ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; надано відомості про  шляхи й форми їх упровадження й апробації; наведено характеристику публікацій дисертанта, у яких відображено основні положення представленого наукового дослідження.

У першому розділі – «Теоретичні основи формування правової компетентності у майбутніх учителів як педагогічна проблема» – проаналізовано проблему формування правової компетентності в наукових дослідженнях; визначено сутність, зміст і структуру правової компетентності; визначено критерії, показники й рівні сформованості правової компетентності майбутніх вчителів.

У підрозділі 1.1. «Проблема формування правової компетентності майбутніх вчителів у наукових дослідженнях» висвітлено теоретико-методологічні підходи до вирішення досліджуваної проблеми; розкрито сутність поняття «правова компетентність», досліджено механізм трансформування поняття в напрямі інтегрування через взаємозв’язок з такими поняттями й категоріями, як «компетентність», «компетенція», «професійна компетентність», «правова культура» тощо.

 На підставі аналізу наукової літератури з’ясовано, що в дослідників відсутня єдність поглядів на зазначену проблему, а також неоднозначно трактуються поняття «компетенція» й «компетентність» та підходи до вирішення проблеми формування правової компетентності в майбутніх вчителів.

За результатами аналізу психолого-педагогічних досліджень співвідношення понять «компетенція» й «компетентність» з’ясовано, що «компетентність» – це інтегративна професійна риса особистості, що виявляється в загальній здатності й готовності до діяльності, заснованій на знаннях і досвіді, набутих у процесі навчання та соціалізації й зорієнтованих на самостійну й успішну участь у діяльності; а «компетенція» – це сукупність основних теоретичних знань, практичних навичок та вмінь, здібностей та рис, властивих особистості, що складають її готовність до накопичення знань та їх використання на власному практичному досвіді.

Виявлено, що в сучасній науково-педагогічній, юридичній літературі проблема формування правової компетентності майбутніх учителів у процесі професійної підготовки розроблена недостатньо. Не розроблено належним чином необхідне для практиків саме визначення терміна «правова компетентність», існують прогалини в теоретичних та практичних розробках методичного забезпечення процесу формування правової компетентності майбутніх учителів.

У підрозділі 1.2. «Сутність, зміст і структура правової компетентності» на основі аналізу наукових праць з’ясовано, що правова компетентність є важливою складовою професійної компетентності майбутнього вчителя. З урахуванням вимог сучасних підходів виокремлено взаємозумовлені компоненти правової компетентності майбутніх учителів: мотиваційно-ціннісний (особистісна та професійна потреба в правовій інформації, позитивне ставлення до права; потреба в правовій самоосвіті; правові переконання; правомірна поведінка; позитивне ставлення до правового навчання й виховання учнів; здатність до застосування правових знань на практиці), когнітивний (комплекс знань основ Конституції України; законів, що регулюють освітню діяльність; прав і свобод людини й громадянина; основ теорії держави і права, конституційного, адміністративного, цивільного, трудового, екологічного, кримінального й сімейного права; правових основ захисту прав і свобод людини й громадянина; специфіки проведення позакласних заходів), комунікативний (наявність комунікативних здатностей: уміння розуміти учнів, їхніх батьків, колег, їхні особистісні особливості та ціннісні правові настанови), діяльнісно-рефлексивний (уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, відбирати правову інформацію для вирішення завдань правового навчання та правового виховання учнів; аналізувати свій навчальний предмет, виокремлюючи в його змісті елементи права, інтерпретувати текст правових джерел, оперувати поняттями з різних галузей права, оцінювати позитивні властивості й недоліки правової інформації та доводити її до своїх колег, учнів та їхніх батьків; уміння здійснювати пошук у комп’ютерних правових системах «ЛІГА-ЗАКОН», «Нормативні акти України» тощо).

У підрозділі визначено зміст і структуру правової компетентності вчителя, висвітлено особливості змісту окремих виділених компонентів. Мотиваційно-ціннісний компонент правової компетентності – це позитивне ставлення вчителя до професійної діяльності з позиції норм законодавства про освіту, усвідомлення необхідності та наявність бажання здійснювати професійні дії з позиції суб’єкта освітніх правовідносин. Доведено, що мотиваційно-ціннісний компонент буде сприяти ефективній професійній діяльності вчителя з позиції правових знань, умінь та навичок, створювати високу особистісну зацікавленість учителя в підвищенні власної правової підготовленості, буде стимулювати до поширення правових знань серед учнів, колег. Когнітивний компонент правової компетентності вчителя як суб’єкта освітніх правовідносин містить сукупність необхідних для вдалої правомірної професійної діяльності знань, умінь та навичок. Когнітивний компонент повинен передусім бути спрямований на формування в майбутнього вчителя певного обсягу знань, що в подальшому будуть умовою для здійснення відповідних, правильних професійних дій.

