АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЛІЦІЇ НА МЕТРОПОЛІТЕНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, вказано на зв’язок роботи з науковими планами та програмами; визначено мету, завдання дослідження, його об’єкт і предмет, використані методи, нормативну основу та емпіричну базу; основні теоретичні положення, що зумовлюють наукову новизну роботи; викладено практичне значення одержаних результатів та їх апробацію.

Розділ 1. «Теоретичні та правові засади адміністративно-правової діяльності міліції на метрополітені» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Поняття та зміст адміністративно-правової діяльності міліції на метрополітені» проведено теоретичний та нормативно-правовий аналіз підходів до визначення понять «громадський порядок», «громадська безпека», «охорона громадського порядку на метрополітені», «адміністративно-правова діяльність міліції на метрополітені» тощо.

До особливостей охорони громадського порядку на метрополітені віднесено: специфіку метрополітену як виду громадського міського електричного транспорту (велика перепускна спроможність (понад 1 млн. 800 тис. пасажирів Київського метро, понад 622 тис. – Харківського, близько 35 тис. – Дніпропетровського щоденно), рух електропотягів та ескалаторів, обмеженість простору та входу (виходу) з метрополітену; спосіб подачі електронапруги; загроза використання метро як об’єкта терористичного нападу; пожежонебезпечність); обмеження простору та наявність місць, конкретно визначених для несення служби працівниками міліції (станції, пристанційні дільниці, підземні переходи, площадки електропідстанцій, вагони поїздів); існування типових груп правопорушень; залежність від технічного оснащення метро необхідними засобами виявлення та фіксації правопорушень, оперативного реагування на інші загрози тощо.

Наголошено, що відносини, пов’язані із забезпечення громадської безпеки у метро, потребують від міліції вжиття заходів щодо недопущення порушень порядку використання рухомого складу, обладнання метрополітену, забезпечення санітарного та протипожежного режимів; запобігання можливим загрозам терористичного нападу; усунення наслідків надзвичайний ситуацій; оперативного реагування на інші ускладнення стану безпеки у метро.

Встановлено, що адміністративно-правовій діяльності міліції на метрополітені притаманні як загальні риси (державно-владний і організаційний характер, підпорядкованість і підконтрольність у процесі її здійснення, підзаконність, профілактична спрямованість), так і специфічні ознаки (спеціалізація підрозділів міліції, особливості громадського місця, домінування профілактичної функції міліції над іншими). Запропоновано дефініцію «адміністративно-правова діяльність міліції на метрополітені», що включає зазначені ознаки.

З урахуванням поділу адміністративної діяльності органів внутрішніх справ на зовнішню та внутрішню зроблено висновок, що змістом адміністративно-правової діяльності міліції на метрополітені є здійснення впливу відповідних підрозділів міліції на зовнішню сферу суспільних відносин, тобто на відносини у галузі громадського порядку і громадської безпеки, що формуються у процесі використання метрополітену.

У підрозділі 1.2. «Правова основа адміністративно-правової діяльності міліції на метрополітені» досліджено генезис розвитку метрополітену та законодавства, що регулює діяльність міліції щодо охорони громадського порядку та безпеки у ньому.

З’ясовано, що метрополітен як вид міського транспорту активно розвивається у світі з середини ХІХ століття. В Україні функціонують три метрополітени: Київський (з 1960 р.), Харківський (з 1975 р.) і Дніпропетровський (з 1995 р.). З 1990 р. розпочато будівництво метро у Донецьку.

Характеристику українського законодавства про діяльність міліції на метрополітені здійснено у радянський та сучасний періоди. Нормативно-правові акти, які регулюють діяльність міліції на метрополітені класифіковано на ті, що визначають: правовий статус фізичних та юридичних осіб як суб’єктів правовідносин громадського порядку і безпеки на території метро; правовий статус міліції на метрополітені щодо здійснення охорони громадського порядку та безпеки; загальні засади організації діяльності міліції на метрополітені; особливості адміністративної діяльності цих підрозділів у звичайних та особливих умовах. Щодо норм другої групи, то вони встановлюють завдання, функції, права та обов’язки міліції, визначають форми та методи діяльності її працівників щодо забезпечення громадського порядку і безпеки на метрополітені. Серед них виокремлено та охарактеризовано правові акти МВС України, що визначають особливості створення міліції на метро, несення патрульно-постової служби, розкриття злочинів, взаємодію з іншими правоохоронними органами, надання охоронних послуг під час забезпечення громадського порядку у метро.

