МЕТОДИЧНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ДО ТВОРЧОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИРИГЕНТСЬКО-ХОРОВИХ ДИСЦИПЛІН :

Краткое содержание

                                ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

         У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, об’єкт, предмет, і завдання, окреслено методологічні й теоретичні основи, охарактеризовані етапи та методи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів у практику.

        У першому розділі “Теоретичні засади проблеми творчої самореалізації майбутніх учителів музики в процесі вивчення диригентсько-хорових дисциплін” на основі аналізу наукової літератури з проблеми дослідження розкрито сутність творчої самореалізації особистості, проаналізовано сутність диригентсько-хорової підготовки студентів педагогічних університетів з позицій діяльнісного підходу, визначено зміст і напрямки продуктивного самовираження майбутнього вчителя музики в процесі вивчення диригентсько-хорових дисциплін.

          Дослідження категорії “творча самореалізація студентів педагогічних університетів у процесі вивчення диригентсько-хорових дисциплін” пов’язано з вивченням механізму взаємозв’язку понять “творчість”, “самореалізація”, “творча самореалізація”. У філософії, психології, педагогіці процес становлення в творчості інтерпретується як прояв унікальності кожної людини, вияв самостійності в ході реалізації індивідного потенціалу та усвідомлення власної життєвої позиції (В.Біблер, І.Ведін, Г.Нестеренко, Е.Фромм та ін.). Гуманістична психологія самореалізацію особистості тлумачить як втілення сутнісних сил, тобто власного “Я” індивіда, як основу творчої діяльності та діалектично взаємопов’язаний перебіг процесів об’єктного та суб’єктного творення в умовах активної практики (О.Гуменюк, К.Дункер, Г.Олпорт, К.Роджерс та ін.). Тим самим, надаючи пріоритетності самоцінності особистості, наукова думка спирається на творчість, яка перетворює, удосконалює, змінює індивідуальні якості людини.

           На основі аналізу теоретичних засад дослідження, ми визначили основні методологічні підходи інтегрального вектору вивчення творчої самореалізації майбутнього вчителя музики: особистісно-орієнтований, акмеологічний, діяльнісний, системний, синергетичний та зробили висновок, про те, що даний феномен є вищим рівнем прояву самосвідомості, на якому відбуваються не хаотичні, а спрямовані, усвідомлені процеси. Вони призводять до якісної зміни індивідних та професійних якостей особистості, через цілеспрямовану об’єктивацію сутнісних сил в діяльності, що відповідає внутрішнім тенденціям її розвитку та самоідентифікації. Наукове осмислення творчої самореалізації дозволило її позиціонувати як результат задіяння механізмів самопізнання, самосвідомості, самоорганізації, творчої самоактивності, саморегуляції, самоконтролю, самооцінки; форма відображення поетапного забезпечення умов реалізації духовних потреб, актуалізації  творчості, поглиблення професійного досвіду на основі рефлексивних дій; продукт мотиваційної спрямованості на творчий саморозвиток, удосконалення самоорганізації з метою свідомого цілеспрямованого самоуправління власним духовно-творчим потенціалом у процесі активної діяльності особистості.

          Розглянуто диригентсько-хорову підготовку в площині діяльнісного підходу через призму самостійної активізації сутнісних сил особистості, як однієї з головних умов творчої самореалізації майбутнього вчителя музики. У зв’язку з цим, були виокремлені основні напрямки творчої самореалізації студентів: інтерпретаційний, комунікативно-імпровізаційний, дослідницький та особистісного розвитку. Специфічна сутність  творчої самореалізації за вказаними напрямками дала можливість визначити її компоненти: логічно-інтелектуальний, евристичний, діяльнісно-творчий. У зв’язку з цим, процес формування необхідних умінь та навичок є потенційно-дієвим засобом стимулювання механізмів творчої самореалізації фахівця та оптимальним шляхом удосконалення методичної підготовки студентів до творчої самореалізації в системі вивчення циклу диригентсько-хорових дисциплін.

          Таким чином, ми дійшли висновку, що творча самореалізація студентів педагогічних університетів, яка формується у процесі вивчення диригентсько-хорових дисциплін – це процес постійного духовно-творчого збагачення засобами диригентсько-хорової активності, що вбирає в себе вмотивовану потребу в майбутній професійній діяльності, актуалізацію набутого досвіду та відчуття позитивного результату від індивідуально-творчого самовираження в наступних напрямках: інтерпретаційному, комунікативно-імпровізаційному, дослідницькому та особистісного розвитку.

          У другому розділі “Стан дослідженості проблеми в теорії та практиці вищої педагогічної світи”  здійснено аналiз науково-методичної літератури мистецького спрямування, педагогiчних позицiй провiдних фахiвцiв диригентсько-хорової справи минулого та сучасності, висвітлено хід та результати констатувального експерименту. Вивчення основних педагогiчних iдей та досвiду окремих відомих представникiв російської (В.Васильєв, О.Дмитревський, С.Казачков, К.Ольхов, В.Соколов, В.Чабанний та ін.) та української (М.Колесса, О.Міньківський, П.Муравський, К.Пігров, В.Шип та ін.) хорових шкіл дало можливість узагальнити наступнi значущi педагогiчнi пiдходи до творчої самореалiзацiї студентiв у процесi вивчення диригентсько-хорових дисциплiн: тiсний зв’язок теоретичної та практичної складових, що виражається використанням iнтеграційних зв’язків між хоровим практикумом та хоровим класом; спрямованiсть дiяльностi педагогiв інших дисциплін на розвиток i формування творчої самостiйностi майбутнього музиканта-педагога; відмова вiд технократичного пiдходу у викладаннi дисциплiн диригентсько-хорового циклу.

