ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, його наукову новизну, практичне значення результатів дослідження, наведені дані про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи, публікації автора.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади гендерного виховання школярів» – представлено аналіз наукової та навчально-методичної літератури щодо гендерного виховання школярів в основній школі, розкрито сутність та особливості гендерного виховання підлітків на уроках фізичної культури, визначено потенційні можливості фізичної культури як навчального предмета щодо реалізації завдань гендерного виховання, зроблено аналіз стану гендерного виховання учнів основної школи на уроках фізичної культури.

 На підставі аналізу філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури визначено основні підходи до вивчення проблеми гендерного виховання підлітків на уроках фізичної культури.

Установлено, що гендерне виховання особистості виступає як процес становлення соціально-психологічної характеристики статі, яка значною мірою визначається соціальним життям, особливостями культури, традицій, виховання. У педагогічному процесі (С. Вихор, О. Кікінежді, Л. Ковальчук, В. Кравець, О. Петренко та ін.) гендерне виховання надає можливості сформувати індивідуальні якості, риси, властивості, що визначають необхідне суспільству відношення людини до представників іншої статі. Визнання людини самостійним суб’єктом діяльності дає можливість реалізації завдань гендерного виховання, з одного боку, в будь-якому виді діяльності, а з іншого – у спеціально організованій діяльності, зокрема, у процесі фізичного виховання, що забезпечує розширення життєвого простору для розвитку індивідуальних фізичних здібностей і задатків кожної дитини, залучення до систематичних занять фізичною культурою, виховання позитивного відношення до рухової діяльності.

Аналіз наукових джерел (Н. Абубікірова, С. Вихор, Т. Говорун, Є. Здравомислова, О. Кікінежді, І. Кон, В. Кравець, Л. Штильова, Л. Яценко та ін.) засвідчив, що в процесі гендерного виховання особливого значення набуває становлення чоловічої та жіночої ідентичності на основі репродуктивної функції та природного розподілу праці відповідно до статі.

На підставі досліджень А. Сиротюк, Л. Попова, Т. Гурлева, М. Раттер, Ш. Шеймарданова та інших учених доведено, що гендерні відмінності хлопців і дівчат у суспільстві визначаються традиційною системою диференціації статевих ролей, що актуалізує необхідність розробки освітніх технологій з урахуванням гендерних особливості учнів у загальноосвітніх школах.

Визначено, що особливого значення для гендерної диференціації мають: по-перше, психічні особливості пізнавальних процесів і властивостей (сприйняття, пам'яті, мислення, уваги) хлопчиків і дівчаток, особливості емоційного і вольового розвитку; по-друге, фізіологічні особливості дітей (домінування півкуль, внутрішньо мозкові процеси, структура нервової системи, врівноваженість процесів збудження і гальмування); по-третє, педагогічні особливості гендерної диференціації на рівні принципів гуманізації та індивідуалізації процесу навчання й виховання, засобів та методів виховання.

Узагальнення досвіду гендерного виховання школярів на підставі аналізу досліджень І. Клециної, Т. Бендас, І. Кона, Л. Попова, Є. Прокопчик дозволило визначити, що традиційно гендерне виховання хлопців у навчально-виховному процесі проходить відповідно до еталонів маскулінності, а дівчат – фемінінності, що приводить до накладання обмежень на обидві статі й сприяє розвиткові гендерного конфлікту.

Аналіз наукових здобутків Т. Круцевич, Б. Шияна, А. Хана, В. Алтухова, Л. Матвеєва та інших учених дозволив визначити, що в процесі фізичного виховання відбувається оптимізація фізичного розвитку й підвищення рівня фізичної підготовленості школярів з урахуванням вікових особливостей, стану здоров’я та рівня фізичної підготовки.

Узагальнення наукових положень щодо гендерного виховання на уроках фізичної культури стало підставою для висновку про необхідність розробки й запровадження його педагогічних умов і методик, розроблених з урахуванням сучасних наукових уявлень про сутність гендерної ідентичності, гендерної соціалізації, гендерних відносин тощо. Визначальну роль в контексті нашого дослідження відіграє отримання школярами знань про зміст і особливості поняття «гендер», формування рухових умінь та навичок у відповідності до специфіки й завдань гендерного виховання.

