ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ОСНОВИ ТА ФОРМИ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Стимулювання динамічного і стабільного соціально-економічного розвитку – це завдання, якому завжди приділяється підвищена увага в будь-якій державі. Ефективність вирішення цього завдання значною мірою залежить від інститутів, що існують у суспільстві та створюються у процесі реалізації державної політики. У зв'язку із цим вивчення механізму впливу інститутів на економічний розвиток стає актуальним. В основі цього механізму, як ми покажемо, лежать вироблені інститутами стимули. Найбільший ефект для стимулювання економічного розвитку на сучасному етапі дає адекватне фінансове забезпечення інвестиційно-інноваційного напряму. Однак для здійснення цього необхідно, щоб інституціональне середовище створювало відповідні стимули. У реальності ефективність фінансового забезпечення економічного розвитку (ФЗЕР) залежить від інституціонального устрою фінансової системи та суспільства в цілому.

Сьогодні Україна проходить етап структурної трансформації, у ході якого формуються інституціональні основи функціонування економіки, що стануть фундаментом її майбутнього розвитку. Інститути, створювані зараз, будуть визначати напрями і темпи розвитку країни в майбутньому, зокрема, через визначення напрямів вкладення економічними суб'єктами фінансових ресурсів. Тому актуальним є виявлення інституціональних механізмів функціонування фінансових ринків, фінансових посередників, особливостей та ефективності забезпечення ними процесу економічного розвитку, ролі в цьому процесі держави та різних інституціональних систем суспільства.  У цьому аспекті виникає необхідність дослідження стимулів, які виробляються різними інститутами та інституціональними системами та впливають на поведінку економічних суб'єктів, особливо суб'єктів фінансових ринків, оскільки такі стимули можуть мати як сприятливі, так і несприятливі наслідки для економічного розвитку.

Стан розробки проблеми. Проблемі економічного розвитку дослідники приділяли увагу завжди, що простежується в працях класиків економічної теорії – А.Сміта, Д.Рікардо, Дж.Кейнса, А.Маршалла, К.Маркса та ін. Аналіз важливих факторів економічного росту та розвитку проводили Р.Солоу, Р.Лукас, П.Ромер, Р.Дж.Барро, С.Ребело, Дж.Шумпетер, C.Кузнець, Г.Манків, Р.Левін та ін. Особливу роль фінансового фактору в економічному розвитку, розглядаючи функціонування фінансових інститутів, визнає багато економістів – Дж.Шумпетер, Дж.Стіглиць, Р.Голдсміт, Р.Левін, Р.Кінг, Ф.Мишкін, Ф.Аллен, Д.Гэйл, Д.Даймонд, В.Карлін, С.Маєр, Ю.Фама, Кс.Фрекса та Дж.-Ч. Роше, С.Шарп; а серед українських і російських учених – В.Корнєєв, В.Зимовець, Я.Міркін, С.Мочерний, В.Соболєв та ін.  З інших позицій  (інституціональних) розглядають економічний розвиток Д.Норт, Г.Мюрдаль, У.Істерлі, Р.Коуз, М.Олсон, Р.Шляйфер, Дж.Б'юкенен, Т.Веблен, Дж.Гелбрейт, Т.Еггертсон та ін. Саме інституціоналісти починають звертати увагу в цьому зв'язку на стимули, створювані інституціональною системою, що явно простежується в роботах Д.Норта, У.Істерлі, М.Олсона. Інституціональним питанням приділяють зростаючу увагу також економісти України та Росії, серед яких Л.Абалкін, С.Архієреєв, В.Базилевич, В.Геєць, А.Гриценко, В.Дементьєв, Г.Задорожний, М.Звєряков, Р.Капелюшніков, Б.Кваснюк, Е.Клішова, Н.Кусакіна (Дуна), І.Крючкова, Р.Нурієв, В.Полтерович, О.Прутська, В.Радаєв, Г.Тарасенко, О.Яременко. Психологічні фактори економічного розвитку вивчав на початку ХХ-го століття великий російський учений М.Туган-Барановський. Історично склалося так, що теорії людської поведінки розроблялися переважно психологами, серед яких – А.Леонтьєв, В.Вілюнас, Л.Виготський, С.Рубінштейн. Сучасні економісти (Д.Богиня, Г.Куліков, С.Тютюнникова та ін.) проблему стимулів розглядають передусім у взаємозв'язку із проблемою мотивації трудової діяльності; у ширшому аспекті ці питання аналізуються у рамках «економічної психології» (І.Андрєєва, О.Дейнека, А.Китов, М.Бункіна і В.Семенов). Увага до стимулів економічного розвитку простежується у роботах В.Бутені, Г.Волинського, В.Липова, В.Мандебури, А.Чухна та ін.

