АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ РЕГІОНАЛЬНОГО РІВНЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв’язок із науковими планами та програмами, окреслено мету й завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Загальна характеристика адміністративно-правового статусу органів юстиції України регіонального рівня» складається з трьох підрозділів, у яких визначено місце та особливості органів юстиції в системі суб’єктів адміністративного права, проаналізовано правові засади діяльності органів юстиції України регіонального рівня, визначено їхню сутність і структуру адміністративно-правового статусу.

У підрозділі 1.1 «Місце та особливості органів юстиції у системі суб’єктів адміністративного права» здійснено історичну періодизацію становлення та формування органів юстиції в Україні. Проаналізовано різні підходи щодо визначення понять «суб’єкт адміністративного права» та «орган виконавчої влади».

У якості суб’єкта адміністративного права запропоновано розуміти фактичного учасника правових зв’язків у сфері публічного управління, якого відповідно до конституційних і адміністративно-правових норм наділено правами й обов’язками, здатністю вступати в адміністративно-правові відносини.

Орган виконавчої влади охарактеризовано як елемент державного апарату, що має визначену компетенцію, структуру, територіальний масштаб діяльності та створюється в порядку, встановленому законом чи іншим правовим актом, володіє певними методами роботи та практично здійснює функції держави у формі виконавчо-розпорядчої діяльності.

Підкреслено, що органи юстиції регіонального рівня представляють одну з гілок територіальної виконавчої влади, основним призначенням якої є участь у забезпеченні реалізації державної правової політики. Визначено особливості діяльності органів юстиції України регіонального рівня.

У підрозділі 1.2 «Правові засади діяльності органів юстиції України регіонального рівня» визначено основні підходи до розуміння поняття «правове регулювання». Наголошено, що ефективність діяльності органів юстиції України регіонального рівня визначається наявністю відповідного правового регулювання. Охарактеризовано механізм правового регулювання як систему правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб’єктів права, встановлюється й забезпечується правопорядок.

Підкреслено, що органи юстиції України регіонального рівня здійснюють свою діяльність самостійно в межах чинного законодавства України, керуючись відповідними нормативно-правовими актами (Конституцією України, Законами України, міжнародно-правовими актами, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, відомчими нормативно-правовими актами).

У підрозділі 1.3 «Сутність та структура адміністративно-правового статусу органів юстиції України регіонального рівня» з’ясовані основні підходи до розуміння поняття «регіон», «статус», «правовий статус органу виконавчої влади», «адміністративно-правовий статус органів юстиції України регіонального рівня».

Під регіоном запропоновано розуміти визначене законодавством територіальне утворення субнаціонального рівня з системою органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь).

Дисертантом наголошено, що правовий статус органу виконавчої влади, як юридична категорія може складатися лише з правових елементів, що визначатимуть характер, призначення, вид і місце цього органу в загальній системі органів публічної влади.

Надано визначення поняття «адміністративно-правовий статус органів юстиції України регіонального рівня», розкрито зміст кожного з його структурних елементів.

Розділ 2 «Елементи адміністративно-правового статусу органів юстиції України регіонального рівня» містить чотири підрозділи, в яких проаналізовано завдання й функції органів юстиції України регіонального рівня, окреслено їхню організаційну структуру, досліджено компетенцію та охарактеризовано особливості юридичної відповідальності посадових осіб зазначених органів.

У підрозділі 2.1 «Завдання та функції органів юстиції України регіонального рівня» визначено мету діяльності органів юстиції України регіонального рівня, виділено два блоки завдань і здійснено їхній правовий аналіз.

Зосереджено увагу на такому завданні, як реалізація державної правової політики, визначено основні підходи до розуміння поняття «правова політика», виокремлено два основні напрями здійснення правової політики. Підкреслено, що правова політика в зовнішньому векторі спрямована на забезпечення суверенітету, незалежності й територіальної цілісності держави. Внутрішній напрям пов’язаний із демократичними засадами розвитку держави, пріоритетом гарантування людині прав і свобод.

Аналіз правових норм, що визначають основні завдання органів юстиції України регіонального рівня, дозволив установити, що правові норми одночасно визначають конкретні напрями діяльності органів юстиції, а також орієнтують ці органи на досягнення поставлених перед ними цілей.

Дисертантом наголошено, що функції органів юстиції регіонального рівня − це основні напрями їхньої діяльності, що спрямовані на вирішення поставлених перед ними завдань. Функції є похідними від завдань і розкривають зміст діяльності органів юстиції України регіонального рівня та по-перше, висвітлюють, із чого саме складається практична повсякденна діяльність органу; по-друге, спрямовують діяльність органу на виконання поставлених перед ним завдань.

У підрозділі 2.2 «Організаційна структура органів юстиції України регіонального рівня» розглянуто організаційну структуру Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського й Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, установ і організацій, які відносяться до системи їхнього управління.

