ВИХОВАННЯ САМОПОВАГИ У СТУДЕНТІВ КОЛЕДЖУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь розробленості проблеми, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету, об’єкт, предмет, задачі дослідження, розкрито наукову новизну, методи і практичне значення одержаних результатів, наведені дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження, представлено перелік публікацій, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – „Теоретико-методичні основи виховання самоповаги у молоді” – здійснено аналіз досліджуваної проблеми у філософській, психологічній і педагогічній літературі; уточнено сутність самоповаги і її вихованості у студентів коледжу, особливості виховання самоповаги в ранньому юнацькому віці; охарактеризовано зміст компонентів, критеріїв та показників вихованості самоповаги; вивчено стан вихованості самоповаги у студентів коледжу.

Виховання самоповаги у студентів в навчально-виховній діяльності коледжу ще не було предметом спеціальних педагогічних досліджень, учені розглядали лише окремі його аспекти. Зокрема, у працях мислителів античності (Аристотель, Платон, Протагор, Сократ), Середньовіччя (П. Абеляр, Г. Шамо), Відродження (Я. Беме, Е. Роттердамський), в українській філософії (І. Калиновський, Г. Сковорода, П. Юркевич) основна увага приділялась самопізнанню. Самооцінку досліджували Р. Кулакова, С. Куперсміт, А. Спіркін, М. Розенберг, І. Чеснокова, В. Шелков та ін. Самоставлення як складову самоповаги розкривали М. Лісіна, О. Кононко, С. Пантєєлєєв, Л. Терлецька.

У зарубіжній і вітчизняній психології можна виокремити такі напрями дослідження самоповаги: прагматичний (У. Джемс), феноменологічний (К. Роджерс), трансперсональний (А. Маслоу), фрейдизму (З. Фрейд), неофрейдизму (Е. Фромм), інтеракціоністський (Т. Шібутані), культурно-історичний (Л. Виготський), особистісно орієнтований (І. Бех).

Аналіз педагогічних джерел К. Ушинського, В. Зеньківського, А. Макаренка, М. Пирогова, В. Сухомлинського дає змогу розкрити засоби і методи виховання самоповаги  на різних етапах становлення особистості.

Вікові особливості виховання самоповаги, зокрема в ранньому юнацькому віці, висвітлено у роботах І. Беха, Е. Еріксона, І. Кона, Г. Костюка, Т. Кравченко, О. Плевако, котрі стверджують, що цей віковий період є сенситивним для виховання самоповаги особистості.

Уточнено сутність понять „самоповага особистості” як складної рефлексивної якості особистості, в основі якої лежить ціннісне позитивне ставлення індивіда до самого себе, спрямоване на власну самодостатність у визначенні моральної позиції та реалізації відповідних вчинків, та „вихованість у студентів коледжу самоповаги” як цілісного результату виховного впливу, який охоплює систематизовані етичні знання про значущі для кожного окремого індивіда цінності, що є основою самоповаги, які через механізм самопізнання, об’єктивну самооцінку, позитивні смислові самоставлення та самосхвалення реалізуються у відповідних моральних вчинках.

Відповідно до результатів аналізу психолого-педагогічних праць нами розроблено структуру самоповаги. Компонентами цього утворення визначено: когнітивний (базується на певному рівні етичних знань, які є визначальними у розумінні сутності самоповаги, і набувають відображення у певних судженнях, уявленнях про самоповагу, сутність ціннісного ставлення до себе, самопізнання, усвідомлення їх значущості у житті кожної людини), емоційно-ціннісний (забезпечує позитивне ставлення до себе, здатність до об’єктивної самооцінки, впливає на формування відповідних мотивів, емоцій і почуттів), поведінковий (пов’язаний зі зняттям внутрішніх протиріч, встановленням внутрішнього стану злагоди, внутрішнього миру, сформованістю навичок самоконтролю, готовністю діяти згідно з гуманістичними цінностями), самовиховний (дає змогу краще пізнати себе, оцінювати рівень власних домагань, самоповаги, визначити програму роботи над собою).

Структура виховання самоповаги у студентів коледжу є цілісною системою, що функціонує на основі самопізнання, самооцінки, самоставлення, які слід розвивати у студентів коледжу у процесі навчально-виховної діяльності. Вона відображає специфіку виховання зазначеної якості у студентів коледжів і оцінюється за такими критеріями: когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий, самовиховний.