На основі проведеного аналізу наукових досліджень у галузі гендерного виховання встановлено, що гендерна ідентичність являє собою базову структуру соціальної ідентичності, що характеризує людину з точки зору її приналежності до чоловічої чи жіночої групи, при цьому найбільш значущим є те, як сама людина себе категоризує.

Гендерна соціалізація в науковій літературі розглядається як процес засвоєння норм, правил поведінки, установок відповідно до культурних уявлень про роль, стан і призначення чоловіка і жінки в суспільстві, що відбувається за допомогою  механізмів наслідування та ідентифікації з батьками своєї статі.

Гендерні відносини в сучасній науці визначаються як такі, що реалізуються в соціумі на різних рівнях: мікросоціальному, який представлено громадськими відносинами і системою гендерних уявлень; мезорівні, що концентрує гендерні відносини між групами чоловіків та жінок; макрорівні, де гендерні відносини розкриваються в міжособистісних контактах між представниками різних статей і задаються гендерними установками; індивідуальному, що виявляється у вигляді самовідношення і переживання особистістю власної гендерної ідентичності.

Узагальнення підходів дослідників (С. Вихор, М. Горсткемпер, В. Кравець, Г. Фаульстіх-Віеланд) дало змогу встановити, що метою гендерного виховання є формування гендерної культури хлопців і дівчат, що дає можливість не тільки правильно розуміти моральні норми у сфері взаємин статей, але й формує потребу керуватися ними в поведінці, підтримувати партнерство між чоловіками і жінками в усіх сферах життя.

Мета гендерного виховання зумовлює його зміст, суть якого становлять ідеї гендерної рівності, цінності кожної особистості та її самореалізації незалежно від статевої належності.

У процесі аналізу наукових джерел з’ясовано, що зміст гендерного виховання передбачає формування соціальної відповідальності у взаєминах між статями, прагнення мати міцну сім’ю, здатності розуміння інших людей і почуття поваги до них, зокрема як до представників чоловічої та жіночої статі, здатності й прагнення оцінювати свої вчинки з урахуванням статевої належності, усвідомлення себе представником своєї статі, що підтримує самооцінку і почуття самоповаги, впевненість і потенціал самореалізації, навичок спілкування, а також здатності приймати усвідомленні рішення в сфері міжстатевих стосунків.

Гендерне виховання школярів здійснюється в навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів у взаємодії з розумовим, естетичним, трудовим, моральним і фізичним вихованням. 

Фізичне виховання виступає як процес цілеспрямованого впливу на фізичний розвиток особистості, який з одного боку являє собою сукупність внутрішніх ознак, а з іншого – зовнішній процес, що спрямований на фізичне і духовне вдосконалення людини, оволодіння нею спеціальними знаннями, фізичними вправами і способами їх самостійного використання протягом  усього життя.

Визначено, що процес фізичного виховання характеризується, крім іншого, такими особливостями: це добре продуманий, спроектований, завчасно підготовлений процес, який передбачає активну діяльність вчителя, засоби, методи і форми навчання, що адекватні поставленим завданням; це процес свідомої й активної участі учнів у вирішенні поставлених завдань шляхом виконання фізичних вправ, формування рухових навичок, удосконалення фізичних якостей, придбання знань. Фізичне виховання базується на фізіологічних, психологічних, загально-педагогічних закономірностях.

Основною формою фізичного виховання в загальноосвітній школі є урок фізичної культури, де цілеспрямовано формується особистість школяра, відбувається прилучення його до цінностей фізичної культури, вирішуються основні завдання  фізичної підготовки як хлопців, так і дівчат. На уроках фізичної культури поряд із фізичним розвитком та фізичною підготовкою хлопців й дівчат розвиваються індивідуальні та психофізичні якості за гендерними ознаками.