Здійснений аналіз поняття компетентності, професійної компетентності та їх компонентів дозволив сформулювати поняття правової компетентності та правової компетентності вчителя.

Правова компетентність – це єдність правових знань, що містять систему ціннісних орієнтацій в економічному, політичному, соціальному напрямах громадського життя, які відображають правову дійсність, глибокі теоретичні знання та практичні вміння, спрямовані на створення стимулюючих умов з попередження та усунення протиправної поведінки в суспільстві.

Правова компетентність учителя – високий ступінь оволодіння системою правових знань у професійно-педагогічній діяльності, сформовані професійно-правові вміння та практичні навички їх застосування, спрямовані на правове навчання й виховання учнів шляхом педагогічного впливу.

Охарактеризовано особливості процесу формування правової компетентності в майбутніх учителів, що мають два напрями її реалізації в умовах педагогічного вищого навчального закладу. Перший напрям пов’язаний зі спеціальними педагогічними умовами, де вони є системоутворюючими елементами не тільки загальної професійної підготовки студентів, а й фахової підготовки вчителів, які викладають право в загальноосвітніх установах. Другий напрям формування правової компетентності - інформаційно-орієнтаційний - реалізується на всіх інших факультетах педагогічного вищого навчального закладу. Останній напрям є пріоритетним для формування правової компетентності в майбутніх вчителів, що передбачає наявність у вчителя розвиненої правосвідомості, знання прав і свобод людини та громадянина, основ національної правової системи й освітнього законодавства, уміння орієнтуватися в потоці правової інформації, позитивного ставлення до правового навчання й виховання учнів, здатність до застосування правових знань у власній професійній діяльності. Отже, правова компетентність у цьому випадку є одним із найважливіших елементів професійної підготовки майбутнього вчителя будь-якої спеціальності.

У підрозділі 1.3. «Критерії, показники і рівні сформованості правової компетентності в майбутніх учителів» на основі аналізу праць науковців  визначено, що про рівень правової компетентності вчителя свідчать його юридичні знання, навички, правові установки, ціннісні орієнтації, які виявляються: в правильному розумінні педагогом своїх функцій з точки зору права; в умінні тлумачити норми права, регулюючі поведінку вчителя у тих або інших юридично значущих ситуаціях; у точному виконанні вчителем вимог закону; у забезпеченні прав і законних інтересів учасників освітнього процесу; в оцінці з позицій закону засобів, які використовуються в педагогічному процесі; у правильному виборі варіанту вирішення юридично значущих проблем.

Компетентність у такій галузі, як право, вимагає також спеціальних знань, умінь та навичок. Учитель зі сформованою правовою компетентністю повинен мати систематичні знання про основи права й бути здатним самовизначатися і самореалізуватися в типових правових ситуаціях, визначати власну позицію на основі принципу нерозривності прав і обов’язків; систематичні фундаментальні знання із загальних та профільних розділів права, бути здатним визначати адекватні моделі поведінки та приймати рішення в типових і нестандартних правових ситуаціях; глибокі системно організовані знання із загальних та профільних розділів права (на професійному рівні), бути здатним до вживання правових норм у складних неоднозначних правових ситуаціях і бути здатним до законотворчої діяльності. Спираючись на існуючий теоретичний і практичний досвід, виділено рівні сформованості правової компетентності вчителя: високий, середній, низький.

Головною метою констатувального етапу експерименту було з’ясування вихідного рівня сформованості правової компетентності майбутніх учителів. У результаті діагностичного дослідження було виявлено, що значна кількість, а саме – 42,3 %, характеризувались низьким рівнем сформованості правової компетентності.

