ФОРМУВАННЯ КРАЇНОЗНАВЧИХ ПОНЯТЬ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ ФАКУЛЬТАТИВНИХ ЗАНЯТЬ З ГЕОГРАФІЇ

Краткое содержание

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, планами, проаналізовано загальний стан розробки проблеми в психолого-педагогічній теорії та практиці, визначено об’єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано основні задачі,  викладено методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведені відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Формування наукових географічних понять як шкільна методична проблема» – проведено аналіз філософської, географічної та психолого-педагогічної літератури,  який дозволив виявити роль шкільних географічних курсів та з’ясувати періоди розвитку шкільного курсу «фізична географія» в системі географічної освіти в Україні; розкрито зміст понять «факультатив», «факультативне заняття», «географічний факультатив», їх мету, завдання та роль у шкільній освіті; з’ясовано особливості формування географічних понять на факультативних заняттях в основній школі.

У дисертації всебічно проаналізовано праці вчених Е. Алаєва, М. Баранського, К. Воблого, О. Діброви, В. Максаковського, К. Пяртлі,  Ю. Саушкінва, що надало можливість висвітлити їх внесок у розвиток шкільної географії. На основі вивчення робіт Е. Байкової,  Н. Бірюкової, Л. Булави, Т. Герасімової, А. Даринського, І. Душиної, О. Кабанової-Меллер, С. Коберніка, М. Ковалевської, В. Коринської, В. Корнєєва, М. Криловця,  Л. Круглик, В. Максимова,  Т. Назаренко, Л. Панчешнікової, Г. Понурової, О. Топузова, Г. Уварової, Б. Чернова та інших методистів-географів продемонстровано процес формування наукових понять в різних шкільних географічних курсах, де важливою умовою успішного засвоєння понять уважається організація пізнавальної діяльності учнів, при якій формування понять відбувається в процесі їх практичного застосування для вивчення відповідного навчального матеріалу.

Новації, що відбуваються в системі української освіти, акцентують увагу на підвищенні якості освіти і виховання, на зростанні наукового рівня викладання навчальних предметів, на оволодінні основ наук шляхом формування основних наукових понять і термінів, що розкриває широкі перспективи задля освітньої галузі, зокрема, уможливлюється здійснення досліджень, що на фоні загальнотеоретичних, методологічних підходів до процесу формування наукових понять пропонують розв’язання як глобальних, так і конкретно місцевих понять географічної тематики. У зв’язку з тим, що сучасний етап розвитку світового суспільства позначений тенденцією глобалізації практично всіх соціальних проблем, поставив перед системою освіти завдання формування нової аксіологічної (гуманізованої) парадигми, сутність якої полягає в необхідності сформувати таке уявлення про світ, в якому віддзеркаляться не тільки відповіді на виклики буття, але й світоглядний характер.

Ґрунтовний аналіз психолого-педагогічних розвідок із проблеми формування наукових понять дозволяє стверджувати, що такий елемент наукового пізнання, як засвоєння та формування системи понять у предметних галузях, має бути зорієнтованим на вікові особливості учнів і застосовуватися в навчальному процесі варіативно, виходячи з положення про існування різних типів розуму (продуктивного, непродуктивного, змішаного). Створення відповідних педагогічних умов у навчально-виховному процесі сприяє успішному формуванню і засвоєнню учнями наукових понять й подальшому оперуванню ними при розв’язанні навчальних проблем.

Розкрито сутність процесу формування наукових географічних понять, що полягає в розумінні й осмисленні учнями провідних ідей навчального шкільного географічного курсу. Наведене вище доводить, що формування понять є ядром усього навчально-виховного процесу не тільки з географії, але всіх навчальних предметів. Організація процесу формування понять передбачає: 1) визначення роду понять; 2) окреслення послідовності під час процесу формування понять певного характеру; 3) виокремлення взаємозв’язків і взаємовідношень між поняттями; 4) характеристику дисциплінарної системи понять; 5) формування логічного ланцюга при розкритті понять. У дослідженні поділ понять здійснюється за такими ознаками: змістом (предметні: географічні, фізичні, економічні; спеціальні, загальні); підпорядкованістю; охопленням об’єктів; ступенем сформованості; складністю (прості, складні).

