СФЕРА ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ринкові засади економічного розвитку вимагають  високої відповідальності при розробці концептуальних засад стратегії і тактики  державного впливу на ті процеси і сфери, які є найбільш чутливі до назрілих змін і водночас зумовлюють найбільш відчутний вплив на формування ефективної моделі розвитку національного господарства.  Особливої ваги набуває потреба ретельного опрацювання засобів економічної стратегії та тактики, що застосовуються в організації управління та регулювання фінансово-кредитними системами та ринками фінансових послуг. Як показав досвід ринкових реформ в Україні, бажано результативним даний процес може бути лише за умови, коли він спирається на регулюючий та контролюючий вплив держави. Запровадження ринкових принципів і правил  передбачає налагодження високоефективних організаційних механізмів функціонування та розвитку усіх складових економічної ї системи і, зокрема,  сфери фінансових послуг. Будь-які косметичні зміни застарілої моделі управління фінансовою системою кардинально не змінюють ситуацію на краще. Фактично виникла потреба в формуванні  нової парадигми структурних перетворень  і відповідного розуміння  природної сфери державної активності. Ринкова трансформація економіки України об’єктивно вимагає налагодження функціонування розгалуженої фінансово-послугової сфери. Організаційно-управлінські дії та регулюючий вплив держави саме  у цій площині дозволило більшості держав з перехідною економікою не тільки подолати кризові явища, але й досягнути економічного зростання.

Необхідно визнати, що в нашій державі організація та здійснення реформ на ринках фінансових послуг не завжди мала належне теоретичне обґрунтування й концептуальне забезпечення і тому здійснювалися непослідовно, без  ретельного опрацювання засобів економічної стратегії і тактики, що мали б бути задіяними в організації управління та регулювання сферою фінансових послуг. Це викликає і зумовлює необхідність системного дослідження процесу реформування базових сегментів національної економіки, усе більш важливе місце серед яких, по праву займає таке суто ринкове явище, як сфера фінансових  послуг.

Окреслена проблема є надзвичайно складною. Підхід до її наукового аналізу потребує попереднього вивчення широкого кола супутніх з даним макроекономічним феноменом явищ та процесів. У першу чергу це стосується  проблем фінансової політики. У вітчизняних економічних дослідженнях даної проблеми вагомий дослідницький внесок мають наукові здобутки  О.Д.Василика, О.С.Власюка, А.С.Гальчинського, В.М.Геєця, Б.Є.Кваснюка, О.П.Кириленка, В.І.Кравченка,О.О.Любіча, І.О.Луніна, С.В.Льовочкіна, В. Г. Мельничука, В.М.Опаріна, А.Г.Сігайова, В.М.Федосова, Ю.М.Харазашвілі, О.П.Чернявського, І.Я.Чугунова, С.І.Юрія, І.О. Лютого, В.К.Черняка, В.Я.Шевчука, Ялового Г.К.  Щодо  питань становлення ринкових механізмів, їх впливу  на розвиток національної економіки здобувачем опрацьовані наукові публікації: О. Амоші, В. Андрійчука, С.Білої, О. Білоруса, І. Бурковського, А. Гальчинського, В. Геєця, О. Галушка, О. Дзюблюка, М. Зверякової, Є.Іванова, Б. Кваснюка, Т. Ковальчука, В.Кравченка, І. Крюкової, Д. Лук’яненка, О. Мельниченка, О.Любіча, В. Мельничука, О. Мозгового, В. Міщенка, А. Мороза, В. Новицького, Ю. Пахомова, О. Плотникова, С.Осадця А. Рум’янцева, М.Савлука, В.М.Суторміної, В.П.Ходаківської, В.М.Шелудько, А.В.Федоренка.  Проблеми організації управління та регулювання ринків фінансових послуг знайшли відображення в працях вітчизняних дослідників: О.І.Барановського, В.В.Бєляєва,  М.Д.Білик, Н.М. Внукова, О.В.Васюренко, О.Д. Вовчак, В.В.Гончаренка, В.І.Грушко, В.В. Зимовця, С.П. Зубика, О.І.Дзюблюка, О.Т.Євтуха, М.М.Єрмошенко, В.І.Міщенка, М.В.Мниха, А.М.Мороза, О.М.Мозгового, С.В.Науменкової, Ц.Г.Огонь, О.Ю.Чубукової  та ін.

Суттєве значення для дослідження механізму управління фінансово-кредитними системами має внесок таких іноземних дослідників, як Л. Бальцерович, Дж. Кейнс, Дж. Корнаї, Дж. Сінкі, П. Самуельсон, О. Улюкаєв, Ф. Хайек, Л. Хоффман, М. Фрідмен, Д. Шапіро та ін. На наш погляд, вельми плідні результати своїх наукових досліджень, присвячених фінансовим проблемам  економічного розвитку, залишили для нащадків  класики економічної науки: Ф.Кене, А.Сміт, Д.Рікардо, А.Маршалл, Ж.Б.Сей, К.Маркс, Р.Гільфердінг, Дж.Кейнс, Ф.Хайєк, Дж.Хікс. Серед сучасних західних вчених теорію і практику фінансових ринків розвинули Г.Александер, Дж.Бейлі, Дж.Гелбрейт, Г.Марковіц, Р.Ф.Мюррей, Ченг Ф.Лі, Ю.Фама, Дж.І.Фіннерті, М.Фрідмен, У.Шарп, Й.Шумпетер та інші вчені.