Студенти, які характеризувалися низьким рівнем, відмовлялися вести діалог, брати участь у дискусії, виступати перед аудиторією, відрізнялись пасивністю. Для багатьох з них характерним був низький рівень правових знань. Студенти не могли чітко й грамотно визначити власну правову позицію, своє ставлення до права і закону, у них слабко розвинені рефлексивні здатності. Студенти, які мають низький рівень сформованості правової компетентності, висловлювали переконаність у тому, що головними якостями майбутнього вчителя є володіння тільки професійно-педагогічними знаннями, уміннями, навичками. У них була відсутня потреба в спілкуванні, прагнення до імпровізації, творчості, відзначався низький рівень правової культури.

Середній рівень сформованості правової компетентності виявили 41,5 % студентів, високий рівень – 16,2 %. 

Результати констатувального етапу експерименту підтвердили, що наявні правові знання, уміння й навички їх практичного застосування у студентів не забезпечують достатньою мірою формування їхньої правової компетентності.

У підрозділі 1.4. «Стан сформованості правової компетентності в майбутніх учителів на практиці» здійснено аналіз сучасної соціально-педагогічної практики із зазначеної наукової проблеми.

Узагальнення досвіду, нагромадженого загальноосвітньою школою в правовому навчанні та вихованні учнів, засвідчує, що протягом останніх років в Україні створено підґрунтя для підвищення правової освіченості студентства. Учні отримують правові знання та вміння через відповідні навчальні курси. Результативними виявились такі курси, як «Права дитини», «Права людини», «Практичне право», «Громадянська освіта», уведені за рахунок варіативної складової навчального плану; проведення Всеукраїнської олімпіади з основ правознавства; запровадження Всеукраїнського турніру юних правознавців; Дитячого форуму «Держава, яка чує дітей»; тематичних конкурсів знавців права; організації клубів «Юний правознавець». Це сприяло розв’язанню проблеми оптимізації безперервної правової освіти і виховання учнівської молоді в підсистемі «школа І–ІІІ ступенів» – «вища школа» –«післядипломна освіта». Водночас самі педагоги у зв’язку з постійними змінами в законодавстві та недоступністю якісної правової допомоги потребують практичних знань щодо тих аспектів правовідносин, які найбільш дотичні до їхньої професійної діяльності.

Проведений аналіз сучасної педагогічної практики із зазначеної наукової проблеми дає підстави стверджувати, що сьогодні в навчально-виховних закладах різного типу накопичено достатньо ефективний досвід (розроблені програми спеціалізованих курсів, тренінгів, навчальних модулів, сесій для вчителів, шкільної адміністрації, а також навчально-методичні матеріали для їх проведення, що включають найважливіші аспекти в галузі прав людини, освітнього, трудового, інтелектуального й інших дотичних до професійної діяльності вчителів галузей права, та, на жаль, він не є суттєвим підґрунтям для формування правової компетентності майбутніх учителів у процесі професійної підготовки, оскільки використовується епізодично й локально, що не забезпечує цілісного та системного формування зазначеної якості в майбутніх вчителів.

У другому розділі – «Експериментальне дослідження педагогічних умов правової компетентності майбутніх учителів в процесі професійної підготовки» - на підставі аналізу сучасної педагогічної практики з формування правової компетентності визначено й обгрунтовано педагогічні умови формування правової компетентності, методику й перебіг дослідження, проаналізовано результати експериментальної роботи.

У підрозділі 2.1. «Педагогічні умови формування правової компетентності майбутніх учителів» визначено, що сучасні педагоги розглядають поняття «умова» як «сукупність змінних природних, соціальних, зовнішніх  і внутрішніх впливів, які діють на фізичний, психологічний, моральний розвиток людини, її поведінку, виховання, навчання, формування особистості». Отже, у процесі навчання умови можуть розглядатися як щось необхідне, що сприяє розвитку особистості. Таким чином, умови – це стійкі обставини, які визначають стан, функціонування й розвиток системи.

         У результаті дослідження з’ясовано, що для формування правової компетентності майбутніх вчителів у процесі професійної підготовки повинні бути створені відповідні педагогічні умови: професійна орієнтація навчального процесу на підготовку майбутніх учителів, які володіють правовими нормами, поважають їх та усвідомлюють значення права в суспільстві; установка на необхідність оволодіння правовими знаннями, професійно-правовими вміннями для задоволення особистих і професійних потреб майбутніх педагогів, розвиток індивідуально-правових якостей майбутнього педагога; орієнтація майбутніх педагогів на необхідність самоосвіти, зокрема правової самоосвіти як основної умови професійного росту; побудова навчального процесу на засадах особистісно-зорієнтованого, компетентнісного та діяльнісного підходів; реалізація правової освіти (правового навчання і правового виховання) студентів протягом усього періоду їхнього навчання в межах навчальної, наукової, професійної діяльності на основі застосування інтерактивних технологій, запровадження в навчальний процес з професійної підготовки майбутніх учителів спецкурсу «Сучасна освіта і право»; реалізація міжпредметних зв’язків у процесі формування правової компетентності, поєднання аудиторної й позааудиторної роботи.

