ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ І ПРИЙНЯТТЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ І ТАКТИЧНИХ РІШЕНЬ СЛІДЧИМ

Краткое содержание

1)    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми; вказано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження; викладено наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; подано відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1 – «Концептуальні засади прийняття рішень слідчим на основі використання сучасних інформаційних технологій» – складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Передумови дослідження проблеми прийняття рішень слідчим» проведено аналіз криміналістичної літератури щодо понять процесуальних і тактичних рішень слідчого, відзначено їх особливості й функції в процесі розслідування. Відзначено, що умови, в яких слідчому доводиться приймати процесуальні й тактичні рішення, характеризуються дефіцитом часу, що зумовлено необхідністю вирішення великої кількості завдань у відносно короткі терміни; інформаційною невизначеністю, пов’язаною як з браком інформації про подію, що розслідується, так і з відсутністю надійних джерел її отримання; необхідністю узгодження рішень; труднощами у взаємодії з оперативними працівниками тощо. Оскільки здатність сприйняття інформації й розумові можливості людини з обробки інформації об’єктивно вельми обмежені, слідчі постійно стикаються з проблемою пошуку раціонального рішення. Зазначені обставини, а також той факт, що центральним суб’єктом процесуальної діяльності, який самостійно приймає рішення, є слідчий, виступають чинниками ризику прийняття суб’єктивних, необґрунтованих або помилкових рішень і негативно впливають на ефективність слідчої діяльності в цілому. На цій підставі зроблено висновок про те, що проблема обґрунтованості рішень слідчого стає однією із центральних у слідчій діяльності.

Аналіз літературних джерел свідчить про дискусійний характер поняття обґрунтованості процесуальних рішень у науці кримінального процесу. З огляду на це зроблено спробу його уточнення. Зазначене поняття сформульовано таким чином: обґрунтованість процесуального рішення слідчого - це ознака (складова) якості рішення, свідчення достовірності (істинності) його суті й змісту, яка вичерпно підтверджується достатньою сукупністю доказів та іншими взаємопов’язаними з ними підставами (переконливими доводами, аргументами).

З урахуванням того, що на початковому етапі розслідування засадниче значення має використання типових версій, акцентовано проблему прийняття слідчим обґрунтованих рішень про використання типових версій. Результатами аналізу криміналістичної літератури встановлено дискусійність питання про функціональну роль слідчої версії в структурі рішень, що приймаються слідчим. У зв’язку із цим запропоновано уточнення функціональної ролі версії в розрізі функцій управління на основі методології системного підходу.

Діяльність з розслідування злочинів проаналізовано як вид інформаційно-пізнавальної діяльності, кінцевою метою якої є пізнання події злочину та встановлення істини в справі. Зазначено, що специфіка пізнання події злочину полягає в тому, що вона здійснюється в установленій кримінально-процесуальним законодавством формі, процесуальними засобами, обмежена певними строками тощо. Обґрунтовано, що інформаційно-пізнавальна діяльність слідчого з розслідування злочину складається з послідовності процесів підготовки, прийняття рішень і виконання дій, передбачених кримінально-процесуальним законом, тому вона має назву процесуальної; основу прийняття рішень слідчим становить інформація, яку суб’єкти розслідування отримують за допомогою відповідних кримінально-процесуальних та криміналістичних засобів і методів, шляхом реалізації інформаційних процесів: збирання, фіксації, вилучення, обробки, передачі, зберігання, використання інформації.

У підрозділі 1.2 «Основні гіпотези дослідження. Типові моделі підготовки та прийняття рішень слідчим» сформульовано робочі гіпотези дослідження. Суть їх полягає в такому.  Виходячи з методології системного підходу, процесуальну діяльність слідчого доцільно розглядати як інформаційну систему, а процес управління в ній – як послідовний процес прийняття рішень суб’єктом управління – слідчим. Рішення слідчого про використання типових версій є одними із засадничих на початковому етапі розслідування, оскільки задають його напрям. Невід’ємними складовими прийняття обґрунтованих рішень слідчим є вихідна інформація, що становить фактичну основу для створення видової криміналістичної характеристики злочину (зокрема, вона має цінність для прийняття слідчим рішень з урахуванням типових версій), а також сучасні інформаційні технології, що забезпечують належний рівень якості аналітичної обробки інформації.