Теоретично обґрунтовано умови оптимізаційного рівня формування понять: розчленування складного поняття на складові поняття (простіші блочні системи) і встановлення між ними зв’язків та тверджень, пояснень; визначення опорних понять і уявлень, встановлення міжпредметних, міжкурсових і внутрішньокурсових зв’язків; добір унаочнень з урахуванням певних особливостей різноманітних понять та етапів їх формування; формування в учнів відповідного віку прийомів навчальної роботи, спрямованих на засвоєння складних географічних процесів (насамперед, прийоми роботи з наочністю) прийомів розумової діяльності учнів (виявлення ознак, зіставлення, виділення об’єкта, аналізу, узагальнення, проведення досліду, закладання експерименту і проведення класифікаційних варіантів та інше); використання проблемного підходу у вивченні курсу, оскільки формування понять потребує від учнів багато розумових зусиль; залучення учнів до самостійної роботи; своєчасне здобуття вчителем відомостей про особливості засвоєння навчального матеріалу учнями; чітке планування навчального процесу.

У дослідженні формування наукових географічних понять розглядається як поетапний процес, що базуватиметься на теорії пізнання і містить три етапи, що відповідають рівням сформованості наукових понять  (початковому, середньому та високому): емпіричний; власно понятійний; творчий. Процес формування загальних понять, у свою чергу, співвідносний з етапами, в основі яких лежить: а) ступінь розкриття наукового поняття; б) діяльність учителя; в) діяльність учнів; г) переважання тих чи інших прийомів навчальної роботи; ґ) шляхів формування понять; д) прийомів розумової діяльності.

Структурування навчального матеріалу, здійснюване відповідно до системи формованих понять, відбувається шляхом поділу його на блоки: інформаційний, практичний, блок інтеграції, блок контролю та перевірки знань, кожний з яких має інформаційну завершеність, логічну послідовність у викладанні географічного матеріалу. Кожен блок теми має методичний апарат, підпорядкований меті навчального процесу. Відповідно, поняття, які перебувають у складі системи, засвідчують взаємозв’язки і взаємовідношення, що можна подати за допомогою груп відповідно до їх підпорядкованісті: а) родові – провідні поняття (основні поняття); б) підпорядковуючі поняття (другорядні поняття); в) видові – підпорядковані поняття; г) супідрядні поняття. Виокремлені групи співвідносяться з поняттями першого, другого, третього порядків.

Ґрунтовний аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив зробити узагальнення про те, що проведення факультативних занять розкриває широку перспективу задля диференціації змісту, форм, методів, засобів навчання, не змінюючи навчальних програм з базових предметів, зберігаючи стабільність основного змісту шкільної освіти, оскільки уможливлює відповідно до змісту диференціації навчання послідовну реалізацію особистісно орієнтованої парадигми освіти, всебічне урахування здібностей, нахилів та інтересів учня. Сучасний інтенсивний розвиток системи диференційованого навчання в шкільній практиці та наявні труднощі в цьому процесі актуалізують розв’язання  питання функцій факультативів, їхнього змісту у співвідношенні з поглибленим вивченням географії, особливо в основній школі для визначення подальшого профілю навчання.

У дослідженні уточнено поняття факультатив – навчальний курс, що додатково вивчається протягом певного періоду; дозволяє встановити певні зв’язки між загальною освітою і майбутньою професією випускника школи; становить прототип допрофільної підготовки молодої людини; зміст факультативу безпосередньо не пов’язаний із загальнообов’язковим змістом та обирається учнем для розширення світогляду, ознайомлення з новими сферами знань і людської діяльності. Факультатив співвідноситься за змістом і формою з факультативним курсом.

