ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНА :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; викладено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено об’єкт і предмет дослідження; сформульовано мету й завдання дослідження; розкрито наукову новизну одержаних результатів, теоретичне і практичне значення роботи;  подано відомості про апробацію результатів роботи та публікації за темою дисертації.

Розділ 1 – «Загальна правова характеристика фінансово-правової відповідальності за порушення банківського законодавства в Україні» – складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню фінансово-правової відповідальності як наукової категорії, її взаємозв’язку з іншими видами юридичної відповідальності, її правової природи та особливих рис, її застосування у разі вчинення банківських правопорушень.

У підрозділі 1.1 «Загальна характеристика фінансово-правової відповідальності, її місце в системі юридичної відповідальності» проаналізовано наукові погляди стосовно визначення правової природи фінансово-правової відповідальності, а також стан її нормативного регулювання.

Не дивлячись на нормативне закріплення та активне застосування правозастосовними органами, наукова дискусія щодо самостійності та правової природи фінансово-правової відповідальності залишається відкритою і сьогодні. Найбільш проблемним питанням, яке становить предмет даної дискусії, є відмежування фінансово-правової відповідальності від адміністративної.

Між адміністративною та фінансово-правовою відповідальністю існують суттєві відмінності: різні нормативні та фактичні підстави застосування даних видів відповідальності; розходження в цілях; різне коло суб’єктів; різний склад органів, на які покладається обов’язок застосовувати заходи даних видів юридичної відповідальності; різні процесуальні підстави адміністративної та фінансово-правової відповідальності; різне співвідношення способів, прийомів правового впливу на суспільні відносини, різний якісний склад юридичних фактів, що утворюють специфіку галузевого методу фінансового права; відмінність характеру застосовуваних санкцій, різний їх розмір, різна методика їх обчислення, відмінність правових наслідків, які наступають в результаті реалізації даних видів юридичної відповідальності.

Обґрунтовується відмінність правової природи фінансово-правової відповідальності від кримінальної, цивільно-правової, дисциплінарної, матеріальної, конституційної відповідальності.

Фінансово-правову відповідальність нерідко ототожнюють з юридичною відповідальністю у фінансовій сфері або юридичною відповідальністю суб’єктів фінансового права, проте ці категорії не є тотожними. Категорія «відповідальність суб’єктів фінансового права» або «відповідальність за порушення фінансового законодавства» є значно ширшою. Окрім фінансово-правової відповідальності юридична відповідальність суб’єктів фінансового права включає до себе адміністративну, кримінальну, цивільно-правову, дисциплінарну.

У підрозділі 1.2 «Поняття та види фінансово-правової відповідальності» досліджуються основні концептуальні підходи щодо визначення сутності фінансово-правової відповідальності, визначається  її поняття та види.

Фінансово-правова відповідальність є видом юридичної відповідальності та наділена усіма основними її рисами.

Проаналізований позитивний підхід щодо визначення фінансово-правової відповідальності, який нерідко застосовується у науці фінансового права. На думку автора, немає достатніх підстав для застосування позитивного підходу щодо визначення сутності фінансово-правової відповідальності. Таке широке розуміння фінансово-правової відповідальності не вирішує існуючі прогалини та протиріччя щодо розуміння її сутності в правовій теорії, а навпаки, заглиблює цю проблему. Обґрунтовується доцільність застосування негативного (ретроспективного) підходу щодо визначення фінансово-правової відповідальності.

Визначення поняття фінансово-правової відповідальності не може ґрунтуватися на концепції ототожнення її з фінансово-правовим примусом, адже фінансово-правовий примус не зводиться лише до застосування фінансово-правової відповідальності і може застосовуватися як за наявності, так і за відсутності протиправної поведінки.

Обґрунтовано, що застосування концепції ототожнення фінансово-правових санкцій та фінансово-правової відповідальності до її визначення є неприйнятним, не дивлячись на тісний зв’язок та наявність спільних рис між ними, адже сама по собі категорія юридичної відповідальності за своєю природою, змістом, виконуваними завданнями та функціями є значно ширшою ніж категорія санкції, і не може зводитися лише до реалізації санкцій.