Зроблено припущення про можливість встановлення відповідності в структурі криміналістичної характеристики злочину між ознаками способу, обстановкою вчинення злочину, особою жертви тощо й узагальненими даними про винну особу через своєрідну сполучну ланку, психологічний класифікатор - мотив вчинення злочину. Узагальнені дані про винну особу концентруються в структурі криміналістичної характеристики в типових психолого-криміналістичних моделях осіб злочинців, класифікованих за мотивами вчинення злочинів.

Наявність вищезазначеної відповідності, а також використання аналогії між механізмом прийняття рішень і розпізнаванням образів виступають підставами для припущення про можливість інтерпретації завдання прийняття слідчим рішення про використання типової версії щодо мотиву вчинення злочину в алгоритмі розпізнавання образів, тобто встановлення належності сукупності ознак злочину до визначеного класу-версії. Класами-версіями виступають відомі, встановлені емпіричним дослідженням типові мотиви вчинення злочинів. Решта ознак злочину включає ознаки способу, слідової картини, обстановки вчинення злочинів, осіб потерпілих. Виведення рішення в конкретній ситуації розслідування здійснюється таким способом. На вхід розпізнавальної системи подається сукупність ознак, яка характеризує подію злочину, що розслідується. Ця комбінація за певним алгоритмом порівнюється з узагальненим масивом аналогічних ознак, що характеризують уже розкриті й розслідувані злочини відповідної категорії, накопиченим у базі даних (криміналістичному обліку). Виведення рішення здійснюється у вигляді визначення мотиву вчинення розслідуваного злочину, найбільш характерного для зазначеної комбінації ознак.

Для теоретичного обґрунтування останньої гіпотези необхідно розробити варіант формалізованої постановки завдання використання типових версій щодо мотиву вчинення злочину в алгоритмі розпізнавання образів. Запропоновані гіпотези знайшли підтвердження за результатами комп’ютерного експерименту із застосуванням сучасної інформаційної технології, в якій реалізовано алгоритми автоматичного виведення рішення (розпізнавання).

Проаналізовано поняття прийняття рішення з позицій теорії прийняття рішень і кібернетики; наведено види завдань прийняття рішень, їхні загальні ознаки, цілі й функції в процесі управління, а також узагальнену схему прийняття рішень і форму подання інформації, що використовується для прийняття рішень. Аргументовано, що обґрунтованість рішень забезпечується належним рівнем і якістю їх інформаційних складових: інформації, знань суб’єктів прийняття рішень та інформаційних процесів, зокрема, обробки інформації, які використовуються для підготовки й прийняття рішень. Зроблено висновок про те, що виконання вимог щодо якості на стадіях підготовки та прийняття рішення (забезпечення його обґрунтованості) зумовлює його ефективність.

Відзначено, що на сьогодні найбільшої актуальності набуває комплексна модель прийняття рішень, яка характеризується раціональним поєднанням логічного мислення, досвіду, знань, інтуїції суб’єктів прийняття рішень, а також сучасних технологій підготовки й прийняття рішень. У вказаній моделі сучасні інформаційні технології виконують функцію аналітичної обробки інформації, а прийняття остаточного рішення залишається за людиною. Підкреслено, що комплексна модель прийняття рішень дає найбільший ефект для об’єктивізації прийняття рішень та підвищення їх обґрунтованості. У зв’язку із цим зазначено, що головним завданням наукових напрямів, у яких досліджуються проблеми вдосконалення підготовки та прийняття рішень, залишаються створення (або вибір) моделей подання знань і методів (алгоритмів) їх обробки.

У підрозділі 1.3 «Напрями використання сучасних інформаційних технологій» проаналізовано поняття й напрями використання сучасних інформаційних технологій у розслідуванні злочинів, а також проблеми опрацювання інформації, що застосовується в розслідуванні злочинів. Аналіз існуючих зарубіжних і вітчизняних систем, що використовуються в розслідуванні злочинів, свідчить про актуальність дослідження проблеми застосування сучасних інформаційних технологій для аналітичної обробки інформації, що становить фактичну основу криміналістичної характеристики злочинів, у вирішенні завдання вдосконалення прийняття рішень слідчим, зокрема, з урахуванням типових версій.

