ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ЗЛОЧИННА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ТА КРИМІНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; надано відомості щодо шляхів і форм їх упровадження й апробації; приведено характеристику публікацій дисертанта, у яких відображено основні положення представленого наукового дослідження.

Розділ 1 «Соціально-правова природа транснаціональної злочинної діяльності у сфері торгівлі вогнепальною зброєю» складається з чотирьох підрозділів, присвячених висвітленню поняття та сутності незаконного обігу вогнепальної зброї у вітчизняній та міжнародній практиці.

У підрозділі 1.1. «Історичний розвиток кримінального законодавства щодо транснаціональної злочинної діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї» здійснено комплексний і системний аналіз становлення та розвитку кримінального законодавства у сфері запобігання незаконному обігу зброї в Україні та світі.

Йдеться про генезис не однієї правової норми, а низки норм, що спрямовані на протидію незаконному обігу вогнепальної зброї, зокрема в транснаціональній злочинній діяльності.

Проведено історичне дослідження основних етапів формування такого явища, як юридична категорія «транснаціональна злочинність», і правового наповнення терміна «обіг зброї», становлення кримінальної відповідальності за контрабанду, зброї зокрема, та генезису кримінальної відповідальності за незаконне поводження із зброєю й боєприпасами.

Зроблено висновок щодо відсутності в Україні єдиної державної політики та відповідної стратегії у сфері обігу вогнепальної зброї і боєприпасів. Важливим етапом розвитку законодавства щодо запобігання транснаціональній злочинній діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї має стати прийняття в Україні єдиного нормативного акта, який регулював би порядок обігу вогнепальної зброї.

У підрозділі 1.2. «Поняття та характерні риси транснаціональної злочинної діяльності у сфері торгівлі вогнепальною зброєю» здійснено комплексний правовий аналіз транснаціональної злочинної діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї.

Транснаціональні злочини розглядаються як діяння, об’єднані широким спектром різного ступеня суспільної загрози, визнані злочинними не менш як у двох державах, під юрисдикцію яких вони підпадають. За вчинення таких діянь передбачено кримінальну відповідальність лише в тому разі, якщо кримінально-правова заборона міститься в національному законодавстві. Боротьба з цими правопорушеннями може перебувати під міжнародним контролем, але відповідальність за них не встановлюється безпосередньо міжнародним правом. Таким чином, транснаціональний злочин є національним за характером кримінальної заборони й міжнаціональним за своєю поширеністю.

Дисертант визначає транснаціональну злочинну діяльність у сфері незаконного обігу зброї як один з елементів незаконного обігу зброї у світі, сутність якого полягає в організації продажу озброєння, усупереч міжнародному та/або національному законодавству, що супроводжується переміщенням самої зброї, її частин чи компонентів з однієї країни до іншої.

Визначено, що транснаціональна злочинна діяльність у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї характеризується такими ознаками: завжди є добре організованою діяльністю та має високий рівень суспільної небезпечності; часто здійснюється із залученням військовослужбовців чи експертів з питань зброї та боєприпасів; посягає на громадську безпеку; має яскраво виражену корисливу мету протиправної діяльності в отриманні надприбутків; обумовлена попитом на зброю і боєприпаси етнічними групами, народами або країнами, які ведуть бойові дії. Транснаціональну злочинну діяльність у сфері незаконного обігу зброї можна розглядати як форму зрощування вітчизняної економічної злочинності з міжнародною, яку становлять незаконні оборудки з вогнепальною зброєю для задоволення потреб тих чи інших політичних режимів чи фінансових груп мілітаристського спрямування.

У підрозділі 1.3. «Поняття зброї, вогнепальної зброї та їх класифікація» проведено комплексний аналіз визначення зброї та вогнепальної зброї.