Показниками когнітивного критерію є знання міжнародного права, українських законодавчих актів про людину, її гідність як найвищу цінність, права людини на повагу і самоповагу, цивілізовані шляхи захисту своєї честі і гідності; усвідомлення власної цінності, унікальності та значущості самоповаги у власному житті; знання, згідно з якими до себе та інших потрібно ставитися як до мети, а не засобу, за які особисті якості і досягнення поважати себе. Показниками емоційно-ціннісного критерію є інтерес до засвоєння та схвалення міжнародних правових документів та українських законів про людину як найвищу цінність; позитивне самосприйняття і оптимістичне ставлення до власних можливостей, опора на власні сили; переживання почуття задоволення від своїх досягнень, об’єктивна оцінка власних дій та порівняння її з поведінкою інших; повага до себе та до інших, бажання діяти відповідно до гуманістичної етики щодо себе та оточуючих. Показники поведінкового критерію – це уміння орієнтуватися у сучасному законодавстві, застосовувати правові знання у житті, захищати свою гідність, володіти методами самооцінки, саморегуляції моральної поведінки, уміти протистояти аморальним впливам, зневажливому ставленню до себе, використовувати адекватні методи допомоги та підтримки інших у захисті їхнього права на самоповагу. Показниками самовиховного критерію є уміння і навички самопізнання, об’єктивного самопрезентування, самовпливу, роботи над собою, вольові зусилля у подоланні  негативних якостей, шкідливих звичок.

Ранній юнацький вік є сенситивним стосовно виховання самоповаги, оскільки саме в цей період свідомо інтеріоризуються моральні цінності, усвідомлюється необхідність дотримуватися гуманістичних принципів, що визначають життєву і професійну спрямованість індивіда, його ставлення до себе та до інших людей.

Отримані у перебігу констатувального етапу експерименту дані дали змогу виявити такі рівні вихованості самоповаги у студентів коледжу: високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень вихованості самоповаги мають студенти коледжу, яким властиві систематизовані знання про самоповагу, глибокі судження про її сутність та сучасне законодавство стосовно прав людини та поваги її гідності. Студенти цього рівня проявляють інтерес до самопізнання та самоудосконалення, усвідомлюють значущість самоповаги в особистому житті; у своїх вчинках керуються гуманістичними мотивами; їхні знання про самоповагу адекватні мотивам і поведінці. Як правило, студенти високого рівня вихованості об’єктивно оцінюють себе, позитивно ставляться до себе, приймають свої особистісні якості, виявляють незалежність думки, наполегливість у відстоюванні власної точки зору, оволодівають правовими методами захисту власної гідності, у разі необхідності компетентно чинять опір аморальним впливам, приниженню людської гідності; проявляють самодостатність у визначенні моральної позиції, готовність до самовчинку, виявляють бажання працювати над собою, володіють навичками самовпливу і самовиховання.

Студентам із достатнім рівнем вихованості притаманні добрі знання правових норм стосовно захисту людської гідності і самоповаги, у них розвинені почуття симпатії, привабливості для самого себе, водночас має місце нестійкий інтерес до самопізнання, а також невдоволення окремими особистісними якостями. Самооцінка у студентів цієї групи переважно об’єктивна; моральні переживання і емоції є стійкими; мотиви поведінки можуть змінюватися залежно від ситуації і бути як гуманістичними, так і конформістськими. Студенти з достатнім рівнем вихованості самоповаги здебільшого оптимістично налаштовані щодо власного розвитку і реалізації своїх сутнісних сил, мають високий рівень домагань, швидко приймають моральні рішення, відкриті до співпраці, здатні витримувати конкуренцію, відстоювати власну гідність і вибірково гідність інших, виявляють готовність до здійснення самовчинку. Усвідомлюють необхідність самовпливу і самовиховання, однак, навіть за сформованості навичок, їхня робота над собою є непослідовною і несистематичною.

Студенти із середнім рівнем вихованості самоповаги характеризуються неповними й однобічними знаннями про людську гідність і самоповагу, нестійким інтересом до самопізнання. Їхні фрагментарні знання негативно позначаються на ставленні до себе та оточуючих, оскільки у ситуаціях невдачі студенти цієї групи схильні бачити причини в інших людях і подіях, звинувачуючи їх, або в фатальній неминучості чи власній невезучості. Самооцінка може бути як завищеною, так заниженою. У їхній поведінці домінують мотиви конформізму та егоїзму. У своїх діях студенти із середнім рівнем вихованості схильні до компромісів, здатні поступитися власними моральними принципами, легко піддаються думці оточення або навпаки – недовірливо скептичні, надмірно чутливі до критики, залежно-слухняні, мають потребу у теплих стосунках з товаришами, бурхливо реагують на неувагу і грубощі інших; робота над собою ведеться під тиском суспільних вимог, щоб уникнути покарання чи заслужити заохочення; як правило, такі студенти не вміють захищати власні права і гідність.

