УПРАВЛІННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЮ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КОРПОРАТИВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасному світі витрати на НДДКР (науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи) є необхідною умовою для успішного стратегічного розвитку бізнесу, а найважливішою функцією корпорацій є проведення досліджень і розробок та використання їх результатів на практиці з метою отримання як можна більшої частки ринку. Світовий досвід показує, що тільки великі корпорації в змозі здійснювати значні вкладення в інновації. Вони є головними виконавцями наукових досліджень і розробок в своїх країнах. В той же час, НДДКР є найбільш витратною стадією нововведень, на яку припадає від 40 до 50 % витрат інноваційного процесу. У більшості розвинених країн світу частка витрат корпорацій на НДДКР в загальному обсязі національних НДДКР перевищує 65 %, а чисельність науково-дослідного персоналу, зайнятого у НДДКР в корпораціях, складає більше 60 % кадрового потенціалу науки.

Актуальність теми. Більшість великих світових корпорацій здійснює увесь спектр НДДКР: фундаментальні, прикладні дослідження і розробки, що свідчить про високий рівень корпоративної науки і культури у світі. Саме великі корпорації здатні створювати масштабні багатовитратні проекти, пов'язані з довготривалим науковим пошуком; вони здійснюють багатоцільові дослідження, об'єднуючи вчених і спеціалістів різних наукових дисциплін; можуть фінансувати паралельну розробку однієї або декількох альтернативних інновацій. В якості найважливішої складової технологічного лідерства вище керівництво успішних компаній відносить здатність забезпечити зростання бізнесу за рахунок ефективного управління НДДКР. Істотними, у даному контексті, є підтримка прагнень корпоративних структур до повного й ефективного використання їх потенціалу, трансформація системи управління адекватно змінам зовнішнього середовища, розробка системи показників, нормативів і критеріїв, що характеризують проміжні і кінцеві результати науково-технічної діяльності. Отже, проблема управління НДДКР в світлі сучасних тенденцій інноваційно-технологічного розвитку економіки є вкрай актуальною.

Формування теоретико-методичних і науково-практичних засад  процесу  управління дослідженнями та розробками в умовах переходу вітчизняної економіки до інноваційної моделі розвитку диктується насамперед потребами практики і викликає як науковий, так і практичний інтерес. Слід зазначити, що питання організації управління НТП завжди були в центрі уваги вчених (Александрова В., Валдайцев С., Глазьєв С., Гончарова Н., Добров Г., Перерва П., Яковець Ю. та інших). Однак глибокі дослідження  технологічних інновацій в умовах ринкової економіки тільки розпочинаються. Так, проблемами аналізу економічних засад інноваційно-технологічного розвитку галузей та підприємств, визначенням технологічних пріоритетів розвитку економіки та оцінкою факторів впливу на її ефективність займаються такі вітчизняні вчені, як Амоша О., Бажал Ю., Геєць В., Захарченко В., Іщук С., Крупка М., Малицький Б., Лапко О., Пашута М., Петрович Й., Яковлєв А. та інші; російські вчені – Анишин В., Багриновский К., Голиченко О., Дагаєв А.,  Динкін А., Іванова Н., Іванов В., Кузик Б. та інші зарубіжні вчені Едвінсон Л., Портер А., Твісс Б., Фостер Р., Шнайдер Д. та інші. Проте в умовах глобалізації економіки потужною постає роль досліджень та розробок, процес здійснення яких перетворився на окремий вид діяльності (R&D), а результати його є ключовими серед індикаторів та показників міжнародних рейтингів конкурентоспроможності країн і економік.