Зроблено висновок, що в Україні основними законодавчими актами, які врегульовують питання діяльності міліції на транспорті, в тому числі й на метрополітені, є закони України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р., «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. і «Про міський електричний транспорт» від 29 червня 2004 р. Наголошено на значенні локальних нормативних актів (територіальних органів внутрішніх справ, органів місцевого самоврядування, адміністрації метрополітену) у забезпеченні правового підґрунтя діяльності міліції з охорони громадського порядку і безпеки у метро.

У підрозділі 1.3. «Зарубіжний досвід діяльності поліції щодо охорони громадського порядку і безпеки на метрополітені» проаналізовано досвід діяльності поліції із забезпечення громадського порядку та безпеки у метрополітенах Білорусі, Росії, Великобританії, США, ФРН, Японії.

Встановлено, що діяльність поліції залежить від особливостей функціонування конкретного метрополітену, підходів щодо організації охорони громадського порядку у ньому, наявності загроз безпеці роботи цього виду транспорту; забезпечення порядку безпосередньо у метро покладається на спеціально утворені муніципальні підрозділи поліції (наприклад, підрозділ «L» транспортної поліції Лондона, транспортний відділ поліції Нью-Йорка); поширення систем відеоспостереження, основне призначення яких полягає у контролі за обстановкою у метро, забезпеченні можливості швидкого реагування на її негативну зміну та використанні відеоматеріалів як доказів у юрисдикційних провадженнях; унормування дій нарядів поліції та їх ґрунтовна підготовка до охорони громадського порядку у різних ситуаціях, що виникають у метро, шляхом розробки алгоритмізованих інструкцій, постійних тренувань, побудови спеціалізованих імітаційних навчальних центрів); використання сучасних технічних засобів охорони порядку (стаціонарних та мобільних металодетекторів, пристроїв для просвічування багажу, аналізаторів вибухових речовин тощо); залучення спеціально тренованих службових собак для пошуку вибухівки, психологічного впливу на правопорушників, їх переслідування й затримання тощо.

Для впровадження досвіду поліції інших держав щодо охорони громадського порядку і безпеки на метрополітені запропоновано: розробити й видати наказ МВС України «Про затвердження Типового положення про міліцію на метрополітені»; у нормативно-правових актах, що регламентують діяльність міліції з реалізації її основних функцій, передбачити положення щодо особливостей їх здійснення на метрополітені; доповнити Статут патрульно-постової служби міліції України окремим розділом, у якому передбачити основні положення щодо несення служи нарядами міліції на метрополітені; забезпечити підготовку службових собак для роботи у метрополітенах; покращити технічне оснащення систем відеоспостереження й фіксації правопорушень у метрополітені; суттєво удосконалити підготовку працівників міліції, що охороняють громадський порядок у метро.

Розділ 2. «Організація, форми та методи адміністративно-правової діяльності міліції на метрополітені» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Завдання, функції, система та структура міліції на метрополітені» досліджено особливості правового статусу міліції на метрополітені.

Аналіз завдань міліції на метрополітені здійснено з урахуванням їх розподілу на основні (притаманні усім підрозділам міліції) та спеціальні (характерні для міліції на метрополітені).

Шляхом опитування працівників міліції на метрополітені встановлено, що понад 80 % їхньої діяльності пов’язано саме з охороною громадського порядку та припиненням адміністративних правопорушень, що здійснюється у межах адміністративної та профілактичної функцій міліції, решта – кримінально-процесуальної, оперативно-розшукової, охоронної. Сформульовано визначення поняття «міліція на метрополітені».

Звернуто увагу на необхідність розширення форм реалізації охоронної функції у контексті збереження майна метрополітену й необхідності унормування відповідного різновиду платних послуг міліції.