Низький рівень вихованості самоповаги мають студенти коледжу з обмеженими чи хибними знаннями про власну гідність і самоповагу та форми їх вияву. Студенти цієї групи негативно сприймають себе, мають низький самоінтерес, невпевнені у собі, їм складно пояснювати причини своїх емоційних станів. Недостатній розвиток мотиваційної сфери у цієї групи студентів негативно позначається на їхній поведінці, вони часто виявляють імпульсивність і неадекватність, у них нерозвинені навички самокерівництва, високий рівень самозвинувачення, або, навпаки – вони схильні приписувати відповідальність за власні невдачі іншим, легко піддаються впливові або, навпаки, авторитарні у ставленні до інших, відокремлені, замкнуті, надчутливі до критики. Їхню поведінку визначають також висока конфліктність, песимістичність, уникнення широких контактів, несформованість навичок самовиховання та небажання щось змінити у собі.

Для виявлення рівнів вихованості самоповаги у студентів коледжу використано сукупність діагностичних методів, а саме: анкетування, бесіди, інтерв’ю, тестування, незалежних характеристик, незакінченого речення, пряме й опосередковане спостереження, ранжування, розв’язання проблемних ситуацій.

Базою дослідно-експериментальної роботи стали Бізнес-коледж „Кар’єра” Київського інституту соціальних та культурних зв’язків імені Святої княгині Ольги, Київський технікум готельного господарства, Промислово-економічний коледж Національного авіаційного університету, Рівненський державний базовий медичний коледж.

В експерименті брали участь 501 студент, з них 270 експериментальної групи та 231 – контрольної групи, 120 викладачів та кураторів студентських груп.

Кількісні та якісні результати засвідчують відсутність у більшості педагогів і кураторів груп системи роботи з виховання самоповаги у студентів коледжів. Такий стан спричинено як суб’єктивними, так і об’єктивними чинниками розвитку теорії і практики сучасного виховання і пов’язано з новими реаліями життя, що ставлять перед сучасними педагогами нові етичні завдання. Освітяни змушені переглянути освітні і виховні цілі, звернувшись до тих гуманістичних цінностей, які є адекватними сучасним запитам і вимогам суспільства.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що причиною низького рівня вихованості самоповаги у студентів коледжу є відсутність відповідної системи виховання, невикористання повною мірою потенціалу навчальних предметів і позааудиторної роботи, непідготовленість викладачів і кураторів студентських груп до виховної діяльності, ставлення до студентів як до об’єкту виховання, неефективність змісту, форм і методів виховання самоповаги.

У другому розділі – „Педагогічні умови виховання самоповаги у студентів коледжу в процесі навчально-виховної діяльності” – обґрунтовано педагогічні умови виховання самоповаги у студентів коледжу в процесі навчально-виховної діяльності, розкрито зміст, форми і методи такого виховання та проаналізовано перебіг формувального етапу експерименту за розробленою автором програмою, представлено результати дослідження.

Формувальний етап експерименту мав на меті створення таких педагогічних умов:

-  використання виховного потенціалу навчальних курсів;

- організація позааудиторної роботи на основі суб’єкт-суб’єктних взаємин, орієнтованої на виховання самоповаги;

-  психолого-педагогічна підтримка студентів;

-  підготовка кураторів академічних груп до виховання самоповаги у студентів коледжу;

-  стимулювання студентів і педагогів до самовиховання.

