АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ОПЕРАЦІЙ ООН З ПІДТРИМАННЯ МИРУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими програмами, планами, темами‚ окреслюються мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ вказуються методи дослідження‚ висвітлюються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ наводяться дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження, публікації та структуру роботи.

Розділ 1 «Адміністративно-правові засади підготовки та проведення операцій Організації Об’єднаних Націй з підтримання миру» складається з трьох підрозділів, у яких розглядається становлення, розвиток та сучасна організація операцій ООН з підтримання миру, з’ясовуються поняття та види миротворчої діяльності ООН, досліджується адміністративно-правове забезпечення операцій ООН з підтримання миру.

У підрозділі 1.1 «Становлення, розвиток та сучасна організація операцій ООН з підтримання миру» відзначається, що операції ООН з підтримання миру перебувають в процесі постійної еволюції. Якщо спочатку вони розглядались як засіб врегулювання міждержавних конфліктів, то наразі у все більшій мірі застосовуються до врегулювання внутрішньодержавних конфліктів. Визначаються хронологічні періоди операцій ООН з підтримання миру.

Зазначено, що якщо в міждержавних конфліктах використовувався в основному військовий компонент для виконання функцій військового характеру, зокрема: роз’єднання сторін в конфлікті, створення і патрулювання зон роз’єднання, буферних і демілітаризованих зон, нагляд за припиненням вогню, за виводом військ, за розвитком ситуації, за пересуванням озброєного персоналу і зброї в районах напруження тощо, то у внутрішньодержавних конфліктах на міжнаціональному, етнічному, релігійному та іншому ґрунті операції з підтримання миру набули багатофункціонального характеру. Дедалі більшу роль у реалізації поставлених завдань відіграє персонал поліцейських (міліцейських) підрозділів.

У підрозділі 1.2 «Поняття та види миротворчої діяльності ООН» відзначено, що миротворча діяльність займає одне з найважливіших місць в загальному об’ємі діяльності ООН.

Зроблено висновок, що миротворча діяльність – це вся повнота діянь, спрямованих на збереження, відновлення і підтримання міжнародного миру та безпеки.

Зауважено, що миротворчу діяльність ООН традиційно називають миротворчістю, операції – миротворчими, а всіх учасників – миротворцями. Підкреслено, що миротворчість слід розглядати у широкому та у вузькому розумінні. У широкому розумінні вона ідентична поняттю миротворча діяльність. У вузькому – це одна з видів миротворчої діяльності, до якої окрім зазначеного, також відносять превенцію конфліктів, підтримання миру, примушення до миру, миробудування в постконфліктний період.

Обґрунтовано, що однією з форм миротворчої діяльності є діяльність з підтримання миру, яка реалізується через операції з підтримання миру. Визначено, що операції ООН з підтримання миру – це комплекс нормативно-визначених та узгоджених сторонами цілеспрямованих заходів, які характеризуються присутністю ООН на певній території (за згодою конфліктуючих сторін), наявністю певного кола учасників (військовий, поліцейський та цивільний компонент) і які мають на меті реалізацію або контроль за реалізацією угод, що пов’язані з врегулюванням конфліктів. Завдання миротворчих операцій реалізуються особливим структурним формуванням, яке отримало назву миротворчі місії або просто місії. Вони характеризуються специфічною структурою та наявністю певного компоненту, який залежить від безпосередніх умов операції (мандат, стан фінансування тощо). Запропоновано розглядати миротворчу місію як сукупність основного (військовий, поліцейський та цивільний) та додаткового (дипломатичний, політичний, виборчий тощо) компонентів, які забезпечують проведення миротворчої операції.

У підрозділі 1.3 «Адміністративно-правове забезпечення операцій ООН з підтримання миру» встановлено, що особливістю миротворчої діяльності є комплексний характер. Зауважено, що засади організації миротворчої діяльності доцільно розглядати в комплексі з суб’єктами управління миротворчою діяльністю на двох рівнях, а саме: міжнародному та національному.

Встановлено, що на міжнародному рівні миротворча діяльність регламентується міжнародними актами, що визначають правовий статус місії та її персоналу, актами керівництва місії, загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, міжнародними договорами та угодами про статус миротворчих сил, які укладає міжнародна організація. Зроблено висновок, що основними суб’єктами є ООН, її держави-члени та миротворчі місії.

Зауважено, що національне законодавство у сфері миротворчої діяльності доцільно поділяти на загальне та спеціальне. До загального законодавства слід віднести Конституцію України, Закони України та підзаконні нормативно-правові акти, норми яких визначають загальні засади миротворчої діяльності. Спеціальне законодавство включає в себе Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» та інші нормативно-правові акти, які безпосередньо регулюють організацію миротворчої діяльності, зокрема: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, рішення Ради національної безпеки і оборони України, постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативні акти, зокрема Наказ МВС України «Про організаційне забезпечення миротворчої діяльності МВС України» тощо. Обґрунтовано, що до основних суб’єктів управління миротворчою діяльністю на національному рівні відносяться Верховна Рада України, Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України, Міністерство закордонних справ та Міністерство внутрішніх справ.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий статус учасників операцій ООН з підтримання миру» містить три підрозділи, в яких розкриваються поняття та структура правового статусу учасників операцій ООН з підтримання миру, визначаються завдання та функції, компетенція та повноваження останніх.

У підрозділі 2.1 «Поняття та структура правового статусу учасників операцій ООН з підтримання миру» встановлено, що адміністративно-правовий статус учасників операцій ООН з підтримання миру є складовою частиною загальноправового статусу особи і співвідноситься з ним як загальне і особливе. Правовий статус як учасників операцій з підтримання миру, так і миротворчих операцій ООН в цілому, випливає з цілей і принципів ООН та визначається особливою, універсальною, комплексною системою правових норм.

