МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ НАПАДІВ НА ІНКАСАТОРІВ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, встановлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

Розділ 1 «Криміналістичний аналіз нападів на інкасаторів» складається з трьох підрозділів, у яких визначено поняття та порядок проведення інкасації як системи засобів з протидії нападам на інкасаторів, надано криміналістичну класифікацію нападів на інкасаторів та криміналістичну характеристику нападів на інкасаторів.

У підрозділі 1.1. «Характеристика діяльності з інкасації грошових коштів та інших матеріальних цінностей» наведені основні завдання і функції, принципи діяльності підрозділу інкасації, взаємодія його з іншими підрозділами банку, підприємствами, установами та організаціями; права та обов’язки, відповідальність керівника підрозділу інкасації, що визначаються нормативно правовими актами та закріплюються в Положенні про підрозділ перевезення валютних цінностей та інкасації коштів. Досить значна кількість нормативно правових актів, що регламентують інкасацію і спрямовані на її оптимізацію, в той же час створює ряд труднощів при їх практичному використанні.

Виділено основні заборони при проведенні інкасаторських операцій, таких як: розголошення маршруту руху групи особам, не задіяним у проведенні
інкасових операцій; розголошення розміру коштів або вартість і найменування цінностей, що перевозяться, а також інформації про осіб, які супроводжують ці цінності; знаходження у спецавтомобілі сторонніх осіб; пересування з інкасаторськими сумками пішки, попутним та громадським транспортом (за винятком випадків, пов’язаних з виведенням з ладу спецавтомобіля, коли немає можливості залишатися на місці); при проведенні інкасаційних операцій відвідування місць, не включених у маршрутну карту і схему операції; виконання будь-яким співробітником групи будь-яких доручень будь-яких посадових осіб та будь яким іншим чином відволікання від доставки грошових коштів та інших матеріальних цінностей за призначенням.

Відзначено, що до уразливих ділянок маршруту руху інкасаторів слід віднести круті повороти, вузькі ділянки та ділянки доріг, які ремонтуються, шляхопроводи та тунелі, мости, залізничні переїзди, перехрестя.

У підрозділі 1.2. «Криміналістична класифікація нападів на інкасаторів» визначено напад як елемент об’єктивної сторони складу викрадення державного, комунального або приватного майна шляхом грабежу (ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 186 КК України), розбою (ст. 187 КК України) та бандитизму (ст. 257 КК України). Названі злочини посягають на спільний об’єкт - державну, комунальну або приватну власність. У той же час більшість нападів даної категорії має своїм об’єктом також недоторканність особи, здоров’я чи життя людей, які працюють у сфері інкасації грошових коштів та інших матеріальних цінностей і перешкоджають їх викраденню в момент нападу. Визначено, що під нападом слід розуміти протиправне, несподіване застосування насильства до потерпілого з метою заволодіння майном, яке позбавляє його можливості та рішучості протидіяти злочинцю. Для класифікації нападів на інкасаторів автор в якості підстав використовує ознаки, що характеризують суб’єктів нападу, предмет посягання, обстановку, елементи діяльності з підготовки, вчинення і приховування злочинів, результат та наслідки нападу.

Наведена криміналістична класифікація нападів на інкасаторів сприяє розробці достатньо повної і разом з тим диференційованої криміналістичної характеристики, проясненню генезису кримінальних і слідчих ситуацій, постановці криміналістичних завдань та цілей, розробці типових слідчих ситуацій, висуненню загальних і окремих слідчих версій, розробці методики їх розкриття, правильному вибору напрямку розслідування.

У підрозділі 1.3. «Криміналістична характеристика нападів на інкасаторів» проаналізовано елементи криміналістичної характеристики нападів на інкасаторів, а саме: інформація про обстановку вчинення нападу (місце, час та інші умови); інформація про спосіб вчинення злочину (про механізм злочинної діяльності, включаючи відомості про дії з підготовки, вчинення, приховування нападу) та про знаряддя і засоби, а також про утворені при цьому сліди (їх види, характер, місця дислокації в залежності від досвіду злочинців); інформація про особу злочинця; інформація про особу потерпілих; інформація про предмет злочинного посягання.

Одним із центральних елементів криміналістичної характеристики є спосіб вчинення нападу, який включає три складові: підготовка (складання плану нападу, підбір учасників та розподіл ролей, придбання знарядь та засобів вчинення нападу; за попередньою підготовкою - 89%, з організованою злочинною групою - 96%, з використанням вогнепальної зброї - 78%, холодної зброї - 22%; у 96% злочинці використовували транспортний засіб), вчинення нападу (конкретні дії злочинів, направлені на заволодіння грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями), приховування вчинення нападу на інкасаторів (знищення матеріальних слідів нападу на місці вчинення злочину, нейтралізація свідків (вбивство).