Наведено визначення зброї як сукупність пристроїв і предметів, конструктивно призначених для ураження живої чи іншої цілі, подання сигналів, та вогнепальної зброї як пристроїв, призначених для ураження цілей снарядами, що одержують направлений рух у стволі за рахунок енергії згоряння.

Зазначено, що найбільш розповсюдженим є поділ зброї за такими критеріями: за кількістю обслуговуючого персоналу – індивідуальна та групова зброя; за цілями її використання – бойова, мисливська, спортивна, учбова, зброя самооборони. Водночас бойова зброя може бути поділена на традиційну (вогнепальна, холодна, пневматична, метальна, запалювальна зброя, міни, артилерійське озброєння, ракетна зброя, торпедна зброя), нетрадиційну (лазерна, електромагнітна, психотропна зброя), зброю масового ураження (ядерна, хімічна, біологічна зброя); за енергією, що використовується: 1) холодна, що діє на основі мускульної сили людини; 2) метальна, яка використовує механічну енергію, що запасається в напруженому матеріалі (луки, арбалети), чи потенційну енергію важкої маси (метальні машини); 3) вогнепальна; 4) пневматична; за принципом уражаючої дії. 

Підрозділ 1.4. «Міжнародно-правове регулювання протидії транснаціональній злочинній діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї» присвячено міжнародному нормативно-правовому регулюванню протидії незаконному обігу вогнепальної зброї.

Серед міжнародних документів, які регулюють питання торгівлі зброєю, є Декларація про морську війну від 16 квітня 1865 р. і Декларацію про право морської війни від 13 лютого 1909 р., у яких було сформульовано поняття «військова контрабанда». До предметів військової контрабанди було включено не тільки матеріали й устаткування, що можуть бути використані для військових цілей, а й такі матеріали й устаткування, які можуть однаково бути використані як для мирних, так і військових цілей.

Зазначено, що основними міжнародними документами, які регулюють незаконну торгівлю зброєю, є такі: Європейська конвенція з контролю за придбанням та зберіганням вогнепальної зброї приватними особами (підписано у Страсбурзі 28 червня 1978 р. та набула чинності від 1 липня 1982 р.); Рекомендація «Про гармонізацію національних законодавств щодо вогнепальної зброї» № (84)23 (прийнято 7 грудня 1984 р. Комітетом Міністрів держав-членів Ради Європи); Документ про легку та стрілецьку зброю (підписано 24 листопада 2000   р.   у   Відні); Протокол проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї (затверджено Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 31 травня 2001 р. № 55/255). Але головне регулювання обігу вогнепальної зброї покладено на внутрішньодержавні законодавчі системи.

Розділ 2 «Кримінально-правова та кримінологічна характеристика транснаціональної злочинної діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї» складається з трьох підрозділів, де на основі отриманих емпіричних даних надано кримінально-правову та кримінологічну характеристику міжнародного й вітчизняного незаконного обігу вогнепальної зброї.

У підрозділі 2.1. «Кримінально-правова характеристика транснаціональної злочинної діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї» надано кримінально-правову характеристику незаконного обігу вогнепальної зброї за кримінальним законодавством України.

Кримінально-правова протидія транснаціональній злочинній діяльності у сфері торгівлі зброєю та боєприпасами переважно включає в себе застосування працівниками правоохоронних органів України кримінально-правових норм, передбачених, зокрема, у статтях 201 «Контрабанда», 255 «Створення злочинної організації», 256 «Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності» та 263 «Незаконне поводження із зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» КК України.

Автор дійшов висновку, що визначити родовий об’єкт злочинів у сфері торгівлі вогнепальною зброєю неможливо, оскільки вони розташовані в різних розділах Особливої частини КК України, а основою для визначення родового об’єкта виступає саме однорідність чи тотожність тих суспільних відносин, на які посягають злочини, заподіюючи чи створюючи загрозу заподіяння шкоди. Зазначене свідчить про відсутність на сьогодні тенденцій до виокремлення в окрему групу охоронюваних інтересів держави й суспільства, захисту від наслідків незаконного обігу вогнепальної зброї.

