ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ У ПРОЦЕСІ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ



Название:
ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ У ПРОЦЕСІ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь розробленості проблеми, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами; визначено мету, задачі, об’єкт, предмет, сформульовано гіпотезу, теоретико-методологічну основу та методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; наведено дані про впровадження та апробацію результатів дослідження; представлено перелік публікацій, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділіТеоретичні засади громадянського виховання студентів педагогічних університетів у процесі туристсько-краєзнавчої діяльності” здійснено аналіз дослідженості зазначеної проблеми у філософській, психологічній і педагогічній літературі; розкрито зміст і виховний потенціал туристсько-краєзнавчої діяльності, особливості виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів; уточнено сутність громадянського виховання; вивчено стан громадянської вихованості студентів педагогічних університетів.

На основі аналізу наукової літератури встановлено, що проблема громадянського виховання має тривалу історію, на кожному етапі якої спостерігалися різні підходи до визначення сутності цього феномена, зумовлені тим, що покладалося в основу розуміння громадянськості, визначення якостей, які вона охоплює. Проте розуміння сутності самого поняття „громадянськість” і донині є неоднозначним.

В умовах сьогодення під громадянським вихованням розуміється процес формування в індивіда моральних ідеалів суспільства, відданості інтересам держави, активної громадянської і соціальної позиції, виховання творчої особистості з високим рівнем інтелектуального і духовного розвитку, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства (В. Андрущенко, О. Косарєва, Л. Крицька,  В. Поплужний, Ю. Руденко, О. Сухомлинська).

Як якість особистості, громадянськість характеризується: патріотизмом, національною свідомістю, лояльним ставленням до встановлених у державі законів, почуттям власної гідності, повагою до прав людини, умінням дотримуватися обов’язків (О. Вишневський, У. Кецик, Н. Косарєва, Л. Крицька, В. Поплужний, К. Танікулова, К. Чорна).

Важливою складовою громадянськості є громадянська спрямованість, яка визначається як сукупність стійких мотивів особистості, що орієнтують її діяльність і є відносно незалежними від ситуації. Спрямованість забезпечує повноцінний розвиток індивіда як члена суспільства, котрий психологічно і практично готовий до прояву громадянської відповідальності у власній життєдіяльності (О. Вишневський, О. Шестопалюк, Т. Яблонська), і передбачає наявність громадянських ідентифікацій: ідентифікація індивіда з українським народом, спільнотою „громадяни України”, громадянськими цінностями (національними, суспільно-політичними, екологічними, моральними, валеологічними) (М. Задеріхіна, Л. Корінна, О. Петерич).

Формування громадянськості передбачає виховання особистості, чутливої до свого оточення, залучення її до суспільного життя, в якому права людини є визначальними. Основними науковими підходами, що мають покладатися в основу такої діяльності, є: конкретно-історичний підхід (визначення специфічних, найбільш актуальних на даному етапі розвитку українського суспільства завдань у цій царині); діяльнісний підхід (ґрунтування на особистісних почуттях, діях, енергії, активності індивіда); особистісно орієнтований підхід (перенесення інтересів, потреб, можливостей індивіда в центр освітньо-виховного процесу). Зокрема, впроваджуючи особистісно орієнтований підхід у навчально-виховний процес педагогічних університетів з метою формування громадянськості студентів, важливо розуміти й визнавати цінність особистостей молодих людей, віддавати перевагу розвивальному спілкуванню, акцентувати педагогічну увагу на емоціях і мотивах студентів, їхніх уміннях аналізувати власні вчинки.

Теоретичними засадами громадянського виховання студентів означено: наукові положення про діяльність й форми поведінки людини у різних соціальних сферах; філософські, педагогічні, психологічні підходи до визначення сутності громадянського виховання та громадянськості; положення про туристсько-краєзнавчу діяльність як засіб виховання сучасної молоді; принципи виховання громадянськості студентів у вищих навчальних закладах.

Принципами виховання громадянськості визначено: принцип гуманізації та демократизації виховного процесу (рівноправність, але різнозобов’язаність учасників педагогічної взаємодії, їхня взаємоповага, діалогічність взаємодії); принцип самоактивності й саморегуляції (розвиток суб’єктивних характеристик індивіда, формування здатності до критичності й самокритичності, прийняття самостійних рішень, почуття відповідальності); принцип комплексності й міждисциплінарної інтегрованості (встановлення тісної взаємодії та поєднання навчального й виховного процесів, зусиль різноманітних інституцій); принцип наступності й безперервності (поетапність громадянського виховання залежно від віку особистості, тісний зв’язок між усіма етапами); принцип культуровідповідності (органічна єдність громадянського виховання з історією і культурою народу, його мовою, традиціями, звичаями, які забезпечують духовну єдність і спадкоємність поколінь).