Теоретично обґрунтовано доцільність використання на факультативних заняттях географічного факультативу методів проведення позакласної роботи з географії: словесних (вербальних); практичних, що використовуються вчителем як для групових, так і для індивідуальних факультативних занять; спостереження; конструювання та моделювання; дослідницько-експериментальних методів; вивчення різноманітних джерел географічних знань; екскурсійно-туристичного й картографічного методів.

Змістова і формальна поліструктурність факультативної роботи дозволила здійснити її системний аналіз, зокрема, подальшого розвитку дістала класифікація факультативів: виокремлено систематичні, предметні, прикладні та міжкурсові, або міжпредметні, факультативи дослідницького характеру, що передбачає вивчення не лише теоретичного географо-краєзнавчого змісту, але й готує учнів до наукової дослідницької діяльності, що пов’язана з географією. До міжкурсового віднесено авторський факультативний курс «Кримознавство».

У дисертації детально проаналізовано факультативи на предмет формування географічних понять, що знайшло послідовне втілення у практиці загальноосвітніх навчальних закладів.

Формування країнознавчих понять в учнів основної школи у процесі факультативних занять з географії корелює із рівнем сформованості географічної культури, ефективність вияву якої визначають: відповідний рівень географічних знань, географічної свідомості та користування активним науково-географічним словником. Задля формування географічної культури в учнів недостатньо використовується варіативна частина навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів, зокрема, дещо нівельовано потужний потенціал факультативів географічного змісту. Усе це дає підстави стверджувати, що розроблення і впровадження географічного факультативу країнознавчого спрямування на краєзнавчому матеріалі сприятиме розв’язуванню проблеми диференційованого навчання та формування наукових понять засобами факультативу.

У другому розділі – «Країнознавчі поняття у змісті географічного факультативу «Кримознавство» – описано поетапну реалізацію методики формування країнознавчих понять в учнів основної школи у процесі факультативних занять з географії; визначено динаміку сформованості в учнів країнознавчих понять; проведено інтерпретацію результатів дослідження, окреслено перспективи розроблення проблеми.

У зв’язку з диверсифікацією міжнародних відносин України в галузі країнознавства констатовано переорієнтацію країнознавства як організаційної форми об’єднання всієї Досліджено процес формування та засвоєння країнознавчих понять учнями під час викладання географічного факультативу, визначено його специфіку й особливості: високий рівень абстрактності країнознавчих понять, де зберігається ще і краєзнавчий характер цих понять; складний характер між понятійними зв’язками, які відображаються в цілісній системі географічних, фізико-географічних, краєзнавчих, політичних, просторових, геополітичних, економічних законів, категорій і відповідають новітнім реаліям; тісний взаємозв’язок теоретичних положень, які відображені в країнознавчих поняттях із практикою.

Наведене вище міркування дозволяють сформулювати мету країнознавчого факультативу з географії – надати учням засади сучасного комплексного країнознавчого аналізу як одного з важливих розділів географії. Завдання країнознавчого курсу – вивчити основні поняття, методи і проблеми країнознавства на прикладі власної області (Криму); виявити загальні географічні закономірності розвитку країнознавства, розуміння яких необхідне учням для обрання відповідного профілю в старшій школі, а також для формування в них цілісної картини світу.

З урахуванням наведених теоретичних положень у дисертації розроблено програму географічного факультативу (становить регіональний курс) «Кримознавство», у змісті якого основним об’єктом комплексного географічного дослідження є Автономна республіка Крим.