Розгляд фінансово-правової відповідальності через розкриття змісту притаманних їй правовідносин дозволяє сформувати більш чітку позицію щодо розуміння її сутності.

Дисертант пропонує визначити фінансово-правову відповідальність як обов’язок особи, яка вчинила фінансове правопорушення, зазнати несприятливих наслідків майнового або організаційного характеру, які реалізуються через застосування спеціально уповноваженими органами держави фінансово-правових санкцій у процесуальній формі, яка встановлена фінансовим законодавством України.

Автор обґрунтовує поділ фінансово-правової відповідальності на наступні основні види за порушення різних сторін фінансової дисципліни: фінансово-правова відповідальність за правопорушення у податковій сфері; фінансово-правова відповідальність за бюджетні правопорушення; фінансово-правова відповідальність за правопорушення у сфері валютного регулювання; фінансово-правова відповідальність за порушення банківського законодавства; фінансово-правова відповідальність за правопорушення у сфері загальнообов’язкового державного страхування; фінансово-правова відповідальність за правопорушення у сфері грошового обігу і розрахунків.

У підрозділі 1.3 «Особливості фінансово-правової відповідальності за порушення банківського законодавства в Україні та її місце в системі заходів фінансово-правового примусу, що застосовуються до банків» досліджуються особливості фінансово-правової відповідальності за порушення банківського законодавства, здійснюється її авторське визначення, а також визначається місце її заходів в системі інших заходів фінансово-правового примусу, що застосовуються до банків.

Обґрунтовано, що фінансово-правовій відповідальності за порушення банківського законодавства притаманні наступні особливості: настає за порушення банківського законодавства; суб’єктами відповідальності є банки та інші особи, які є об’єктом перевірки НБУ, до яких можуть бути застосовані фінансово-правові санкції; фінансово-правові санкції за банківські правопорушення мають як майновий (штраф), так і організаційний (обмеження (зупинення) або припинення окремих банківських  операцій, відкликання банківської ліцензії) характер; її заходи можуть застосовувати спеціально уповноважені органи держави, провідну роль серед яких відіграє Національний банк України; реалізується у позасудовому порядку; головною метою відповідальності є забезпечення стабільності банківської системи.

Здійснене авторське визначення фінансово-правової відповідальності за порушення банківського законодавства як обов’язку суб’єкта публічних банківських відносин, який вчинив банківське правопорушення, зазнати несприятливих наслідків майнового або організаційного характеру, які реалізуються через застосування спеціально уповноваженими органами держави фінансово-правових санкцій у процесуальній формі, яка  встановлена банківським законодавством України.

Узагальнення аналізу заходів фінансово-правового примусу, що застосовуються до банків, дозволяє виділити наступні їх матеріальні та процесуальні ознаки: засади їх застосування містяться у банківському законодавстві; мають публічно-правовий характер; характеризуються позасудовим порядком застосування; застосовуються спеціально уповноваженими органами держави (Національний банк України, податкові органи, органи Пенсійного фонду України, НКЦПФР та інші); фактичними підставами їх застосування є як правомірні дії, які містять певний ризик порушення фінансового законодавства у подальшому, так і протиправні у вигляді фінансового правопорушення; покликані попередити вчинення фінансового правопорушення, якщо передумови для цього вже існують, припинити вже існуюче правопорушення, покарати та відновити порушений правопорядок; їх застосування здійснюється у примусовому порядку; мають спрощену процедуру застосування.

Фінансово-правові санкції як заходи фінансово-правової відповідальності в системі заходів фінансово-правового примусу, що застосовуються до банків, виконують роль додаткового обов’язку, який накладається з метою покарання та компенсації завданих порушенням збитків.

Розділ 2 – «Підстави фінансово-правової відповідальності за порушення банківського законодавства» – складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню підстав фінансово-правової відповідальності, розкриттю сутності фінансового правопорушення, дослідженню особливостей банківського правопорушення, його складу та видів.

У підрозділі 2.1 «Поняття та склад банківських правопорушень» проаналізовані підстави фінансово-правової відповідальності, здійснене розкриття їх сутності, розглянуті підстави фінансово-правової відповідальності за порушення банківського законодавства, розглянутий склад банківського правопорушення та запропоноване його наукове визначення.

