МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ У ПРОЦЕСІ ПОСТАНОВКИ ДИТЯЧИХ ОПЕР :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, викладено методологічні основи та теоретичні засади дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість, висвітлено напрями впровадження й апробації одержаних результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі "Здібності як предмет педагогічного дослідження" - проаналізовано психолого-педагогічну, педагогічну, методичну літературу з проблеми дослідження, узагальнено та систематизовано погляди сучасних учених щодо загальних та спеціальних (музичних, педагогічних) здібностей, окреслено структуру музично-педагогічних здібностей майбутнього вчителя музики та їх розвиток у процесі постановки дитячих опер.

На основі аналізу численних досліджень (Б.Алієв, О.Апраксіна, В.Бехтєрєв, Н.Ветлугіна, Н.Гродзенська, Д.Кабалевський, С.Ковач, А.Макаренко, В.Мясищев, С.Науменко, С.Рубінштейн, Б.Теплов, К.Ушинський, В.Шацька) доведено, що однією з ключових рис структури особистості є її здібності. Останні розуміються як стійкі властивості людини, що виявляються в навчальній, виробничій та інших видах діяльності й є необхідною умовою її успіху. Здійснений у розділі аналіз літератури показав, що ще недостатньо вивчені особливості розвитку музично-педагогічних здібностей майбутніх учителів музики в процесі навчання.

Сучасні науковці Е.Абдуллін, М.Амінов, Н.Вєтлугіна, А.Козир, С.Науменко, Г.Падалка, В.Петрушин, В.Ражніков, К.Тарасова,  В.Шацька, В.Шульгіна визначають, що музичні здібності - це сукупність (система) психомоторних, чуттєво-емоційних і раціональних функціональних властивостей суб'єкта, які проявляються в його емоційному відгуку на музику та успішно реалізуються у музичній діяльності. Музичність кожної людини розвивається індивідуально. Це обумовлено складною системою об'єктивних і суб'єктивних причин. При цьому на різних етапах музичного розвитку можливо виявлення різних якостей музичності, стабільність яких теж не є однаковою. Ці властивості виявляються у різних взаємозв'язках і взаємовідносинах, причому вичерпавши себе, вони закладають основу для нових, більш складних і сучасних якостей. У процесі розвитку музичності існує певна єдність і послідовність. У загальних рисах можна відзначити, що розвиток музичності проходить шлях від початкової наявності всіх музичних здібностей до найбільшої диференціації та виокремлення за ступенем розвитку окремих здібностей.

У цьому контексті важливими є результати досліджень Н.Кузьміної, у яких особлива увага надається вивченню педагогічних здібностей. Під педагогічними здібностями вона розуміє "ансамбль" властивостей особистості, який відповідає вимогам професійної діяльності й забезпечує успішне оволодіння цією діяльністю та досягнення високих показників. До структури педагогічних здібностей Н.Кузьміна включає такі психологічні утворення: педагогічна спостережливість - здатність за невеликим на перший погляд, непомітним явищем побачити тенденції розвитку учня, формування його знань, умінь та навичок, волі й характеру, уміння по ледь помітним змінам у його поведінці, передбачати зародження нових потреб та інтересів, надбання нових умінь і навичок, або втрату їх, прогрес або регрес у поведінці учня; педагогічне уявлення - здібність проектувати майбутні знання, передбачити можливі ускладнення в сприйнятті навчального матеріалу й відповідно попередити ці ускладнення вибором певних методів викладання, передбачити труднощі, які виникнуть під час приготування домашнього завдання. Педагогічне уявлення - здібність проектувати майбутні риси характеру учнів, передбачити тенденції розвитку дитячого колективу і відповідно його направляти, планувати перспективи його розвитку, будувати виховний процес таким чином, щоб розвивати позитивні сторони особистості й призупинити негативні нахили; вимогливість - здібність пред'являти вимогливість до учнів на основі високої вимогливості до себе. Процес навчання без цього проходити не може. Вимогливість педагога сприймається учнями тоді, коли вони є логічним продовженням поваги до них; педагогічний такт - здібність будувати взаємні стосунки, чуття міри до вимогливості, особлива чуйність у відносинах між учнями і батьками у вирішенні тонких психологічних питань, які виникають  у педагогічній діяльності. Адже педагогічний такт дозволяє вчителю під час навчання не створювати конфлікти; розподіл уваги - здібність поєднувати фронтальну роботу з індивідуальною. Педагог має справу з великою кількістю дітей - де кожен індивід, який має щось особливе. Розподіл уваги повинен бути спрямований на контроль за діяльністю самого себе, кожного учня, всього колективу в цілому; організаційні здібності - вміння педагога використовувати колектив, як найважливіший інструмент у вихованні кожної окремої особистості, реалізовуючи принцип паралельної дії. Ця робота включає в себе організацію навчальної діяльності, поведінку школярів на всіх етапах роботи, використання різних методів навчання, колективну діяльність, тощо.

