ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ :

Краткое содержание

основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначено його зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, зазначено використані методи дослідження, висвітлено наукову новизну одержаних результатів, розкрито їх практичне значення, наведено дані про їх апробацію і публікації здобувачки за темою дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-правові основи охорони ділової репутації юридичної особи» складається із 3 підрозділів, у яких проаналізовано еволюцію трактувань правової категорії «ділова репутація», нормативну основу регулювання відносин щодо охорони ділової репутації юридичної особи, а також визначено поняття та сутність цивільно-правової охорони ділової репутації юридичної особи.

У підрозділі 1.1. «Еволюція трактувань правової категорії «ділова репутація» проаналізовано наявні в юридичній літературі джерела з тематики дисертаційного дослідження. Відзначається, що питання ділової репутації юридичних осіб прямо чи опосередковано були предметом досліджень різних галузевих юридичних наук. Проте найбільший внесок у розробку зазначеної проблематики здійснили цивілісти в рамках досліджень цивільно-правового статусу юридичних осіб і охорони ділової репутації взагалі.

Акцентовано увагу на основних характеристиках юридичної особи та її діяльності, відомості про які охоплюються поняттям «ділова репутація». Відзначається, що ділова репутація має властивість постійно змінюватися як за суб’єктами, так і в просторі та часі. Зважаючи на інформаційний характер ділової репутації юридичної особи, вона може визнаватися позитивною певними суб’єктами, на певній території чи у певний заданий проміжок часу, а може бути негативною для інших суб’єктів, на іншій території, чи в інший період часу. Зазначено про своєрідну презумпцію позитивної ділової репутації юридичної особи, адже кожна юридична особа апріорі вважається такою, що має позитивну ділову репутацію.

На основі проаналізованих ключових характеристик ділової репутації юридичної особи сформульовано авторське визначення цього поняття.

У підрозділі 1.2 «Нормативна основа регулювання відносин щодо охорони ділової репутації юридичної особи» здійснено аналіз норм вітчизняного права, які прямо чи опосередковано регулюють суспільні відносини щодо ділової репутації юридичної особи.

Обґрунтовано, що в Україні правове регулювання відносин щодо ділової репутації здійснюється нормами конституційного, адміністративного, господарського, кримінального, інформаційного права, але основу регламентації складають норми цивільного права. Цивільне право України не лише закріплює зміст ділової репутації юридичної особи, а й регулює відносини щодо правомірного використання ділової репутації за договорами комерційної концесії та простого товариства.

Ділова репутація юридичної особи ґрунтується на інформації про якість вироблених нею товарів (виконаних робіт, наданих послуг), про дотримання законодавства, договірних та інших господарських зобов’язань, правил ділової етики, оцінки юридичної особи споживачами (клієнтами), діловими партнерами, органами державної влади, ЗМІ тощо. Тому, з огляду на інформаційний характер ділової репутації, до норм, які регулюють відносини, що виникають з приводу ділової репутації юридичної особи, відносяться, зокрема, норми, що спрямовані на регулювання інформаційних відносин, тобто норми інформаційного права України.

У підрозділі 1.3. «Поняття та сутність цивільно-правової охорони ділової репутації юридичної особи» розкрито зміст і сутність цивільно-правової охорони ділової репутації юридичної особи на основі всебічного аналізу наукових праць і положень нормативно-правових актів України. Оскільки загальна кількість наукових праць, присвячених цьому інституту, є значною, а напрямки досліджень – найрізноманітнішими (від визначення загального поняття до детальної характеристики), в дисертації здійснено детальний аналіз лише тих наукових праць, які безпосередньо або, хоча б значною мірою, стосуються охорони ділової репутації саме юридичних осіб.

Дисертанткою дається власне визначення поняття «охорона ділової репутації юридичної особи», на основі якого сформульовано авторське визначення поняття «цивільно-правова охорона ділової репутації юридичної особи».

У дисертації наголошується на наявності в чинному законодавстві України численних прогалин при закріпленні правової охорони ділової репутації юридичної особи, що обумовлює потребу його вдосконалення задля створення належного правового механізму і забезпечення реалізації права юридичної особи на ділову репутацію.

1)                Розділ 2 «Цивільно-правовий механізм охорони ділової репутації юридичної особи» складається з 3 підрозділів, які присвячені дослідженню цивільно-правових форм охорони і способів захисту ділової репутації юридичної особи.

У підрозділі 2.1. «Цивільно-правові форми охорони ділової репутації юридичної особи» обґрунтовано виділення таких цивільно-правових форм охорони ділової репутації як: матеріальне закріплення і гарантування ділової репутації; судовий захист ділової репутації; самозахист ділової репутації.