Отже, теоретичною та методологічною основою дисертації  є узагальнений  досвід  світової  та вітчизняної економічної думки,  включаючи вагомий доробок марксистської школи, котрий  незаслужено відкинутий.

Водночас, вважаємо за доцільне зауважити, що окремі питання, пов’язані з реформуванням передусім банківського, страхового, пенсійного, інвестиційного та інших секторів фінансової системи  потребують подальшого дослідження саме в якості базових сегментів сфери фінансових послуг. У цьому сенсі актуальним є поглиблений аналіз організаційних засад та механізмів державного регулювання сфери фінансових послуг, зокрема, встановлення глибини  втручання держави в процес реформування фінансових систем, вибору стратегії та пріоритетів ефективного розвитку фінансово-послугової сфери.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт Інституту законодавства Верховної Ради України за темою «Економічні пріоритети в законотворчій діяльності» (номер державної реєстрації 0104U006963). Особистий внесок автора полягає у формулюванні економічних пріоритетів при розробці пропозицій щодо законодавчого врегулювання ринків фінансових послуг.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є:  визначення та обґрунтування сутності і закономірностей становлення й розвитку сфери фінансових послуг як найбільш перспективної складової національної економіки, що нині знаходиться в режимі трансформаційних перетворень; узагальнення організаційно-управлінських аспектів її функціонування на етапі ринкових реформ;  формулювання (за результатами дослідження) практичних рекомендацій щодо подальшої раціоналізації державного регулювання зазначеною сферою. Виходячи з даної мети, в дисертаційному дослідженні поставлені такі основні завдання:

 - узагальнити основні теоретичні положення  щодо визначення природи,  причин та організаційних принципів становлення й функціонування сфери фінансових послуг у трансформаційній економіці;

- обґрунтувати економічну сутність та зміст терміно-поняття  „сфера фінансових послуг ”, посилити наукове розуміння даної полісистемної категорії;

- дослідити організаційно-інституціональні механізми розвитку сфери фінансових послуг на етапі ринкових реформ;

- показати необхідність розробки науково обґрунтованої стратегії управління сферою фінансових послуг, посилення регулюючого впливу держави у відповідному законотворчому процесі;

- виявити  закономірності застосування і роль інституціональних факторів в утвердженні окремих ринків та сегментів фінансових послуг у ринковій економіці;

- дослідити особливості організації та диверсифікації фінансових установ й уповноважених органів, налагодження функцій контролю та державного нагляду у сфері фінансових послуг;

- показати місце і роль Уповноважених органів як інституцій державного управління та регулювання фінансовими установами;

- визначити пріоритетні стратегії розвитку фінансового посередництва щодо розвитку окремих ринків і передусім - банківської системи, страхового ринку, недержавних пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування, лізингових та факторингових компаній, обслуговування клієнтів у кредитних спілках та ломбардах;

- здійснити порівняльний аналіз та узагальнити досвід реформування фінансово-кредитних систем та інших інституцій фінансових послуг у країнах з перехідними економіками;

- узагальнити позитивний зарубіжний досвід організації сфери фінансових послуг, сформулювати пропозиції щодо можливостей його адаптації  та використання в Україні.

Отже, кінцевим підсумком дисертаційного дослідження стануть теоретичні узагальнення, висновки та  рекомендації, націлені на розв’язання важливого наукового і практичного завдання – обґрунтування теоретико-методологічних засад та принципів становлення і функціонування сфери фінансових послуг, розкриття її організаційно-інституціональної структури  та базових сегментів, визначення основних пріоритетів, механізмів та шляхів розвитку сфери фінансових послуг  в умовах ринкової трансформації національного господарства.

Об’єктом дослідження є вітчизняна сфера (ринки) фінансових послуг та регулятивний вплив держави на дану сферу на етапі ринкових реформ.   

Предметом дослідження є макроекономічні засади, шляхи й організаційно-управлінські механізми становлення та розвитку сфери (ринків) фінансових послуг у ринкових умовах.

Методи дослідження. В процесі теоретичного вивчення проблеми і обробки фактичного матеріалу застосовувались загальнонаукові методи дослідження, а саме: логічний і порівняльний аналіз, статистичний, синтез, порівняння й узагальнення.

Методами порівняння й узагальнення досліджувались теоретико-методологічні засади та загальний стан сфери фінансових послуг в Україні (Розд.І). Логічний та порівняльний аналіз застосовувались в процесі дослідження організаційно-економічних засад розвитку сфери фінансових послуг у перехідних економіках (Розд.ІІ). На основі синтезу аналітичних результатів опрацьовувались пропозиції щодо вдосконалення форм та механізмів організації управління та регулювання відповідними ринками фінансових послуг (Розд.ІІІ).

Теоретичною основою дослідження стали сучасні концепції економічної теорії, економетрії, фінансів, а також організації та управління національним господарством.

Інформаційною базою дослідження є законодавчо-нормативні акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, що регулюють сферу фінансових послуг; нормативні акти Держфінпослуг України,  Держфінмоніторингу України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України; Держкомстату України, довідкові та енциклопедичні видання, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, статистичні дані міжнародних фінансових організацій та ін. У процесі дослідження  активно використовувалася  оперативна інформація, що поширюється   через електронні мережі зв’язку інформаційними агентствами УНІАН, ІНТЕРФАКС, УФС  та ін.