МЕТОДИКА РЕАЛІЗАЦІЇ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено мету, задачі, об’єкт, предмет та методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та впровадження в практику основної загальноосвітньої школи.

У першому розділі «Теоретичні засади реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі» здійснено комплексний аналіз психолого-педагогічної і науково-методичної літератури з проблеми реалізації міжпредметних зв’язків; розкрито підходи й узагальнено досвід наукового осмислення досліджуваної проблеми у педагогічній теорії і практиці; з’ясовано сутність поняття «міжпредметні зв’язки»; визначено структуру готовності учнів основної школи до застосування на уроках біології знань із хімії, географії, фізики.

Встановлено, що тлумачення поняття "міжпредметні зв'язки" в педагогічній літературі не є однозначним: міжпредметні зв'язки розглядають як дидактичну умову навчання (Д.Кірюшкін, П.Новиков, Ф.Соколова, В.Федорова та ін.), виявлення принципу систематичності (І.Звєрєв, К.Корольова), дидактичну категорію (Г.Федорець).

Ряд науковців виділяють міжпредметні зв'язки у самостійний дидактичний принцип (Н.Лошкарьова, В.Максимова, С.Рашкова та ін.), який підсилює взаємодію всіх дидактичних принципів у процесі навчання, підпорядковуючи їх вирішенню проблеми формування в учнів цілісної системи знань.

Проте науковці єдині в визначенні функцій міжпредметних зв’язків та їх значення як для кожного учня, так і для організації навчально-виховного процесу в цілому. Міжпредметні зв'язки забезпечують: узгоджене в часі вивчення різних навчальних дисциплін з метою їх взаємної підтримки; обґрунтовану послідовність у формуванні понять;  єдність вимог до знань, умінь і навичок; використання при вивченні біології знань, одержаних з хімії, фізики та географії; ліквідацію невиправданого дублювання в змісті навчальних предметів; показ спільності методів, які застосовуються в різних дисциплінах (генералізація знань); розкриття взаємозв'язку природних явищ; підготовку учнів до оволодіння сучасними технологіями.

Міжпредметні зв'язки забезпечують систему в організації предметного навчання. Вони виконують свою методологічну функцію в перетворені процесу навчання тоді, коли ідеї міжпредметних зв’язків використовуються вчителями як регулятивна норма практики. Міжпредметні зв'язки спонукають учителя до самоосвіти, творчості i взаємодії з іншими вчителями-предметниками. Це сприяє підвищенню методичної майстерності i згуртуванню педагогічного колективу в розв'язанні єдиних завдань навчання й освіти. Систематичні міжпредметні зв'язки сприяють рішенню й суто навчальних завдань закріплення предметних знань i вмінь учнів у процесі їx постійного застосування в навчанні різним предметам.

Виходячи з положень психологічної теорії діяльності, ефективна реалізація міжпредметних зв’язків у процесі навчання біології передбачає включення учнів у спеціально організовану пізнавальну діяльність щодо здійснення цих зв’язків, яка може проявлятися в наступних методах і методичних прийомах: нагадування, співставлення, демонстрування ілюстративного матеріалу, включення додаткової пізнавальної інформації, виконання завдань міжпредметного змісту.

 Проаналізувавши наявні сучасні інформаційні джерела, а також результати анкетування учителів, нами були зроблені висновки щодо причин недостатнього рівня сформованості в учнів вміння самостійно встановлювати міжпредметні зв’язки біології з хімією, географією та фізикою, найважливішими з яких є:

1) недооцінка дидактичних можливостей завдань міжпредметного змісту як провідного засобу формування в учнів цілісних знань про живу природу;

2) недостатній рівень сформованості уміння учителів застосовувати міжпредметні зв’язки в навчанні;

3) відсутність єдиного підходу до формування в учнів уміння самостійно встановлювати  міжпредметні зв’язки між знаннями з різних предметів;

4) репродуктивний характер пізнавальної діяльності учнів при здійсненні міжпредметних зв’язків.

Також необхідною умовою застосовування учнями основної школи знань із суміжних дисциплін на уроках біології є принцип послідовності в навчанні. Принцип послідовності вимагає від учнів під час засвоєння нового навчального матеріалу відновлювати в пам’яті вже вивчене і спиратися на раніше набуті ними знання, уміння і навички. Це, у свою чергу, підвищує ефективність роботи учнів, закріплює в пам'яті, систематизує і узагальнює пройдений навчальний матеріал, забезпечує безперервність процесу навчання.