Основними структурними елементами музично-педагогічних здібностей нами визначено: чуття ладу, ритму, розвиток уявлення, артистичність (виразність виконання музичних творів, переживання, уміння донести до слухачів емоційний зміст твору), фахова мотивація (інтерес до музично-педагогічної діяльності, методична винахідливість, відсутність прямої кореляції між знаннями та вмінням пояснювати, духовна спрямованість), педагогічна імпровізація (створення художнього образу музичного твору без попередньої підготовки, орієнтація у педагогічних ситуаціях, спостережливість, інтуїція), творча уява (здібність творчо мислити, емоційно сприймати оточуючий світ, мислити художньо-музичними образами).

Узагальнення педагогічного досвіду та вивчення науково-педагогічних і методичних праць сучасних учених із загальних питань про здібності як предмет педагогічного дослідження дозволило нам запропонувати власне уявлення щодо змісту поняття "музично-педагогічні здібності майбутнього вчителя музики", під яким ми розуміємо складні індивідуально-психологічні властивості людини з ієрархічним взаємопроникненням музичних та педагогічних здібностей, які відповідають вимогам музично-педагогічної діяльності та визначають успішність цієї роботи.

Наукова проекція проаналізованих поглядів з питань формування музичних здібностей дає можливість з'ясувати, що структуру музичних здібностей складають: здатність цілісного сприйняття музики (уважне слухання і співпереживання художньо-музичного образу) та диференційованого сприйняття (визначення засобів музичної виразності); виконавські здібності (чистота співочих інтонацій або узгодженість рухів під час гри на дитячих музичних інструментах); творча уява, яка проявляється у процесі сприйняття музики, у пісенних інструментальних, танцювальних імпровізаціях. У загальну структуру музичності нами включено шість здібностей, які складають її ядро: музичний слух, музично-ритмічна здібність, емоційний відгук на музику, музична пам'ять, музичне мислення, музична уява.

Структурними складовими музично-педагогічних здібностей майбутніх учителів музики у процесі постановки дитячих опер нами визначено: музикальність, як складну індивідуально-психологічну властивість, у якій провідне значення відіграють звукообразність музичного сприймання, мислення, творча уява, пластичне чуття ритму, емоційне переживання ладової організації музичного твору; артистичність як вміння донести до учня зміст музичного твору, спонукати його до співпереживання; інтерес та імпровізаційний підхід до постановки дитячих опер, а саме: бажання захопити музичним мистецтвом, навчити учнів емоційно переживати зміст музики, виразно виконувати ролі в дитячій опері, прояв винахідливості, імпровізація (у залежності від освітнього рівня учнів); органічне поєднання емоційного і знаннєвого досвіду в процесі підготовки до постановки дитячих опер, творчий підхід до виконання різноманітних завдань.

На основі вищезазначених міркувань доцільно зазначити, що дитяча опера має велике значення для формування любові до національної музики, розвитку духовності на прикладі казкових героїв, розвитку музичних здібностей кожної дитини. Опера - синтетичний вид мистецтва, який поєднує в собі елементи драми, поезії, музики, танцю, живопису, що взаємно доповнюють і посилюють один одного утворюючи єдине ціле, виникла як фактор емоційно-естетичного і духовного розвитку особистості. 

Таким чином, у результаті дослідження праць з теорії та методики музичного навчання та останніх практичних досягнень у цій галузі з'ясовано, що один із ефективних шляхів підвищення якості підготовки майбутніх учителів музики полягає у розробці та застосуванні ефективних методів формування їх музично-педагогічних здібностей у різноманітних видах музичної діяльності.

У другому розділі - "Методичне обґрунтування  музично-педагогічних здібностей студентів у процесі постановки дитячих опер" - визначено критерії та показники означеного феномену, представлено діагностичні дані констатувального експерименту, спрямованого на з'ясування рівнів розвитку музично-педагогічних здібностей майбутніх учителів музики, викладено методичні аспекти формування музично-педагогічних здібностей студентів у процесі постановки дитячих опер.