Для проведення експериментальної роботи, спрямованої на громадянське виховання студентів педагогічних університетів, нами було уточнено сутність поняття „громадянська вихованість” як складного інтегративного особистісного утворення, що охоплює сукупність знань студентів про зміст громадянськості, способи її прояву, позитивне їх переживання, уміння реалізовувати такі знання і ставлення у власній поведінці та діяльності.

Відповідно до аналізу психолого-педагогічних праць окреслено структуру громадянської вихованості студентів: когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий компоненти. Ця структура враховувалася нами у розробленні критеріїв, якими визначено: знання про громадянськість та її прояв; ставлення, ціннісні орієнтації; громадянську поведінку.

Показники критерію „знання про громадянськість та її прояв”: розуміння сутності громадянськості як якості особистості, способів її прояву, знання історії і культури українського народу.

Показники критерію „ставлення”: позитивне ставлення до громадянськості як якості особистості, інтерес до історії і культури українського народу; критерію „ціннісні орієнтації”: переживання зазначеного ставлення та інтересу як особистісних цінностей (ідентифікація з Україною та її народом), прагнення залучатися до громадської діяльності.

Показники критерію „громадянська поведінка”: уміння проявляти громадянську активність, відстоювати соціальну справедливість, дотримуватися норм соціальної взаємодії, активна участь у громадській діяльності.

За допомогою структурних компонентів, критеріїв та показників визначено рівні громадянської вихованості студентів педагогічних університетів: високий, середній, низький.

Високий рівень мають студенти, які розуміють сутність громадянськості та способи її прояву, характеризуються ґрунтовними знаннями з історії і культури України; позитивним ставленням до громадянськості як якості особистості, постійним інтересом до історії і культури України, сприймають їх як особистісні цінності; володіють уміннями проявляти громадянську активність, відстоювати соціальну справедливість, дотримуватися норм соціальної взаємодії, активно залучаються до громадської діяльності.

Середній рівень характерний для студентів, які правильно розуміють сутність громадянськості, але мають дещо обмежені уявлення щодо способів її прояву, несистематизовані знання з історії та культури України, фрагментарний інтерес до історії і культури України, який часто зумовлюється зовнішніми обставинами і не сприймається як особистісна цінність; фрагментарно володіють уміннями проявляти громадянську активність, відстоювати соціальну справедливість, дотримуватися норм соціальної взаємодії, епізодично беруть участь у громадській діяльності під тиском обставин або для задоволення власних потреб.

Низький рівень мають студенти, у яких відсутнє розуміння сутності громадянськості, уривчасті знання про способи прояву цієї якості, поверхові знання з історії і культури України; відсутній інтерес до історії і культури України, вони заперечують доцільність ставлення до цих явищ як до особистісної цінності; не вміють проявляти громадянську активність та відстоювати соціальну справедливість, заперечують їх важливість, порушують норми соціальної взаємодії, відмовляються від участі в громадських справах.

Для виявлення рівнів громадянської вихованості студентів педагогічних університетів використано сукупність діагностичних методів, а саме: опитування за розробленими автором анкетами, бесіди, педагогічні спостереження, ранжування, розв’язання проблемних ситуацій.

До експериментальної групи (ЕГ) дослідження ввійшло 274 студенти Рівненського державного гуманітарного університету. Контрольну групу (КГ) дослідження склало 279 студентів Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Аналіз результатів констатувального етапу експерименту показав, що високий рівень громадянської вихованості мають 15,6 % студентів ЕГ та 15,8 % студентів КГ; середній – 48,1 % студентів ЕГ та 47,6 % студентів КГ; низький – 36,3 % студентів ЕГ та 36,6 % студентів КГ.

Отримані дані свідчать про те, що кількісні показники рівнів громадянської вихованості у студентів педагогічних університетів в обох групах – експериментальній і контрольній – суттєво не різняться.

Констатувальний етап експерименту засвідчив, що в навчально-виховному процесі педагогічних університетів недостатньо уваги приділяється громадянському вихованню студентів; вони фрагментарно залучаються до туристсько-краєзнавчої діяльності, не використовуються закладені в ній можливості формування знань щодо сутності громадянськості, громадянських цінностей; студенти не мотивуються на оволодіння громадянськими цінностями; недостатньою є позааудиторна виховна робота, спрямована на безпосереднє вивчення студентами історичного минулого України; відсутнє стимулювання громадянської поведінки студентів; часом ігноруються пасивність і негативізм у ставленні до громадської діяльності.