Наголошено на усіченій структурі міліції на метрополітені, що зумовлено відсутністю єдиного підходу до її організації, специфіки кожного метро. Зокрема, у столиці держави створено лінійне управління у метрополітені ГУМВС України в м. Києві, до складу якого входять підрозділи патрульно-постової служби міліції, карного розшуку, ДСБЕЗ; у м. Дніпропетровську діє лінійний відділ у метрополітені Дніпропетровського міськуправління ГУМВС України в Дніпропетровській області (складається з роти патрульної служби, секторів карного розшуку та громадської безпеки); у м. Харкові – батальйон патрульної служби (з обслуговування метрополітену) Харківського міськуправління ГУМВС України в Харківській області. У їх складі є також чергові частини, штаби, підрозділи кадрового та ресурсного забезпечення.

З’ясовано специфіку діяльності міліції на метрополітені щодо охорони громадського порядку і безпеки під час надзвичайних ситуацій: аварій, пов'язаних зі сходом вагонів з рейок у тунелях, зіткненням поїздів на перегонах, пожежами у струмонесучих арматурах та ін.; зсувом гуртів, затоплень, землетрусів, снігових заметів; здійснення терористичних актів, у тому числі й захоплення метро злочинцями.

Зроблено висновок, що з урахуванням зростання інтенсивності руху пасажирів, введення в експлуатацію нових станцій, необхідності дотримання нормативів щодо розстановки нарядів у метрополітенах, забезпечення постійної готовності до дій у надзвичайних ситуаціях, складні умови несення служби особовим складом в добовому режимі, потребують збільшення кількість особового складу підрозділів міліції на метрополітені (у середньому на 10-15 %), які безпосередньо несуть службу на постах та маршрутах патрулювання, в тому числі й запровадження нарядів супроводження вагонів метро.

У підрозділі 2.2. «Форми та методи адміністративно-правової діяльності міліції на метрополітені» охарактеризовано зовнішнє вираження, прийоми та способи адміністративно-правової діяльності міліції на метрополітені. Форми цієї діяльності розглянуто шляхом висвітлення однорідних, урегульованих законодавством дій працівників міліції, спрямованих на забезпечення і підтримання стабільного громадського порядку і безпеки у метро.

На підставі аналізу наукових поглядів щодо сутності та системовиділення форм адміністративної діяльності органів внутрішніх справ здійснено їх розподіл за критерієм наявності правових наслідків – на правові та неправові.

Дістали подальшого висвітлення підходи до розуміння категорій «адміністративний (поліцейський) договір» та «адміністративні послуги» і встановлення їх значення у діяльності міліції на метрополітені. Зроблено висновок про доцільність розширення сфери надання адміністративних послуг шляхом доповнення їх переліку дозвільно-реєстраційними та охоронними на договірних засадах.

Методи адміністративно-правової діяльності міліції щодо охорони громадського порядку та безпеки в метрополітенах розглянуто як комплекс прийомів, способів та засобів, за допомогою яких працівники міліції практично виконують заходи з охорони громадського порядку та безпеки в метрополітенах.

До специфічних заходів адміністративного попередження у метрополітені віднесено: огляд пасажирів та багажу; тимчасове призупинення роботи метро; заборона функціонування окремих суб’єктів господарювання; закриття окремих станцій та маршрутів пересування пасажирів; вимкнення ескалаторів; проходження окремих станцій потягами без зупинки; видалення пасажирів із залів метро.

Розглянуто особливості застосування заходів адміністративної відповідальності за правопорушення, що вчиняються у метрополітені, основними серед яких є: розпиття спиртних напоїв у громадських місцях (ст. 178 КУпАП) – 85 %, дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП) – 11 %, незаконне зберігання і перевезення наркотичних засобів їх аналогів та прекурсорів (ст. 44 КУпАП) – 2 %. Зроблено висновок про необхідність підвищення ефективності виявлення інших правопорушень, й тому числі тих, що пов’язані з порушення правил користування метрополітену та засміченням метро.

Наголошено на ролі методу переконання у профілактичній діяльності міліції на метрополітені. Запропоновано розширити його можливості завдяки використанню засобів наочної агітації, відеодемонстрації, інформаційних повідомлень щодо безпечної та правомірної поведінки у метро, даних про роботу міліції та порядок звернення до неї.