Для визначення наявності музично-педагогічних здібностей у студентів та стану їх розвитку в процесі навчання предметам музично-педагогічного циклу нами розроблено критерії та показники рівнів сформованості музично-педагогічних здібностей у майбутніх учителів музики як основного механізму якості та результативності фахової підготовки, а саме: міра сформованості мотивації студентів до музично-педагогічної діяльності, ступінь поєднання у студентів музичних та педагогічних знань, умінь та навичок у процесі постановки дитячих опер та міра виконавської результативності щодо постановки дитячих опер.

Основним критерієм, на нашу думку, є міра сформованості мотивації студентів до музично-педагогічної діяльності. Адже педагогічна мотивація має засновуватись на індивідуально-особистісному підході до кожної особистості. Процес зацікавлення майбутніх учителів музики включав у себе індивідуально спрямовану навчальну роботу в класі постановки голосу, хорового диригування, методики музичного виховання. Показниками даного критерію нами визначено: наявність інтересу до художньо-музичної роботи з дітьми; уміння вдало поєднувати власні музично-педагогічні знання (спів, гру на музичних інструментах та інші види музично-виконавської діяльності) та передавати їх учням.

Наступним критерієм сформованості музично-педагогічних здібностей майбутніх учителів музики є ступінь поєднання у студентів музичних та педагогічних знань, умінь та навичок у процесі постановки дитячих опер. Показниками даного критерію визначено: наявність відповідних знань щодо варіативного виконання різних рольових завдань; вияв артистизму та  педагогічної імпровізації у постановці дитячих опер.

Важливим критерієм сформованості музично-педагогічних здібностей студентів є міра виконавської результативності щодо постановки дитячих опер. Показниками цього критерію нами визначено: прояв розуміння важливості ролі дитячої опери у формуванні музично-естетичної вихованості школярів; вияв творчої ініціативи та винахідливості майбутніх учителів музики у постановці дитячих опер.

З метою формування музично-педагогічних здібностей майбутнього вчителя музики у процесі постановки  дитячої опери нами була розроблена система методів, які б дозволили охопити розвиток усіх структурних елементів музично-педагогічних здібностей у різноманітних видах діяльності студентів: вокальній, диригентсько-хоровій, інструментальній, режисерській, а саме: метод пластичного вживання в сценічний образ; метод виразності вокально-інтонаційної інтерпретації художньо-музичного образу; метод  музично-педагогічного прогнозування шляхів постановки дитячої опери; аналіз продуктів творчої діяльності, тощо.

Для інтенсивного формування музично-педагогічних здібностей ми використовували метод активного взаємовпливу, основою якого є одночасне залучення  студентів до ролі вчителя (навчити учнів у школі проявляти музичні здібності) та виконавця (вміння створювати художньо-музичні образи на прикладі дійових осіб під час розучування дитячої опери). У процесі запровадження цього методу студенти, які беруть участь у дитячій опері, використовували творчу атмосферу диспуту, що допомагала їм відстоювати свій погляд на вирішення того чи іншого питання щодо режисерських задумів оперного спектаклю (участь студентів одночасно в різних видах діяльності - як диригента, режисера, виконавця, творця художнього образу, тощо). Для того, щоб порівняти власне виконання вокального твору з виконанням інших студентів, або власне виконання на різних етапах роботи, нами застосовувався прийом порівняння виконавців під час створення одного й того ж образу. Зіставлення виконань різними студентами дало змогу розрізнити стильові особливості звукоутворення кожного виконавця. Надання змоги почути і побачити свій образ у іншому виконанні значно підсилює оцінювальні можливості, методи, шляхи для постановки дитячої опери. Метод активного взаємовпливу був спрямований на розвиток самостійного та творчого прочитання образу, його сценічного вирішення та вміння переконувати у правильності свого бачення тієї чи іншої події, диригентського чи режисерського трактування в процесі діалогу-диспуту, а головне, що цей метод дозволяв максимально розкрити здібності та можливості виконавців, продукував неусвідомлений вплив більш обдарованих студентів саме на формування у них музично-педагогічних здібностей, які були обмежені у своїх поглядах на педагогічну діяльність: чи вокальну, чи інструментальну, тощо.

