ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ПОСЛУГ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ПОСЛУГ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено мету та завдання дисертаційного дослідження, його об’єкт та предмет, описано методи дослідження, його емпіричну базу, сформульовано наукову новизну, розкрито теоретичну та практичну цінність отриманих результатів, висвітлено зв’язок з науковими програмами, планами, темами, ступінь наукової розробки, подано відомості щодо апробації результатів дослідження та їх публікації у наукових виданнях, а структури та обсягу дисертації.

У розділі 1 «Огляд літератури» аналізується література з обраної проблематики дослідження, вихідні теоретичні положення і концептуальні підходи до формування і розвитку регулювання нетрадиційних банківських операцій та послуг, поняття нетрадиційних банківських операцій та послуг, їх види.

Зроблено висновок, що банківські операції, які є предметом дисертаційного дослідження, через їх новизну, раніше не піддавалися ретельному вивченню, а тому основні літературні джерела представлені дослідженнями, виконаними за часів незалежності. Однак, автором виділена група джерел, на підставі яких було здійснено ретроспективний аналіз становлення і розвитку банківських операцій та послуг, що відносяться вченими до розряду нетрадиційних, а також їх прототипів починаючи з часів Давньої Греції.

Проаналізовано представлені у юридичній науці різноманітні підходи до визначення поняття «банківські операції», «банківські послуги» та «нетрадиційні банківські операції та послуги», а також законодавчі рішення щодо цього аспекту проблематики. Визначені причини, які на думку автора, обумовили появу та розвиток цього виду банківських операцій та послуг, наведені класифікації нетрадиційних операцій та послуг.

Звернено увагу на необхідність обрання моделі цивільно-правового регулювання банківських операцій та послуг в Україні, які широко використовуються у зарубіжній банківській практиці, але поки що для нашої держави залишаються нетрадиційними. Зроблено висновок, що інтегрування України до Європейського Союзу передбачає стабілізацію всіх фінансово-економічних процесів у державі та створення досконалої правової бази. Доводиться, що з такої позиції важливим є проведення класифікації нетрадиційних банківських операцій та послуг і закріплення на законодавчому рівні єдиного понятійного апарату, зокрема термінів «банківська операція», «банківська послуга» та «нетрадиційна банківська операція», «нетрадиційна банківська послуга».


Обґрунтовано, що критерієм віднесення операцій чи послуг до розряду нетрадиційних є загальновживаність операції, її розповсюдження в банківській практиці. На підставі аналізу ступеня використання лізингових, факторингових та банківських гарантій, зроблено висновок, що нетрадиційна операція чи послуга можуть перейти до розряду традиційних, якщо їх застосування зростатиме та отримати відповідне нормативне закріплення на рівні ЦК України.

У розділі 2 «Методологічна основа та вибір напрямків дослідження» охарактеризовано методологічну базу, яка була використана при написанні дисертаційної роботи. Основним методом, застосованим авторкою був порівняльно-правовий, що дозволив проаналізувати світовий досвід і тенденцію здійснення нетрадиційних банківських операцій та послуг за кордоном. Наведено дані за 2009 – 2011 роки про використання проаналізованих банківських операцій та послуг у Великобританії, Франції, Німеччині, Італії, Російській Федерації, Канаді, Бразилії, Аргентині, Індії, Китаї, Південній Кореї та Індонезії. Оскільки вказані операції займають питому вагу в економіці не тільки цих держав, але й у світовій економіці, це дозволило зробити висновок про необхідність дослідження окремих видів нетипових для України банківських правочинів, що вплинуло на структуру дисертаційного дослідження та логіку подачі інформаційного матеріалу.

У розділі 3 «Особливості цивільно-правового регулювання нетрадиційних банківських операцій та послуг», який складається з п’яти підрозділів, детально проаналізовано особливості цивільно-правового регулювання окремих видів нетрадиційних банківських операцій та послуг – форфейтингу, операцій з дорогоцінними металами, трастових, посередницьких послуг, а також організації послуг зі зберігання цінностей, надання банківських послуг за допомогою Інтернету.

У підрозділі 3.1. «Форфейтингові операції» охарактеризовано форфейтинг, визначено його основні ознаки, особливості й механізм здійснення операції. Проведено аналіз переваг і недоліків цього правочину для кожної зі сторін, а саме для експортера, імпортера, форфейтера та гаранта.