На основі аналізу науково-методичної літератури, присвяченої проблемі реалізації міжпредметних зв’язків, нами було визначено оптимальне поєднання видів діяльності учителя та учнів для здійснення зв’язків між різними предметами, а саме виконання теоретичних та практичних завдань на різних типах уроків. Зокрема, нами розроблені уроки формування умінь та навичок, застосування знань, умінь та навичок, узагальнення і систематизації міжпредметного змісту. Крім цього, завдання міжпредметного змісту можуть використовуватись для мотивації навчання школярів, актуалізації опорних знань, закріплення і узагальнення, контролю та корекції знань.

У другому розділі «Сучасний стан реалізації міжпредметних зв’язків на уроках біології в основній школі» з’ясовано, яким чином реалізується проблема міжпредметних зв’язків на уроках біології у 7-9 класах. Для цього нами були проаналізовані вітчизняні й зарубіжні програми, підручники з біології, зошити з друкованою основою для учнів 7 – 9 класів.

Аналіз програм з біології, хімії, фізики та географії виявив, що у змісті програм значна роль відводиться питанням охорони природи, які мають важливе значення і можуть розкриватися на міжпредметній основі. Присутні комплексні теми міжпредметного змісту, завданням яких є сприяння формуванню системи знань, світогляду школярів. Зокрема, тема: «Охорона тваринного світу. Червона книга України» є темою біології 8 класу, а на уроках фізичної географії України у 8 класі вивчається розділ «Використання природних умов і природних ресурсів та їх охорона», де також розглядається тваринний світ як частина природних ресурсів.

Усім природничим дисциплінам властивий краєзнавчий підхід до викладання, що викликає в учнів інтерес до вивчення природознавства, географії, хімії, фізики, біології, сприяє активізації навчального процесу, створює умови для організації самостійних робіт на уроках і в позаурочний час.  Також в навчальних програмах з предметів природничого циклу закладено можливості формування загальних практичних навичок (вимірювальних, обчислювальних, лабораторних, графічних), необхідних для вибору майбутньої професії.

Аналізуючи структуру і зміст шкільних підручників для 7 – 9 класів з біології ми зосередили увагу на таких пунктах:

      1) Існування змістово-логічного зв’язку навчального матеріалу між підручниками біології для 7 – 9 класів, їх розділами, темами, параграфами, який забезпечував би цілісність змісту підручника.

      2)  Наявність навчального матеріалу у підручниках з біології для 7 – 9 класів, що опирається на базу фізичних,  хімічних та географічних знань.

      3) Присутність у змісті навчального матеріалу біології для 7 – 9 класів закономірних зв’язків, на основі яких знання об’єднуються у цілісність.

У змісті навчального матеріалу майже всіх проаналізованих підручників наявний зв’язок між параграфами, темами, розділами, що відповідає віковим пізнавальним можливостям учнів.  Але відсутність закономірних змістових зв’язків, які об’єднували б навчальний матеріал у цілісність, свідчить про порушення наступності на рівні змісту шкільних підручників. А це, зазвичай, призводить до неефективності формування цілісних знань про живу природу.

Був проведений аналіз на наявність завдань міжпредметного змісту. З огляду на те, що у зошитах з друкованою основою з біології для учнів 7 – 9 класів окремо не виділені завдання міжпредметного характеру, ми визначили як міжпредметні ті завдання, при відповіді на які потрібно спиратися на знання із суміжних навчальних предметів.

Описаний аналіз навчально-методичного комплекту, рекомендованого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для використання на уроках біології в основній школі, дав можливість зробити висновок, що питання міжпредметних зв’язків не виокремлені в діючих програмах та робочих зошитах з біології. Проте реалізацію внутрішньо- і міжпредметних зв’язків  у формуванні системи знань про живу природу втілено при спірально-концентричному способі побудови навчальної програми з біології для 7 – 9 класів.  Структура програми передбачає логіку пізнання живої природи від загального до конкретного, що уможливлює розвивальні особливості навчання і сприяє формуванню цілісності знань учнів. При цьому навчальний матеріал структурують таким чином, щоб його зміст у кожному наступному класі був логічним продовженням, розширенням і поглибленням того, що вивчалося в попередніх класах.

 Як окремий елемент змісту міжпредметні зв’язки  системно представлені лише в одному підручнику з біології автора Соболя В.І. для учнів 7 класу. Однак, для оптимальної реалізації міжпредметних зв’язків на уроках біології, потрібно переглянути програмні вимоги до навчальних досягнень учнів у напрямку виокремлення і розуміння значення біологічних знань як частини системних знань, відведення годин на узагальнення на основі наскрізних змістових ліній та загальних закономірностей природи, планування форм і методів навчання, конкретизації тем з інших предметів, з якими можна встановлювати зв’язки.

