МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ДИЗАЙНУ ОДЯГУ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації

У вступі обґрунтована актуальність досліджуваної проблеми, розкрито зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, визначені мета, завдання дослідження, об’єкт, предмет, охарактеризовані методологічні та теоретичні основи дослідження, методи та етапи науково-дослідної роботи, розкрита наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, відображено хід впровадження та апробації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Теорія і практика навчання дизайну в системі освіти» розкрито основні положення логіко-історичної сутності дизайну та педагогічний потенціал системи позашкільної освіти в навчанні дизайну одягу.

Аналіз змісту існуючих теоретичних положень дизайну показав багатоаспектність і різноманітність підходів. У сучасному житті до даного поняття застосовується інтерпретація трьох термінів: «дизайн», «технічна естетика» та «художнє конструювання», які використовують для позначення творчої діяльності з метою створення взаємозв’язку структурних і функціональних складових, перетворення виробу в єдине ціле, яке відповідає потребам споживача і можливостям виробника. Тому в сучасній практиці в поняття дизайну виробу вкладаються два загальноприйнятих значення, які пов’язують з тим, як виглядає річ, а також з тим, як вона створювалася.

На основі узагальнення різноманітних підходів та системного аналізу теоретичних засад і практичної реалізації дизайну нами встановлено, що дизайн одягу – це цілеспрямований процес і результат проектування та виготовлення одягу.

Логіко-історичний аналіз даних свідчить, що дизайн як сферу художнього формоутворення масових індустріальних виробів пов’язують з кінцем XIX і початком XX ст. Період становлення та розвитку дизайну, зокрема дизайну одягу, тісно пов’язаний з державою та її соціально-економічним становищем.

Вивчення генезису дизайну в багатьох країнах Західної Європи, Америці, Україні, Росії та інших колишніх республіках СРСР виявляє певні теоретико-методологічні засади та особливості організації. Так, важливим для нашого дослідження став досвід провідних центрів дизайну, в педагогічній діяльності яких на зміну традиційним суб’єкт-об’єктним зв’язкам прийшли стосунки доцільності, співпраці, міжособистісного обміну ідеями та знаннями.

Встановлено, що теоретичні основи навчання дизайну в системі позашкільної освіти базуються на психолого-педагогічному потенціалі вільного часу, використанні різноманітних видів людської життєдіяльності, творчо-продуктивній предметній діяльності, особливій педагогічній діяльності та середовищі позашкільних навчальних закладів, міжособистісному спілкуванні учнів з педагогами.

У ході дослідження було виявлено особливе місце позашкільної освіти в навчанні дизайну одягу завдяки реалізації в позашкільних навчальних закладах принципів добровільності, колективності, самодіяльності та залучення учнів в активну пошуково-перетворюючу діяльність, що відповідають цільовому вектору творчого розвитку особистості.

У зв’язку з тим, що дизайн уже здобув популярність як одне з улюблених занять учнів у позашкільних навчальних закладах, виникла необхідність розробки методики навчання дизайну, зокрема дизайну одягу з урахуванням сучасних підходів.

У другому розділі «Методична система навчання учнів дизайну одягу в позашкільних навчальних закладах» розкриваються особливості функціонування дизайн-студії як методичної системи навчання учнів дизайну одягу в позашкільних навчальних закладах, представлено зміст навчання старшокласників дизайну одягу у позашкільних навчальних закладах.

Встановлено, що важливу роль в організації навчання учнів дизайну одягу в позашкільних навчальних закладах набуває дизайн-студія як організаційна форма позашкільної освіти, що може функціонувати як структурний підрозділ позашкільного навчального закладу, а також як окрема інституція.

Дизайн-студія позашкільного навчального закладу за своєю сутністю є методичною системою, яка забезпечує реалізацію змісту навчання учнів дизайну одягу в спеціально оснащеному приміщенні для проектування та виготовлення одягу, що сприяє творчому розвитку особистості.

У процесі дослідження нами виявлено, що методика навчання учнів дизайну одягу в дизайн-студії позашкільного навчального закладу – це система, що включає мету, зміст, форми, методи і засоби навчання дизайну одягу.

Системоутворюючим компонентом методичної системи навчання учнів дизайну одягу в позашкільних навчальних закладах є творчий розвиток особистості.

Визначено, що особливістю дизайн-студії є інтеграція навчально-виховного і виробничо-творчого напрямів студійної діяльності, в якій учасники після репродуктивної фази діяльності переходять до самостійної. Діяльність дизайн-студії обумовлюються, з одного боку, предметним змістом самого дизайну як виду діяльності, а з іншого – методикою навчання. При цьому функціонування дизайн-студії позашкільного навчального закладу базується на участі дітей у студійній роботі та діяльності педагога, що передбачає взаємозв’язок «педагог – учень».

Теоретико-методичне обґрунтування сутності дизайн-студії позашкільного навчального закладу як системи показало, що її структура включає сукупність компонентів, до яких належать: цільовий, змістовий, процесуальний.