Зазначимо, що специфікою уроку фізичної культури є те, що досягнення триєдиної мети (освіти, виховання та розвитку) здійснюється за допомогою фізичних вправ з гімнастики, легкої атлетики, спортивних ігор як у змістовно-процесуальному, так і в результативному аспектах.

Урок фізичної культури як основна форма фізичного виховання посідає важливе місце у статевій соціалізації в аспекті вдосконалення як фізичних, так і моральних якостей людини, що надає можливості сформувати чесні, дружні, щирі відносини між особами різної статі, виключити шкідливі впливи  на дитячий організм, які б стимулювали передчасний статевий потяг, уникнути провокації раннього статевого інтересу тощо.

У дисертації встановлено, що значущість для підлітків фізичного виховання ґрунтується на мотиваційній основі, від якої залежить спрямованість хлопчика чи дівчинки на визначення особистісної траєкторії розумового та фізичного вдосконалення.

Навчальна діяльність хлопців та дівчат на уроці фізичної культури завжди є спільною. Однак, одна й та сама навчальна діяльність може мати для учнів різної статі різний зміст. Внаслідок неоднакової мотивації до уроку з фізичної культури хлопці та дівчата навчаються по  різному в залежності від того, наскільки урок надає можливості самореалізації через навчально-виховну діяльність. Таке становище призводить до різних типів поведінки хлопчиків та дівчаток на уроці фізичної культури.

Виявлення мотивації занять фізичними вправами, їхнього смислу для підлітків в кожному конкретному випадку відіграє вирішальну роль у визначенні вчителем засобів виховного впливу. 

Доведено, що сутність і особливості гендерного виховання на уроці фізичної культури учнів основної школи полягають:

на рівні мети і завдань – у диференційованому розвитку фізичних, духовних та психологічних якостей, рис і властивостей у хлопців та дівчат відповідно до вікових та статевих відмінностей учнів;

на рівні змісту - набуття необхідних знань учнів основної школи із гендерних досліджень поряд із теоретико-методичними знаннями з фізичної культури, які забезпечують гендерний розвиток та формування гендерної культури школярів на основі реалізації гендерних стереотипів, засвоєння гендерних ролей та виховання відповідальності за свої міжособистісні взаємини в мікро- та макросередовищі;

на рівні засобів використання фізичних вправ у контексті з початковими уявленнями про мужність і жіночість, а також соціально схвалюваних статевих ролей відповідно до вікових особливостей та рівня фізичного розвитку.

Результатом гендерного виховання на уроках фізичної культури має бути формування у учнів основ гендерної культури, усвідомлення себе представником своєї статі, що підтримує самооцінку і почуття самоповаги, впевненість і потенціал самореалізації на основі знань  про психофізіологічні особливості учнів різної статі; розуміння традиційних для фізичної культури образів чолова і жінки; прийняття своєї гендерної ролі і готовності до її використання на уроках фізичної культури та в повсякденному житті.

Вивчення стану гендерного виховання учнів основної школи на уроках фізичної культури здійснювалось на основі розроблених критеріїв та показників, що відповідають структурі гендерного виховання учнів:

когнітивний критерій (набуття системності знань про себе як представника певної статі; пізнавальної активності; зміст гендерних ролей; зміст, ролі, функції ґендерних стереотипів; розуміння підлітками сутності гендерного виховання);

емоційно-ціннісний (усвідомлення цінності і позитивне відношення до власної статі та повага до іншої; формування життєвих цінностей щодо занять з фізичної культури; усвідомлення реалізації рівних можливостей для хлопців та дівчат на заняттях з фізичної культури);

мотиваційний (наявність позитивної мотивації у хлопців та дівчат до занять фізичною культурою з урахуванням вікових та статевих особливостей розвитку, здорового способу життя як у школі, так і в родині, враховуючи інтереси і потреби хлопців і дівчат; позитивного та продуктивного міжстатевого спілкування);

поведінковий (засвоєння гендерних ролей та їх реалізацію у спільній діяльності на засадах гендерної рівності, міжстатевого спілкування, взаємоповаги до протилежної статі; сприйняття гендерних стереотипів відповідно до статі).