У процесі здійсненого дослідження дисертанткою виявлено, що історично першим поняття форфейтинг було започатковано К.М. Шміттгоффом у монографії «Експорт: право та практика міжнародної торгівлі», який дефінував форфейтинг як придбання у кредитора боргу, відображеного в оборотному документі, на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання відмовитися від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризики та інші.


Зазначено, що форфейтер буде купувати обіговий документ тільки в разі отримання забезпечення банку з доброю репутацією. Таке забезпечення може надаватись у формі авалю на самому обіговому документі чи у формі окремої банківської гарантії, що забезпечує належне та точне виконання всіх зобов’язань з обігового документу.

Запропоновано розглядати форфейтинг як купівлю серії кредитних інструментів, таких як вексель, простий і переказний, чи інших погоджувальних інструментів на безрегресній основі. Форфейтер відраховує відсоток (у формі дисконту), за погодженою ставкою на повний кредитний період, що покривають векселі. Боргові інструменти мають укладатися експортером (продавцем), бути прийняті імпортером (покупцем) і обтяжені авалем чи безумовною гарантією. Гарантія видається банком-імпортером, але деякі надійні корпорації можуть бути прийняті і без банківської гарантії.

Визначено, що сутність форфейтингового правочину зводиться до того, що зобов’язання боржника, термін виконання по якому не настав, кредитором може бути відразу перетворене в готівку шляхом продажу зобов’язання форфейтеру, який погоджується купити зобов’язання на безобіговій основі лише за умови надання забезпечення третьою особою. Механізм форфейтингу використовується в двох видах правочинів: в фінансовому правочині з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань і в експортному правочині, щоб сприяти надходженню готівки експортеру, що надав кредит іноземному покупцю. Але частіше ця операція використовується в експортних правовідносинах. Застосовуючи форфейтинг, експортер отримує можливість додатково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборгованість.

У підрозділі 3.2. «Операції з дорогоцінними металами» проаналізовано механізм здійснення операцій з дорогоцінними металами, охарактеризовано його основні ознаки. На підставі проведеного аналізу визначено, що договір вкладу дорогоцінних металів є самостійною договірною конструкцією і не може розглядатися як договір банківського вкладу, він є реальним, одностороннім, відплатним та строковим.

Визначена тенденція до зростання кількості операцій з дорогоцінними металами та посилення інтересу до ринкового обігу дорогоцінних металів у світі. Зазначено, що проведений аналіз законодавчого поля, яке регулює в Україні цей вид правочинів, не відповідає потребам сьогодення. Так, у ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до 19 травня 2011 року взагалі не згадувалось про операції з дорогоцінними металами, проте наразі у зв’язку з новою редакцією статті пунктом першим дозволяється залучати у вклади банківські метали, пунктом другим надається можливість відкривати та вести поточні (кореспондентські) рахунки клієнтів, у тому числі у банківських металах, а пункт три містить посилання про розміщення
залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Зроблено висновок, що не зважаючи на те, що на сьогоднішній день конструкція договору вкладу дорогоцінних металів не знайшла своє закріплення у ЦК України, її вивчення є необхідним через особливу специфіку предмету договору – дорогоцінних металів.

Дисертантка погоджується з домінуючою в літературі позицією, що згідно з положенням про операції з дорогоцінними металами, останні можуть залучатися у вклади, відповідно з вкладниками підписуються договори банківського вкладу (С.І. Попова). Однак, авторка дисертації виходить з того, що до договору банківського вкладу дорогоцінних металів норми параграфу 3 глави 71 ЦК України неможливо застосовувати, оскільки згідно зі ст. 1058 ЦК України предметом договору банківського вкладу є грошові кошти, які знеособлюються у банку. Договір вкладу дорогоцінних металів не є договором банківського вкладу, відповідно і правовий режим у таких договорів різний. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України предметом договору банківського вкладу є грошова сума, але не дорогоцінні метали.