Основою цивільно-правової охорони ділової репутації юридичної особи є закріплення в позитивному праві та гарантування ділової репутації юридичної особи. Адже визнання права юридичної особи на ділову репутацію шляхом його закріплення у цивільному законодавстві, встановлення правових гарантій його недоторканості слугує базисом для інших форм цивільно-правової охорони. Без наявності норм, які визначають обсяг ділової репутації та можливість здійснення права на неї, реалізація інших форм охорони ділової репутації є неможливою, оскільки буде відсутній власне предмет такої охорони.

У ЦК України закріплена гарантія судового захисту будь-яких суб’єктивних цивільних прав, в т.ч. й права юридичної особи на ділову репутацію, яка виступає ще однією цивільно-правовою формою її охорони. В дисертації доводиться, що судовий захист є найоптимальнішим засобом відновлення порушеного права юридичної особи на ділову репутацію і відшкодування завданих збитків, оскільки забезпечується державним примусом.

Досліджуючи судовий захист ділової репутації особливу увагу дисертантка приділила проблемі існуючої подвійної судової підвідомчості (юрисдикції) справ про захист ділової репутації юридичної особи. Так, відповідно до чинних ЦПК України і ГПК України такі справи залежно від суб’єктного складу (особи відповідача) можуть відноситись як до цивільної юрисдикції судів і розглядатися у порядку цивільного судочинства, так і підпадати під підвідомчість господарських судів, які розглядають їх у порядку господарського судочинства. При цьому відзначається, що в багатьох випадках з урахуванням особливостей способів поширення інформації досить важко однозначно визначити суб’єктів, які своїми діями посягають на ділову репутацію юридичної особи. Непоодинокими є також випадки поширення негативних відомостей про юридичну особу, що принижують її ділову репутацію, спільними діями фізичних і юридичних осіб.

У дисертації наголошується, що визначення підвідомчості таких справ лише у залежності від суб’єктного складу відповідача формує дві паралельні та фактично незалежні одна від одної судові практики (практику господарських судів і практику судів, які розглядають цивільні справи) в одній і тій самій категорії справ. Подолання цього безумовно негативного явища, на переконання дисертантки, має полягати у виключенні справ про захист ділової репутації юридичної особи з підвідомчості господарських судів із одночасним віднесенням їх незалежно від суб’єктного складу до цивільних справ (цивільної судової юрисдикції).

Одним із аргументів на користь такої пропозиції є те, що численні справи, що стосувались поширення негативної інформації про юридичну особу через засоби масової інформації, у яких співвідповідачами були юридична особа – редакція засобу масової інформації, та фізична особа – автор чи безпосередній поширювач негативної інформації, розглядалися судами в порядку цивільного судочинства. У випадку ж подання таких позовів до господарських судів, останні відмовляли у прийнятті позовної заяви з посиланням на те, що така заява не підлягає розгляду в господарських судах України (п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України).

Характеризуючи самозахист ділової репутації юридичної особи, відзначається, що способи такого самозахисту мають відповідати змісту порушеного права, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам такого порушення. Способи самозахисту ділової репутації юридичної особи можуть полягати у будь-яких незаборонених законодавством формах інформаційної діяльності, спрямованих на відновлення її ділової репутації, зокрема, публікації та повідомлення у засобах масової інформації, на Інтернет-ресурсах, публічні виступи тощо.

У підрозділі 2.2. «Цивільно-правові способи захисту ділової репутації юридичної особи» здійснено правовий аналіз цивільно-правових способів захисту ділової репутації юридичної особи та проведено їх класифікацію.

Акцентовано увагу на тому, що цивільно-правові способи захисту передбачаються як нормами матеріального права, так і нормами процесуального права. Саме тому їх необхідно розглядати у нерозривній єдності, орієнтуючись, насамперед, на кінцевий результат захисту – відновлення порушеного права або відшкодування завданих при цьому збитків. Наголошується, що специфіка суб’єктивних цивільних прав свідчить, що такі права можуть захищатися не інакше як способами, адекватними їх характеру і змісту.

У дисертації доводиться, що прийнятним способом захисту права юридичної особи на ділову репутацію є визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування індивідуальної дії, у випадку, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує право на ділову репутацію. На основі проведеного дисертанткою аналізу 374 рішень і ухвал у цивільних і господарських справах, пов’язаних з діловою репутацією, та співставлення їх з результатами аналізу наукових джерел і положень законодавства України, зроблено висновок про неможливість визнання судом незаконним нормативно-правового акта як способу цивільно-правового захисту права юридичної особи на ділову репутацію.

