ЗAПОБIГAННЯ НЕЗAКОННОМУ ПОВОДЖЕННЮ З ВОГНЕПAЛЬНОЮ ЗБРОЄЮ, БОЙОВИМИ ПРИПAСAМИ AБО ВИБУХОВИМИ РЕЧОВИНAМИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про їх апробацію та впровадження, а також щодо кількості публікацій, структури і обсягу роботи.

Розділ 1 «Вітчизняне та зарубіжне кримінальне законодавство, спрямоване на запобігання незаконному поводженню зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття, зміст та характеристика незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами за кримінальним законодавством України» акцентовано увагу, що вогнепальна зброя, бойові припаси, а також вибухові речовини і вибухові пристрої відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р. заборонені до цивільного обігу на території України; порушення цієї норми зумовлює відповідальність за ч. 1 ст. 263 КК України.

Зауважено, що не всі діяння, що складають зміст незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, тягнуть за собою саме кримінальну відповідальність. Вони можуть виявлятись як у порушенні заборони (власне незаконне поводження), так і в невиконанні обов’язків (порушення правил поводження). Кримінальна відповідальність настає тільки за порушення заборони, а за невиконання обов’язку — адміністративна, дисциплінарна або цивільно-правова.

На підставі висловлених у наукових працях точок зору робиться висновок, що безпосереднім об’єктом незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами та пристроями є безпека населення від їх застосування, використання і дії при незаконному носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті зазначених предметів.

Дисертантка акцентує увагу на тому, що назва ст. 263 КК України «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» викладена лаконічно і у конструктивно не перевантаженій формі. Але ця назва не повною мірою окреслює предмет злочину, виключаючи з нього вибухові пристрої. Пропонується включити їх до назви статті.

У підрозділ 1.2 «Аналіз законодавства деяких зарубіжних країн про відповідальність за незаконне поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» проаналізовано норми кримінального права, що встановлюють відповідальність за незаконне поводження зі зброєю двох груп країн: а) тих, що входили до складу СРСР (Російська Федерація, Литовська Республіка, Грузія), б) країн Західної Європи (Велика Британія, Федеративна Республіка Німеччина, Швейцарія, Іспанія, Франція, Польща).

Основними особливостями законодавств зарубіжних країн є: а) включення  до предмета аналізованих злочинів основних частин вогнепальної зброї (це положення відповідає Протоколу проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності); б) диференціація відповідальності за кількістю або вибуховою потужністю предметів злочину; в) суворіша кримінальна відповідальність за незаконний обіг вибухових речовин та вибухових пристроїв; г) відповідальність юридичних осіб; ґ) поєднання кримінальної та адміністративної відповідальності; д) наявність кваліфікованих складів злочинів; е) градація відповідальності залежно від того, чи дозволений предмет до цивільного обігу чи ні.

Розділ 2 «Кримінологічна характеристика незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Стан і тенденції незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» досліджені кількісні та якісні характеристики незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями, основні закономірності та тенденції розвитку злочинів цього виду.

У структурі злочинів проти громадської безпеки незаконне поводження зі зброєю є найбільш поширеним злочином та становить абсолютну більшість, у 2010 р. цей показник становив 97,9 % (11 098 злочинів), що на 2,0 % більше порівняно з 2002 р.

Що ж до виявлених осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 263 КК України, то їх кількість у 2010 р. склала 8459 осіб. У 2010 р.  з використанням вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв та речовин було вчинено 2198 злочинів.

Незважаючи на те, що основна частина зброї, бойових припасів та вибухових речовин потрапляє в незаконний обіг шляхом контрабанди (29,0 % вилученої зброї іноземного виробництва) та шляхом крадіжок з військових частин (у 36,0 % випадків вилучається нарізна зброя вітчизняного виробництва, у 9,0 % – ручні гранати), у 2010 році було зафіксовано 88 випадків заволодіння зброєю військовослужбовцями (ст. 410 КК України), 28 випадків заволодіння зброєю цивільними особами (ст. 263 КК України) та 13 випадків контрабанди зброї (ст. 201 КК України).

У 2010 р. було виявлено 397 організованих груп і злочинних організацій, у 54 випадках їх учасників було притягнуто до відповідальності за незаконне поводження зі зброєю.