Зазначено, що дорогоцінні метали можуть мати вигляд зливка і/або монети. Монети з дорогоцінного металу можуть бути грошима, а можуть і не бути, що є наслідком суперечливого правового регулювання обігу монет. Зливки з дорогоцінних металів не є грошима. Монети з дорогоцінних металів існують насправді у вигляді речей, проте в операціях з дорогоцінними металами в знеособленій формі вони мають «безготівкову форму», тобто речами не є.

Договір вкладу дорогоцінних металів не знайшов свого висвітлення ні в ЦК України, ні у спеціальному законі. Визначено, що предметом цього договору є дорогоцінні метали: насправді вони – речі (монети і/або зливки), коли їх, наприклад, можна тримати в руках, а також дорогоцінні метали у знеособленій формі – такі метали речами не є, вони враховуються на знеособленому металевому рахунку.

Обґрунтовується, що договір вкладу дорогоцінних металів супроводжується обов’язковим відкриттям договору знеособленого металевого рахунку. Однією з поширених угод з дорогоцінними металами в знеособленій формі є купівля-продаж, яка має свої особливості в силу специфіки свого об’єкта.

Купівля-продаж дорогоцінних металів в знеособленій формі, на погляд авторки, здійснюється за металевими рахунками і є спільною (родовою) договірною конструкцією для угод з дорогоцінними металами в знеособленій формі типу опціон, своп, ф’ючерс та інші.


У зв’язку з цим пропонується ввести в цивільне законодавство поняття «Готівкові дорогоцінні метали», під якими розуміємо виконані з дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо) монети, а також стандартні і/чи мірні зливки (золота, срібла, платини тощо), що мають відповідні індивідуальні ознаки: вигляд монети (зливку), найменування, номінал монети, проба, виробник, серійний номер і так далі, а також поняття «Безготівкові дорогоцінні метали», під якими необхідно розуміти дорогоцінні метали (золото, срібло, платина і паладій) у знеособленій формі, що враховуються на відповідних банківських рахунках (рахунки обліку позики, вкладні, кореспондентські) без вказівки індивідуальних ознак (вигляд монети/зливку, найменування, номінал монети, проба, виробник, серійний номер тощо), визначаються як монети, а також як стандартні та мірні зливки, які мають кількісну характеристику маси металу (для монет – кількість в штуках) і вартісну балансову оцінку.

У підрозділі 3.3. «Трастові та посередницькі послуги» проаналізовано існуючі у літературі дослідження трастових та посередницьких послуг, в результаті чого авторка приєднується до думки тих науковців, які вважають, що трастові послуги – це вид діяльності банківської установи з управління майном, яке за домовленістю з клієнтом передається банку. Приватним особам банки надають декілька видів послуг розпорядження успадкованим майном, управління персональними трастами, опікунство та збереження майна, агентські функції.

Розпорядження успадкованим майном охоплює операції з отримання рішень суду, збору та забезпечення зберігання успадкованого, сплати адміністративних витрат за розрахунками з кредиторами, сплати податків, розподілу майна.

Управління персональними трастами (майном, що було передане банку для управління) передбачає: розміщення коштів, депозитні операції, отримання /виплату доходів клієнту, облікові операції, фінансовий аналіз.

Надана характеристика трастових послуг на користь фізичних та юридичних осіб. Розкривається зміст посередницьких послуг, які оформляються двома видами цивільно-правових договорів: договором доручення та договором комісії.

В результаті дослідження було встановлено, що комерційні банки надають різноманітні види посередницьких послуг, серед яких найпоширенішими є посередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з майном, зокрема цінними паперами, валютою. Перший вид посередницьких послуг надається банком тоді, коли він сам з тієї чи іншої причини не може задовольнити кредитну заявку клієнта. У цьому разі обслуговуючий банк може бути посередником у пошуку клієнтові іншого банку-кредитора або на його прохання одержати міжбанківський кредит і за
рахунок його надати кредит клієнту. Якщо клієнтові потрібен великий кредит, то банк може вдатися до консорціумного або паралельного кредитування клієнта.

Слід зазначити, що помітно збільшилося надання посередницьких послуг в операціях з цінними паперами. При первинному розміщенні цінних паперів комерційні банки можуть за дорученням, від імені і за рахунок емітента виконувати обов’язки щодо організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому можливі два варіанти. При першому комерційний банк надає послуги з первинного розміщення цінних паперів без зобов’язань щодо викупу нерозміщеної частини емісії. Головний обов’язок банку в цьому випадку – докласти максимальних зусиль для розміщення цінних паперів, проте фінансової відповідальності за кінцевий результат банк не несе.