Підставою для застосування фінансово-правової відповідальності є вчинення особою суспільно шкідливого, протиправного, винного діяння, яке містить ознаки певного складу фінансового правопорушення, передбаченого нормою фінансового законодавства.

Обов’язковими ознаками фінансового-правопорушення є суспільна шкідливість, протиправність, винність та караність.

Дисертант пропонує визначити фінансове правопорушення як суспільно шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта фінансового права, що порушує врегульований законом порядок мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, за вчинення якого фінансовим законодавством передбачено застосування заходів фінансово-правової відповідальності.

Обґрунтовується доцільність застосування терміну «банківське правопорушення», яке наряду з податковим, бюджетним містить всі ознаки фінансового правопорушення і є його різновидом. Зокрема, до банківських правопорушень належать: подання недостовірної інформації або звітності, а також несвоєчасне їх подання або неподання; неподання документів на письмову вимогу НБУ, а також приховування рахунків, документів, активів; порушення порядку, строків, технології здійснення банківських операцій та ін..

Підставою застосування фінансово-правової відповідальності за порушення банківського законодавства є вчинення банківського правопорушення, яке визначається дисертантом як суспільно шкідливе, протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта публічних банківських відносин, за вчинення якого банківським законодавством передбачено застосування заходів фінансово-правової відповідальності.

Склад банківського правопорушення можна визначити як нормативно побудовану систему об’єктивних (об’єкт, об’єктивна сторона) і суб’єктивних ознак (суб’єкт, суб’єктивна сторона), які характеризують діяння як банківське правопорушення.

Об’єкт банківського правопорушення поділяється на: загальний, родовий і безпосередній.

Загальний об’єкт банківського правопорушення є тотожним загальному об’єкту фінансового правопорушення. Родовим об’єктом банківського правопорушення є суспільні відносини, які складаються між суб’єктами публічних банківських правовідносин з приводу забезпечення стабільного функціонування банківської системи та виконання вимог банківського законодавства. Безпосереднім об’єктом банківського правопорушення є конкретні суспільні відносини, які охороняються певною нормою банківського законодавства і яким завдається шкода діянням, яке підпадає під ознаки складу конкретного банківського правопорушення. Безпосередній об’єкт ще більше звужує ті суспільні відносини, на які посягає банківське правопорушення до деталізації конкретного  правовідношення, яке охороняється банківським законодавством. Таким чином, безпосередній об’єкт співвідноситься з родовим і загальним об’єктом як окреме, особливе та загальне.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони банківського правопорушення є діяння.  На підставі аналізу чинного банківського законодавства зроблено висновок, що банківські правопорушення вчиняються як у формі дії (порушення економічних нормативів, порушення порядку здійснення банківських операцій), так і у формі бездіяльності (неподання документів, невиправлення звітності).

Коло суб’єктів банківського правопорушення є досить вузьким. Відповідно до банківського законодавства України, яке закріплює склади банківських правопорушень, їх суб’єктами можуть банки та інші особи, які є об’єктом перевірки НБУ, до яких можуть бути застосовані фінансово-правові санкції. Можливість притягнення до фінансово-правової відповідальності за порушення банківського законодавства визначається наявністю фінансової деліктоздатності, яка виникає у банку з моменту проходження процедур державної реєстрації та ліцензування. Спеціальної фінансової деліктоздатності банк набуває після отримання дозволу на здійснення окремих видів операцій.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони банківського правопорушення є наявність вини.  Вина банку, на погляд автора, визначається волею керівництва, або інших осіб, які представляють його інтереси, на вчинення дій від імені банку, які відповідно до банківського законодавства є протиправними, з метою  досягнення суспільно шкідливих результатів в його інтересах.

У підрозділі 2.2 «Класифікація банківських правопорушень» автором запропонований власний підхід до класифікації банківських правопорушень.