Відповідно до визначених критеріїв та показників розроблено змістові характеристики рівнів гендерного виховання учнів основної школи на уроках фізичної культури.

Високий рівень характеризується здатністю до корекції внутрішнього стану, керування творчою діяльністю через внутрішню перемогу над собою, готовності до гендерної взаємодії, духовного взаємозбагачення, саморозвитку. Учень має яскраво виражений мотив досягнень в різних видах діяльності; бере активну участь у пізнавальній, творчій, спортивній діяльності, спортивно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходах, різних формах оздоровчого характеру. Він точно і ясно усвідомлює свої життєві гендерні цілі, задачі та вміє їх ставити на кожному етапі при виконанні різних дій.

Достатньому рівню притаманні ознаки які мають помірковано виражений мотив досягнення у різних видах діяльності; беруть участь у різноманітних заходах, але керуються тільки індивідуальними мотивами, які мають суто особистісний характер: підлітки байдужі до дій і вчинків інших, якщо вони безпосередньо не стосуються їх самих. Підліток має достатній рівень усвідомленості своїх життєвих гендерних цілей, але не завжди чітко вміє їх ставити на кожному етапі при виконанні різних дій. Він уміє аналізувати і систематизувати інформацію, але не завжди виявляє гнучкість у контролі власної поведінки.

Середній рівень виявляється в тому, що учень, як правило, залежить у своїх вчинках від думки інших, хоча прагне керуватися власними цілями, переконаннями, установками, принципами. Гендерні інтереси, бажання покращити себе, виховати в собі духовно-розвинену особистість, якій притаманні гендерні та моральні якості, нестійкі. Підліток не завжди активний у діяльності, а тільки тоді, коли вона йому цікава.

Низький рівень відрізняється низькою гендерною культурою в міжособистісних стосунках з протилежною статтю. Підліток не сприймає цінностей гендерного виховання. Характерною ознакою низького рівня сформованості є нездатність викласти думку, пасивна життєдіяльна гендерна позиція.

Аналіз стану гендерного виховання учнів основної школи в практиці проведення уроків фізичної культури засвідчив, що рівень гендерного виховання молодших та старших підлітків як дівчат, так і хлопців експериментальної та контрольної груп знаходиться переважно на низькому та середньому рівнях, що не відповідає сучасним вимогам виховання дітей підліткового віку у середніх загальноосвітніх навчальних закладах.

У другому розділі «Експериментальна перевірка педагогічних умов гендерного виховання на уроках фізичної культури» представлено розроблені педагогічні умови гендерного виховання учнів основної школи на уроках фізичної культури та результати їх експериментальної перевірки в процесі педагогічного експерименту, кількісного та якісного аналізу отриманих даних.

Аналіз теоретичних засад дослідження, результатів констатувального етапу експерименту дозволив визначити педагогічні умови гендерного виховання учнів основної школи на уроках фізичної культури.

Перша педагогічна умова – урахування вікових та статевих особливостей хлопців та дівчат основної школи на уроках фізичної культури – передбачала спрямованість виховного процесу на уроках фізичної культури у відповідності до біологічних та анатомо-фізіологічних особливостей хлопців та дівчат, урахування сенситивних періодів розвитку фізичних здібностей, статевої та соціальної зрілості, що забезпечувало адекватну оцінку хлопцями і дівчатам своїх гендерних, фізичних та психічних можливостей у сфері фізичної культури; формування психологічних установок у кожного учня незалежно від статі відносно своїх фізичних можливостей, рівня рухових досягнень, набутих специфічних знань, рухових умінь та навичок, фізичних якостей на фоні формування гендерних відносин у спілкуванні з однолітками як основи позитивної соціалізації.

Друга педагогічна умова – набуття знань на уроках фізичної культури про сутність гендерного виховання – полягала у формуванні теоретичних знань стосовно гендерного розвитку особистості як основи успішної життєвої орієнтації, де мають значення теоретичні відомості стосовно вторинних статевих ознак, формування статевої ідентичності дорослої людини, в якій провідну роль грає відповідність загальноприйнятим зразкам маскулінності/фемінності. Ознайомлення учнів із гендерною термінологією, розкриття сутності термінів та понять про гендер складало передумову ефективного ґендерного виховання та підготовки підлітків до реалізації гендерних ролей у суспільстві, визначення гендерної характеристики особистості, формування культури міжстаттевих стосунків.