Зазначено, що основними напрямами використання сучасних інформаційних технологій у розслідуванні злочинів сьогодні є: універсальні програмні засоби (текстові, табличні, графічні редактори, системи створення електронного документообігу), автоматизація криміналістичних обліків (автоматизовані інформаційно-пошукові системи, бази даних яких містять інформацію про об’єкти, пов’язані зі злочинами); комп’ютеризація судової експертизи (автоматизація збирання та обробки експериментальних даних; бази та банки даних, автоматизовані інформаційно-пошукові системи за конкретними об’єктами експертних досліджень; системи аналізу зображень; програмні комплекси автоматизованого вирішення експертних завдань); автоматизація процесу розслідування злочинів (алгоритмізація і програмування процесу розслідування злочинів, системи підтримки прийняття рішень, експертні системи). Підкреслено, що найбільш складним є завдання інформатизації самого процесу розслідування злочину.

Зроблено висновок про те, що труднощі, які виникають на шляху інформатизації розслідування, пов’язані з умовами, в яких слідчий приймає процесуальні й тактичні рішення. Вони характеризуються невизначеністю, зумовленою неповнотою вихідної інформації про злочин, істотною багатовимірністю та різнорідністю ознак, що характеризують подію злочину, браком інформації про зв’язки між ними тощо. Зазначені умови, у свою чергу, породжують ситуації прийняття рішень в умовах ризику, коли наслідки обраного слідчим процесуального або тактичного рішення є невизначеними. Наголошено, що в таких ситуаціях застосування традиційних методів обробки інформації (обчислювальної, пошуку) або не дає прийнятних результатів, або взагалі неможливо. Виходячи із сучасної комплексної моделі прийняття рішень, а також з метою вдосконалення процесу прийняття рішень слідчим, забезпечення всебічного, повного, об’єктивного та науково обґрунтованого аналізу інформації, що застосовується в розслідуванні, запропоновано використання можливостей сучасних інформаційних технологій, які орієнтовані на підтримку прийняття рішень шляхом аналітичної обробки інформації.

Розділ 2 – «Інформаційна основа прийняття рішень слідчим» – складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Поняття та функціональне призначення криміналістичної характеристики злочинів» досліджено проблеми підвищення ефективності застосування криміналістичної характеристики у практиці розкриття й розслідування злочинів.

Запропоновано сформулювати визначення криміналістичної характеристики злочину (далі – КХЗ) як результату узагальнення фактичних даних слідчої практики з розслідування певного виду злочинів - ймовірнісно-статистичну модель певного виду злочинів, яка відображає їхні найбільш суттєві, криміналістично значущі властивості через систему відповідних інформаційних об’єктів (елементів) та зв’язків між ними. Дослідженням встановлено, що основне функціональне призначення та практична значущість КХЗ певного виду полягає в інформаційному забезпеченні розслідування шляхом зменшення інформаційної невизначеності, що безпосередньо впливає на прийняття обґрунтованих рішень слідчим. Зазначено, що суттєва проблема практичного застосування КХЗ у слідчій діяльності полягає в описовому характері моделі подання фактичних даних, покладених в її основу. Доведено, що формалізований підхід до подання даних, що становлять зміст елементів КХЗ, відкриває можливості застосування сучасних технологій аналізу даних, які дають змогу виявляти залежності між елементами КХЗ і на цій основі приймати обґрунтовані рішення щодо використання інформаційної складової типових версій у конкретній ситуації розслідування. Обґрунтовано вибір складу елементів КХЗ на прикладі умисних вбивств, учинених з особливою жорстокістю: спосіб, обстановка вчинення злочину, особа потерпілого, особа злочинця. Розроблено КХЗ зазначеного різновиду злочинів на вітчизняній емпіричній базі.

