ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ДОПОМІЖНОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет, методи, розкрито наукову новизну, практичне значення, подано експериментальну базу дослідження, наведено відомості про апробацію та результати дослідження.

У першому розділі «Громадянськість старшокласників як психолого-педагогічна проблема» проаналізовано науково-методичну літературу з питань дослідження; визначено його концептуальні засади, розкрито психолого-педагогічний зміст поняття громадянськість; висвітлено особливості формування громадянськості в учнів та керівництва цим процесом в умовах загальноосвітньої школи; висвітлено особливості формування громадянськості в учнів допоміжної школи.

У результаті вивчення стану розробленості досліджуваної проблеми у загальній психолого-педагогічній літературі було з’ясовано, що громадянська спрямованість навчально-виховного процесу ефективно впливає на розвиток громадянськості, громадянської компетентності учнів, підвищує можливість кожного випускника проявити власну громадянську активність.

Проблема громадянського виховання знайшла відображення у працях багатьох видатних педагогів. Зокрема, А. Макаренка, який розглядав виховання громадянина як основу формування особистості і виділив основні риси, притаманні людині: вміння кваліфіковано працювати, бути політично та економічно освіченою, володіти високою загальною культурою, бути дисциплінованою. Вагомою для нашого дослідження є думка В. Сухомлинського про те, що основою виховання громадянина є формування переконань та звичок вихованців на основі вчинків у колективі. Основним завданням громадянського виховання, на думку О. Алексюка, має бути процес формування свідомого громадянина з міцними громадянськими переконаннями, тому весь зміст виховної роботи повинен пронизуватись громадянським вихованням, а спрямованість громадсько-політичної позиції є показником проявів особистості, результатом її політичної свідомості та культури. Є. Балагушкін, Л. Рувінський, О. Целікова підкреслювали тісний взаємозв'язок громадянського і морального виховання. Тобто громадянська спрямованість забезпечує діяльність моралі, а громадянська свідомість і поведінка людей характеризується глибоко моральним змістом.

Вчені (О. Алєксєєва, Г. Грєвцева, Ю. Завалевський, І. Кучинська, Н. Савотіна, О. Сухомлинська, Г. Філонов, М. Фіцула та ін.) вважають, що справжній громадянин повинен свідомо та цілеспрямовано орієнтуватись на суспільно прийняті норми і моральні цінності (включаючи сферу праці, сімейно-побутову), бути відданим своїй Батьківщині. А громадянське виховання має забезпечувати формування системи цінностей, притаманних для демократичних суспільств, обов’язків перед іншими людьми, поваги до закону. Застосування різноманітних форм і методів громадянського виховання має сприяти формуванню в особистості соціальних норм, що містять вміння аналізувати, міркувати, мислити, всебічно розглядати проблему, орієнтуватися та адаптуватися в нових умовах, захищати свої права та інтереси тощо.

І. Бех, О. Киричук та інші вчені вважають, що у старшому шкільному віці найбільш інтенсивно формується громадянська спрямованість особистості, оскільки саме у цей період відбуваються суттєві психологічні зміни. Для старших підлітків особливої актуальності набуває проблема не лише особистісного, а й громадянського самовизначення.

Отже, узагальнення праць вчених (О. Алєксєєва, Г. Грєвцева, Ю. Завалевський, І. Кучинська, Н. Савотіна, О. Сухомлинська, Г. Філонов та ін.) свідчить, що громадянськість розглядається як сукупність компонентів (когнітивний, емоційно-мотиваційний, операційно-організаційний) і є якістю особистості, що визначається почуттям гідності, розумінням власної діяльності й поведінки, готовністю виконувати свої громадянські обов’язки в гармонійному поєднанні патріотичних, національних та загальнолюдських почуттів. Громадянськість виявляється через освіченість учня, його позицію в колективі, наявність громадянського досвіду поведінки, уміння використовувати отриману інформацію, задовольняти власні інтереси, не порушуючи прав інших. Таке тлумачення поняття громадянськості є вихідним у нашому дослідженні.