Третя педагогічна умова – використання інтерактивних методів навчання, що сприяють гендерному вихованню підлітків – передбачала запровадження в експериментальні уроки фізичної культури наступних інтерактивних методів: робота в малих групах; рольова гра; метод мозкового штурму, що надає можливості створити принципово нові виховні ситуації педагогічної взаємодії на засадах особистісно-орієнтованого підходу, завдяки чому в учнів підвищується інтерес до уроків фізичної культури та фізкультурно-оздоровчих позакласних заходів, зростає мотивація вести здоровий спосіб життя, застосовувати набуті знання та навички на практиці, що позитивно впливає на гендерне виховання школярів .

Четверта педагогічна умова – створення мікро- та макросередовища, спрямованого на гендерну адаптацію учнів основної школи – забезпечує створення атмосфери формування гендерної ідентичності, культури взаємостосунків представників різної статі, що характеризується повагою до гідності, почуттів, розвиток гендерних стереотипів, створення на уроці фізичної культури гендерного простору засвоєння змісту програмного матеріалу, де на перше місце виходять взаємини хлопців та дівчат на основі взаємодопомоги, взаємоповаги, постійного аналізу та оцінки розвитку фізичних якостей, формування рухових умінь та навичок відповідно до особистісних цінностей, що спонукає хлопців та дівчат у мікро- та макросередовищі демонструвати зразки позитивного відношення до самого себе, інших людей, діяльності, спілкування, матеріальних та духовних цінностей.

Дослідження проводилось упродовж 2005–2010 рр. на базі багатопрофільного ліцею «Престиж» м. Донецьк № 125, загальноосвітнього навчального закладу Добропільского НВК «Спеціалізована школа I–III ступенів № 4 з поглибленим вивченням окремих предметів», загальноосвітнього навчального комунального закладу «Луганський НВО СЗШ I–III ступенів № 47 МНВК», загальноосвітнього навчального закладу № 14 м. Лисичанськ. У дослідженні взяли участь 720 учнів основної школи загальноосвітніх навчальних закладів, 18 вчителів фізичної культури та батьки учнів (103 особи).

Формувальний експеримент охоплював кілька етапів. На підготовчому етапі для вчителів фізичної культури та батьків, які брали участь у дослідженні, було проведено методичний семінар, присвячений питанням гендерного виховання дівчат та хлопців основної школи. Під час основного етапу експерименту проводилися навчально-виховні заходи на уроках фізичної культури, спрямовані на гендерне виховання учнів основної школи.

Так, упровадження першої педагогічної умови – урахування вікових та статевих особливостей хлопців та дівчат основної школи на уроках фізичної культури – допомагало реалізувати основі ідеї гендерного виховання у змісті варіативних модулів з гімнастики, спортивних та рухових ігор, де пріоритетною є рухова діяльність, спрямована на формування рухових умінь і навичок відповідно віковим та статевим відмінностям, на базі яких будується система виховання з фізичної культури з використанням особистісно-орієнтованого підходу. Основна увага приділялась запровадженню диференційованих завдань в окремих частинах уроку фізичної культури: підготовчій, основній та заключній. У цьому контексті були підібрані вправи: для дівчат – на розвиток гнучкості й граціозності, складної координації, швидкості рухів, для хлопців – . силові вправи на розвиток сміливості, витривалості, що стимулює в них формування емоційної стійкості, рішучості, чоловічий стиль поведінки і як наслідок – гендерну ідентичність і гендерну стійкість.