У підрозділі 2.3. «Взаємодія міліції з іншими суб’єктами охорони громадського порядку і безпеки на метрополітені» проаналізовано наукові позиції щодо визначення поняття «взаємодія» та досліджено основні складові системи взаємодії міліції з іншими суб’єктами охорони громадського порядку і безпеки на метрополітені (територіальними органами внутрішніх справ, Міністерством оборони України, Міністерством надзвичайних ситуацій України, Службою безпеки України, адміністрацією метрополітену та громадськістю). Виокремлено зовнішню та внутрішню взаємодії.

Проаналізовано основні напрями взаємодії міліції на метрополітені зі Службою безпеки України, зокрема участь у: розробці пропозицій щодо програм боротьби з тероризмом, формуванні планів запобігання терористичним проявам та їх припинення; проведенні антитерористичних операцій; організації і проведенні командно-штабних і тактико-спеціальних навчань та тренувань тощо.

Охарактеризовано взаємодію підрозділів міліції на метрополітені з адміністрацією метро щодо створення умов для несення служби працівниками міліції, покращення технічного та інформаційного забезпечення заходів охорони його майна, громадського порядку і безпеки, виявлення та припинення правопорушень персоналом цього об’єкта.

Наголошено на необхідності створення у метро громадських формувань з охорони громадського порядку з числа його працівників, покращення стану взаємодії цього підрозділу міліції з місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування щодо поліпшення стану правопорядку і безпеки у метро (матеріально-технічного забезпечення, фінансування, агітації та пропаганди безпечного перебування громадян у метрополітені).

З метою покращення взаємодії міліції з іншими суб’єктами охорони громадського порядку та безпеки на метрополітені запропоновано видати нормативно-правовий акт, яким затвердити «Положення про організацію взаємодії між суб’єктами забезпечення громадського порядку та безпеки у метрополітені», в якому визначити види та напрями взаємодії, компетенцію кожного суб’єкта, критерії розмежування їхніх повноважень щодо розгляду та вирішення питань з охорони громадського порядку та безпеки.

У підрозділі 2.4. «Удосконалення адміністративно-правової діяльності міліції на метрополітені» досліджено напрями вдосконалення правового регулювання та організаційного забезпечення адміністративно-правої діяльності міліції на метрополітені.

Звернуто увагу на пропозиції, що внесли громадяни стосовно покращення системи безпеки у метрополітені: збільшити кількість камер спостереження у приміщеннях, вагонах метро (67,7 % опитаних); активізувати патрулювання об’єктів метро (40,7 %), оперативніше реагувати на повідомлення громадян (33,3 %); збільшити  кількість нарядів міліції на станціях, в переходах, а також при вході і виході з метро (37 %); розміщувати інформаційні стікери «Екстрений виклик наряду міліції», «тривожна кнопка» (34 %) тощо.

Впровадження позивного закордонного досвіду в діяльність підрозділів міліції на метрополітені України повинно передбачати: його поглиблений аналіз у межах наукових досліджень (в тому числі й на замовлення практичних підрозділів); проведення експериментів щодо запровадження новітніх форм і методів охорони громадського порядку у метро, їх правове та науково-методичне супроводження; спільну роботу з адміністрацією щодо фінансування переоснащення технічних засобів охорони громадського порядку; розробку та прийняття на рівні Кабінету Міністрів України, МВС та Міністерства інфраструктури України нормативно-правових актів, що визначатимуть особливості діяльності міліції щодо охорони громадського порядку в метро; спеціалізацію відповідних підрозділів міліції; збільшення кількості службових собак для пошуку вибухівки та інших шкідливих речовин і небезпечних предметів; постійне проведення тренувань та навчань особового складу підрозділу міліції щодо відпрацювання дій у звичайних та особливих умовах.

Для покращення правового регулювання адміністративно-правової діяльності міліції на метрополітені запропоновано: внести зміни до п. 14 ст. 11 Закону України «Про міліцію», ст. 110 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил експлуатації метрополітену, проекту Закону України «Про метрополітен» щодо уточнення порядку реалізації повноважень міліцією на метрополітені та специфіки адміністративної відповідальності на цьому виді транспорту; доповнити наказу МВС України «Про затвердження статуту патрульно-постової служби міліції України» окремим пунктом «Особливості несення служби на метрополітені»; видати наказ МВС України «Про затвердження Типового положення про міліцію на метрополітені», а також інші правові акти, що врегульовуватимуть ті чи інші питання діяльності аналізованих підрозділів.