Аналіз літературних джерел з корекційної педагогіки (В. Бондар, М. Буфетов, А. Висоцька, Г. Дульнєв, І. Єременко, А. Макаренко, В. Мачіхіна, В. Синьов, Т. Пороцька та ін.) засвідчує, що процес громадянського виховання у допоміжній школі значно ускладнюється контингентом учнів, наявністю у них порушень інтелекту та емоційно-вольової сфери. Тому життєво важливим для розумово відсталих старшокласників є формування практичних навичок, які вони зможуть використати у реальному житті (В. Варянєн, В. Мачіхіна, Т. Пороцька, В. Сластьонін та ін.). Вміння правильно аналізувати отриману інформацію, розуміти соціальні проблеми та приймати рішення, реалізовувати громадянські права та виконувати обов’язки, брати на себе відповідальність, встановлювати стосунки з людьми – все це необхідно їм, щоб комфортно себе почувати у соціумі (А. Висоцька, Г. Дульнєв, І. Єременко, В. Липа, І. Матющенко, В. Сластьонін та ін.).

Згідно з «Положенням про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей, які потребують корекції психічного та (або) фізичного розвитку», формування громадянської позиції є однією з цілей спеціальної школи. Водночас стан сучасної практики корекційної освіти свідчить, що робота з громадянського виховання учнів старших класів допоміжної школи не виділяється в окремий розділ позакласної вихов­ної роботи, акцент на цій проблемі у навчальній діяльності не є провідним, внаслідок чого громадянське виховання спрямовується передусім на формування у дітей знань без системного взаємозв’язку із громадянською поведінкою та емоційно-вольовою сферою.

Отже, теоретичний аналіз проблеми дослідження у загальній і спеціальній психолого-педагогічній літературі та практиці підтверджує її актуальність, свідчить про недостатнє її вивчення стосовно розумово відсталих старшокласників і необхідність розробки цілісного педагогічного забезпечення формування громадянськості в умовах допоміжної школи.

У другому розділі «Вивчення рівнів сформованості громадянськості розумово відсталих старшокласників» представлено методику констатувального етапу дослідження та аналіз його результатів.

Відповідно до висновків теоретичного дослідження вивчались такі компоненти громадянськості: 1. Когнітивний – здатність учнів цілісно розуміти сутність громадянськості, усвідомлювати необхідність бути справжнім громадянином своєї держави. 2. Емоційно-мотиваційний – наявність в учнів потреби вивчення громадянських понять, інтерес до політичного життя суспільства; розуміння важливості громадянської вихованості; усвідомлення потреби захищати власні права та інтереси не порушуючи прав інших; негативне ставлення до будь-яких проявів громадянської невихованості. 3. Операційно-організаційний – визнання та дотримання законів, свідоме виконання громадянських обов’язків, вміння організовувати діяльність та працювати в колективі з дотриманням морально-етичних норм; здатність до громадянської самооцінки.

Громадянськість оцінювалась за такими характеристиками:

–  обсяг та повнота знань громадянського спрямування;

– засвоєння норм громадянської дисциплінованості, схильність до громадянського самовиховання;

– рівень емоційного ставлення до тієї чи іншої ситуації прояву громадянської недисциплінованості;

– наявність потреб, інтересу та бажання до вивчення громадянського обов’язку, вшанування народних традицій;

–  розуміння необхідності мати власну громадянську позицію;

– усвідомленість сутності громадянських норм суспільства і дотримання їх у власній поведінці та міжособистісних стосунках;

– вміння адекватно аналізувати ситуації громадянського змісту та оперувати діями, завдяки, яким досягається мета власних вчинків, без порушення прав інших громадян суспільства.

Цілісне урахування цих характеристик дозволило нам визначити рівні громадянськості.

Високий рівень характеризувався наявністю в учнів стійких знань громадянського спрямування; сформованістю потреб вивчати культуру та історію свого народу; усвідомленням необхідності виконання громадянських обов’язків як законослухняного громадянина держави. В учнів наявна правосвідомості, чітко сформована громадянської активність, свідоме, бажання захищати Батьківщину. Негативне ставлення до громадянської недисциплінованості. Вони свідомо дотримуються правил етикету; охоче виконують громадянські обов’язки; проявляють ініціативу, щодо спільної діяльності у колективі; здатні обґрунтовувати власну громадянську позицію.

Середній рівень характеризувався тим, що учні не завжди чітко розуміли громадянські поняття, мали фрагментарні знання з окремих тем громадянської проблематики; недостатньо усвідомлювали необхідність виконання громадянських прав та обов’язків; у них недостатньо сформовано бажання вивчати національну історію та культуру; не об’єктивно оцінювали власні вчинки, не завжди засуджували антигромадянську поведінку однолітків; ситуативно визнавали необхідність дотримання правил етикету. Брали участь у виховних заходах громадянського спрямування, проте ініціативи не проявляли.