Правова компетентність фахівця є динамічною характеристикою, що відображає зміни в оволодінні ним відповідними знаннями з різних навчальних дисциплін. Це зумовлює реалізацію міжпредметних зв’язків у процесі формування правової компетентності, яку ми визначаємо ключовою умовою ефективного формування правової компетентності майбутніх учителів.

Важливою умовою формування правової компетентності майбутніх учителів визначено поєднання навчальної й позанавчальної (аудиторної й позааудиторної) роботи. Позанавчальна виховна робота – організація педагогом різних видів діяльності в позанавчальний час, що забезпечує необхідні умови для соціалізації особистості студента.

Позанавчальна робота студентів є продовженням навчального процесу, а може бути й окремим елементом у процесі підготовки майбутнього фахівця. У позанавчальній роботі поєднуються різні види діяльності й спілкування, реалізуються як виховні, так і навчальні завдання, спрямовані на професійну підготовку майбутнього фахівця. Мета позанавчальної роботи – розвиток різноманітних інтересів і здібностей учнів, прищеплення навичок правової діяльності; виховання самостійності й відповідальності, потреби в знаннях, уміннях, інтерес до науки, техніки, мистецтва, літератури. Отже, позанавчальну роботу ми розглядаємо як систему навчально-виховних заходів, спрямованих на правове навчання й виховання, які є невід’ємною складовою в процесі професійної підготовки майбутніх учителів.

Важливою умовою формування правової компетентності майбутніх учителів уважаємо запровадження в навчальний процес з професійної підготовки майбутніх учителів спецкурсу «Сучасна освіта і право», мета якого полягає в тому, щоб навчити студентів-майбутніх учителів орієнтуватися в системі законодавства, вільно володіти правовою термінологією; вдосконалювати свою правову базу у сфері правової інформації; здійснювати раціональне включення наявної правової інформації у процес навчання відповідно до свого предмета та в процес правового виховання учнів; знаходити рішення нестандартних завдань і проблем правовового виховання учнів.

Підрозділ 2.2. «Мета і сутність експериментального дослідження» присвячено висвітленню мети, завдань, перебігу експерименту.

Відповідно до завдань нашого дослідження протягом 2005 – 2010 р.р. було проведено педагогічний експеримент на базі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (факультет іноземних мов, Інститут педагогіки і психології) та Слов’янського державного педагогічного університету. В експериментальному дослідженні брали участь студенти загальною кількістю 360 осіб, на базі яких було створено експериментальні групи ЕГ (179 осіб), що працювали за експериментальною програмою, та контрольні групи (181 особа), з якою навчання здійснювалося традиційно.

Метою формувального етапу експерименту було забезпечення теоретично обґрунтованих педагогічних умов формування правової компетентності майбутніх вчителів у процесі професійної підготовки в педагогічному вищому навчальному закладі. Результати констатувального етапу експерименту підтвердили, що студентам вищих педагогічних навчальних закладів необхідні додаткові знання, уміння й навички у правовій сфері для регулювання освітньої діяльності, для чого було запропоновано спецкурс «Сучасна освіта і право».

Особливу увагу приділено розкриттю основних положень інтерактивної технології формування правової компетентності майбутніх вчителів, що містить цікаві форми, методи (дебати, дискусії, презентації, творчі проблемні завдання, професійні ситуаційні завдання, ділові ігри) та засоби навчання (вербальні, аудіовізуальні, програмні, мультимедійні), а також Інтернет-ресурси. Такий добір форм, методів, засобів, адекватних змісту навчання, реально забезпечує перехід від педагогіки знаннєвої до розвивальної, до опанування студентами вмінь і навичок; сприяє саморозвитку особистості й формування в майбутніх вчителів уявлень про застосування права у своїй професійній діяльності.