На основі юридичного аналізу зазначених кримінально-правових норм та практики їх застосування, залежно від безпосереднього об’єкта посягання, запропоновано таку класифікацію злочинів у сфері транснаціонального незаконного обігу вогнепальної зброї і боєприпасів: злочини у сфері громадської безпеки; злочини проти власності; злочини у сфері господарської діяльності; злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; злочини у сфері службової діяльності.

У підрозділі 2.2. «Кримінологічна характеристика транснаціональної злочинної діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї» надано кримінологічну характеристику незаконного обігу вогнепальної зброї в Україні та за її межами.

На сьогодні Україна залишається країною транзиту зброї. За даними Державної прикордонної служби України, протягом 2007 р. лише при перетині кордону вилучено 658 одиниць зброї, боєприпасів – 16693 шт., вибухових речовин – 9,68 кг; протягом 2008 р. вилучено 617 одиниць зброї, боєприпасів – 26868 шт., вибухових речовин – 79,16 кг. За даними прес-центру Служби безпеки України, протягом 2008 р. вилучено 93 одиниці вогнепальної зброї, 4502 боєприпаси та майже 83 кг вибухових речовин. Лише в січні 2009 р., за повідомленням Національної радіокомпанії України, працівники Державної прикордонної служби затримали 1,5 кг вибухівки, 43 одиниці зброї та 550 боєприпасів, а також майже 27 кг наркотиків і психотропних речовин. Водночас зазначені офіційні дані не повною мірою відображають реальне становище ринку зброї на території України.

Протягом останнього десятиліття Україна завоювала репутацію одного з найбільш активних у світі постачальників незаконної стрілецької зброї. Це одна з декількох країн Східної Європи, яка знайшла в торгівлі зброєю джерело прибутку. За 2000–2010 рр. українська військова промисловість зросла в десятки разів й експортувала зброї на 4,5 млрд дол. США.

Найпопулярнішою є вогнепальна зброя, що становить левову частку усієї зброї, яку незаконно транспортують транснаціональні організовані групи. Аналізуючи статистичні дані злочинів, учинених з використанням вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв та речовин, варто відмітити їх незначне коливання, зокрема: 2002 р. їх кількість становила 4857, 2003 р. – 4819, 2004 р. – 2976, 2005 р. – 2521, 2006 р. – 2424, 2007 р. – 2246, 2008 р. – 2155, 2009 р. – 2221.

Стосовно виявлених осіб, які вчинили злочини, передбачені ст. 263 КК України, спостерігається така сама тенденція щодо збільшення їх кількості з деякими періодами стабілізації та стагнації, а саме: 2002 р. виявлено 7716 осіб, 2003 р. – 8123, 2004 р. – 8490, 2005 р. – 8102, 2006 р. – 8250, 2007 р. – 9156, 2008 р. – 9329, 2009 р. – 8631. За даними Державної судової адміністрації України, кількість засуджених осіб за ч. 1 ст. 263 КК України 2003 р. становила 3832 особи, 2004 р. – 4302, 2005 р. – 3599, 2006 р. – 4187, 2007 р. – 4109, 2008 р. – 4143, 2009 р. – 4579.

У підрозділі 2.3. «Причини та умови транснаціональної злочинної діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї» досліджено головні причини та умови, що сприяють вчиненню цих злочинів.

Наголошено, що при розгляді причин та умов поширення транснаціональної організованої злочинності  та її діяльності у сфері обігу вогнепальної зброї, слід враховувати ту особливість, що її детермінанти перебувають на двох рівнях, а саме: національному та міжнародному.