Метод художньо-творчого спілкування передбачає, що студенти проявляють себе як творці спектаклю вцілому, як режисери, диригенти, і в живому спілкуванні виробляють єдиний погляд, бачення художнього задуму композитора та відпрацьовують шляхи, прийоми, його втілення. Метод художньо-творчого спілкування або "живого спілкування" був спрямований на самостійну потребу пошукової активності. У студентів вона набирала форми надситуативної активності, коли студент ставив перед собою більш складні ніж від нього вимагали завдання. Перебуваючи в ролі то диригента, то режисера, то дійової особи студент повинен був творчо підходити до виконання своїх вимог, обґрунтувати саме свою точку зору і знаходити шляхи її втілення. Методи активного взаємовпливу та художньо-творчого спілкування відзначаються взаємопроникненням, і якщо перший викликає бажання більше знати та вміти, що дозволяє студентам самовдосконалюватись, то другий - розвиває творче мислення, уяву.  

Під педагогічними умовами формування музично-педагогічних здібностей майбутнього вчителя музики ми розуміємо спеціально створені обставини, необхідні й достатні для розвитку музичних і педагогічних здібностей у процесі постановки дитячих опер. Педагогічними умовами, які ми розглядаємо як основу для формування музично-педагогічних здібностей майбутнього вчителя музики нами визначено: активізацію розвитку педагогічної мотивації і психолого-педагогічної спостережливості студентів; орієнтацію на особливості педагогічної діяльності вчителя музики; забезпечення діалогічної взаємодії у процесі співтворчості вчителя та учнів під час постановки дитячих опер; актуалізацію навчального досвіду студентів щодо функціонування оперного мистецтва, специфіку дитячої опери.

Спостереження за студентами під час анкетування, опитування, виконання педагогічних завдань показали невтішний висновок - навіть студенти випускних курсів замислювались над відповідями, а студенти першого курсу (70%) відповіли: "не знаю", "ніколи не задумувався", "не можу і не зможу відповісти" тощо. І лише 30% респондентів позитивно відповіли на основну частину питань. За результатами діагностувального етапу констатувального експерименту лише в 29% студентів зафіксовано високий рівень розвитку музичних здібностей, а саме: розвиток чуття ритму, чуття тембру, ладу, гармонічний та мелодичний слух, тощо. Середній рівень музичних здібностей майбутніх учителів музики виявлено у 48% студентів. Ця група студентів має недостатньо стабільний розвиток гармонічного і мелодичного слуху, вони неповною мірою використовують механізми фахової рефлексії, але мають достатньо необхідне чуття ритму. До низького рівня розвитку музичних здібностей віднесено 23% студентів, які мають нестійкий мелодичний і гармонічний слух, недостатньо використовують механізми фахових дій, мають слабкі фахові знання.

У третьому розділі "Експериментальне дослідження формування музично-педагогічних здібностей студентів у процесі роботи над дитячою оперою" впроваджено методику формування музично-педагогічних здібностей у процесі постановки дитячих опер, систематизовано та узагальнено результати педагогічного експерименту, показана їх статистична перевірка.

Аналіз отриманих результатів констатувального експерименту виявив, що студенти у силу різних причин недостатньо усвідомлюють цінність педагогічної праці, роль національного музичного мистецтва. Окреслені вище теоретичні положення було покладено в основу експериментальної методики формування музично-педагогічних здібностей майбутнього вчителя музики в процесі постановки дитячих опер, спрямованої на реалізацію визначених педагогічних умов.

Відповідно визначеним нами критеріям та показникам сформованості музично-педагогічних здібностей майбутніх учителів музики встановлено загальну характеристику рівнів даного феномену, а саме: високий, середній, низький.

Високий рівень - (22% від загальної кількості респондентів) характеризується достатньою сформованістю музично-педагогічних здібностей, що проявляється у єдності та взаємопроникненні музичних та педагогічних здібностей. Студенти, які належать до цього рівня виявляють любов та інтерес до роботи з дітьми; у них спостерігається глибока емоційність переживання музичних творів й артистичність і виразність їх виконання; звукообразність психічних функцій дозволяє їм імпровізувати, творчо підходити до виконання вправ-завдань, вони вміють переконувати своїм виконанням слухачів. Майбутні вчителі музики високого рівня сформованості музично-педагогічних здібностей вміють захопити дітей своєю грою, співом, спілкуванням з ними, адже вони володіють значними знаннями щодо оперного мистецтва. Студенти цього рівня переконані, що початок музичного навчання повинен проходити на національній музичній основі (коли спрацьовує музичний генотип), вони розуміють, що саме опера як жанр є синтетичним твором, в якому кожна дитина знайде своє місце, а відтак і розвиток своїх здібностей і можливостей. Майбутні вчителі музики високого рівня сформованості музично-педагогічних здібностей розуміють важливість мотивації до музично-педагогічної діяльності, вони вдало поєднують різноманітні музично-педагогічні знання та впевнено передають їх учням. Студенти цього рівня спрямовані на особистісний розвиток та активізацію творчих можливостей.