Особливу увагу приділено аналізу інформації про організовану злочинну групу, яка містять дані стосовно процесу створення групи, способів залучення учасників, особи організатора та інших членів групи, системи підпорядкованості, структури, способів зв’язку, конспірації тощо. Згідно з аналізом кримінальних справ кількість учасників нападу складає: 2- 3 особи - 61%; 4-6 - 23%; 7-10 - 16%. Знання вказаних елементів та ефективне їх використання в ході розслідування створює значні тактичні можливості для своєчасного і повного розкриття та попередження вчинення нападу на інкасаторів.

Розділ 2 «Організація розслідування нападів на інкасаторів» складається з чотирьох підрозділів, у яких визначені обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні нападів на інкасаторів, типові слідчі ситуації та напрямки початкового та наступного етапів розслідування, особливості взаємодії оперативних та слідчих підрозділів органів внутрішніх справ при розслідуванні нападів на інкасаторів.

У підрозділі 2.1. «Обставини, що підлягають встановленню, у кримінальних справах про напади на інкасаторів» аналізуються обставини, що підлягають встановленню, та вирішуються найважливіші питання кримінально правового характеру: визначення наявності в розслідуваній події ознак злочину і складу злочину, здійснення правильної кримінально правової кваліфікації, розмежування суміжних видів злочинів, визначення ознак, що пом’якшують і обтяжують відповідальність або виключають її, що дозволяє забезпечити реалізацію завдання повного, всебічного й об’єктивного дослідження обставин справи, швидкого і повного розкриття злочинів та викриття усіх винних осіб.

Визначення обставин, що підлягають встановленню при розслідуванні нападів на інкасаторів, сприяє вирішенню ряду важливих питань криміналістичного характеру, як то: визначення напрямку і відповідних завдань та засобів розслідування; вибір слідчої дії; дослідження механізму нападу, а також функцій та ролі кожного з учасників.

У підрозділі 2.2. «Типові слідчі ситуації, версії та напрямки початкового етапу розслідування» аналізуються типові слідчі ситуації, що виникають на стадії порушення кримінальної справи та початковому етапі розслідування нападів на інкасаторів.

Виходячи зі змісту інформації про напад, предмет посягання, злочинця, в роботі визначені особливості слідчих ситуацій, що виникають на початковому
етапі розслідування нападів на інкасаторів, і похідні з їх аналізу слідчо - криміналістичні завдання, засоби, напрями розслідування та слідчі дії. Здійснено типізацію слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування у справах про напади на інкасаторів на основі трьох типів зв’язків і відносин між цими елементами. При цьому в основу покладено найбільш інформаційний на момент порушення кримінальної справи елемент - подію злочину. Це дозволило виділити й охарактеризувати ситуації за схемою відносин: «подія - особа злочинця», «подія - особа потерпілого», «подія - предмет посягання».

На початковому етапі розслідування при отриманні заяви про напад на інкасаторів слідчий розглядає дві найбільш загальні криміналістичні версії: напад на інкасаторів був вчинений; злочину не було вчинено, мало місце інсценування нападу на інкасаторів. Після порушення кримінальної справи слідчий аналізує інформацію, яку він отримав з вербальних і невербальних носіїв джерел інформації, та на її підставі вибудовує криміналістичні версії, які можуть пояснити подію злочину в цілому або ж окремі її факти, та побудувати версії в залежності від наступних обставин: передбачуваної події, що сталася; механізму вчинення нападу; суб’єкта вчинення нападу; способів втечі з місця нападу; повторності вчинення нападу.

У підрозділі 2.3. «Наступний етап розслідування нападів на інкасаторів: типові слідчі ситуації та напрямки розслідування» зазначається, що навіть за умов успішного проведення початкового етапу розслідування на наступному етапі слідчий має виконати чималий обсяг роботи. Він має проаналізувати результати своєї роботи на початковому етапі, надати оцінку ситуації, що склалася, визначити напрями, засоби та завдання наступного етапу розслідування, підібрати програму розслідування, внести щодо неї корективи відповідно до особливостей розслідування, включивши тактичні завдання, окремі версії, комплекс слідчих та оперативно розшукових дій з їх перевірки та вирішення, розробити власний алгоритм дій.