Серед головних причин та умов національного характеру щодо транснаціональної злочинної діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї можна визначити такі: неефективне регулювання економіки держави у її перехідний період з неадаптованим запозиченням зарубіжних моделей її реформування; швидкоплинна лібералізація економічної діяльності та прискорені темпи приватизації на тлі зменшення національного виробництва; деформація соціальної сфери держави, відсутність середнього класу; духовна та ідеологічна кризи морально-психологічного стану суспільства; преференція населенням мафіозного способу життя, ефект звикання суспільної свідомості до організованої злочинності; відповідно до геополітичного розташування України, використання її території як зони транзиту зброї з країн-виробників; відсутність необхідних законів про боротьбу з організованою злочинністю взагалі та з транснаціональною зокрема, законів, які містили б норми переслідування за відмивання «брудних» грошей; залишення саме в нашій державі великої частини складів військового майна радянської армії; недосконалість системи контролю за вогнепальною зброєю, що полягає у відомчій роз’єднаності; відсутність чіткого поділу компетенції між правоохоронними органами, які здійснюють боротьбу з незаконним обігом зброї; не належним чином облаштованість державних кордонів і не чітко налагоджена робота митної та міграційної служб; відсутність у законодавстві головного документа, який би повною мірою регулював обіг вогнепальної зброї та ін.

Причинами та умовами, що мають міжнародний характер та визначають транснаціональний незаконний обіг вогнепальної зброї і всіляко сприяють йому, є такі: висока прибутковість від торгівлі зброєю та боєприпасами; існування у світі різних видів збройних конфліктів; існування та функціонування терористичних організацій; корупція; активні міграційні процеси; процеси глобалізації та світової інтеграції; науково-технічний прогрес, зокрема щодо розвитку транспорту; активний розвиток міжнародних зв’язків; широке використання новітніх комп’ютерних технологій, зокрема мережі Інтернет та її можливостей; світова економічна криза 2009–2010 рр. та ін.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення заходів запобігання транснаціональній злочинній діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї» складається з трьох підрозділів і присвячений напрямам запобігання незаконному обігу вогнепальної зброї в Україні з використанням міжнародного досвіду.

У підрозділі 3.1. «Загальносоціальні заходи запобігання транснаціональній злочинній діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї» проведено комплексний аналіз загальносоціальних заходів, необхідних для запобігання транснаціональній злочинній діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї в Україні.

На думку дисертанта, головним напрямом загальносоціальних заходів запобігання транснаціональній злочинній діяльності у сфері незаконного обігу зброї можна визнати вдосконалення організаційно-правових заходів державного контролю за обігом зброї та боєприпасів.

Для зміцнення законності у сфері торгівлі зброєю та боєприпасами необхідним є: підвищення ролі правоохоронних органів у правовому забезпеченні реалізації реформ у сфері торгівлі зброєю та боєприпасами; формування позитивних ринкових відносин на ринку зброї та боєприпасів; захист добросовісних учасників операцій із зброєю та боєприпасами; організація роботи правоохоронних органів за принципом раннього запобігання процесам криміналізації, як внутрішньодержавного, так і на ринку зброї і боєприпасів; концентрація зусиль на виявленні та усуненні правопорушень під час здійснення операцій із зброєю; усунення із сфери транснаціональної діяльності у сфері торгівлі зброєю та боєприпасами тіньових явищ, які пов’язані з її криміналізацією за рахунок незаконних дій членів злочинних організацій; установлення контролю за фінансовими потоками суб’єктів господарювання, які можуть легалізувати доходи, отримані незаконним шляхом, у тому числі від незаконної транснаціональної діяльності у сфері торгівлі зброєю та боєприпасами; створення чіткого правового регулювання діяльності виробників, продавців, покупців, посередників, поставщиків зброї та боєприпасів для запобігання створенню і використанню фіктивних підприємств, які досить часто використовують для організації постачання зброї і боєприпасів до країн, що перебувають під санкціями ООН, та іншої незаконної транснаціональної діяльності у сфері торгівлі зброєю і боєприпасами.