Середній коефіцієнт інтенсивності незаконного поводження зі зброєю в Україні у розрахунку на 100 000 населення за 2010 р. дорівнює 22. За інтенсивністю незаконного поводження зі зброєю перші місця займають Луганська (52,9), Миколаївська (50,5) та Херсонська (46,8) області. Найнижчий коефіцієнт інтенсивності незаконного поводження зі зброєю в м. Києві — він дорівнює 6,3, невисоким він також є в таких областях, як Хмельницька (7,9), Івано-Франківська (8,5) та Львівська (8,7). Проаналізовано та визначено фактори, які впливають на відмінність становища щодо незаконного поводження зі зброєю в різних регіонах України.

У підрозділі 2.2 «Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили незаконне поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» виділено специфічні, типові риси особи злочинця на основі сукупності систематизованих соціально значущих ознак осіб, що вчинили незаконне поводження зі зброєю.

Більшість досліджуваних злочинів вчинена працездатними особами, які на момент вчинення злочину не працювали і не навчались — 74,2 %. Освітній рівень осіб, що вчинили незаконне поводження зі зброєю, відносно невисокий. Більшість злочинців — 44,4 % — мають повну загальну середню освіту, чверть — базову загальну середню, що підтвердило роль освіти як антикриміногенного фактору: чим вищий рівень освіти, тим менше умов для формування антисуспільних поглядів, звичок та їх злочинних проявів. Близько 47,8 % осіб раніше вчиняли злочини.

Як свідчать результати вивчення кримінальних справ, у 38,0 % випадків винні вказують, що зброя в них знаходилася для самооборони, водночас 52,0 % опитаних працівників судових та правоохоронних органів визначили незаконне поводження зі зброєю як готування до вчинення іншого злочину.

Встановлюючи санкцію за незаконне поводження зі зброєю, законодавець враховував її подвійне превентивне значення. Однак ефективність цієї кримінально-правової норми зменшує занадто ліберальна практика призначення покарань, що виявляється в масштабному застосуванні звільнення від покарання з випробуванням. У 2010 р. кількість осіб, яких було звільнено від покарання з випробуванням, склала 3301 (84,5 %), а кількість осіб, яким було призначено покарання із застосуванням статті 69 КК України, становила 6,6 % усіх  випадків.

Надано пропозицію включити до санкції ст. 263 КК України такі альтернативні види покарань, як штраф, громадські роботи, арешт або обмеження волі, оскільки вони дають змогу водночас і не ізолювати особу від суспільства (що накладає серйозні обмеження майже на всі види прав і має певні негативні соціальні наслідки для винного), і є досить істотним покаранням (порівняно з «умовним» засудженням) для винного та стримуючим фактором для інших осіб.

У підрозділі 2.3 «Детермінанти незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» вивчено причини та умови, що сприяють незаконному поводженню з вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами та вибуховими пристроями. Основними з них є: а) недостатня ефективність функціонування державної системи виявлення і припинення каналів надходження зброї в незаконний обіг; б) погіршення загальної криміногенної ситуації; в) недосконалість кордонного режиму та митного контролю, що робить можливим незаконне ввезення на територію України вогнепальної та іншої зброї, вибухових речовин і вибухових пристроїв; г) зниження рівня виконавчої, службової та виробничої дисципліни в установах, на підприємствах, залучених до обігу зброї; ґ) недостатній технічний захист цих об’єктів; д) зростання корумпованості державного апарату, у тому числі Збройних Сил, правоохоронних структур; е) відсутність необхідного контролю за законністю торгівлі вогнепальною зброєю; є) низька якість слідчих та оперативно-розшукових дій, що проводяться органами внутрішніх справ; ж) відсутність єдиної цілісної концепції державної політики в галузі запобігання злочинності.

Основними джерелами надходження зброї в незаконний обіг є: контрабанда з інших країн (у тому числі місць збройних конфліктів); крадіжки з військових частин Міністерства оборони України; крадіжки з інших органів та організацій, на обліку яких перебуває зброя, бойові припаси, вибухові речовини та пристрої; перероблення зброї на вогнепальну з газової, гладкоствольної мисливської, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими снарядами та інших конструктивно подібних пристроїв; розкопки зброї та боєприпасів, що збереглися з часів Великої Вітчизняної війни; кустарне виготовлення зброї та саморобне виготовлення вибухових пристроїв.