У другому розділі„Обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов громадянського виховання студентів педагогічних університетів” обґрунтовано педагогічні умови громадянського виховання студентів педагогічних університетів; розкрито зміст і методику формувального етапу експерименту; подано аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи.

Формувальний етап експерименту мав на меті створення таких педагогічних умов:

- організація туристсько-краєзнавчої діяльності, спрямованої на формування у студентів знань про сутність громадянськості та способи її прояву, громадянські цінності;

- забезпечення мотивації на оволодіння громадянськими цінностями шляхом залучення студентів до безпосереднього вивчення історичного минулого України;

- розвиток у студентів умінь громадянської поведінки через їхню активну участь в громадській діяльності.

Туристсько-краєзнавча діяльність передбачала надання студентам інформації про історичні місця України, залучення їх до самостійного пошуку фактів, пов’язаних з минулим нашої держави; розвиток  зацікавленості історією і культурою українського народу, виховання шанобливого ставлення до історико-культурної спадщини, забезпечення її інтеріоризації й переведення закладеного в ній змісту у власні ціннісні орієнтації.

Організація туристсько-краєзнавчої діяльності, спрямованої на формування у студентів знань про сутність громадянськості та способи її прояву, громадянські цінності, досягалася шляхом створення туристсько-краєзнавчого клубу.

Робота клубу передбачала:

- впровадження ефективних форм і методів виховання у студентів громадянських цінностей з урахуванням їхніх потреб;

- використання способів підвищення громадської активності студентів;

- поєднання клубної роботи з туристсько-краєзнавчою діяльністю студентів.

Клуб – це об’єднання, яке, з одного боку, є таким, що функціонує поза навчальним процесом, тобто не є обов’язковою формою проведення студентами позааудиторного часу, а з другого – в його роботі присутні елементи обов’язковості. З огляду на це було створено актив – своєрідну форму самоврядування – як ланку зв’язку між педагогом-керівником та іншими учасниками клубної діяльності. Для попередження й подолання можливих суперечностей і розвитку суб’єкт-суб’єктних відносин між активом і рештою студентів застосовано методику опанування різноманітними ситуаціями: емоційної привабливості, творчого пошуку, запровадження нового виду діяльності, групового і суспільного схвалення, вільного вибору, створення відповідальної залежності, традицій тощо. Зміст і виховний потенціал кожної з таких ситуацій мали багатоаспектний характер. Так, на початку формувального етапу експерименту ситуації емоційної привабливості використовувалися з метою виховання у студентів позитивного ставлення до участі в роботі клубу, організації туристсько-краєзнавчої діяльності, посилення активності студентів. Надалі застосовувалися інші види ситуацій, що стимулювали у студентів інтерес до туристсько-краєзнавчої діяльності, спільної роботи з вирішення різноманітних пошукових і творчих завдань, сприяли прояву ініціативи тими студентами, які почувалися невпевнено, побоювалися вносити пропозиції, брати на себе відповідальність за самостійне виконання певного завдання.

Організовуючи туристсько-краєзнавчу діяльність, ми надавали їй громадянського, морально-патріотичного змісту, використовуючи демократичний спосіб спілкування зі студентами й орієнтуючись на зону їх найближчого розвитку (Л. Виготський). Мета такої роботи полягала в поміркованій інтенсифікації діяльності, збагаченні її мотиваційного змісту.

Забезпеченню громадянського становлення студентів сприяло періодичне залучення їх до ситуацій підвищеної відповідальності як засобу вправляння у відповідних діях і вчинках.

Поряд із цим створювалися ситуації конкретного змісту, які не порушували природного процесу спілкування студентів та їхніх відносин (вибір між приємним проведенням дозвілля і необхідністю виконання якоїсь справи, самостійне визначення змісту та обсягу тієї чи іншої суспільно корисної справи, залучення до самостійного „пошуку” корисних справ).

 В основу діяльності клубу покладено розроблену автором програму „Громадянське виховання студентів”, спрямовану на:

– ознайомлення студентів з фактами історичного минулого і сучасності України, культурно-історичними пам’ятками на території України, сутністю громадянських цінностей, громадянськості, способами її реалізації у власній життєдіяльності та міжособистісних відносинах;

 сприяння ідентифікації студентами себе з Україною та українським народом; виховання у них пошани до української культури та історії; культивування бажання розширити свої знання в цій царині; виховання позитивного ставлення до громадянських цінностей, прагнення набути відповідних ціннісних орієнтацій;

– розвиток умінь реалізовувати громадянські знання і цінності; залучення студентів до громадської діяльності; підтримка громадської ініціативи.