Визначено методичні особливості формування країнознавчих понять в учнів основної школи на факультативах з географії (зокрема, при вивченні факультативу «Кримознавство»): види навчальних занять (факультативне заняття (урок) та екскурсію); специфічні методи (дослідницькі; спостереження й експеримент; моделювально-конструктивні методи – суттєві (розгляд конкретних подій і явищ, розв’язування розрахункових географічних задач, семінари, екскурсії); практичні (пошукова-дослідницька діяльність, науковий дослід, демонстраційний експеримент; практична робота; виконання дослідницьких завдань; ігрові (рольова або ділова гра). Виокремлено методи навчальної діяльності, що сприяють розвитку особистості (бесіда, лекція, дискусія, робота з джерелами інформації, практична робота, екскурсія, географічний експеримент, спостереження), показниками якого є мислення, пізнавальний інтерес, зацікавленість, пам’ять, воля, уміння висловлювати думки, емоції,  обстоювати власне бачення за спостереженням, застосування практичних навичок. Обґрунтовано ефективність колективної, групової, індивідуальної і фронтальної форм організації на географічному факультативі.

З’ясовано, що формування країнознавчих понять в учнів значною мірою поліпшується, якщо: а) організовується різноманітна творча діяльність учнів, види якої систематично чергуються; б) максимально використовується принципи наочності; в) застосовується проблемне навчання; г) реалізуються перспективні міжпредметні зв’язки, що забезпечують наступність, послідовність, цілісність у їх формуванні; ґ) упроваджуються у практику навчання нестандартні форми навчання.

Визначено критерії сформованості країнознавчих понять в учнів: давати наукові визначення понять; диференціювати суттєві та несуттєві ознаки; проводити різні логічні операції над поняттями; розуміти і встановлювати зв’язки між поняттями.

Результати констатувального експерименту дозволили зробити такі узагальнення: 1) знання значної частини учнів із важливих країнознавчих понять недостатньо повні і точні; далеко не всі учні розкривають зміст понять усвідомлено; значна частина учнів не може дати повне наукове визначення поняттям, у них недостатньо сформовані уміння і навички абстрагувати, узагальнювати, порівнювати та виконувати інші логічні операції; 2) більшість учнів не може застосовувати отриманих знань під час  вивчення нових об’єктів; переважно учні ототожнюють одні країнознавчі поняття з іншими.

За результатами проведеного констатувального експерименту зроблено ряд висновків: через те, що країнознавчі поняття не виокремлені в курсах шкільної географії основної школи, оскільки йдеться про курси фізичної географії, а країнознавчі поняття – це поєднання міжпредметних категорій, взаємозв’язок природничих, просторових, територіальних атрибутів і розмежувати ці властивості достатньо важко, то вчителі географії не акцентують на цьому. У зв’язку з цим створено факультативний географічний курс країнознавчого спрямовання із застосуванням краєзнавчого принципу, впровадження якого мало на меті сформувати в учнів основної школи країнознавчі поняття задля подальшого обрання ними відповідного курсу у профільній школі.

Для перевірки запропонованої теоретичної методики формування країнознавчих понять в учнів основної школи під час проведення факультативу з географії було проведено формувальний експеримент. Мета експериментального дослідження полягала в обґрунтуванні методичних особливостей формування країнознавчих понять в учнів основної школи на факультативах з географії; відборі навчального матеріалу; з’ясуванні рівнів сформованості країнознавчих понять в учнів основної школи під час відвідування факультативів з географії; з’ясуванні  типових труднощів у процесі засвоєння основних країнознавчих понять; удосконаленні запропонованої методики формування понять, навчальних планів, навчальних програм; підвищенні  якості навчального процесу, націленого на вирішення проблеми формування країнознавчих понять.

Показниками сформованості країнознавчих понять визначено критичність мислення (особистісне ставлення, власна думка, оцінка, нове рішення); вміння вести дискусію, обґрунтовувати власну позицію; здатність ставити нові питання; готовність до адекватного самовизначення.

Методичні вимоги до формування країнознавчих понять у процесі навчання на факультативах з географії учнями основної школи перевірялися під час формувального експерименту, який проводився упродовж  2003-2011 рр. у загальноосвітніх закладах АРК Крим, Київської області та м. Київ.