Розділ 3 «Заходи запобігання незаконному поводженню з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Загальносоціальні заходи запобігання незаконному поводженню з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» запобігання незаконному поводженню зі зброєю визначається як спеціальна система теоретико-методологічних і праксеологічних засад цілеспрямованої діяльності правоохоронних та інших державних і недержавних органів і організацій з метою створення ефективної організаційно-управлінської та правової системи нейтралізації та усунення криміногенних факторів, що сприяють незаконному поводженню зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, недопущення вчинення цих злочинів на етапі становлення злочинної поведінки та припиненню вже розпочатих злочинів, відповідно до визначених законом форм.

Заходи загальносоціального запобігання незаконному поводженню з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами пов’язані з найбільш тривалими та значущими процесами в суспільстві, зокрема, розвитком економіки, станом забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян, рівнем культури, соціальним захистом населення.

Зроблено висновок, що всі заходи повинні застосовуватися в комплексі: а) адміністративно-організаційні (облік і контроль, а також усунення порушень при зберіганні, використанні і продажу вогнепальної зброї або бойових припасів фізичними і юридичними особами; усунення недоліків і порушень у роботі правоохоронних органів, дозвільної системи); б) правові, у тому числі кримінально-правові (вдосконалення чинних нормативно-правових актів, що регламентують порядок обігу вогнепальної зброї, і тих, що встановлюють підстави і межі кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, а також підстави і умови звільнення від кримінальної відповідальності); в) технічні й технологічні – зміна технологічних процесів і технічних особливостей при виготовленні вогнепальної зброї та предметів господарсько-побутового призначення.

Органи, які приймають нормативно-правові акти, при їх розробці згідно із Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» повинні дотримуватись відповідних директив розвитку національного законодавства у напрямі його зближення із законодавством ЄС. Відповідно до Протоколу проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності в національному кримінальному законодавстві слід передбачити відповідальність за незаконне поводження з основними частинами вогнепальної зброї. Під основними частинами вогнепальної зброї необхідно розуміти ствол, рамку, ствольну коробку, ударно-спусковий та запираючий механізми.

У підрозділі 3.2 «Спеціально-кримінологічні заходи запобігання незаконному поводженню з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» звертається увага на те, що при практичному забезпеченні заходів спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання, незважаючи на велику кількість спеціальних суб’єктів цієї діяльності, основна роль відводиться саме органам внутрішніх справ України.

Досліджено систему спеціально-кримінологічного запобігання незаконному поводженню з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами та запропоновано шляхи її удосконалення, такі як: проведення загальнодержавної комплексної інвентаризації озброєння, боєприпасів, вибухових речовин з метою визначення їх реальної кількості та дотримання правил їх зберігання; посилення кордонного режиму і митного контролю з метою недопущення проникнення в Україну злочинних елементів з інших країн, ввезення на територію країни вогнепальної та іншої зброї, бойових припасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв; регулярне інформування населення через засоби масової інформації щодо особливої небезпеки незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами та пристроями; розробці та введенні в дію систему заохочень громадських організацій та окремих громадян за надання дієвої допомоги правоохоронним органам у розкритті цієї категорії злочинів.

Превентивні заходи мають бути спрямовані на вилучення предметів озброєння у населення всіма доступними засобами переконання та примусу, зокрема шляхом проведення таких спеціальних операцій, як «Зброя», «Вибухівка» (наказ МВС України № 324 від 04.07.2008 р.). Авторка вважає, що такі заходи є достатньо дієвими, але спрямовані на досягнення тактичних цілей, а стратегічна мета досягається тільки при виконанні державних комплексних програм запобігання злочинності.

У підрозділі 3.3 «Індивідуальні заходи запобігання незаконному поводженню з вогнепальною зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами», наголошено, що особливе місце в діяльності органів внутрішніх справ займає індивідуальна профілактика, тобто цілеспрямована робота з конкретними особами, що припускають юридично значущі відхилення від норм поведінки, що здійснюється на основі поєднання соціального контролю, виховання і надання допомоги. До заходів індивідуальної профілактики, що застосовуються органами внутрішніх справ до зазначених осіб, належать: постановка на профілактичний облік, профілактична бесіда, офіційне застереження, профілактична допомога, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.