Доведено, що адміністративно-правовий статус учасників операцій ООН з підтримання миру визначає місце, яке вони займають в сфері адміністративних правовідносин, та встановлює межі їх діяльності щодо інших суб’єктів права.

Встановлено, що з’ясуванню змісту адміністративно-правового статусу учасників операцій ООН з підтримання миру має сприяти дослідження наступних елементів: правосуб’єктність, права та обов’язки, і юридична відповідальність. Особливу увагу слід приділити гарантіям забезпечення цих прав та обов’язків.

Адміністративна правосуб’єктність учасників операцій ООН з підтримання миру характеризується певними особливостями, що зумовлюється специфікою їх правового статусу. Підкреслено, що учасники операцій ООН з підтримання миру діють відповідно до базових принципів операцій з підтримання миру.

У підрозділі 2.2 «Завдання та функції учасників операцій ООН з підтримання миру», досліджуючи адміністративно-правовий статус учасників операцій ООН з підтримання миру, запропоновано характеризувати функції суб’єктів в контексті поділу на загальні, спеціальні та допоміжні. Встановлено, що в залежності від стадії конфлікту відрізняються зміст та обсяг завдань і функцій, які покладаються на учасників операцій ООН з підтримання миру.

Підкреслено, що завдання та функції учасників операцій ООН з підтримання миру передбачаються для кожної окремої місії відповідним мандатом.

У підрозділі 2.3 «Компетенція та повноваження учасників операцій ООН з підтримання миру» встановлено, що компетенція миротворчої місії включає в себе два елементи, що зумовлює її специфіку – предмети відання (суспільні відносини), права та обов’язки або владні повноваження учасників операцій ООН з підтримання миру.

Зазначено, що права та обов’язки учасників операцій ООН з підтримання миру, які охоплюються терміном «повноваження», становлять серцевину правового статусу, а тому є його обов’язковими елементами. Саме від цих елементів залежить якість здійснення ними міжнародної миротворчої діяльності, адже наявність нормативно закріплених прав гарантує забезпечення та реалізацію їх функціональних обов’язків.

Розділ 3 «Удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру» складається з трьох підрозділів, присвячених адміністративно-правовому забезпеченню участі органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях ООН та заходам з його удосконалення, шляхам модернізації форм і методів діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру, їх соціальним та правовим гарантіям.

У підрозділі 3.1 «Адміністративно-правове забезпечення участі органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях ООН та заходи з його удосконалення» підкреслено, що розширення участі України в миротворчих операціях ООН є підтвердженням її послідовної політики з виконання взятих на себе зобов`язань як країни-учасниці ООН у сфері підтримання міжнародного миру та безпеки і свідчить про підвищення міжнародного авторитету держави.

Наголошено, що процес формування комплексної системи правового регулювання участі органів внутрішніх справ України в миротворчих операціях ще триває, адже сам характер миротворчої діяльності у світі є досить динамічним, що потребує вчасного внесення змін до національного законодавства. Запропоновано ґенезу законодавства України у сфері участі органів внутрішніх справ України в міжнародних миротворчих операціях розділити на чотири етапи.

Встановлена необхідність удосконалення законодавства з питань міжнародної миротворчої діяльності України; покращення системи керівництва процесом підготовки та участі нашої держави у міжнародних миротворчих операціях; створення умов для широкого залучення до участі в миротворчих операціях цивільного персоналу, державних та недержавних організацій; поліпшення соціального та правового захисту учасників міжнародних миротворчих операцій та членів їх сімей.

У підрозділі 3.2 «Форми і методи діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру. Шляхи модернізації» визначено, що реалізація завдань і функцій учасників миротворчих операцій юридично виявляється у певних формах за допомогою відповідних методів. Зазначено, що форми діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру поділяються на правові і неправові. Примус і переконання є основними методами діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру. Зважаючи на еволюцію миротворчої діяльності, зроблено висновок, що визначальним методом діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру є метод переконання

Встановлено, що заохочення учасників операцій ООН з підтримання миру виражається у заходах морального і матеріального характеру. До основних заходів морального характеру слід віднести «медальний парад», який визначено як запроваджений ООН урочистий захід вшанування учасників миротворчих операцій за особистий внесок у справу підтримання миру, під час якого особовий склад нагороджується медалями ООН.

Акцентовано увагу, що законодавством України передбачені такі засоби заохочення учасників операцій ООН з підтримання миру, як: вислуга років і трудовий стаж обчислюються з розрахунку один місяць за три місяці; чергові спеціальні (військові) звання особам начальницького складу можуть бути присвоєні достроково або на один ступінь вище спеціального (військового) звання, передбаченого займаною штатною посадою; до окладів валютного грошового утримання можуть бути встановлені валютні надбавки.

Визначені шляхи модернізації форм та методів діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру.

У підрозділі 3.3 «Соціальні та правові гарантії учасників операцій ООН з підтримання миру» встановлено, що окрім прав та обов’язків учасникам операцій ООН з підтримання миру надаються певні гарантії їх забезпечення. Зазначено, що ООН користується на території кожного зі своїх членів такими привілеями та імунітетами, які необхідні для досягнення її цілей.

Зауважено, що заробітна плата учасникам операцій з підтримання миру виплачується урядами держав відповідно до звань за національною шкалою окладів. ООН відшкодовує витрати країнам, які добровільно надають персонал, а також виплачує їм компенсацію за техніку та майно. Порядок і джерела фінансування в Україні визначаються при схваленні Верховною Радою України рішення про участь у міжнародній миротворчій операції.

Зазначено, що представники України є найменш оплачуваними у миротворчій місії серед представників інших країн. Визначені шляхи удосконалення соціальних та правових гарантій учасників операцій ООН з підтримання миру.