 Упровадження другої педагогічної умови – набуття знань на уроках фізичної культури про сутність гендерного виховання – дало змогу поряд із теоретико-методичними знаннями згідно навчальної програми з фізичної культури включити теоретичні відомості обсягом 5-7 хвилин у підготовчу або заключну частини уроку, де основна увага приділялася засвоєнню гендерної термінології, особливостям фізичного, психологічного розвитку молодших та старших підлітків, конструюванню міжстатевих стосунків на основі гендерного підходу, усвідомленню понять «фізичне виховання», «гендерне виховання», що в цілому стимулювало підвищення позитивної мотивації до занять фізичними вправами.

Для поглиблення знань про гендерне виховання уроки фізичної культури доповнювалися заняттями в позанавальний час, а саме: для вчителів, батьків та учнів основної школи було запроваджено елективний курс «Гендерне виховання», що дозволило підліткам ознайомитись з теоретичними та історичними основами гендерного виховання, термінологією, науково-практичними досягненнями педагогіки й психології у сфері гендерного підходу у вихованні. У процесі засвоєння змісту цього курсу основна увага приділялася формуванню в учнів основної школи системи знань про гендер, гендерні ролі, гендерні стереотипи, формуванню адекватних відносин між хлопцями і дівчатами, оптимізації міжособистісного спілкування, формуванню умінь і навичок невербальної комунікації, пом’якшенню ґендерних стереотипів та засвоєнню засад ґендерної рівності.

Упровадження третьої перагогічної умови – використання інтерактивних методів навчання, що сприяють гендерному вихованню підлітків – надало можливості запровадити ситуаційно-рольові ігри на імітацію та відтворення гендерних стереотипів в умовах виконання різних фізичних вправ за умовно вибраним сюжетом або умовно створеною ситуацією. Сюжетно-рольові ігри «Нумо, хлопці!», «Нумо, дівчата» допомагають закріпити позитивні стереотипи маскулінності і фемінності поведінки у дітей, організувати співпрацю хлопчиків і дівчаток у грі на основі ігрової, інтелектуально-пізнавальної та рефлексивної діяльності, що створює простір інтенсивної комунікації та надає можливості придбання підлітком досвіду міжособистісної взаємодії, у тому числі й досвіду регулювання власних очікувань.

Упровадження четвертої педагогічної умови – створення мікро- та макросередовища, спрямованого на гендерну адаптацію учнів основної школи – сприяло гендерній адаптації в мікро- й макрооточенні на основі принципу моральності, дотримання норм, правил поведінки, які регулюють відношення школярів один до одного, до суспільного життя в мікро- та макросередовищі.

Провідним чинником у процесі гендерного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладів виступає інтерес до знань про гендерне виховання учнів основної школи, що має об’єктивну й суб’єктивну сторони. Об’єктивна сторона – це знання моральних принципів щодо ролі гендерного виховання у житті підлітка. Суб’єктивна сторона відображає особистісні уявлення про принципи реалізації набутих підлітком якостей рис, притаманних статі в мікро- та макросередовищі.

Аналіз результатів гендерного виховання, проведеного в ході формувального експерименту виявив, що підлітки експериментальних груп з великим бажанням відвідують уроки фізичної культури, виконують вправи із задоволенням і на високому емоційному рівні, проявляють колективізм, самостійність, сміливість, оптимізм, творчо опрацьовують зміст програмного матеріалу через внутрішню перемогу над собою, з готовністю до гендерної взаємодії, духовного взаємозбагачення, саморозвитку. У підлітків експериментальних груп відзначається позитивне відношення до становлення індивідуальних маскулінних, фемінних і андрогінних рис і психологічних властивостей, а також бажання бути визнаними учнями як своєї статі, так і протилежної. Домінують цінності фізичної культури та гендерного виховання, усвідомлена пізнавальна активність щодо розвитку себе як представника певної статі, позитивна мотивація до оволодіння тими руховими уміннями та навичками, які необхідні для реалізації гендерної ролі, гендерної диференціації та ідентифікації, що стимулює прояв гендерної поведінки.

Учні контрольних груп продемонстрували недостатній рівень розвитку гендерної вихованості, що проявляється у низькій пізнавальній активності щодо розвитку себе як представника певної статі, відсутності прагнення до саморозвитку, самовиховання, невміння контролювати свої емоції, поведінку к представникам протилежної статі.