Другий варіант передбачає, що комерційний банк зобов’язується у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента їх нереалізовану частину, тобто бере на себе ризики розміщення цінних паперів.

У підрозділі 3.4. «Організація послуг зі зберігання цінностей» детально досліджуються особливості надання послуг щодо зберігання цінностей, які надаються комерційними банками у трьох формах: зберігання цінностей клієнтів у сховищі; надання клієнтам сейфів у приміщенні банку; надання нічних сейфів клієнтам. Авторкою визначені відмінності цих трьох форм зберігання цінностей та встановлені їх характерні особливості.

У дисертації визначені права та обов’язки сторін під час дії договору та після його закінчення, встановлена цивільно-правова відповідальність сторін за порушення умов відповідного договору.

У підрозділі 3.5. «Надання банківських послуг за допомогою Інтернету» розглядаються питання про дистанційне надання банківських послуг, дисертантка виходить з того, що Інтернет-банкінг – це технологія віддаленого банківського обслуговування, яка дає змогу клієнтові отримувати банківські послуги, не відвідуючи банківський офіс (домашній банк). Однією з головних проблем, що постають при наданні послуг за допомогою Інтернету, є проблема ідентифікації особи клієнта через програмне забезпечення за допомогою впровадження в масову експлуатацію електронного цифрового підпису.

Запропоновано авторську схему регулювання відносин, що виникають при наданні зазначеної послуги, яка може бути втілена у параграфі 6 «Розрахунки через Інтернет-банкінг» ЦК України.

У розділі 4 «Проблемні аспекти та перспективи розвитку регулювання нетрадиційних банківських операцій та послуг», який складається з двох підрозділів охарактеризовано цивільно-правову
відповідальність за порушення цивільного законодавства у сфері здійснення нетрадиційних банківських операцій та послуг, а також розглянуто проблеми здійснення даного різновиду банківських операцій в сучасних умовах, перспективи їх розвитку.

У підрозділі 4.1. «Цивільно-правова відповідальність у сфері здійснення нетрадиційних банківських операцій та послуг» дано тлумачення поняття цивільно-правової відповідальності у сфері здійснення нетрадиційних банківських операцій та надання послуг, а також характеристика трьох її обов’язкових ознак: державний примус; негативні несприятливі наслідки для правопорушника; осудження правопорушення і його суб’єкта. Проведено аналіз цивільно-правової відповідальності банківських установ, в тому числі в практиці США та Великобританії. Створено авторську модель відповідальності банків в аспекті здійснення конкретної банківської операції, був проведений розгляд 2-х видів цивільно-правової відповідальності банків: відповідальність за «грошові надходження, що свідомо були отримані» та відповідальність за «усвідомлене сприяння» здійсненню операції («нечесне сприяння»).

У підрозділі 4.2. «Проблеми здійснення та перспективи регулювання нетрадиційних банківських операцій та послуг у сучасних умовах» дисертантка послідовно висвітлює проблемні питання щодо здійснення форфейтингової операції, окреслює її переваги та недоліки, аналізує можливі шляхи вирішення суперечливих моментів, надає пропозиції щодо вдосконалення механізму здійснення форфейтингової операції. Автором аргументовано переваги форфейтингу, як альтернативного методу фінансування над кредитуванням угод державними банками.

Висловлюється думка, що питання наслідків імовірної передачі прав набуває великого значення в контексті форфейтингового ринку, який дає змогу вигодонабувачу (бенефіціару) за відстроченим платежем по акредитиву вийти на міжнародний ринок та продати свій документ за дисконтованою ціною не банку, що підтверджує акредитив, а форфейтеру. Приймаючи до уваги, що форфейтер є незалежною стороною, тобто не стороною за кредитом, це є основою для того, щоб форфейтер мав право отримати прибуток від наданого кредиту тільки шляхом передачі прав (асигнування).

У процесі проведеного дослідження дисертанткою обґрунтовано та запропоновано механізм використання електронно-цифрового підпису при здійсненні банківських операцій без відвідування відділення банку (Інтернет-банкінг).

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины