ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ І СТАРШОЇ ШКОЛИ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ ЗАСОБАМИ ПОЗАКЛАСНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

  У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено мету, об’єкт, предмет дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання. Визначено основні методи проведення експерименту, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичне і практичне значення, подано відомості про впровадження та апробацію результатів дослідження, окреслено структуру і обсяг дисертації.

  У першому розділі «Теоретико-практичні основи проблеми дослідження» розкрито сутність понять «освітнє середовище», «позакласне освітнє середовище», «засоби позакласного освітнього середовища»; встановлено відмінності у функціонуванні освітнього та навчального середовищ; здійснено порівняльний аналіз змісту понять «освітнє середовище» і «освітній простір»; визначено зміст поняття «позакласне освітнє середовище».

Вказано на те, що позакласне освітнє середовище є відкритим системним утворенням з ієрархічно впорядкованими функціональними компонентами, якими є навчальні середовища (штучно побудовані системи, у яких створюються необхідні умови для виникнення та розв’язання в позаурочний час локальних проблемно-пізнавальних ситуацій) та середовища навчання (середовища, які забезпечують функціонування навчальних середовищ шляхом цілеспрямованого  виникнення локальних навчально-пізнавальних ситуацій проблемного характеру, активне їх розв’язання і переведення способів та результатів навчально-пізнавальних дій у власний досвід учня).

У дисертації здійснено аналіз трактувань понять «уміння» й «дослідницькі уміння», визначено їх структуру, охарактеризовано процес їх формування та представлено дослідницькі уміння як інтегроване психічне утворення, до складу якого входять  інтелектуально-творчі, інформаційні та організаційні уміння. Також визначено чинники, що впливають на процес формування дослідницьких умінь. До внутрішніх чинників віднесено вияв учнями пізнавального інтересу до змісту завдання й до способів його виконання; наявність пізнавальної активності й самостійності в діях, спрямованих на виконання навчально-дослідницького завдання. До зовнішніх – наявність навчально-розвивального середовища, у якому здійснюються в урочний і позаурочний час систематичні вправляння у виконанні навчально-дослідницьких завдань; практична спрямованість змісту навчально-дослідницьких завдань; застосування матеріальних, процесуальних і внутрішніх засобів позакласного освітнього середовища для цілеспрямованого формування  інтелектуально-творчих, інформаційних і організаційних складових дослідницьких умінь.

На основі узагальнення даних, поданих у наукових джерелах, та з урахуванням власного бачення способів вирішення досліджуваної проблеми в позакласному освітньому середовищі виокремлено просторово-матеріальну, соціально-особистісну, інформаційно-технологічну структурні складові; розкрито сутність поняття «засоби», визначено засобове  забезпечення позакласного освітнього середовища та упорядковано його відповідно до виокремлених структурних складових.

Аналіз стану практичного вирішення досліджуваної проблеми засвідчив про те, що для сучасної освітньої практики в переважній більшості випадків характерним є здійснення процесу формування в учнів дослідницьких умінь з використанням таких засобів позакласного освітнього середовища, як: засоби діяльності (дослідницькі завдання, зміст яких сприяє виникненню навчальної ситуації для формування тієї чи іншої складової дослідницького уміння); засоби організації навчально-дослідницької діяльності учнів (у їх якості використовуються різні авторські системи завдань, які в певній послідовності та з дотриманням алгоритмів чи приписів пропонуються для виконання учням); засоби управління діяльністю учнів (дотримання чітко визначених етапів  формування дослідницьких умінь).

У другому розділі «Дослідно-експериментальне формування в учнів дослідницьких умінь засобами позакласного освітнього середовища» обґрунтовано основоположні ідеї розробки моделі упорядкування засобів позакласного освітнього середовища та деталізовано зміст методики організації процесу формування в учнів дослідницьких умінь у навчальному середовищі «Відкрита природнича демонстрація».

В основу проектування моделі покладено таку ідею: позакласне освітнє середовище є системою, яка характеризується як відкрите динамічне утворення. Природу аналізованого середовища представлено такими функціональними компонентами, як навчальні середовища (а, б …)  і середовища навчання (а¢, б¢...), які варіативно функціонують у полі позакласного освітнього середовища; засобове забезпечення позакласного освітнього середовища розглядається з урахуванням наявності слабко вираженої фрактальності, яка має вияв у повторюваності тієї чи іншої засобової характеристики (якості, властивості) чи вперше виявленого процесу (способу) в системах, що визначаються як функціональні компоненти та структурні складові позакласного освітнього середовища (рис. 1).

 Дієвість моделі упорядкування засобів позакласного освітнього середовища підтримується шляхом варіативного функціонування навчальних середовищ та відповідних їм середовищ навчання. У дисертаційному дослідженні окреслене представлено на прикладі функціонування навчального середовища «Відкрита природнича демонстрація» (таблиця 1).

Дослідження ефективності впровадження методики формування в учнів дослідницьких умінь у навчальному середовищі «Відкрита природнича демонстрація» під час констатувального і формувального експериментів здійснювалося з використанням критеріїв: 

- «вияв виду пізнавальної активності» (предметом аналізу стали такі види пізнавальної активності: потенційна; пошуково-виконавча ініціативно-автономна; пошуково-виконавча ініціативно-групова; творча ініціативно-автономна та творча  ініціативно-групова);

- «рівні сформованості дослідницьких умінь» – виділено чотири рівні сформованості дослідницьких умінь та визначено їх загальнодидактичну характеристику з урахуванням способу виявлення учнями інтелектуально-творчих, інформаційних і організаційних умінь (під способом розуміємо міру самостійності учнів під час виконання навчально-дослідницьких завдань: самостійність дій, часткова керованість діями учнів,  керування вчителем діями учнів).