Педагогічні умови виховання самоповаги у студентів коледжу обумовлені положеннями гуманістичної етики і будуються на принципах гуманізму (визнанні кожної людини найвищою цінністю та забезпечення пріоритетності її інтересів, прав, створення умов для реалізації її сутнісних сил), культуровідповідності (опора на моральний досвід народу, людства у вирішенні проблем, що стосуються самоповаги та формування основ культури особистості), природовідповідності (урахування вікових особливостей, особливостей характеру і темпераменту, а також природних здібностей і задатків вихованців), цілісності (спрямованість виховного процесу на залучення усіх суб’єктів виховного процесу і вироблення єдиних вимог, спільної стратегії і тактики виховання), індивідуалізму (ствердження впевненості вихованців у собі і власних силах, усвідомлення ними власної унікальності і неповторності, самоцінності, формування самосвідомості, любові до себе на основі особистісно орієнтованого підходу), суб’єкт-суб’єктної взаємодії (упровадження  рівноправних стосунків викладачів і студентів, визнання права на власну думку та прийняття морального рішення, повага честі і гідності, урахування життєвого досвіду, ціннісних орієнтацій кожного).

Аналіз навчальних програм для коледжів дає змогу переконатись у їхньому значному виховному потенціалі. З’ясовано, що найбільший виховний потенціал закладено в курсах „Основи філософських знань”, „Основи правознавства”, „Основи соціології”, „Основи психології, „Українська мова (за професійним спрямуванням)”. Використання виховного потенціалу навчальних занять забезпечувалося за допомогою:

- актуалізації уже здобутих та набуття нових етичних знань;      

- закріплення отриманих знань шляхом практичної діяльності;

- самостійної роботи.

Ще однією умовою виховання самоповаги у студентів коледжу є організація виховної позааудиторної роботи на основі суб’єкт-суб’єктних взаємин педагогів і студентів за доцільно підібраним змістом, формами та методами виховання.

Зміст виховання самоповаги у студентів коледжу охоплював: розширення етичних знань студентів коледжу про самоповагу; розвиток уявлення студентів про власну цінність і цінність іншої людини, формування „Я-концепції”; усвідомлення студентами мотивів гуманної поведінки, встановлення внутрішнього миру і злагоди; вироблення знань і умінь самопізнання, позитивного смислового самоставлення, самосхвалення і самовиховання; формування у студентів коледжу установки на творчу реалізацію своїх сутнісних сил; зняття внутрішніх протиріч, розвиток об’єктивного самооцінювання, вироблення рефлексивних та саморефлексивних умінь; готовності до морального вчинку, корекція у студентів коледжу неадекватно сформованих етичних знань, умінь самоповаги.

Відповідно до змісту виховання самоповаги у студентів коледжу було обрано форми позааудиторної роботи: масові (прес-конференція за участі юристів, депутатів, акція „Умій захищати свої права і гідність”), групові (виховні години, спецкурс „Особистісне зростання”, дебати, дискусії, тренінг „Розвиток самоповаги та впевненості у собі”, круглі столи, брейн-ринг, студентський клуб „Політес”), мікрогрупові (робота в парах) та індивідуальні (консультації, бесіди), що сприяли встановленню суб’єкт-суб’єктної взаємодії викладачів і студентів, формуванню позитивного психологічного клімату у коледжі, зростанню рівня самоповаги у студентів.

Підтримка постійного зв’язку куратора студентської групи зі студентами, вивчення умов їхнього життя у гуртожитку дали змогу глибше зрозуміти особистість кожного студента, побачити його проблеми та визначити конкретні шляхи їх розв’язання. Кураторські години були спрямовані на формування ціннісного ставлення до себе та позитивного самосприйняття, умінь самопізнання, самооцінки, самоставлення, самовиховання, поваги до себе і до інших, гуманістичних цінностей.

У процесі експериментальної роботи автором підготовлено спецкурс „Особистісне зростання”, розрахований на 16 годин. Завданнями спецкурсу є: ознайомлення студентів з основами самоповаги сучасної людини; формування моральних переконань у цій царині, соціально-ціннісних мотивів; поглиблення здатності до самопізнання, самооцінювання, самоаналізу; прищеплення навичок саморегуляції, самоконтролю та самовиховання; розвиток особистісної і людської гідності, що визначають становлення та особистісне зростання особистості. Заняття спецкурсу проводилися за такою логікою: з’ясування сутності поставленої проблеми („Банк ідей”, „Мозковий штурм”, „Криголам”, вправи евристичного характеру); ознайомлення з необхідною інформацією (бесіда, пояснення, роз’яснення); самоспостереження („Мішок очікувань”, „Хто я”, „Я-висловлювання”, „А я такий”, вивчення своїх якостей та поведінки за допомогою аутренічних вправ і вправ аналітичного характеру, вправ-роздумів, тестів); творча діяльність (розігрування етичних етюдів, складання етичних підказок чи порад літературних героїв); комунікативна діяльність (групова та діалогічна взаємодія, ділові та сюжетні ігри); підбиття підсумків (рефлексивна та оцінювальна діяльність). Розігрування етичних етюдів передбачали відображення життєвих ситуацій. Прикладами етичних етюдів стали завдання „Умій гідно програвати”, „Зустріч з неприємною людиною”, „Лідер”, „Я знаю і вмію захищати свої права”, „Нехтування чужими цінностями”.