Під час експериментальної роботи було доведено, що інтерактивна технологія сприяє формуванню правових умінь і навичок студентів та значною мірою охоплюює структурні компоненти правової компетентності майбутніх учителів. Виховання свідомого ставлення до законів, правил поведінки, прийнятих у суспільстві, перетворення поваги до права в переконання вимагає розвитку вмінь аналізувати факти, події, поведінку свою та оточуючих, установлювати причинно-наслідкові зв’язки, порівнювати, узагальнювати правову інформацію, виділяючи в ній головне.

Підрозділ 2.3. «Методика формування правової компетентності у майбутніх учителів у процесі професійної підготовки».

На першому етапі експерименту студенти опановували такі курси, як «Історія України», «Українська мова за профспрямуванням». Під час цього етапу необхідно було, щоб студенти усвідомили важливість набуття правових знань, правових умінь і навичок для успішного здійснення майбутньої професійної діяльності; виявили інтерес до професійного спілкування, потреби в ньому; одержали основні знання із цивільно-правової освіти. Реалізація міжпредметних зв’язків здійснювалася між такими курсами, як "Історія України», «Правознавство», «Політологія» тощо.

На другому етапі експериментальної роботи з формування в студентів правової компетентності ми обрали в якості провідного когнітивний компонент. Це зумовлено тим, що під час цього етапу студенти були залучені до активної пізнавальної діяльності в межах курсу «Основи правознавства». Результати проведеного нами діагностичного дослідження до початку другого етапу показали, що близько 80 % студентів мають поверхові уявлення про можливість використовувати правові знання в майбутній професійній діяльності, методах і засобах професійного спілкування, про функції й засоби правового впливу на суспільство.

Розв’язання завдань другого етапу здійснювались за допомогою спеціально організованих занять із використанням активних методів навчання (дискусій, імітаційних вправ, елементів соціально-психологічного тренінгу).

На заняттях студенти ознайомились із класифікацією загальних і спеціальних нормативно-правових актів та їх характеристикою, що було відображено в їхніх доповідях. Дискусійне питання було таким: «Ви вважаєте, що право на освіту реально забезпечене в Україні чи тільки наголошено Конституцією ?», «Якими саме законодавчими актами потрібно керуватись вчителю в професійній діяльності?». Далі студентам були запропоновані заздалегідь підготовлені доповіді деяких членів групи з зазначених проблем.

Підсумком експериментальної роботи з формування в майбутніх вчителів правової компетентності на другому етапі є такі зміни, виявлені в процесі діагностики: систематизовані правові знання в галузі освіти, студенти стали більш вільно оперувати правовими категоріями, пов’язаними з їхньою майбутньою професійною діяльністю, усвідомили необхідність правової  підготовки майбутнього вчителя, спостерігалось ситуативне використання правових знань під час вирішення комунікативних завдань.

Експериментальна робота на третьому етапі формування правової компетентності полягала в організації умов з розвитку комунікативних умінь проведення ділових зустрічей, уміння відстоювати свою точку зору на основі норм законодавства, досягнення угоди сторін правовим шляхом, залученні студентів до процесу оволодіння культурою правового спілкування.

Дослідницьку мету на третьому етапі ми визначили як формування комунікативного компонента правової компетентності, що виявляється в розвитку як загальнокомунікативних здатностей (уміння розуміти учнів, їх батьків, колег по роботі, їх особистісні особливості та ціннісні правові орієнтації), так і здатності до професійно-правового спілкування, що припускає продуктивну участь у спілкуванні й толерантне сприйняття партнера. Цьому сприяла реалізація міжпредметних зв’язків із курсом за вибором «Мовленнєвий етикет ділового спілкування», під час якого студенти отримували знання з основ комунікації, що стали підґрунтям для реалізації завдань експерименту.

Ефективними на цьому етапі виявилися такі методи, як тренінгові комунікативні вправи та професійно-педагогічні ситуації. Допоміжними методами виступали діалог, спостереження, тестування, бесіди. Вибір тренінгових комунікативних вправ визначався такими чинниками керування спілкуванням, як формування мотиваційної основи спілкування, забезпечення його предметного змісту, організація комунікативної обстановки на заняттях.

Основним засобом формування правової компетентності на четвертому етапі став спецкурс «Сучасна освіта і право». Під час опанування спецкурсу активно використовувалися ділові ігри, які були формою відтворення предметного  й  правового змісту професійної діяльності майбутнього вчителя. Як допоміжні методи ми використовували дискусії, соціально-психологічні тренінги.