Цивільно-правові способи захисту ділової репутації юридичної особи визначено як передбачені у межах форм цивільно-правової охорони ділової репутації юридичної особи заходи, які забезпечують відновлення, компенсацію і реалізацію права на ділову репутацію юридичної особи. У дисертації наголошується, що закріплений законодавством України перелік цивільно-правових способів захисту ділової репутації юридичної особи не може бути вичерпним, адже із розвитком інформаційного суспільства виникне потреба у нових ефективних способах цивільно-правового захисту.

У підрозділі 2.3. «Порушення права юридичної особи на ділову репутацію» досліджуються типові випадки, коли незалежно від волі юридичної особи її ділова репутація зазнає втрат унаслідок неправомірних діянь з боку третіх осіб, зокрема, через поширення негативної інформації про юридичну особу або ж неправомірне використання її фірмового найменування, знака для товарів та послуг тощо.

Обґрунтовано, що з розвитком інформаційних технологій набувають правової охорони і об’єкти зовнішнього прояву ділової репутації у мережі Інтернет. Так, з 2008 року у багатьох країнах світу порушенням ділової репутації стало визнаватись використання в доменних іменах фірмового найменування або літерного позначення знаків для товарів та послуг без згоди їх правоволодільців. З урахуванням судової практики доведено, що однією із тенденцій розвитку законодавства України є набуття правової охорони об’єктів зовнішнього прояву ділової репутації у мережі Інтернет. Наголошується на необхідності встановлення відповідальності провайдерів телекомунікаційних послуг, пов’язаних із наданням доступу до мережі Інтернет, за порушення ділової репутації юридичної особи.

Аналізуючи порушення, що посягають на ділову репутацію юридичних осіб як суб’єктів господарської діяльності, дисертанткою виокремлені такі їх типові випадки: 1) неправомірне використанням ділової репутації суб’єкта господарювання (неправомірне використання позначень, рекламних матеріалів, упаковки інших товаровиробників; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама); 2) поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання.

2)                Розділ 3 «Ділова репутація юридичної особи як об’єкт судового захисту» складається з 2 підрозділів, у яких розглядаються основні проблеми цивільного судочинства у справах про захист ділової репутації юридичної особи.

У підрозділі 3.1. «Реалізація права на пред’явлення позову у цивільних справах про захист ділової репутації юридичної особи» розкрито теоретичні та практичні аспекти здійснення права на пред’явлення позову у цивільних справах про захист ділової репутації юридичної особи на основі результатів попередніх наукових досліджень з урахуванням судової практики вирішення спорів про захист ділової репутації юридичних осіб. Дисертанткою визначені обставини, які складають предмет доказування для юридичної особи як позивача у справах про захист її ділової репутації.

У дисертації відзначається, що відповідачами у справах про захист ділової репутації юридичної особи можуть бути фізичні та юридичні особи – як окремо, так і у будь-якій формі процесуальної співучасті. У дисертації звертається увага на поширення останнім часом практики пред’явлення юридичними особами позовів про захист ділової репутації до народних депутатів, а також інших фізичних осіб, які входять до складу представницьких чи інших колегіальних органів або є їх працівником (органів місцевого самоврядування, Вищої ради юстиції України тощо). У таких справах суть і мотиви поширення відповідними особами негативної інформації щодо юридичних осіб безпосередньо не стосуються діяльності того органу, до складу якого вони входять або в якому вони працюють, а відбувається з політичних мотивів або ж відповідна особа висловлює свою власну думку. У таких випадках судам завжди варто розуміти, що належним відповідачем є саме відповідна фізична особа, а не той орган, до складу якого вона входить або в якому працює.

У підрозділі 3.2. «Судові рішення у справах про захист ділової репутації юридичної особи» проаналізовано позов і судові рішення у цивільних і господарських справах про захист ділової репутації юридичної особи.

Відзначається, що предмет позову про захист ділової репутації юридичної особи полягає у вимозі про захист ділової репутації юридичної особи. Серед доказів, що подаються позивачем до суду, мають бути ті, що підтверджують завдання шкоди діловій репутації юридичної особи саме відповідачем. Відображаючи мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, що стосуються ділової репутації юридичної особи, насамперед, має враховуватися її інформаційний характер.

На підставі аналізу судової практики вирішення спорів про захист ділової репутації зроблено висновок, що в силу неоднозначності правового регулювання відносин щодо ділової репутації юридичних осіб при вирішенні цієї категорії справ вирішальне значення набуває суддівський розсуд.