Зміст рекомендованих програм наступного етапу розслідування нападів на інкасаторів обумовлюється слідчими ситуаціями, що формуються після проведення початкових слідчих дій. Слідчі ситуації багато в чому визначаються ступенем вирішеності криміналістичних завдань початкового етапу розслідування, встановленням ознак предмету посягання та його місцезнаходження, вивченням особи потерпілого, встановленням обставин вчиненого нападу. Головним чинником, який впливає на слідчу ситуацію на наступному етапі розслідування, є фактичний ступінь встановлення даних про особу нападника. За названим критерієм виділяють чотири типові ситуації на наступному етапі розслідування: підозрювані особи встановлені і затримані; частина підозрюваних осіб встановлена і затримана, інша частина не встановлена і не затримана; підозрювані особи встановлені, але не затримані, оскільки переховуються від слідства; деяка інформація про особи нападників відома, але конкретні особи слідством не встановлені.

До окремих методів встановлення особи нападника на наступному етапі розслідування можна віднести: аналіз особи потерпілого; аналіз об’єкту
вчинення нападу; аналіз матеріальних об’єктів, що стосуються нападу; аналіз початкового етапу розслідування нападів на інкасаторів та інформації, що є на початок наступного етапу розслідування.

У підрозділі 2.4. «Особливості взаємодії оперативних та слідчих підрозділів органів внутрішніх справ при розслідуванні нападів на інкасаторів» особливу увагу приділено можливостям використання матеріалів оперативно розшукової діяльності в процесі розслідування та питанням взаємодії слідчого із працівниками оперативних підрозділів при розслідуванні нападів на інкасаторів.

Результати опитування слідчих та оперативних працівників ОВС України, вивчення кримінальних справ дозволяє дійти висновку, що найбільш поширеними тактичними прийомами взаємодії слідчих і оперативних працівників є спільний аналіз наявних матеріалів про напад на інкасаторів, перевірка отриманих матеріалів і визначення узгоджених дій щодо виявлення і закріплення доказів, спільний виїзд слідчого та оперативного працівника на місце вчинення нападу, забезпечення можливості ефективного використання інформації, отриманої оперативно розшуковим шляхом при розслідуванні злочинів. однак ці тактичні прийоми взаємодії конкретизуються змістом тих абсолютно визначених дій слідчого і оперативного працівника, які вони зобов’язані здійснювати на стадії порушення кримінальної справи з метою з’ясування підстав для цього і встановлення фактичних даних, що зможуть у майбутньому служити доказами у справі. Виділено три чітко виражені групи дій, що здійснюються на цій стадії слідчим спільно з оперативними працівниками (витребування необхідних матеріалів і отримання відповідних пояснень, надання сприяння при проведенні окремих слідчих дій, розшук злочинців «по гарячих слідах»).

Успішне використання оперативно-розшукової інформації в розслідуванні нападів на інкасаторів значною мірою залежить від того, як слідчий або особа, яка проводить дізнання, оволодів прийомами і методами збирання і тактичними, стратегічними прийомами використання оперативної інформації в кримінальному процесі. Саме тактичні прийоми її використання дозволяють успішно провести слідчі дії, в короткі терміни розкрити злочин і викрити винних.

Розділ 3 «Особливості проведення окремих слідчих дій під час розслідування нападів на інкасаторів» складається з трьох підрозділів і присвячений особливостям призначення та проведення слідчих дій при розслідуванні нападів на інкасаторів.

У підрозділі 3.1. «Огляд місця події» розглянуто структуру слідчого огляду і його значення у розслідуванні досліджуваної категорії злочинів. Автор розглядає огляд, поділивши його на етапи: підготовчий, детальний та заключний. На кожному з етапів проведення огляду автор зазначає дії учасників слідчо - оперативної групи з урахуванням специфіки вчиненого нападу на інкасаторів та обставин конкретної справи.

Слідчий розробляє спільно з оперативними працівниками план огляду, визначає в ньому послідовність дій, а також осіб, відповідальних за їх проведення, та заходи щодо координації роботи. Спеціаліст криміналіст надає допомогу слідчому у виявленні, фіксації, вилученні та запакуванні слідів і
предметів. Оперативний працівник проводить комплекс оперативно розшукових заходів із розшуку злочинців «по гарячих слідах», виявляє очевидців та осіб, які можуть дати відомості про злочин, вживає заходів з організації заслонів на шляхах можливого переховування злочинців. Дільничний інспектор виконує різні доручення слідчого, в тому числі з охорони місця нападу, виявляє очевидців та інших осіб, які володіють інформацією про злочин, бере участь у розшукових заходах із затримання злочинців «по гарячих слідах».