Класики інституціональної теорії давно визначили необхідність більш детальної уваги до людини і тих стимулів та мотивів, які породжуються в її свідомості існуючою інституціональною системою. Саме через пояснення таких стимулів доцільно розглядати будь-які прийняті економічним суб'єктом рішення, сукупність яких в масштабах всієї країни і визначає хід і напрям економічного розвитку. Для виявлення глибинних інституціональних основ механізму стимулювання економічного розвитку необхідно поєднати всі зазначені вище підходи, тобто зіставити макрорівень інституціонального середовища з мікрорівнем психології індивіда, що обумовило мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках планової теми науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна «Соціально-економічний механізм і наслідки  ринкових перетворень» (номер державної реєстрації 0104U000675).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення і структурування інституціональних основ і  форм, які створюють стимули, що впливають на напрям та ефективність процесів економічного розвитку.

Досягнення даної мети передбачало вирішення наступних завдань:

-       уточнення сутності та критеріїв економічного розвитку; виявлення інститутів та пов'язаних з ними явищ, які створюють стимули економічного розвитку;

-       розкриття інституціонально-стимульного механізму, за допомогою якого інститути впливають на економічний розвиток і пояснення його процесів через категорію «стимул»;

-       розкриття проблеми інформаційної асиметрії, що впливає на побудову і функціонування фінансового ринку та його інститутів;

-       обґрунтування особливостей функціонування і ролі фінансових інститутів у ФЗЕР в умовах асиметрії інформації та викривлення стимулів;

-       пояснення, за допомогою інституціонально-стимульного підходу, причин неоднакової ефективності втручання держави в процес стимулювання економічного розвитку;

-       з'ясування стимулюючої ролі різних видів ренти в забезпеченні ефективності економічного розвитку;

-       виявлення відносної ефективності різних інститутів для ФЗЕР інвестиційно-інноваційного типу.

Об'єктом дослідження є система інститутів і створюваних ними стимулів, що впливають на результативність економічного розвитку.

Предметом дослідження є процес створення інститутами стимулів, які впливають на людську поведінку в економічній сфері, насамперед, у сфері розпорядження фінансовими ресурсами.

Методи дослідження. У роботі використано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів і підходів. Зокрема, логіко-історичний метод – для виявлення способів адаптації фінансового ринку до функціонування в умовах інформаційної асиметрії (через утворення фінансових інститутів); системний метод – для виявлення комплексу інститутів ФЗЕР; метод системно-функціонального аналізу – для розкриття інституціонально-стимульного механізму, який передбачає функціональне поєднання інституціонально-стимульного поля, індивіда та способів породження інститутами стимулів; метод якісного аналізу і наукової абстракції – при обґрунтуванні категоріального апарата, в т.ч. поняття інституту, продуктивного та непродуктивного стимулів, інституціонального стимулу, інституціонально-стимульного поля та механізму, при виявленні особливостей функціонування окремих фінансових інститутів; метод теоретичного порівняння та узагальнення – для розкриття особливостей функціонування систем централізованого та децентралізованого типів.

Інформаційною базою дослідження є роботи вітчизняних і закордонних економістів, інституціоналістів, психологів, дослідників проблем фінансового сектору, звіти науково-дослідних установ, міжнародних організацій,  громадських організацій, що спеціалізуються на питаннях економічного розвитку та конкурентоспроможності, а також дані статистики, матеріали періодичних видань і мережі Інтернет.