У процесі деталізації складів банківських правопорушень, автором запропоновано класифікувати їх за наступними критеріями: за формою зовнішнього виразу та за критерієм видового об’єкта банківського правопорушення. За формою зовнішнього виразу банківські правопорушення поділяються на ті, що вчиняються у формі дії (порушення економічних нормативів; порушення порядку, термінів, технології здійснення банківських операцій) або бездіяльності (неподання документів, невиправлення звітності). За критерієм видового об’єкта банківські правопорушення поділяються на: правопорушення у сфері ведення банківської звітності та інформування НБУ (подання недостовірної інформації або звітності; невиправлення звітності; неподання документів на письмову вимогу НБУ та ін.); у сфері забезпечення порядку здійснення банківських операцій (порушення порядку, термінів, технології здійснення банківських операцій; установлення процентних ставок та комісійних винагород на рівні, що є нижчим собівартості банківських послуг у цьому банку та ін.); у сфері дотримання ліцензійних умов (порушення умов, на підставі яких була надана банківська ліцензія; здійснення без письмового дозволу операцій, які вимагають отримання письмового дозволу та ін.); у сфері дотримання вимог НБУ (невиконання вимог НБУ щодо усунення порушень у діяльності; порушення законодавства та вимог НБУ, яке спричинило значну втрату активів та настання неплатоспроможності банку); у сфері дотримання економічних нормативів (порушення економічних нормативів; недотримання нормативу обов’язкового резервування протягом півріччя та ін.).

Розділ 3 – «Фінансово-правові санкції  за порушення банківського законодавства» – складається з двох підрозділів (другий підрозділ має два параграфи) і присвячений дослідженню заходів фінансово-правової відповідальності за порушення банківського законодавства.

У підрозділі 3.1 «Загальна характеристика фінансово-правових санкцій за порушення банківського законодавства та їх співвідношення з фінансово-правовою відповідальністю» розглянуті наукові підходи щодо визначення фінансово-правової санкції, викладене авторське бачення її правової сутності, запропоноване власне визначення фінансово-правової санкції за порушення банківського законодавства та встановлене її співвідношення з категорією фінансово-правової відповідальності.

Обґрунтовано, що фінансово-правова санкція є елементом фінансово-правової норми, проте поширене уявлення про тотожність фінансово-правової санкції з санкцією фінансово-правової норми є хибним, адже воно зумовлене більше тотожністю назв цих правових категорій, ніж обґрунтованістю та логічною виправданістю. Фінансово-правова санкція є незамінним елементом диспозиції особливого виду фінансово-правових норм – охоронної фінансово-правової норми.

Дисертантом доведено, що фінансово-правова санкція не тотожна фінансово-правовій відповідальності та фінансово-правовому примусу.

Під фінансово-правовими санкціями за порушення банківського законодавства автором пропонується розуміти заходи фінансово-правової відповідальності, які мають як майновий, так і організаційний характер, є елементом структури охоронної фінансово-правової норми, забезпечені примусовою силою держави, застосовуються спеціально уповноваженими органами держави в особливому процесуальному порядку до суб’єктів банківського правопорушення.

У підрозділі 3.2 «Види фінансово-правових санкцій за порушення банківського законодавства» автором розроблена класифікація фінансово-правових санкцій та надана характеристика заходів фінансово-правової відповідальності, які застосовуються за порушення банківського законодавства.

Автором зазначається, що за сферою застосування фінансово-правові санкції можна класифікувати відповідно до видів фінансово-правової відповідальності на: податкові (штраф та пеня), валютні (штраф, позбавлення ліцензії), бюджетні (зупинення операцій з бюджетними коштами, призупинення бюджетних асигнувань, зменшення асигнувань, повернення бюджетних коштів), банківські (штраф, позбавлення ліцензії), за порушення грошово-касових операцій (штраф), у сфері загальнообов’язкового державного страхування (пеня). За метою застосування фінансово-правові санкції автор поділяє на: компенсаційні та каральні. За суб’єктами, уповноваженими застосовувати фінансово-правові санкції на: ті, що застосовуються НБУ, Пенсійним фондом України, податковими органами, органами контрольно-ревізійної служби, НКЦПФР та іншими. За нормативною підставою застосування фінансові санкції поділяються на: ті, що закріплюються законами, а також, на ті, що містяться у підзаконних нормативно-правових актах. За ступенем визначеності поділяються на: відносно та абсолютно визначені фінансово-правові санкції. За способом накладення на: фінансово-правові санкції нарахування і вилучення. За суб’єктами фінансового правопорушення на: ті, що застосовуються до фізичних осіб, і ті, що застосовуються до юридичних осіб. За підставою застосування фінансово-правові санкції поділяються на: ті, що застосовуються за порушення вимог закону; і ті, що застосовуються за порушення умов договору.