При нападах на інкасаторів існує можливість виникнення необхідності проведення наступних видів оглядів залежно від конкретної слідчої ситуації та обстановки вчинення нападу: огляд місця нападу у приміщенні, огляд місця нападу поза приміщенням, огляд місця нападу, поєднаного з вбивством, огляд місця нападу при використанні злочинцями вогнепальної зброї, огляд місця нападу при використанні злочинцями автотранспорту.

У підрозділі 3.2. «Допит потерпілих і свідків, підозрюваних і обвинувачених» звернуто увагу, що для попередження, розкриття та розслідування нападів на інкасаторів мають також велике значення такі первинні джерела отримання інформації, як показання потерпілих інкасаторів та свідків.

Предметом допиту є фактичні дані, відомі допитуваному, обсяг яких визначається обставинами конкретного нападу, особою допитуваного, сукупністю відомостей, якими він володіє. Особливістю допиту потерпілих та свідків нападів на інкасаторів є те, що дані особи можуть бути як потерпілими та свідками злочину, так і «пасивними» співучасниками нападу. Тому слідчому з урахуванням цієї особливості необхідно продумати перелік питань та скласти план допиту з урахуванням встановлення причетності або непричетності цих осіб до нападу. Автор розробив приблизний перелік питань, які слідчому необхідно задавати потерпілим та свідкам для отримання об’єктивної інформації про обставини вчиненого нападу.

Допит обвинувачених (підозрюваних) у вчиненні нападів на інкасаторів є одним з найбільш тактично складних слідчих дій при розслідуванні нападів на інкасаторів. При цьому допит є не лише способом отримання нової інформації, але й засобом перевірки, уточнення, поглиблення, закріплення інформації, отриманої раніше з інших джерел. Важливо, що вказана слідча дія має значення і для перевірки спроможності висунутих до його проведення слідчих версій, але під час допиту можуть висуватися і перевірятися нові версії.

Істотною помилкою слідчих у процесі аналізу кримінальної та судової практики у справах досліджуваної категорії є наступне. При початкових допитах, коли є можливість добитися максимально правдивих показань підозрюваних, користуючись їх розгубленістю і непоінформованістю про хід розслідування, слідчі зосереджуються на обставинах нападу на інкасаторів, забуваючи задавати питання щодо діяльності самої групи в цілому. Одним із завдань допиту є встановлення джерела інформованості злочинців. А саме, хто, де, коли і яку передавав інформацію для них, якого характеру була ця інформація, тобто встановлення навідника. Головна мета та суть допиту полягає в отриманні показань, об’єктивно відображаючих дійсність обставин вчиненого нападу на інкасаторів.

У підрозділі 3.3. «Особливості проведення обшуку та окремих судових експертиз» вказано, що при проведенні обшуку щодо справ про напади на інкасаторів головною метою є виявлення об’єктів, які можуть в подальшому служити речовими доказами. Дуже важливою при цьому є попередня підготовка з проведення даної слідчої дії. В ході обшуку такими об’єктами можуть бути: люди, трупи, знаряддя та засоби нападу, предмети злочинного посягання, документи, сліди та інше.

Автором визначено склад слідчо-оперативної групи, який залежить від цілей та об’єктів обшуку і передбачуваної обстановки, яка може скластися при його проведенні. У групу, крім слідчого, понятих, працівників органів внутрішніх справ можуть входити спеціаліст — криміналіст (при необхідності вибухотехнік), перекладач, кінолог з собакою, а також особи, які виконують різні доручення, що потребують професійних знань і навичок (електротехніки, сантехніки та ін.).

У підрозділі розроблено типовий комплекс судових експертиз, який видається найбільш доцільним при розслідуванні нападів на інкасаторів, та розроблені завдання, які ставляться перед експертом (судово медична експертиза, судово балістична експертиза, судова експертиза холодної зброї, трасологічна експертиза слідів ніг і взуття, трасологічна експертиза слідів знарядь та інструментів, судова транспортно трасологічна експертиза, дактилоскопічна експертиза, механіскопічна експертиза слідів одягу та її ушкоджень, судова експертиза об’єктів волокнистої породи, судово медична експертиза речових доказів). Розкрито доказову значимість висновку криміналістичної експертизи, яка призначається в тих випадках, коли на місці нападу виявлено частину будь якого предмету, іншу частину якого вилучено в підозрюваного, або коли в підозрюваного знайдені предмети, що належали потерпілому, а в останнього залишилися частини цих предметів. Використання даних експертиз під час розслідування нападу на інкасаторів дозволяє слідчому відтворити обстановку вчиненого злочину за залишеними слідами на місці події, переконатись у правдивості показань свідків та очевидців нападу, а також перевірити версію про інсценування нападу на інкасаторів.