Середній рівень - (48, 8% від загальної кількості респондентів) визначається досить значною перевагою розвитку музично-педагогічних здібностей, глибоким розумінням важливості музично-естетичної роботи з дітьми. У студентів цього рівня достатньо сформована мотивація до музично-педагогічної діяльності, вони з інтересом ставляться до роботи з учнями, але не завжди уявляють всю складність оптимального спілкування з ними. Майбутні вчителі музики середнього рівня сформованості музично-педагогічних здібностей із задоволенням вивчають історію виникнення та функціонування оперного жанру, зацікавлені роботою над дитячою оперою, емоційно переживають художньо-образний зміст музичних творів, але майже не вносять пропозиції щодо їх трактування. У студентів цього рівня спостерігається наявність відповідних знань щодо варіативного виконання різних рольових завдань, але вияв артистизму та  педагогічної імпровізації у постановці дитячих опер виражений значно слабше. У майбутніх учителів музики середнього рівня сформованості музично-педагогічних здібностей добре розвинені виконавські здібності, вони із задоволенням грають та співають, у результаті чого вони більш тяжіють до виконавської ніж до педагогічної діяльності.

Низький рівень - (29, 2% від загальної кількості респондентів) характеризується загальним слабким розвитком музично-педагогічних здібностей, а саме: невиразною емоційною реакцією на музичні твори, що є наслідком низького рівня розвитку звукообразності їх сприймання, також спостерігається слабка виразність виконання музичних творів та орієнтація у питаннях змісту і сутності оперного мистецтва. У студентів цього рівня спостерігається інтерес до музично-педагогічної діяльності, але вони не виявляють бажання самостійно брати участь у постановці дитячої опери, весь час потребують допомоги з боку педагога.

Вивчення реального стану рівнів сформованості музично-педагогічних здібностей на момент вступу до педагогічного коледжу Луганського національного університету імені Тараса Шевченка показав: слабке бажання стати й працювати вчителем музики; слабка музично-естетична підготовка студентів; відсутність уявлень і знань про історію та художню цінність оперного мистецтва, зокрема про дитячу оперу; відсутність єдності у розвитку музичних та педагогічних здібностей; високий рівень розвитку спеціальних музичних здібностей (чуття ритму, ладу, мелодичного слуху тощо) порівняно з педагогічними (комунікативність, уміння впливати та переконувати, тощо).

Серед викладачів Стахановського педагогічного коледжу Луганського національного університету було проведено анкетування, в якому брали участь 13 викладачів відділення основного музичного інструменту, 10 викладачів диригування, 5 викладачів вокалу, 2 викладачі відділення музично-теоретичних дисциплін. За підсумками анкетування отримані такі результати. 92% викладачів вважають, що дитяча опера дійсно орієнтована на специфіку діяльності майбутнього вчителя музики та необхідна для введення у позаурочний процес загальноосвітньої школи. Дитяча опера сприяє розвитку музично-педагогічних здібностей, розвитку загальної культурної обізнаності. Для цього необхідно запровадити активні форми навчання, використовувати новітні технології, активізувати музично-просвітницьку діяльність. 6% викладачів на запитання "Чи розвиває опера музично-педагогічні здібності?" дали негативну відповідь, 2% викладачів відповіли "Не знаю".

Методична модель формування музично-педагогічних здібностей майбутніх учителів музики у процесі постановки дитячих опер схематично зображена на рис.

1.

Рис.1. Методична модель формування музично-педагогічних здібностей

майбутнього вчителя музики у процесі постановки дитячої опери

Методика формувального експерименту дисертаційного дослідження здійснювалась у чотири етапи (інформаційний, підготовчий, репетиційний, результативний), які забезпечували реалізацію мети та експериментальних завдань відповідно логіці формування у майбутніх учителів музики музично-педагогічних здібностей у процесі постановки дитячих опер.

