормових угідь, природних та сіяних пасовищ – це необхідна умова збільшення виробництва якісної та відносно дешевої яловичини. Комплексні дослідження з визначення економічної ефективності виробництва яловичини в залежності від систем утримання худоби можуть бути основою для розробки ресурсозберігаючих технологій та прискореного розвитку скотарства.

До останнього часу тваринництво України залишається в кризовому стані. Автор розглядає інноваційне вдосконалення технології, застосування різних систем утримання м'ясної худоби  як важливий чинник зростання ефективності виробництва яловичини. Ціновий механізм аналізується як фактор перерозподілу доходів між суб’єктами ринкових відносин та стимулювання розвитку галузі.

Установлено, що для Полісся України необхідно проводити подальші комплексні дослідження економічної ефективності виробництва яловичини в залежності від систем утримання худоби в ракурсі вдосконалення  ресурсозберігаючих технологій.

У другому розділі – «Аналіз ефективності систем утримання м'ясної худоби в Поліссі України» - викладена методика та результати досліджень з вивчення ефективності різних систем утримання м'ясної худоби. Наукові дослідження проведені згідно загальної схеми (рис. 1).

Проведено аналіз економічних процесів у сфері виробництва та реалізації м'яса великої рогатої худоби, порівняльний економічний аналіз використання виробничих ресурсів за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання; зроблено економічне обґрунтування шляхів підвищення ефективності використання наявних ресурсів на модульній фермі на 400 м'ясних корів зі шлейфом на основі даних, отриманих у виробничому експерименті.

Експериментальним шляхом встановлено, що бугайці, яких вирощували до 20-міс. віку за стійлової системи, мали живу масу 558,0 кг, за стійлово-пасовищної – 546,0 кг, за пасовищної – 553,7 кг, різниця між групами статистично невірогідна. Телиці у 18-міс. віці мали живу масу за стійлової системи 411,7 кг, стійлово-пасовищної – 386,7 кг, пасовищної системи – 370,1 кг, різниця між групами статистично вірогідна.

Результати контрольного забою показали, що бугайці української м'ясної породи у 20-міс. віці мали важкі туші, високий забійний вихід і високий м’ясний коефіцієнт. Так, забійна маса одного бугайця за стійлової системи вирощування мала 326,77 кг, за стійлово-пасовищної – 336,64 кг,  пасовищної – 329,47 кг, різниця між групами статистично невірогідна. Забійний вихід бугайців за стійлової системи утримання складав 58,56 %, за стійлово-пасовищної і пасовищної  відповідно: 61,66 і 59,50 %.

М'ясний коефіцієнт бугайців за пасовищної системи утримання складає 4,60, за стійлово-пасовищної і стійлової – відповідно 4,41 і 4,40.

Також у розділі викладені результати аналізу впливу стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання м'ясної худоби на ефективність використання виробничих ресурсів, на рівень та структуру собівартості, рівень рентабельності виробництва яловичини. Представлені результати вивчення шляхів реалізації худоби виробниками приватним заготівельникам, підприємствам споживчої кооперації та м'ясокомбінатам. Проаналізовані умови та наслідки реалізації продуктів забою бугайців на ринках та в спеціалізованих магазинах, визначено рівень доходів всіх учасників ринкових відносин. Суттєвий вплив на ефективність виробництва яловичини має раціональне використання виробничих ресурсів (табл. 1).

Загальні витрати кормів, фактично однакові в усіх варіантах ферми, дещо відрізняються в розрахунку на 1 ц приросту. За пасовищної системи утримання вони на 0,9 % та на 2,5 % більші порівняно зі стійловою та стійлово-пасовищною.

Пасовищна система порівняно зі стійловою забезпечує економію пально-мастильних матеріалів на 42,9 %; електроенергії 16,8 %; праці 3,6 %; забезпечує вищий рівень ресурсовіддачі та суттєво впливає на собівартість продукції     (табл. 2).

Рівень собівартості за пасовищної системи утримання був нижчий порівняно зі стійлово-пасовищною та стійловою. Так, повна собівартість 1 ц приросту  за пасовищної системи була на 21,2 % нижче порівняно зі стійловою та на 20,9 %  - порівняно зі стійлово-пасовищною системою.  В результаті цього рентабельність виробництва за пасовищної системи складала 38,2 %, що більше порівняно зі стійлово-пасовищною та стійловою системами відповідно на 3,85 % та 22,8 %.