Розгляд проблемних ситуацій сприяв закріпленню отриманих раніше етичних знань, інтеріоризації гуманістичних цінностей, формуванню навичок моральної поведінки, спрямованої на себе і на інших людей, уміння керувати власними емоціями, настроєм і поведінкою. Залучення студентів коледжу у різні ситуації допомагало їм позбутися схильності до надмірного критикування чужих недоліків, вживання зневажливих образливих слів і прізвиськ на адресу своїх ровесників, нехтування обов’язками, надмірної поблажливості до себе, бурхливого реагування на образи тощо.

Передбачалося, що формування умінь і знань самоповаги, об’єктивного самооцінювання, вироблення морально-етичних зразків поведінки, здатності до саморозвитку і самовиховання повною мірою здійснюватиметься під час тренінгової роботи. Нами був розроблений тренінг для студентів 3–4 курсів коледжу „Розвиток самоповаги та впевненості у собі”, який дозволив студентам краще пізнати себе, сприяв розвитку почуття власної гідності, формував впевненість у собі, знайомив зі способами поведінки у різноманітних життєвих ситуаціях, дав можливість побачити себе очима інших. Розроблений тренінг складався з двох блоків: перший блок був орієнтований на розвиток у студентів коледжу адекватного сприйняття самого себе, інтересу до самопізнання та об’єктивної самооцінки, другий блок – на формування гідної поведінки, конструктивної взаємодії, самовпливу та самовиховання; розвиток уміння розуміти свій емоційний стан та стан інших, орієнтуватися на позитив у ставленні до себе та до оточуючих. Під час тренінгу використовувалися методи щодо акумулювання ідей (складання списку пріоритетів, презентація); методи, орієнтовані на розкриття проблеми (робота в групах, вправи, проективне малювання, ігрове моделювання, рольові ігри, психодрама), дискусійні методи (дебати, дискусії, обговорення великою і малою групою, круглий стіл, брейн-ринг), діагностичні методи (анкетування, тестування, інтерв’ювання, незакінчене речення).

Важливою складовою системи виховної роботи коледжу, спрямованої на виховання у студентів самоповаги, була діяльність студентського клубу „Політес”. Для формування гарних манер у членів клубу проводилися відповідні практикуми: („Твій імідж”, „Як сподобатися людям”, „Мистецтво спілкування”, „Твоя поведінка у громадських місцях”, „Як знайти гідний вихід із складних ситуацій”, „Як долати роздратування і поганий настрій”. У рамках клубної діяльності студенти працювали над етичними проектами „Захист честі і гідності громадян в українському законодавстві”, „Самоповага у Середньовіччі”, „Самоповага як лицарська чеснота”, „Захист особистої гідності в літературних джерелах ХVIII ст.”, „Вияви шанобливого ставлення у європейській і східній культурі”, проводилися літературні і тематичні вечори „Знайди себе, перш ніж шукати щось інше”, „10 заповідей людяності у поезії „розстріляного покоління””, брейн-ринг „Навчися керувати собою”.

Психолого-педагогічна підтримка студентів як із завищеною, так із заниженою самооцінкою мала індивідуальний диференційований характер і проводилася за методикою І. Беха у чотири етапи: процесуально-ситуативний, якісно-ситуативний, якісно-консервативний, якісно-динамічний. Педагоги не лише визначали причини низької самооцінки, а й забезпечували емоційну підтримку, створювали ситуації успіху, враховуючи потребу студентів у схваленні себе і своїх вчинків іншими та самосхваленні, умови для вирішення внутрішніх конфліктів, рефлексії власної і чужої думки, порівняння досягнень і накопичення життєвого досвіду. Наступним кроком було стимулювання студентів до інтеріоризації значущих для них цінностей, що забезпечувало умови для їхньої самореалізації й особистісного розвитку. Задоволення від досягнутих успіхів сприяло вирішенню внутрішніх суперечностей, стійкому позитивному самосприйняттю.