Встановлено, що кожен із вищезазначених органів має свою організаційну структуру, яка складається з відповідних підрозділів, а саме: відділу кадрової роботи та державної служби; відділу матеріально-технічного забезпечення, капітального будівництва та інформаційних технологій; відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби; відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби; відділу державної реєстрації юридичних осіб, легалізації об’єднань громадян та державної реєстрації друкованих засобів масової інформації реєстраційної служби; відділу з питань банкрутства; відділу нотаріату; відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби; відділу правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства тощо.

У підрозділі 2.3 «Компетенція органів юстиції України регіонального рівня» визначено основні підходи щодо розуміння поняття «компетенція». Окрему увагу приділено аналізу змістовних (основних) та додаткових (вторинних) елементів компетенції органів юстиції регіонального рівня. Підкреслено, що основні елементи визначають зміст компетенції, а додаткові – відображають окремі відмінні її ознаки. Виділено чотири види компетенції органів юстиції України регіонального рівня.

Встановлено, що предметом функціональної компетенції органів юстиції України регіонального рівня виступають повноваження органів юстиції щодо виконання покладених на них функцій.

Територіальна компетенція органів юстиції України регіонального рівня визначає межі дії – просторово-територіальні межі, в яких здійснюється діяльність органів юстиції регіонального рівня.

Предметна компетенція визначає та розмежовує коло повноважень органів юстиції України регіонального рівня щодо виконання покладених на них завдань і функцій.

Нормативна компетенція органів юстиції України регіонального рівня визначає та розмежовує коло повноважень органів юстиції щодо видання відповідних правових актів.

У підрозділі 2.4 «Юридична відповідальність посадових осіб органів юстиції України регіонального рівня» проаналізовано різні підходи щодо розуміння поняття «юридична відповідальність». Встановлено, що посадові особи органів юстиції України регіонального рівня несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Наголошено, що основним видом юридичної відповідальності посадових осіб органів юстиції регіонального рівня є дисциплінарна відповідальність, адже зміцнення дисципліни й законності в діяльності органів юстиції безпосередньо пов’язане зі станом дисципліни, рівнем етики та культури, а також фахової підготовки працівників органів юстиції.

Дисертантом підкреслено, що до дисциплінарної відповідальності посадові особи органів юстиції України регіонального рівня притягаються за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить їх як державних службовців або дискредитує орган юстиції, в якому вони працюють.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення діяльності органів юстиції України регіонального рівня» складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано зарубіжний досвід організації діяльності органів юстиції регіонального рівня та запропоновані шляхи удосконалення правового регулювання діяльності органів юстиції регіонального рівня.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід організації діяльності органів юстиції регіонального рівня та можливість його використання в Україні» здійснено міжнародно-правовий аналіз організації діяльності органів юстиції регіонального рівня на прикладі Сполучених Штатів Америки, Французької Республіки, Великобританії, Федеративної Республіки Німеччини, Російської Федерації, Республіки Білорусь.

Розглянуто організаційну структуру та функції Міністерства юстиції Сполучених Штатів Америки. Відзначено, що Міністерство юстиції США представляє єдиний консультативний і правозастосовний орган із чітко розмежованими функціями та повноваженнями, і такий, що забезпечує правову допомогу Президентові, судам і Конгресу.

Підкреслено, що Міністерство юстиції Французької Республіки відіграє важливу роль у процесі законопроектної та законотворчої діяльності, а також у кодифікації й систематизації законодавства.

Встановлено, що у Великобританії управління в галузі юстиції здійснюється одночасно трьома установами: Департаментом лорда-канцлера, Міністерством внутрішніх справ і Департаментом так званих «юристів Корони» − генерала-атторнея та генерала-солісітора. Наголошено, що система органів юстиції Російської Федерації має схожість із вітчизняною системою, проте є значно ширшою за масштабами, а структура регіональних органів юстиції Республіки Білорусь відрізняється від організаційної структури органів юстиції регіонального рівня в Україні, перш за все, спрощеною системою органів і підрозділів, а також колом здійснюваних функцій та повноважень.

У підрозділі 3.2 «Напрями удосконалення правового регулювання діяльності органів юстиції України регіонального рівня» визначено основні недоліки у правовому регулюванні діяльності органів юстиції України регіонального рівня та запропоновано конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

Підкреслено, що важливою складовою реформування та вдосконалення правового регулювання діяльності органів юстиції є реформування, зокрема, системи органів нотаріату.

Дисертантом наголошено, що в межах реалізації адміністративної реформи пріоритетного значення набувають питання модернізації державної служби та підбору кадрів для роботи в органах юстиції. В цьому контексті важливим напрямом є питання формування ефективного та дієвого кадрового резерву.

Наголошено на проблемі оптимізації діяльності органів Міністерства юстиції України щодо реалізації державної правової політики, захисту прав і свобод громадян, забезпечення законності у процесі провадження підзаконної нормотворчої діяльності.