Таким чином, нами було визначено, що реалізація міжпредметних зв’язків на уроках біології в основній школі має відбуватися за спеціально розробленими методиками.   Представлена у роботі методика передбачає проведення системи уроків формування умінь та навичок, застосування знань, умінь та навичок, узагальнення і систематизації, роботу із пізнавальними завданнями з міжпредметним змістом, здійснення систематичного  контролю і корекції знань. Все це забезпечить підвищення рівня навчальних досягнень учнів з біології, сприятиме формуванню цілісних знань про живу природу.

У третьому розділі «Методика реалізації міжпредметних зв’язків на уроках біології для 7 – 9 класів та її експериментальна перевірка» висвітлено організацію та перебіг педагогічного експерименту з методики реалізації міжпредметних зв’язків на уроках біології в основній школі.

       Включення системи уроків формування умінь та навичок, застосування знань, умінь та навичок, узагальнення і систематизації з міжпредметним змістом в навчальний процес з біології відбувалося за допомогою розробленої методики. З метою узгодження експериментальної методики з цілісним процесом навчання, деякі елементи методики об’єднані в комплекс взаємопов’язаних компонентів, що відповідають структурі процесу навчання біології, а саме:

- цільовий компонент – загальна мета й основні завдання методики, що відображають її спрямованість на формування в учнів основної школи вмінь на уроках біології застосовувати знання з географії, фізики, хімії;

- змістовий компонент – визначається специфікою знань про принципи, способи та засоби здійснення навчальної діяльності;

- процесуально-діяльнісний компонент охоплює структурні елементи, що впливають на ефективність реалізації цілей і змісту навчання, а саме: форми, методи та засоби організації процесу навчання учнів основної школи;

- дидактико-методичний компонент – провідні загальнопедагогічні концепції та дидактичні підходи і принципи, на яких базується методика;

- контрольно-регулювальний компонент – форми, методи та засоби, що дають змогу вчителю відстежувати динаміку оволодіння учнями вмінням встановлювати міжпредметні зв’язки на уроках біології з іншими навчальними предметами (фізикою, хімією, географією);  

- результативно-оцінювальний компонент, спрямований на визначення ефективності навчальної співпраці вчителя й учнів, а також оцінювання методики реалізації міжпредметних зв’язків на уроках біології в цілому.

Основним завданням методики реалізації міжпредметних зв’язків на уроках біології в основній школі є формування особистості, яка може встановлювати міжпредметні зв’язки біології з іншими навчальними дисциплінами (фізикою, хімією, географією). Її реалізація залежить від якісних характеристик кожної складової, а також їх взаємовідповідності та доцільності. Тобто, зміст, методи, форми і засоби повинні відповідати поставленій меті та очікуваному результату.

Для відображення складових методики та її найважливіших характеристик створена структура методики реалізації міжпредметних зв’язків на уроках біології в основній школі (рис.1).

Ефективність пропонованої методики перевіряли на прикладі реалізації міжпредметних зв’язків біології з фізикою, хімією, географією під час проведення уроків в основній школі.

Педагогічний експеримент здійснювався протягом шести років (2005-2011рр.) і складався з констатувального, пошукового та формувального етапів.

Констатувальний етап педагогічного експерименту, який заключався в зрізі знань учнів із застосуванням завдань, пов’язаних з  умінням використовувати інформацію отриману на інших предметах (хімії, географії, фізики), виявив, що рівень навчальних досягнень учнів з біології,  відповідає низькому та середньому, і становить 58%.

На другому етапі дослідження визначалися педагогічні умови реалі­за­ції міжпредметних зв’язків на уроках біології різних типів в основній школі; випробовувалися окремі елементи експериментальної методики та вносилися певні корективи.

Отже, виходячи з аналізу науково-методичної літератури з питань міжпредметних зв’язків, змісту програм і підручників з біології для учнів 7 – 9  класів, власного досвіду роботи в школі та результатів констатувального експерименту, визначили педагогічні умови реалізації міжпредметних зв’язків на уроках біології:

1. Узгодження навчальних програм з різних дисциплін, відображення в них міжпредметних зв’язків.

2. Розкриття у методичних матеріалах для учителів методики реалізації міжпредметних зв’язків на уроках біології різних типів в основній школі з використанням системи засобів (підручник, авторський навчальний посібник, таблиці, опорні схеми, робочий зошит з друкованою основою, мультимедійні засоби).

3. Здійснення систематичного  контролю і корекції знань, що забезпечить підвищення рівня навчальних досягнень учнів з біології.

На формувальному етапі педагогічного експерименту важливим було провести аналіз контрольних робіт окремо за кожним рівнем.