Готовність педагога до виховання самоповаги у студентів коледжу ми розглядаємо як систему інтегрованих професійних якостей особистості, що відповідають структурі та змісту виховання самоповаги як складової педагогічної діяльності і передбачають сформованість моральної сфери і почуттів, усвідомленість гуманістичних цінностей, володіння ефективними способами і засобами виховання самоповаги, вибір доцільних методів такого виховання.

Підготовка кураторів студентських груп здійснювалася відповідно до  компонентів їхньої готовності до виховання самоповаги у студентів коледжу: методологічний (осмислення та усвідомлення самоповаги як гуманістичної цінності, ознайомлення з державно-нормативними документами, виховними програмами, сучасними підходами, технологіями та передовим педагогічним досвідом щодо виховання самоповаги у студентів), психологічний (формування мотиваційної сфери та позитивної налаштованісті щодо виховання самоповаги, прагненням педагогів працювати над собою), прогностичний (урахування соціальних, технологічних, педагогічних, регіональних, кадрових чинників у створенні педагогічних умов виховання самоповаги у студентів коледжу), прикладний (оволодіння  діагностичними та корекційними методиками та активними й інтерактивними формами і методами, педагогічними технологіями з метою забезпечення ефективного виховання самоповаги у студентів коледжу), контрольно-аналітичний (експертиза інноваційної діяльності педагогів, аналіз та самоаналіз, контроль та самоконтроль).

Проведена підготовча робота з кураторами студентських груп передбачала участь у циклових комісіях, педагогічних і вчених радах, а також співбесіди, лекції, семінари-практикуми, тренінги, відвідування відкритих виховних занять тощо. Ця робота була спрямована на впровадження передового педагогічного досвіду, організацію дослідно-експериментальної роботи з проблем виховання самоповаги у студентів коледжу, науково-методичне забезпечення виховання самоповаги, підвищення педагогічної майстерності.

На базі Бізнес-коледжу „Кар’єра” Київського інституту соціальних та культурних зв’язків імені Святої княгині Ольги була організована і проведена інтернет-конференція для викладачів коледжів на тему: „Виховання самоповаги у студентів в навчально-виховному процесі коледжу”, де педагоги могли поділитися своїми думками і досвідом з приводу зазначеної проблеми, сумнівами, невдачами чи, навпаки, досягненнями у цій сфері.

Інтернет-конференція продемонструвала інтерес більшості викладачів коледжів, які брали в ній участь, до зазначеної проблеми. Захід сприяв виробленню спільної думки й обміну педагогічним досвідом стосовно втілення найкращих педагогічних ідей і здобутків у виховну практику коледжу, дав змогу розглянути зауваження стосовно можливості їх впровадження та ефективності.

З метою забезпечення педагогічних умов виховання самоповаги у студентів в Бізнес-коледжі „Кар’єра” Київського інституту соціальних та культурних зв’язків імені Святої княгині Ольги за участі викладачів та кураторів студентських груп коледжів, де проводився експеримент, відбувся круглий стіл на тему: „Взаємодія викладачів коледжу та кураторів студентських груп у вихованні гуманістичної цінності самоповаги студентів”. Цей захід сприяв виробленню єдиної позиції усіх учасників експерименту, узгодженості дій та визначенню спільної стратегії виховної роботи у коледжі.

Однією з важливих форм роботи з кураторами студентських груп був психолого-педагогічний консиліум, до роботи якого залучалися фахівці з кафедри психології Київського інституту соціальних та культурних зв’язків імені Святої княгині Ольги і науковці з Інституту проблем виховання НАПН України. Основними завданнями консиліуму були виявлення характеру і причин відхилень у самоповазі студентів коледжу; створення індивідуальних програм корекції негативних проявів у поведінці й мотивації студентів; розроблення спецкурсу етичного спрямування для студентів коледжу та ряду виховних заходів, обговорення та прийняття рішень з приводу конфліктних ситуацій. Залежно від мети психолого-педагогічного консиліуму його склад постійно змінювався, оскільки різні ситуації вимагали підбору різних фахівців, здатних її вирішити. Також для педагогів було проведено майстер-клас, під час якого вони ознайомилися з різноманітними методиками роботи зі студентами та переконатися у їхній дієвості.

Виховання самоповаги є також результатом роботи над собою. З цією метою нами були розроблені пропозиції стосовно самоосвіти і самовиховання педагогів, в яких містився список рекомендованої літератури, методичні рекомендації, а також зразки та опис методик і вправ, спрямованих на підвищення рівня самоповаги.