Проведений аналіз ефективності реалізації худоби живою масою за різними каналами збуту. Установлено, що ефективність реалізації при цьому залежить від рівня ціни. Приватні заготівельники пропонують виробникам найнижчу ціну (550 грн./ц живої маси). В цьому випадку збитковим є виробництво в усіх варіантах ферми, однак найменш збитковим воно є за пасовищної системи (-15,5 %), а найбільш збитковим – за стійлової (-29,5 %). Підприємства споживчої кооперації пропонують більш високу ціну (700 грн./ц живої маси) однак і в цьому випадку фактично досягається рівень рентабельності близький до межі беззбитковості від 7,5 % за пасовищної системи утримання до (-10,3 %) за стійлової. Реалізація за більш високою ціною (900 грн./ц) м'яса комбінатам дає можливість отримати прибуток у І, ІІ та ІІІ варіантах ферми відповідно: 15,4 %, 34,4 %, 38,2 %. Подальший рух продукції не впливає на прибутковість виробництва. Він забезпечує перерозподіл коштів між закупівельниками, переробниками та кінцевими реалізаторами, де враховується рівень закупівельних цін, витрати на переробку та реалізацію і кінцева ціна реалізації продуктів забою. Отже, реалізація продуктів забою приватними заготівельниками забезпечує рентабельність за стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання відповідно:   56,8 %, 64,4 %, 58,0 %; підприємствами споживчої кооперації    відповідно:    22,6 %,   29,3 %, 24,1 %;   м'ясокомбінату   відповідно:    (-4,8 %), 0,6 %, (-3,5 %). Спеціалізовані магазини отримують прибуток в межах торгівельної надбавки.

У третьому розділі – «Пропозиції щодо підвищення економічної ефективності виробництва яловичини», за допомогою економічного аналізу визначено параметри різних варіантів ферми на 400 м'ясних корів зі шлейфом в межах обсягу виробництва від 50 до 300 т яловичини на рік. Співставленням обсягу виробництва, рівня постійних, змінних та загальних витрат,  ціни реалізації та загального доходу було виявлено комбінації цих показників, що забезпечують максимізацію прибутку, мінімізацію збитків, чи умови закриття підприємства.

Методом порівняння загальних витрат і загального доходу (TC=TR) виявлено

обсяги виробництва та рівень цін реалізації, за яких ферма на 400 м'ясних корів зі шлейфом може отримати максимальний прибуток в умовах стійлової, стійлово-пасовищної та пасовищної систем утримання (табл. 3).

Установлено, що за стійлової системи утримання та ціні 9 грн./кг живої маси при обсягах 50-150 т поступово зменшується збиток: з (-382) тис. грн. до (-79) тис. грн., при збільшенні обсягу в межах 200-300 т прибуток зростає від 139 тис. грн.

до 434 тис. грн. Збільшення обсягу виробництва понад 300 т обмежують біологічні можливості тварин. За стійлово-пасовищної системи в аналогічних умовах збитковим є обсяг виробництва в межах 50-100 т і складає від (-295) тис. грн. до (-110) тис. грн., а в межах 150-300 т прибуток поступово зростає від 110 до 763 тис. грн. на рік. За пасовищної системи утримання збитковим є обсяг виробництва 50-100 т: (-161) тис. грн. –  (-84) тис. грн. Обсяг 150-300 т забезпечує прибуток, що зростає від 143 тис. грн. до 821 тис. грн.  Найбільший прибуток у розмірі 917 тис. грн. отримає ферма з пасовищною системою утримання худоби, що на 8,7 % більше порівняно зі стійлово-пасовищною та в 2,6 рази більше порівняно зі стійловою системою. Методом порівняння граничних витрат і граничного доходу (МС=MR) визначено межу беззбитковості та рівень цін беззбитковості для кожної з систем.

Крім того, розраховано рівні цільових цін, що забезпечують заданий рівень рентабельності в межах  10 – 50 %. Визначено оптимальний рівень дотацій для виробників з боку держави. Для забезпечення рівня рентабельності 30 % для пасовищної системи при існуючому обсязі виробництва 250 т рівень дотацій складає 1,8 грн./кг живої маси. Враховуючи ринковий характер відносин, дотації в розмірі 1,8 грн./кг доцільно ввести для всіх виробників, незалежно від систем утримання, які вони використовують.