У підрозділі 2.2 «Спосіб вчинення злочину» визначено складові способу вчинення вбивства з особливою жорстокістю як елемента КХЗ: 1) обставини, з яких починався злочин; 2) характер участі в злочині кожної винної особи; 3) характер взаємозв’язку злочинців до та після вчинення злочину; 4) просторово-часові характеристики стадій підготовки, безпосереднього вчинення й приховання злочину; 5) наявність застосування катувань, мордувань, мучень, вчинення вбивства в присутності близьких потерпілому осіб, знущання над трупом потерпілого; 6) знаряддя й засоби вчинення злочину. Наведено практичні результати дослідження способу вчинення вбивств з особливою жорстокістю як елемента криміналістичної характеристики.

Проаналізовано джерела доказів про особливу жорстокість вбивства у способі та інших обставинах злочину. Зроблено висновок про те, що особливість розслідування за цією категорією кримінальних справ полягає в тому, щоб відмежувати особливу жорстокість від інших проявів насильства. Відзначено, що кількісні і якісні ознаки особливої жорстокості вбивства як способу вчинення злочину відображаються в слідовій картині, яка свідчить про кількість, характер і локалізацію ушкоджень. Встановлено, що найбільш продуктивними слідчими діями є огляд місця події, допити потерпілого (у випадку замаху на вбивство) та свідків. Джерелом доказів за цією категорію кримінальних справ є також висновки судово-медичної експертизи трупа потерпілого (або живої особи в разі замаху на вбивство). Наведено практичні результати дослідження особи потерпілого як елемента криміналістичної характеристики вбивств, учинених з особливою жорстокістю.

У підрозділі 2.3 «Обстановка вчинення злочину» розглянуто обстановку вчинення злочину як систему чинників, що взаємодіють між собою, до, в момент і після вчинення злочину, характеризують місце, час, склад співучасників та характер їх взаємин з потерпілим, наявність (відсутність) очевидців протиправної події тощо, визначають можливість, умови й інші обставини вчинення злочину. Наведено практичні результати дослідження обстановки вчинення вбивств з особливою жорстокістю як елемента криміналістичної характеристики. Відзначено, що злочинцями використовувалися обставини, сприятливі для вчинення злочину, зокрема, віктимність потерпілих з різних причин (унаслідок малолітства або похилого віку, безпорадного стану через хворобу або тяжкий ступінь алкогольного сп’яніння), вибір відповідного місця та часу вчинення злочину, використання чинника раптовості нападу тощо. За цих обставин отримання допомоги потерпілими було або малоймовірним, або зовсім виключалося. Одним з найважливіших чинників обстановки вчинення вбивства особливо жорстоким способом визначено антигромадське оточення злочинців і вчинення злочинів у групі. Підкреслено, що з усієї досліджуваної сукупності епізодів найбільш жорстокі злочини вчинено саме в групах. Для них найбільш характерним є застосування катувань, найбільша тривалість стадії безпосереднього вчинення злочину та особливий цинізм, про що відзначено навіть в обвинувальних судових вироках.

У підрозділі 2.4 «Типова психолого-криміналістична модель особи злочинця» досліджено теоретичні підстави розбудови типової психолого-криміналістичної моделі особи злочинця; проаналізовано поняття й методики створення психологічних портретів злочинців; обґрунтовано застосування поняття «психолого-криміналістична модель». Запропоновано сформулювати визначення типової психолого-криміналістичної моделі особи злочинця як імовірнісно-статистичної моделі в структурі криміналістичної характеристики певного виду злочинів, що відображає найважливіші властивості особистості як цілісної системи (її ціннісно-мотиваційну й функціонально-рольову сфери), а також соціальні, правові, психофізичні та інші ознаки, істотні для пошуку та встановлення винної особи.

Зазначено, що практичне призначення типової психолого-криміналістичної моделі особи злочинця полягає у виконанні нею функції інформаційної основи типової версії про винну особу. Обґрунтовано можливість виконання цієї функції встановленням відповідності в структурі криміналістичної характеристики між ознаками способу, обстановки, особи жертви та ознаками винної особи, зосередженими в типовій психолого-криміналістичній моделі, через сполучну ланку – мотив вчинення злочину. Наголошено, що вказана відповідність надає можливість слідчому залежно від мотиву вчинення злочину приймати рішення про використання відповідної психолого-криміналістичної моделі злочинця як основи типової версії про винну особу. Мотив при цьому виступає як психологічний класифікатор, який «указує» на відповідну типову психолого-криміналистичну модель особи злочинця. Виходячи з гіпотез дослідження, встановлення зазначеної відповідності є передумовою для застосування до фактичних даних КХЗ сучасних інформаційних технологій, які виконують функцію аналітичної обробки інформації, тобто вирішують завдання формалізації процесу отримання висновків (виведення рішень).