Наявність проблеми забезпечення конкурентоспроможності української продукції обумовлюється низкою факторів, ключовим із яких є відсутність механізмів результативного управління НДДКР. Зокрема, управління портфелем НДДКР в умовах формування корпоративного сектора ускладнено дезінтеграцією інформаційних взаємодій, довгою лінією комунікацій при ухваленні управлінських рішень, відсутністю маркетингової складової в системі планування та управління, натомість, характеризується використанням переважно адміністративних методів, що в сукупності призводить до уповільнення процесу розробки, зниження віддачі від використаних ресурсів та інвестиційних вкладень, а в кінцевому підсумку – до втрати конкурентних переваг при реалізації програм НДДКР. З іншого боку, існуючі методики оцінки НДДКР не забезпечують вибору оптимального варіанта використання ресурсів при реалізації програмної тематики НДДКР. Спостерігається розрізненість підходів до якісної оцінки НДДКР, відсутній єдиний підхід до формування спектра критеріїв оцінки результативності управління дослідженнями та розробками як на рівні окремих корпоративних структур, так і на державному рівні в цілому. Звідси виникає наукова та практична потреба у вирішенні проблеми розробки механізмів управління результативністю науково-технічної діяльності корпоративних структур як однієї з головних складових загальної системи державного управління інноваційною діяльністю, що й обумовлює актуальність даної дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» в межах держбюджетної науково-дослідної теми «Корпоративні структури в національній інноваційній системі» № ДР 0104U009440; виявлено вплив наукових досліджень та розробок на результативність наукової та науково-технічної діяльності корпорацій.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування основних методичних положень системи управління результативністю здійснення НДДКР в корпоративних структурах та розробка практичних рекомендацій щодо її впровадження з позицій макро- та мікроекономічних підходів.

Для досягнення мети поставлено і вирішено такі завдання:

–        визначити економічний зміст поняття результативності;

–        проаналізувати методологічний інструментарій оцінки результативності та розробити методичний підход до формування критеріїв і показників результативності НДДКР в корпораціях;

–        оцінити рівень НДДКР та їх вплив на результати інноваційної діяльності корпорацій та корпоративного сектора економіки країни;

–        розробити механізми формування результативної системи управління НДДКР у корпоративному секторі економіки.

Об’єкт дослідження – управління інноваційним процесом на державному та корпоративному рівнях.

Предмет дослідження  – методологія і практика управління здійсненням НДДКР корпоративними структурами, теоретичні, методичні і практичні аспекти підвищення результативності науково-технічної діяльністі у великих корпораціях України і світу та механізм взаємодії держави й великого бізнесу в напрямі формування інноваційної економіки.

Методи дослідження.  Для розвязання  поставлених задач при виявленні закономірностей та тенденцій у сфері науково-технічної діяльності встановлено причинно-наслідкові зв’язки проблем, що постають перед національною економікою. На основі системного підходу використано методи економічного і статистичного аналізу, групування, графічного моделювання організаційних структур, експертної оцінки, аналогії та структуризації цілей, економічного моделювання.

Методологічною базою теоретичних досліджень є системний підхід до вивчення об’єкта дослідження, його економічного змісту. За його допомогою були проаналізовані складові й динаміка розвитку НДДКР у корпоративному секторі економіки України й великих корпораціях світу. Для опрацювання матеріалу дослідження застосовувалися також інші методи: логіко-діалектичний і історичний (для розкриття економічної сутності категорії результативність, для розкриття теоретичних основ НДДКР у корпоративних структурах), аналізу і синтезу, порівняння, групувань і вибірок (для оцінки впливу НДДКР на результати інноваційної діяльності), моделювання (для розробки економетричної моделі управління результативністю досліджень і розробок) та прогнозування (для розробки сценаріїв розвитку сфери досліджень та розробок).

Теоретичною основою дослідження послужили фундаментальні праці українських, російських та зарубіжних вчених і практиків з питань  науково-технічної та інноваційної діяльності; досягнення світової наукової думки в галузі сучасного управління інноваційно-технологічним розвитком економіки. Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та інструктивні матеріали України, іноземних держав, дані вітчизняної і зарубіжної статистики в області наукової та науково-технічної діяльності, досліджень та розробок, результативності НДДКР, розвитку корпоративних досліджень, інноваційно-технологічного розвитку. Експериментальні дослідження проводилися на машинобудівних підприємствах України з наступною обробкою результатів.