На четвертому етапі експерименту вирішували завдання шляхом включення студентів у правові ділові ігри, які є формою відтворення предметного і правового змісту їхньої професійної діяльності. Під час проведення правових ділових ігор у студентів зростала потреба в правовій самоосвіті, виробилялось позитивне відношення до правового виховання й навчання школярів, формувалась професійно-правова готовність майбутнього вчителя до педагогічної діяльності загалом.

На цьому етапі пріоритет у формуванні належав діяльнісно-рефлексивному компоненту. Продовжувалась робота над формуванням комунікативного та когнітивного компонента. Основні зусилля ми зосередили на фіксуванні в студентів потреби в удосконаленні власних правових знань та практичних навичок їх застосування, на формуванні індивідуально-перспективної рефлексії.

Дані четвертого етапу експерименту показали стійку тенденцію до зменшення кількості студентів із низьким і середнім рівнями розвитку правової компетентності за рахунок збільшення кількості студентів із високим рівнем. Це зумовлено насамперед упровадженням спецкурсу «Сучасна освіта і право», який спряв узагальненню правових знань, умінь та навичок студентів, що складають підґрунтя правової компетентності майбутніх учителів.

Важливим напрямом експериментального дослідження стало поєднання навчальної й позааудиторної роботи студентів задля формування правової компетентності майбутніх учителів у процесі професійної підготовки. Для цього було залучено кураторів академічних груп, яким було запропоновано внести до планів виховної роботи заходи, спрямовані на формування в майбутніх учителів праової компетентності. Серед таких заходів були зустрічі з відомими правознавціями області, бесіди на правознавчу тематику «Найвищий закон – це закон совісті», «Права і обов’язки студентів» тощо.

Завдяки проведеному експерименту студенти набули глибоких правових знань і практичних навичок їх застосування в майбутній професійно-правовій діяльності, розвитку професійного-правового спілкування, активності в його ініціації й підтримці, формування потреби в реалізації правових знань при вирішенні комунікативних ситуацій, удосконаленню запасу юридичної термінології, аргументовано переконувати, відстоювати свою точку зору на підставі закону, коректно вести дискусії, ділові бесіди, упевнено виступати перед аудиторією.

Підрозділ 2.4. «Аналіз результатів експериментального дослідження» присвячено аналізу результатів формувального етапу експерименту. Виявлено позитивні зміни в рівнях сформованості правової компетентності майбутніх учителів. Значне підвищення досліджуваних показників за всіма визначеними критеріями, отримане в експериментальній групі, переконливо доводить ефективність зазначених педагогічних умов.

Результати сформованості базових компонентів правової компетентності майбутніх учителів наприкінці експерименту свідчать про те, що зросла кількість студентів із високим рівнем сформованості правової компетентності: на початку навчання в експериментальній групі вона становила 16,6 %, у контрольній групі – 16,2 %, а після навчання зросла в експериментальній групі до 43,3 % і в контрольній групі до 18,1 %. Зазнали кількісного перерозподілу середній і низький рівні сформованості правової компетентності. Так, середній рівень до навчання був наявний у 40,3 % студентів експериментальної групи і 41,5 % студентів контрольної групи; після навчання ці показники в експериментальній групі зменшились у зв’язку із досягненням студентами високого і низького рівнів до 39,7 %, а в контрольній групі становили 41,7%, відповідно, зменшилася кількість студентів з низьким рівнем: в експериментальній групі з 43,1 % до 17 %, у контрольній групі з 42,3 % до 40,2 %.

Порівняння результатів рівнів сформованості компонентів правової компетентності майбутніх учителів в КГ та ЕГ дали підстави для висновку про те, що професійно-правові вміння майбутніх вчителів у цих групах мають суттєві відмінності. Результати формувального експерименту засвідчили ефективність формування правової компетентності майбутніх вчителів ЕГ, якщо воно здійснюється в процесі вивченням спецкурсу «Сучасна освіта і право» за умови викристання інтерактивної технології.

Обробка даних моніторингу усього експерименту засвідчила позитивний вплив експерименту на підвищення інтересу до права, кількісне і якісне збагачення студентів правовими знаннями, уміннями і навичками, досвідом, цінностями, здобутими в процесі навчання.

Отже, результати експериментальної роботи засвідчили ефективність запропонованих педагогічних умов формування правової компетентності майбутніх учителів в процесі професійної підготовки.