Визначено типові мотиви вчинення злочинів на прикладі вбивств з особливою жорстокістю. Наведено практичні результати побудови типових психолого-криміналістичних моделей осіб злочинців, що вчинили вбивства з особливою жорстокістю, залежно від мотивів вчинення злочину.

Розділ 3 – «Практика застосування сучасних інформаційних технологій для прийняття рішень слідчим» – складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Напрями застосування слідчим системного аналізу діяльності з розкриття та розслідування злочинів» проаналізовано організаційно-правові підстави дослідження діяльності з розкриття й розслідування злочинів як системи управління; досліджено процесуальну діяльність слідчого з розкриття й розслідування злочинів за методологією системного аналізу; наведено інформаційний, функціональний і формалізований опис та опис життєвого циклу процесуальної діяльності слідчого в системі діяльності з розкриття та розслідування злочинів; сформульовано поняття прийняття рішень у контексті його процесуальної діяльності; уточнено функціональну роль і місце типових версій у структурі рішень, що приймаються слідчим.

Дослідженням встановлено, що діяльність з розкриття й розслідування злочинів має певні ознаки, властиві системам управління, такі як: мета, зовнішні та внутрішні функції, процес управління, кваліфікований персонал, розподіл повноважень для досягнення мети управління, взаємозв’язки й взаємодія між елементами системи. Процесуальна діяльність у системі діяльності з розкриття та розслідування злочинів складається з процесів, у яких реалізуються функції управління: планування, організація, мотивація, контроль.

У контексті процесуальної діяльності прийняття рішень визначено як вид розумової (інтелектуальною) діяльності й вольовий акт (дія) слідчого з вибору обґрунтованих (оптимальних) варіантів вирішення проблемних слідчих ситуацій – організаційних, плануючих, процесуальних, тактичних тощо з метою формування системи даних, що дають змогу встановити особу винного та розкрити механізм злочинного діяння. Обґрунтовано, що в контексті видів рішень, типових для функцій управління, слідча версія виконує в розслідуванні роль плануючого рішення. У розрізі функцій управління прийняття плануючих рішень передує прийняттю організаційних, тому версія виступає підставою для прийняття організаційних, процесуальних, тактичних рішень. Таким чином, версія як плануюче рішення виконує функцію керуючої дії, яка «запускає» механізм розслідування.

У підрозділі 3.2 «Застосування сучасних інформаційних технологій у прийнятті рішень слідчим і роботі з криміналістичними версіями» запропоновано варіант формалізованої постановки завдання використання типових версій щодо мотиву вчинення злочину й особи злочинця в алгоритмі розпізнавання образів. Обґрунтовано можливості та переваги використання алгоритмів дерев рішень для вирішення завдання автоматизації виведення рішень.

Наведено опис методики постановки й проведення комп’ютерного експерименту із застосування сучасної інформаційної технології (технології інтелектуального аналізу даних), в якій реалізовано алгоритми розпізнавання образів (алгоритми дерев рішень), до масиву емпіричних даних, що становлять фактичну основу криміналістичної характеристики вбивств, учинених з особливою жорстокістю. Зазначена технологія виконує функцію автоматизації процесу виведення рішення з урахуванням типових версій стосовно мотивів вчинення вбивств. Вирішення завдань системного аналізу процесуальної діяльності слідчого як інформаційно-пізнавальної системи в системі діяльності з розкриття й розслідування злочинів, а також результати комп’ютерного експерименту дали змогу зробити висновок про те, що робочі гіпотези дослідження підтверджено. Використану в дослідженні методологію системного аналізу можна рекомендувати до застосування для вдосконалення процесу підготовки й прийняття рішень у процесуальній діяльності слідчого на основі використання сучасних інформаційних технологій.