Фінансово-правові санкції, які застосовуються за порушення банківського законодавства, включають у себе: фінансовий штраф; зупинення (обмеження), припинення окремих здійснюваних банком операцій та відкликання банківської ліцензії.

У підрозділі 3.2.1. «Правова характеристика фінансового штрафу та порядок його застосування» розглядається правова природа фінансового штрафу та його відмінність від штрафів інших видів юридичної відповідальності.

Найбільш розповсюдженим видом фінансово-правових санкцій, які застосовуються за вчинення банківських правопорушень відповідно до банківського законодавства є штраф. Незважаючи на це, досі не сформульоване універсальне законодавче визначення фінансового штрафу.

Фінансовий штраф є найпоширенішою штрафною санкцією, яка істотно відрізняється своїми матеріально-правовими та процесуально-правовими властивостями (юридико-фактичними, нормативними, процесуальними підставами, суб’єктами застосування, суб’єктами, щодо яких здійснюється застосування, розмірами, методикою обчислення, процесуальним режимом, метою застосування, примусовим порядком виконання тощо) від адміністративних, кримінальних, цивільно-правових штрафів, штрафних санкцій, застосування яких передбачено Господарським кодексом України.

Фінансовий штраф дисертант пропонує визначити як фінансово-правову санкцію, яка визначається у фіксованій сумі або у відсотковому відношенні від встановленої у законі одиниці виміру, і сплачується винною особою у випадку вчинення банківського правопорушення.

Дисертант визначає, що у процедурі накладення Національним банком України такої фінансово-правової санкції як фінансовий штраф можна виділити три стадії: фіксація факту фінансового правопорушення і його кваліфікація; притягнення до фінансово-правової відповідальності; накладення на правопорушника несприятливого обтяження майнового характеру – фінансового штрафу.

Досліджені підстави звільнення від фінансово-правової відповідальності за порушення банківського законодавства у вигляді фінансового штрафу та порядок оскарження накладення НБУ фінансового штрафу.

У підрозділі 3.2.2. «Правова характеристика інших видів фінансово-правових санкцій, які застосовуються за порушення банківського законодавства» розглядаються такі заходи фінансово-правової відповідальності як обмеження (зупинення), припинення окремих здійснюваних банком операцій та відкликання банківської ліцензії.

Досліджені заходи фінансово-правової відповідальності на відміну від фінансового штрафу носять організаційний характер, проте опосередковано впливають на фінансовий стан порушника.

У разі застосування фінансово-правової санкції у вигляді обмеження (зупинення) окремих здійснюваних операцій банк тимчасово, а у разі припинення окремих здійснюваних банківських операцій – остаточно втрачає право на здійснення цих операцій.

Обґрунтовано, що не будь яке позбавлення ліцензії може виступати у якості фінансово-правової санкції за порушення банківського законодавства. Не є фінансово-правовою санкцією відкликання банківської ліцензії, наприклад, у випадку, якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії (правомірна бездіяльність).

Дисертантом звертається увага на те, що банківські правопорушення та фінансово-правові санкції, які застосовуються у разі їх вчинення, несистематизовані та врегульовані переважно підзаконними нормативно-правовими актами, що не відповідає європейським та світовим стандартам регулювання даного питання. У зв’язку з цим дисертантом пропонується прийняття Закону України «Про фінансово-правову відповідальність за порушення банківського законодавства» який має включати в себе виключний перелік підстав фінансово-правової відповідальності за порушення банківського законодавства, відповідних їм фінансово-правових санкцій та порядок їх застосування, з відповідним внесенням змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів НБУ.