            З метою формування країнознавчих понять засобом факультативного курсу «Кримознавство» було підготовлено навчальну програму, тематичний план і методичні рекомендації для опанування змістом навчального матеріалу, який закладався до факультативного курсу; курс є між предметним, що дозволяє розширити та поглибити знання про ці науки, підготувати учнів до самостійних досліджень і, в результаті, забезпечити свідомий вибір профілю подальшого навчання у старшій школі. Оригінальністю авторської програми є те, що крім традиційно актуального в географії краєзнавчого підходу широко використовується країнознавчий (комплексний, інтегрований) принцип території, необґрунтовано нівельований в основних шкільних навчальних програмах з географії.

            При формуванні наукових країнознавчих понять ми користувались рівнем навченості знань учнів з даної тематики відповідно до початкового, середнього, достатнього і високого рівнів. Під час аналізу характеру пізнавальної діяльності при формуванні країнознавчих понять нами враховувались етапи, на яких спостерігається зміна характеру діяльності від репродуктивної до дослідницької і творчої під час вивчення факультативного курсу «Кримознавство»: 1) зміцнення та розширення мотивації за рахунок прагнення до співпраці, зміцнення мотивів самоствердження, розвиток пізнавальних інтересів, розширення способів діяльності; 2) утвердження мотивації при проведенні наукової діяльності; розширення її способів, продовження їх розвитку, що мало привести, у свою чергу, до розвитку та зміцнення мотивації до навчання на факультативі; 3) збагачення творчого потенціалу шляхом самостійного оперування способами дій (диференціація вмінь учнів), що зумовлює подальше зміцнення мотивації до навчання на факультативі.

Процес формування країнознавчих понять на факультативі «Кримознавство» характеризувався на репродуктивному, алгоритмічному, евристичному та творчому рівнях. Під час аналізу характеру пізнавальної діяльності при формуванні країнознавчих понять нами враховувались етапи, на яких спостерігається зміна характеру діяльності від репродуктивної до дослідницької і творчої: початковий (учень має уявлення про поняття, неодноразово чув його, вміє відтворити його назву); середній (учень може назвати поняття без допомоги вчителя, але розраховуючи на його підказку); достатній (учень володіє поняттями на достатньому рівні, самостійно дає визначення, характеризує ознаки та складові поняття, самостійно встановлює зв'язок між поняттями); високий (учень з достатньою швидкістю та самостійністю називає та дає визначення поняттям, виконує найбільш складні дії стосовно складових наукового поняття, в яких передбачається встановлення нових зв’язків, аналізує виникнення поняття та його характеризує).

            Дотримання теоретично обґрунтованих педагогічних умов ефективного формування країнознавчих понять в учнів основної школи у процесі факультативних занять з географії зумовило позитивні результати дослідження. Про ефективність факультативного курсу «Кримознавство» було зроблено висновок на підставі таких показників, як збільшення рівня розвитку мотивації до навчання на факультативі з бажання підвищити оцінки з географії (64,6 %) на бажання й надалі займатися науково-дослідною роботою географічного напряму та брати активну участь у географічній краєзнавчій роботі (58,4 %). Відбулися зміни у кількісних характеристиках змістового компонента навчальних досягнень учнів, що виявляється у свідомому сприйнятті інформації, її аналізі, бажанні продовжувати навчання на географічному профілі в старшій школі, здатності пояснити країнознавчі поняття, що сформувалися під час навчання на факультативному курсі «Кримознавство».

Результати покомпонентного аналізу рівнів сформованості країнознавчих понять в учнів основної школи під час навчання на факультативі, проведеного після формувального експерименту, довели, що спостерігаються значні кількісні та якісні покращення в структурі розвитку досліджуваного складного компоненту формування країнознавчих понять. Збільшення кількості досліджуваних експериментальної групи з достатнім і високим (творчим) рівнями сформованості країнознавчих понять та, відповідно, зменшення кількості учнів, що мають середній (репродуктивний) і початковий рівні, дозволяють говорити про загальну позитивну динаміку процесу формування країнознавчих поять за запропонованою методикою.