І етап (інформаційний) - ознайомлення майбутніх учителів музики з особливостями виникнення оперного жанру, його роллю, функціями, специфікою. Відбулося вивчення теорії виникнення і функціонування оперного мистецтва, особливостей дитячої опери. Цей процес забезпечувала педагогічна умова, що сприяла активізації розвитку педагогічної мотивації й психолого-педагогічної спостережливості у студентів. На першому етапі були використані такі методи: міні-бесіди, дискусії, заохочення, обговорення, метод активного взаємовпливу, що був спрямований на розвиток самостійного та творчого прочитання образу та його сценарного вирішення. У майбутніх учителів музики на цьому етапі було відпрацьовано вміння переконувати у правильності власного бачення тієї чи іншої події, образу, режисерської трактовки у процесі діалогу-диспуту, тощо.

ІІ етап - підготовчий, присвячений знайомству школярів з запропонованим оперним твором. Йому передувало ретельне вивчення студентами літературного і музичного матеріалу, аналіз складних виконавських епізодів, вибір шляхів подолання ускладнень. Відбувся розподіл ролей, разом зі студентами обговорювались музичні, сценічні, особистісні якості щодо відповідності майбутніх персонажів. Цей етап формувального експерименту забезпечувала педагогічна умова орієнтована на особливості педагогічної діяльності вчителя музики, сформованість чіткості уявлень щодо специфіки виконавської роботи з школярами. На другому етапі формувального експерименту були основними такі методи: пояснення, самостійне опрацювання методичної літератури, інформаційна структуризація, методи динамічно-звукової інформації, метод пластичного вживання в сценічний образ; ігрові та пояснювально-ілюстративні методи.

На ІІІ етапі - репетиційному була проведена робота за всіма визначеними в авторській методиці формами образно-сценічної взаємодії - індивідуальною, парною та колективною. Відбулося опанування глибинної диференціації емоційного сприймання і переживання музичних та літературних пластів дитячої опери. Цей етап ґрунтувався на визначеній нами третій педагогічній умові, а саме забезпечення діалогічної взаємодії у процесі співтворчості вчителя та учнів під час постановки дитячих опер. На репетиційному етапі формувального експерименту провідними були такі методи: ілюстративного пояснення, художньо-творчого спілкування, активного взаємовпливу, виразності вокально-інтонаційної інтерпретації художньо-музичного образу, методи динамічно-звукової інформації, а також візуально-статистичні методи.

На ІV етапі - результативному відбувалось цілісне оволодіння драматургією оперної вистави, сприймання музичних образів, публічний показ музичного спектаклю на студентському святі, як результат багатогранної роботи. Для успішного завершення всієї попередньої роботи вирішувались й організаційні питання, а саме: зробити афішу, яскраві запрошення; провести конкурс на краще оформлення запрошення; провести збори разом з усіма учасниками вистави; створити позитивний емоційний тон у колективі та спрямувати артистів на впевнений яскравий, радісний, святковий виступ перед глядачами. Цей етап формувального експерименту забезпечувала визначена нами педагогічна умова: актуалізація навчального досвіду студентів щодо функціонування оперного мистецтва з визначенням  специфіки дитячої опери. Зазначена мета та завдання вимагали застосування на цьому етапі таких методів: емоційно-змістового аналізу, активного спостереження, метод виразності вокально-інтонаційної інтерпретації художньо-музичного образу, рефлексивного оцінювання, рецензування виконавсько-сценічної діяльності. Зіставлення результатів початкового й прикінцевого етапів експериментальної роботи зображено у таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні сформованості музично-педагогічних здібностей і динаміка їхнього розподілу за етапами експерименту

Етапи

експерименту      

Група            Рівні сформованості

                        Високий       Середній     Низький

                        %        Кількість студентів          %        Кількість студентів          %        Кількість студентів

Інформаційний    ЕГ        25       5         45       9         30       6

            КГ       20       4         40       8         40       8

Підготовчий           ЕГ        25       5         50       10       25       5

            КГ       30       6         35       7         35       7

Репетиційний        ЕГ        50       10       35       7         15       3

            КГ       35       7         30       6         35       7

Результативний    ЕГ        75       15       25       5         0         0

            КГ       35       7         35       7         30       6

Наведені дані дають змогу простежити значне збільшення кількості студентів з високим рівнем сформованості музично-педагогічних здібностей у порівнянні зі зменшенням показників середнього рівня та досить вагомого зниження кількості студентів з низьким рівнем сформованості означеного феномену. Позитивна динаміка в експериментальній групі свідчить про стійкість отриманих експериментальних результатів завдяки впливу впровадженої нами поетапної методики. Отже, ефективність формування музично-педагогічних здібностей майбутніх учителів музики підтверджена даними їх теоретико-методичного осмислення та результатами експериментального дослідження.