ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПРИМЕНЕНИЯ ТЕХНОЛОГИЙ ДИСТАНЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ ДИСЦИПЛИНАМ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ И ПРАКТИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ СТУДЕНТОВ МАШИНОСТРОИТЕЛЬНЫХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі охарактеризовано: актуальність дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета, основні завдання дослідження, об’єкт, предмет, концепція дослідження, гіпотеза дослідження, методологічна основа дослідження, методи дослідження, організація дослідження, наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів, практичне значення отриманих у процесі дослідження результатів, впровадження результатів дослідження, особистий внесок здобувача, вірогідність результатів дослідження, апробація результатів дослідження, публікації, структура та обсяг дисертації.

У першому розділі ²Проблеми застосування технологій дистанційного навчання дисциплін професійної і практичної підготовки студентів машинобудівних спеціальностей² розглянуто сучасний стан проблем, що вирішує вища інженерна школа, проведено порівняльний аналіз традиційних і дистанційних форм навчання з позицій можливого застосування технологій дистанційного навчання для формування професійної грамотності студентів денних відділень технічних університетів.

На основі теоретичного аналізу психологічної, педагогічної та науково-методичної літератури виявлено суперечності між змістом навчального процесу у вищих технічних навчальних закладах та вимогами подальшої індивідуалізації й диференціації професійної та практичної підготовки студентів машинобудівних спеціальностей, розглянуто та узагальнено умови для забезпечення можливості стимулювати творчу активність студентів на заняттях у навчальних аудиторіях і при виконанні позааудиторної самостійної роботи.

Проаналізовано можливість використання мережних, CASE і TV-технологій у процесі традиційного навчання дисциплін професійної і практичної підготовки студентів машинобудівних спеціальностей денного відділення вищого навчального закладу. З’ясовано, що використання технологій дистанційного навчання сприяє зростанню динаміки зворотного зв'язку, надає необмежений у часі і просторі доступ до цифрових освітніх ресурсів, створює передумови для підвищення ефективності самостійної роботи студентів, у тому числі й завдяки можливості поза навчальною лабораторією опановувати навичками управління фізичними об'єктами, надає можливість цілеспрямовано використовувати предметно адаптовані цифрові ресурси для індивідуалізації навчальної роботи студентів, стимулює внутрішню мотивацію студентів до навчання. Ці та деякі інші особливості технологій дистанційного навчання дають підстави розглядати їх як чинник підвищення якості навчання дисциплін професійної і практичної підготовки студентів машинобудівних спеціальностей.

Виявлено, що згідно з гіпотезою дослідження ефективність формування професійних знань і умінь студентів машинобудівних спеціальностей забезпечується за умови реалізації розробленої моделі змішаного навчання, в якій об'єднуються накопичені традиційні підходи та нові можливості використання технологій дистанційного навчання.

Модель містить цільовий, змістовий, процесуальний, контрольно-регулятивний і результуючий компоненти.

Цільовий компонент при змішаному навчанні являє собою цілі викладання дисципліни, які є складовими загальної мети навчання, що об'єднує соціальне замовлення на формування сучасного інженерного корпусу і потреби студентів у всебічному розвитку їх особистості. На основі аналізу стандартів освіти для деяких дисциплін професійної і практичної підготовки конкретизовані цілі й завдання навчання, зазначено, що хоча застосування технологій дистанційного навчання не змінює цілей навчання, проте надає іншим компонентам моделі певну специфіку.

Змістовий компонент визначається вимогами підготовки майбутніх інженерів-машинобудівників до реалізації виробничих (проектної, технологічної, технічної, контрольної) і, для окремих дисциплін, інших функцій. При цьому цей компонент зазнає істотного впливу застосовуваних технологій дистанційного навчання.

Процесуальний компонент містить відповідні форми, методи, засоби, а також технології реалізації змішаного навчання дисциплін професійної і практичної підготовки. Виконаний аналіз наявного вітчизняного й зарубіжного досвіду підготовки інженерів-механіків машинобудівного профілю показав, що неможливо сформувати весь комплекс необхідних знань, умінь ї професійних навичок лише з використанням дистанційного навчання. Описано особливості складових процесуального компонента врахування яких необхідне для забезпечення можливостей реалізувати технології дистанційного навчання при змішаному навчанні.

При розгляді контрольно-регулятивного компонента визначено, що під час використання технологій дистанційного навчання особливої значущості набуває комп'ютеризований тестовий контроль. Виявлено роль, місце і недоліки тестового контролю, зумовлені, з одного боку, відстороненням викладача від процесу контролю, з іншого – обмеженою об'єктивністю контролю, оскільки викладач, як і раніше, залишається розробником тестів.

Результуючий компонент відображає ефективність застосування технологій дистанційного навчання, характеризує досягнуті зрушення відповідно до поставленої мети формування професійної грамотності майбутнього інженера-машинобудівника.

Другий розділ ²Дистанційні технології педагогічних вимірювань на основі технологічної моделі тестового контролю² присвячений проблемам удосконалення одного з найбільш значущих компонентів технологій дистанційного навчання – системам методів і засобів педагогічних вимірювань під час контролю успішності навчання студентів машинобудівних спеціальностей.

Для розв’язання проблеми підвищення точності педагогічних вимірювань запропоновано використовувати технологічну модель тестового контролю (рис. 1), розроблену в межах цього дослідження. Зазначено, що застосування такої моделі як основи дистанційних технологій педагогічних вимірювань надає можливість приймати математично точні проектні рішення для більшості типових процедур розроблення тестів, проведення контролю й підведення підсумків, які традиційно покладалися на викладача. Через відстороненість викладача під час комп'ютеризованого тестування такі процедури є найбільш чутливими до виникнення похибок у результатах вимірювань. На етапі розроблення прототипів тестів до них належать процедури типізації і визначення рівня складності тестових завдань, розрахунку кількості тестових завдань і обґрунтованого формування тестів. На етапі контролю – це багаторівневі процедури з визначенням необхідності додаткових сесій контролю і розрахунком кількості додаткових питань, моносемантична інтерпретація невпевнених відповідей студентів завдяки застосуванню елементів нечіткої логіки. Під час аналізу результатів контролю – процедури аналізу незмінності умов тестування, виставляння оцінок і перевірки якості тестів.