У підрозділі 3.2. «Спеціально-кримінологічні заходи запобігання транснаціональній злочинній діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї» виокремлено головні напрями діяльності вітчизняних правоохоронних органів у запобіганні незаконному обігу вогнепальної зброї.

Заходи спеціально-кримінологічного запобігання злочинності здійснюються у формі розроблення планів та програм, які спрямовані на вдосконалення і посилення заходів боротьби із злочинністю. Головною метою запобігання незаконному обігу зброєю є вибір стратегії, яка при збереженні стабільності громадянського суспільства й демократичних інститутів власності зможе забезпечити її стабільність.

Особливу роль серед спеціалізованих суб’єктів запобігання незаконному обігу зброєю відіграють органи Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України. Діяльність Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України щодо запобігання злочинам передбачає: виявлення злочинів та осіб, які їх вчинили, а також потерпілих від цих злочинів; аналіз злочинів та їх практично значущу класифікацію; вивчення осіб, які вчинили злочини, їх групування за статтю і віком, а також за іншими критеріями, систематизацію їх з урахуванням характерних якостей та особистостей; оцінку наслідків злочинів (шкоди, втрат, збитків), у тому числі матеріальних; виявлення та вивчення причин й умов, їх класифікацію і нейтралізацію; запобігання задуманим злочинам; запобігання злочинам, що готуються; забезпечення контролю та адміністративного нагляду за особами, схильними до транснаціональної злочинної діяльності у сфері торгівлі зброєю та боєприпасами.

Підрозділ 3.3. «Удосконалення правових та організаційних заходів запобігання транснаціональній злочинній діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї» присвячений напрямам удосконалення правових та організаційних заходів запобігання транснаціональній злочинній діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї.

Відсутність загальнонаціональної стратегії протидії транснаціональній організованій злочинності є однією з причин, що зумовлює негативні тенденції в існуванні, поширенні та відтворенні злочинності на рівні окремих країн.

До заходів щодо запобігання транснаціональній злочинній діяльності у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї слід віднести: прийняття у другому читанні Закону України «Про обіг зброї невійськового призначення» та здійснення моніторингу надлишкового майна Міністерства оборони України, передусім вогнепальної зброї та боєприпасів, розроблення єдиної державної програми утилізації та реалізації надлишкового військового майна, передусім стрілецької зброї, легких озброєнь, боєприпасів та вибухових речовин; законодавче затвердження єдиного загальнодержавного порядку щодо застосування в усіх зразках вогнепальної зброї новітніх механізмів слідоутворення та маркування частин використаних боєприпасів; розроблення Цільової програми із запобігання зловживанню та боротьби у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Міністерством оборони України, Державним комітетом у справах охорони державного кордону, Державною митною службою України; законодавче затвердження єдиного загальнодержавного стандарту маркування зброї, що унеможливлюватиме знищення серійних номерів та спеціального маркування без виводу зброї з ладу; завершення створення Єдиної комп’ютерної інформаційної системи правоохоронних органів з питань боротьби із злочинністю; здійснення заходів із створення єдиної автоматизованої системи номерного обліку вогнепальної зброї. Забезпечення відповідності українських балістичних обліків і кулегільзотек технічним вимогам і стандартам Інтерполу та Європолу, а також інтегрованості їх до всесвітньої балістичної інформаційної мережі Інтерполу; внесення змін до КК України (ст.ст. 201, 203, 205, 212, 213, 218‑222), кваліфікуючою ознакою вчинення злочину організованою групою чи транснаціональною організацією, а також щодо реалізації правового механізму звільнення від кримінальної відповідальності учасників організованого злочинного угруповання, якщо вони активно сприяють викриттю організованих груп і злочинних організацій, розкриттю вчинених ними злочинів та відшкодуванню завданої шкоди.

Автором розроблено Цільову програму із запобігання зловживанню та боротьби у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї та зауваження й пропозиції до проекту Закону України «Про обіг зброї невійськового призначення».