З’ясовано, що основою функціонування дизайн-студії позашкільного навчального закладу є цільовий компонент, який включає мету, завдання та принципи діяльності дизайн-студії з навчання старшокласників дизайну одягу.

У процесі дослідження нами встановлено, що метою функціонування дизайн-студії позашкільного навчального закладу є навчання старшокласників дизайну одягу, творчий розвиток їх особистості. До завдань належить ознайомлення старшокласників з поняттями та оволодіння ними знаннями з дизайну одягу, розвиток вміння формулювати і вирішувати художньо-дизайнерські задачі, які сприяють самореалізації особистості, розвитку її відповідальності, самостійності, позитивних моральних якостей.

Серед принципів функціонування дизайн-студії позашкільного навчального закладу нами визначено загальнодидактичні принципи, а також принципи, пов’язані зі специфікою дизайн-студії. Вони ґрунтуються на навчанні старшокласників дизайну одягу в творчо-імпровізаційному стилі поведінки, відвертості мислення, міжособистісному спілкуванні, продуктивній творчій взаємодії. Особливого значення набуває взаємовплив, взаємодія, підтримка і співпраця педагога та учнів, що здійснюються як зв’язок між поколіннями через дитячу субкультуру і культуру дорослих.

Встановлено, що наступною складовою структури дизайн-студії позашкільного навчального закладу є змістовий компонент, що включає зміст навчання дизайну одягу.

У процесі дослідження нами було розроблено відповідний зміст навчання, який знайшов відображення в навчальній програмі «Дизайн одягу». Ця програма за обсягом і змістом відповідає основним положенням позашкільної освіти, має відкритий динамічний характер і орієнтована на творче співробітництво педагогів та учнів. При цьому зміст навчання старшокласників дизайну одягу в дизайн-студії позашкільного навчального закладу спрямовується на формування компетентностей учнів, оволодіння ними основами знань з дизайну одягу, удосконалення практичних умінь і навичок, розвиток творчих здібностей, самореалізацію особистості.

З’ясовано, що третьою складовою структури дизайн-студії позашкільного навчального закладу є процесуальний компонент, до якого належать форми, методи та засоби діяльності дизайн-студії з навчання дизайну одягу.

У процесі роботи дизайн-студії позашкільного навчального закладу з навчання старшокласників дизайну одягу нами застосовувалися різноманітні форми проведення занять: теоретичні, практичні тощо. Так, теоретичні заняття сприяли засвоєнню системи знань, формували широкий кругозір у галузі дизайну одягу і загальну культуру. Крім того, теоретичні заняття допомагали старшокласникам вибрати найголовніше, істотне з великого потоку інформації, розкривали перспективи дизайну одягу.

Встановлено, що з теоретичними заняттями мають бути тісно й органічно пов’язані практичні, які сприяють закріпленню знань дизайну одягу, вмінню використовувати їх на практиці. Серед практичних занять з навчання дизайну одягу старшокласників у дизайн-студії нами використовувалися «дизайнерські тренування», а саме завдання і вправи з малювання, ескізування, ліплення, композиційної комбінаторики на площині і в об’ємі, а також консультації, проектні роботи тощо.

Крім цього застосовувалися такі форми проведення занять в дизайн-студії позашкільного навчального закладу, що сприяли стимуляції і діагностиці творчого зростання старшокласників, як творчі конкурси, змагання, дискусії тощо.

Окрема увага в роботі дизайн-студії позашкільного навчального закладу приділялася дослідно-експериментальній роботі старшокласників з дизайну одягу, розробці власних проектів.

У процесі дoслідження діяльність у дизайн-студії безпосередньо організовувалася за допомогою різноманітних методів, способів, прийомів і засобів. Серед них особливе значення мали: пошуковий, перетворювальний, комбінаторний, проектний методи, відомі евристичні методи генерування ідей (метод емпатії, синектики, інверсії, «мозкового штурму»); сценарне планування, дизайнерське проектування, макетний метод, шефство, психолого-педагогічна підтримка, емоційно-фізіологічне налаштування (евритмія та арт-терапія); прийом імпровізаційно-інтелектуальної розминки; психолого-педагогічні тренінги, прийом міркувань і обговорень «коло»; різноманітні ігри, комунікативні прийоми «повного включення»; чергування видів діяльності, що мобілізує сили і забезпечує релаксацію в процесі створення одягу.

Водночас розроблена нами методика навчання старшокласників дизайну одягу в позашкільних навчальних закладах з використанням дизайн-студії як основної організаційної форми навчання потребувала експериментальної перевірки.

У третьому розділі «Організація та результати експериментального дослідження» розкрито основні положення особистісно-орієнтованого підходу в методиці навчання старшокласників дизайну одягу в позашкільних навчальних закладах, загальні питання організації педагогічного експерименту та результатів перевірки методики навчання учнів дизайну одягу у позашкільних навчальних закладах.

Дослідженням з’ясовано, що ефективність методики навчання старшокласників дизайну одягу в позашкільних навчальних закладах забезпечується застосуванням особистісно-орієнтованого підходу з використанням дизайн-студії як основної організаційної форми навчання, що орієнтує відповідну мету, завдання, зміст, форми, методи та засоби навчання дизайну на творчий розвиток особистості. Слід відмітити, що особистісно-орієнтований підхід передбачає суб’єкт-суб’єктну взаємодію учнів і педагога, визначаючи основною категорією особистість учня.

У процесі дослідження розроблена нами методика навчання старшокласників дизайну одягу в позашкільних навчальних закладах вимагала експериментального підтвердження. Педагогічний експеримент здійснювався в навчальних закладах України. Основною метою педагогічного експерименту була перевірка розробленої нами методики навчання старшокласників дизайну одягу в позашкільних навчальних закладах на основі особистісно-орієнтованого підходу з використанням дизайн-студії як організаційної форми навчання.

При проведенні експерименту використовувалася розроблена нами методика педагогічної оцінки творчого розвитку особистості в позашкільних навчальних закладах. Для оцінки прояву показників творчого розвитку особистості в позашкільних навчальних закладах за основу було обрано трирівневу систему з високим, середнім та низьким рівнями.

Так, учням позашкільних навчальних закладів із високим рівнем творчого розвитку властиві: вільне володіння основами знань з дизайну одягу; усвідомлення їх необхідності для підвищення ефективності своєї праці; здатність перетворювати і самостійно використовувати наявні знання і уміння в новій ситуації; вміння раціонально і самостійно організовувати дизайнерську працю, оптимально застосовувати отримані знання на практиці й прагнути до успішного оволодіння вміннями та навичками трудової діяльності. Вони не потребують додаткових стимул-реакцій при виконанні творчих завдань. При цьому креативно підходять до створення нових моделей одягу, активно включені в творчу діяльність, досягають високих результатів у творчості, беруть участь в раціоналізації. Їм притаманні постійний прояв творчості, креативності, володіння морально-трудовими якостями, необхідними в сучасних умовах, зацікавленість різноманітними формами діяльності та досягнення поставленої мети, реалізація особистісних якостей, вміння ставити перед собою і вирішувати складні завдання, адекватна самооцінка.

Для учнів позашкільних навчальних закладів із середнім рівнем творчого розвитку властиве обмежене володіння знаннями з дизайну одягу, усвідомлення лише певних основ, у них відчутні труднощі в розумінні окремих понять. Організація дизайнерської діяльності носить поетапний характер і потребує допомоги педагога. Учні прагнуть працювати охайно, але задану роботу не завжди доводять до кінця, не завжди знаходять раціональні прийоми дизайнерської праці. Застосування трудових вмінь та навичок у розв’язанні творчих завдань з дизайну одягу та прояв елементів новизни ситуативні, хоча й спостерігається усвідомлена потреба в творчості. Прояв необхідних якостей та прогнозування діяльності не сформовані, ставлення до трудової діяльності різне. Помітне емоційне задоволення від процесу дизайнерської діяльності, але не завжди досягається мета, проявляється завищена самооцінка.

В учнів дизайн-студії позашкільних навчальних закладів з низьким рівнем творчого розвитку відсутнє прагнення до знань з дизайну одягу, володіння основами дизайнерської діяльності слабке, недостатні вміння та навички з дизайну. Вони відчувають труднощі в організації дизайнерської праці, не вірять у власні можливості, не вміють виконувати творчі завдання. Створені моделі одягу рідко виходять оригінальними, новими, частіше скопійовані з журналів мод. Їм властива лінь, необхідний постійний контроль з боку педагога, важко дається розв’язання творчих завдань, у них низька креативність і практично відсутня здатність переносити загальнотрудові уміння та навички в творчу дизайнерську працю. Вони не можуть реалізовуватися в творчому середовищі, не мають мотивації до дизайнерської діяльності, позитивного ставлення до праці, формування морально-трудових якостей, необхідних для трудової діяльності.

У процесі педагогічного експерименту нами було виділено контрольні та експериментальні групи позашкільних навчальних закладів. Слід вiдмiтити, що дані групи обиралися на рівноправних умовах шляхом випадкового відбору. Констатувальний етап експерименту засвідчив, що рівень творчого розвитку учнів позашкільних навчальних закладів у зазначених групах був приблизно однаковий. На формувальному етапі експерименту в експериментальних групах цей показник виявився вищим.

Зокрема, низький рівень творчого розвитку учнів позашкільних навчальних закладів на формувальному етапі експерименту в експериментальній групі становив 2,8 %, на констатувальному – 19,5 %; у контрольній групі на формувальному етапі експерименту – 20 %, на констатувальному – 17,9 %.

Водночас, середній рівень творчого розвитку учнів позашкільних навчальних закладів на формувальному етапі експерименту в експериментальній групі становив 51,7 %, на констатувальному – 45,5 %. У контрольній групі на формувальному етапі експерименту – 47,3 %, на констатувальному – 46,4 %.