Успішна реалізація поставлених завдань досягалася за допомогою відповідних форм і методів, а це: бесіди („Громадянськість як якість особистості”, „Туризм, його значення, умови і фактори розвитку”, „Краєзнавство як спосіб пізнання навколишньої дійсності”, „Організація і проведення туристсько-краєзнавчої діяльності”, „Краєзнавчі спостереження і дослідження”, „Вивчення й охорона пам’яток історії і культури”, „Народні традиції, звичаї, обряди”); самостійна робота творчого характеру, рольові ігри („Зустріч з козаками”, „Україномовці”), створення й заповнення „Козацького літопису”, „Книги обрядовості”, „Історичного календаря”, написання рефератів за результатами подорожей („Данило Острозький – засновник княжої резиденції в Острозі. Його військові й мирні діяння”, „Костянтин Острозький – найвидатніший полководець свого часу”, „Василь-Костянтин – меценат друкарства і літератури, опікун православ’я”), метод проектів (збирання і представлення довідкового матеріалу за маршрутами, складання орієнтованого плану маршруту), конкурси („Я – громадянин України”, „Без верби і калини нема України”), студентські конференції („Острог: історія, культура, сучасність”, „Літопис нашого народу”, „Героїчне минуле поряд з нами”) тощо.

Специфічними методами туристсько-краєзнавчої діяльності було визначено: вивчення різноманітних друкованих джерел з метою одержання попередніх відомостей про район і об’єкти подорожі; вивчення історичного матеріалу, який стосувався мети і завдань подорожі, походу; безпосередній огляд і спостереження об’єктів, явищ, що вивчалися; бесіди, спілкування з місцевим населенням, працівниками музеїв, різних історичних і культурних пам’яток.

Туристсько-краєзнавча діяльність здійснювалася за такою схемою:

- визначення мети і маршруту;

- самостійна підготовка студентами коротких історичних довідок про вибраний об’єкт краєзнавчого дослідження;

- проведення туристсько-краєзнавчого заходу (відвідування об’єкта, його візуальне вивчення, проведення літературних та історичних розвідок, бесід);

- обговорення результатів діяльності в клубі;

- рефлексія;

- підбиття підсумків;

- створення рукописних матеріалів за наслідками краєзнавчого дослідження;

- проведення конференції, вечора;

- залучення студентів до різних видів суспільно корисної діяльності.

Посиленню мотивації студентів на громадянські цінності шляхом залучення до безпосереднього вивчення історичного минулого України прислуговувалися екскурсії, подорожі, походи, естафети. 

Екскурсії здійснювалися за тематичним маршрутом з метою відвідування визначних об’єктів (пам’ятки культури, музеї) і місцевостей для вивчення історії рідного краю, залучення до пізнання історико-культурної спадщини попередніх поколінь. Екскурсії були орієнтовані на ознайомлення студентів з натуральними об’єктами та явищами і проводилися за таким алгоритмом: попереднє накопичення знань, збирання ілюстративного матеріалу, закріплення матеріалу, вироблення вмінь і навичок самостійної роботи, вивчення точно відібраних об’єктів за спеціальною програмою (вул. Т. Шевченка в Рівному, Рівненський краєзнавчий музей, Свято-Успенська церква, майдан Магдебурзького права, Свято-Покровський і Свято-Воскресенський собори, м. Берестечко на Волині).

Подорожі і походи використовувалися для спостережень за різноманітними об’єктами та явищами, розташованими на маршруті, за наперед складеним планом. Вони проводилися до міст Калуш, Цумань, Колодязне, Острог, в с. Підгірці Львівської області, до інших населених пунктів та озера Нечемне.

Естафети як форма туристсько-краєзнавчої діяльності спрямовувалися на вивчення певного району, області не однією групою студентів, а кількома, які на певних відрізках маршруту змінювали одна одну (передача естафети) (Рівне – Дубно – Кременець – Вишневець – Збараж – Тернопіль; Кам’янець-Подільський – Скала-Подільська – Чортків – Теребовля – Микулиці – Тернопіль; Луцьк – Торчин – Затурці – Володимир-Волинський – Устилуг; Затурці – Локачі – Новий Загорів; Володимир-Волинський – Зимне – Низкиничі – Нововолинськ).

Розвиток у студентів практичних умінь громадянської поведінки відбувався шляхом залучення їх до різних видів громадської діяльності. Найбільш ефективними виявилися: самостійне збирання історичних матеріалів, взаємодія з місцевим населенням на туристських маршрутах, проведення у старших класах базового ліцею Рівненського державного гуманітарного університету вечора „Хто за рідний народ гине, той живе й по ста віках”, присвяченого життю та діяльності Дмитра-Байди Вишневецького та інших гетьманів України.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины