МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕМЕНТІВ ТАЕКВОН-ДО УЧНІВ 8-9 КЛАСІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, описано сферу апробації результатів дослідження і кількість публікацій, подано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – „Теоретико-методичні основи навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх шкіл” проаналізовано та узагальнено праці вітчизняних і зарубіжних учених, у яких розкрито концептуальні положення теорії і практики фізкультурно-оздоровчої роботи, досліджено процес фізичного виховання та нові форми навчання фізичної культури, що спрямовані на підвищення рівня фізичної підготовленості та  соматичного здоров'я молоді.

У результаті проведеного теоретичного дослідження встановлено, що процес поступового ускладнення змісту освіти є цілком закономірним, однак він привертає сьогодні серйозну увагу фахівців та суспільства через погіршення стану здоров’я учнівської молоді. І тому зростання ролі фізичної культури та спорту протягом третього тисячоліття майже в усіх країнах світу спрямоване на пошук нових, найефективніших форм і засобів формування здорової людини (В.П. Андрущенко, В.Г. Ареф'єв, І.Д. Бех, О.Д. Дубогай та ін.).

В основу уроку з фізичної культури  повинні бути покладені принципи особистісно-орієнтованого підходу, мета яких – створення умов для поліпшення фізичної підготовленості учнів, їхнього здоров'я, підвищення інтересу до уроків фізкультури. Для цього використовуються різноманітні форми та методи організації діяльності учнів на уроці, створення атмосфери зацікавленості кожного, стимулювання до виконання вправи без остраху помилитися, виконати її неправильно. В.К. Бальсевич, А.Д. Леськів, Г.Н. Пономарев  пропонують оцінювати діяльність учнів не лише за кінцевим результатом (правильно чи неправильно), але й за процесом його досягнення.

Крім того, важливим є факт що ряд дослідників, як Р.П. Карпюк, С.В. Лапаєнко, C. Bouchard, R.J. Shephard,  вказують на доцільність використання інтересів та мотивів як критеріїв індивідуалізації навчальної діяльності що досягається лише за умови обрання самим учнем змісту навчальних завдань, темпів і тривалості або способів його засвоєння.

Узагальнення науково-методичних джерел, щодо оздоровчої спрямованості занять фізичною культурою свідчить про намагання науковців протягом останніх років оптимізувати процес фізичного виховання (ФВ), пропонуючи наступне: В.М. Шаулін – засоби волейболу для учнів 1–11 класів; В.С. Бігун, К. Л. Віхров і Є.В. Столітенко – елементи футболу; О.В. Шиян – елементи бадмінтону; А.В. Цьось та В.П. Жилюк – пропонують оптимізувати процес фізичного виховання за допомогою українських народних ігор та забав.

Аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що заняття східними одноборствами впливають на всебічний, гармонійний розвиток людини. Ефективність інтегрованого впливу обумовлена їх специфікою занять (І.А. Красулін, А.А. Нестерова, Чой Хонг Хі).

Робіт, які стосувалися використання елементів східних єдиноборств у процесі навчання на уроках фізичної культури, як ефективного засобу формування мотивації до здорового способу життя та самовдосконалення,   розвитку рухових здібностей учнів у науково-методичній літературі нами не виявлено. Існуючі дослідження Т.Ж. Абовяна, С.М. Вачева, Юй Шаня та ін. стосуються лише професійної підготовки спортсменів з різних видів єдиноборств; роботи А.А. Новікова, С.Ф. Лейкіна – акцентують увагу на науково-методичних проблемах спортивних єдиноборств.

У ряді інших досліджень подається опис народних систем самозахисту М.М. Аркас, В.С. Пілат та використання таких систем у роботі з дошкільнятами (С.П. Рябинин).

В Японії – карате, дзюдо (Г.М. Арзютов, А.А. Нестеров), Китаї – у-шу (А.А. Маслов), Кореї – таеквон-до (Чой Хонг Хі) давно вже  практикуються в системі шкільного виховання підростаючого покоління і мають неабиякий позитивний ефект як у фізичному розвитку школярів, так і у зміцненні їхнього здоров’я.

Основна відмінність і перевага таеквон-до перед європейськими видами гімнастики в комплексному впливі на організм. Заняття розвивають вольові якості, силу, спритність, гнучкість, координацію рухів, мають велике оздоровчо-профілактичне значення, здійснюють позитивний психофізичний вплив і, що особливо є значущим, – вони доступні людям з різним рівнем фізичної підготовки.

Таким чином, таеквон-до є найперспективнішим серед східних єдиноборств для впровадження в навчальний процес загальноосвітньої школи, так як являє собою штучно створену, науково-обґрунтовану, синтетичну систему фізичного й морального вдосконалення особистості, що увібрала в себе найкращі здобутки інших східних систем.

У другому розділі – „Обґрунтування методики навчання фізичної культури в 8-9 класах з використанням елементів таеквон-до” – описано та обґрунтовано систему методів дослідження; викладені дані констатувального експерименту з визначенням основних показників рівня фізичної підготовленості й соматичного здоров’я учнів 8-9 класів; розроблена методика та навчальна програма проведення уроків фізичного культури з використанням елементів таеквон-до.

Опрацювання наукових джерел з теорії і методики фізичного виховання, фізіології, педагогіки, психології дало можливість виділити проблему підвищення ефективності оздоровчого впливу уроків фізичної культури, виявити невирішені питання, визначити наукові завдання для власних досліджень та намітити шляхи їх вирішення.

Констатувальний експеримент був організований з використанням лонгітюдного методу, в якому упродовж двох років досліджувались одні й ті ж учні у віковому проміжку 13–15 років. Дослідження складалося з: педагогічного спостереження за учнями на уроках і в позаурочний час; бесід; інтерв’ю; анкетування; тестування; ранжування цінностей; вивчення класної та шкільної документації; встановлення рейтингу.

Метою констатувального експерименту було комплексне дослідження рівня фізичної підготовленості та соматичного здоров’я школярів, формування двох статистично однорідних груп для формувального експерименту, перевірка ефективності традиційної методики проведення уроків фізичної культури й обґрунтування методики проведення уроків фізичної культури з елементами таеквон-до.

На начальному етапі констатувального експерименту спільно з лікарями районної дитячої поліклініки проводився медичний огляд з метою виявлення учнів з обмеженнями в стані здоров’я щодо занять фізичною культурою. Було обстежено 221 учень 8 класів 2-х шкіл м. Житомира (ЗОШ № 5 та Ліцею № 25). Детально перевірявся стан опорно-рухового апарату учнів, для чого використовувалися об’єктивні методи діагностики – пантографія (дослідження відбитку стопи) та рентген Коба. Було виявлено, що майже 80% учнів мають різні хронічні захворювання, зокрема, хвороби травної, дихальної та серцево-судинної систем. У 91,85 % обстежених показники динамометрії м’язів кисті руки і тулуба не відповідають нормі для даного віку, 35,29 % мають різний ступінь плоскостопості, а у 42,08 % виявлені порушення постави.