          У подальшому, аналіз методичних засад підготовки майбутніх спеціалістів до творчої самореалізації в сучасній теорії та практиці (А.Болгарський, І.Заболотний, А.Козир, В.Орлов, О.Ростовський, В.Самарін, Т.Смирнова, Є.Карпенко та ін.) дозволив визначити ряд основних недолiкiв методичної пiдготовки студентiв у системі вивчення диригентсько-хорових дисциплін: надмiрна увага до розвитку фахово зорієнтованих якостей з акцентуванням на мануальних та вокально-хорових знаннях і вмiннях; епiзодичнiсть формування професiйних мотивів та особистiсних цiнностей; спрямованiсть до репродуктивного копiювання вiдомих виконавських iнтерпретацiй; невмiння створювати сприятливi умови для розвитку продуктивного музичного мислення студентiв; недостатня увага до досвiду їх саморегуляцiї, нехтування вимогами виконавської надiйностi.

          Прiоритетного значення у методичному забезпеченнi творчої самореалiзацiї майбутнього вчителя музики в системi диригентсько-хорової пiдготовки набувають наступнi фактори:

-  перевага рiзних форм самоосвiти студентiв;

- широке застосування засобів і прийомів активного навчання, що актуалізують і прискорюють iнтенсифiкацiю навчально-пiзнавальної та професiйно-практичної дiяльностi майбутнього вчителя музики;

- впровадження методiв моделювання та проектування диригентсько-хорової дiяльностi у професiйно-педагогiчну площину  навчального процесу з пiдготовки фахiвцiв до творчої самореалiзацiї;

- задiяння методики проблемного навчання;

- використання методiв асоцiацiї, iнтерпретацiї, iмпровiзацiї, емоцiйного стимулювання, випереджувальної дії;

- поетапність процесу підготовки до творчої самореалізації.      

Важливе місце у пiдготовцi студентів до творчої самореалiзації в процесi вивчення диригентсько-хорових дисциплiн повинен зайняти аналiз досвiду вiдомих диригентiв-хормейстерiв, якi вiдзначаються рiзноплановiстю, поєднанням творчих і особистiсних, органiзацiйних і управлінських педагогічних поглядiв.

Отже, аналiз педагогiчних позицiй провiдних фахiвцiв мистецької галузi минулого та сучасності дав нам пiдстави для виокремлення основних напрямків методичної пiдготовки майбутніх учителiв музики до творчої самореалiзацiї в процесі диригентсько-хорової діяльності:

- оволодiння диригентсько-хоровою технiкою, що означає наявність необхідного рiвня готовності;

- вiльна орієнтація в теорії та методицi роботи з хоровим коллективом, що є пріоритетною умовою виявлення власної ідейно-художньої та музично-педагогiчної позицiї у виконавському процесi;

- набуття навичок самостiйного цiлiсного (усного та письмового) iнтонацiйно-змістового аналiзу виконуваних музичних творів, диференцiйованого (iнтонацiйного, тембрового, динамiчного, полiфонiчного, гармонiчного, регiстрового тощо) вiдчуття музичної  фактури та цілісного усвідомлення їх драматургiї;

-  накопичення вмiнь сприймати та розумiти нотний текст як осмислену знакову комунiкативну систему, розкривати її  образно-емоцiйний змiст та пов’язувати уявний звуковий результат з певними прийомами, необхiдними для виконавського втілення;

- оволодiння навичками рельєфного показу  та виразної манери виконання, видiлення найбiльш характерних деталей художньго образу;

- опанування рiзноплановим хоровим репертуаром;

- формування умiнь самостiйної роботи над хоровим твором, інтересу й готовності до публічного виконання та розцінювання даного процесу як засобу творчого спілкування.

          У ході констатувального експерименту, що відбувався у два етапи (пасивної та активної діагностики) і яким було охоплено 420 студентів,  використовувалися наступні методи: тестування, анкетування, експрес-опитування, бесіди, комплексної імпровізації, складання вербальної презентації хорового твору, “обіленого тексту” (Г.Сет), самостійного створення музичних фрагментів.

          Визначено і обґрунтовано критерії структурних компонентів творчої самореалізації майбутніх учителів музики (емоційно-чуттєвий, мотиваційно-ціннісний, інформаційно-технічний, результативно-творчий). Вивчення стану сформованості означених категорій дозволило встановити, що емоційно-чуттєвий критерій характеризувався наступними показниками: захопленістю від художньо-творчої діяльності, емоційно-ціннісним ставленням до продуктивного диригентсько-хорового процесу, здатністю відчувати від нього задоволення та радість; мотиваційно-ціннісний - прагненням до самореалізації; стійкою необхідністю діяти самостійно та поза існуючими шаблонами; потребою в конкуренції; зацікавленістю в набутті самостійно-творчих умінь; інформаційно-технічний – здатністю генерувати ідеї, аналізувати, обґрунтовувати свої дії; демонструвати розвиненість фантазії, уяви та спроможність оперувати власною диригентсько-технічною базою; проявляти самостійність під час технологічного освоєння музичного твору; результативно-творчий  - готовністю до рефлексії фахових знань і особистісного досвіду, здатністю до саморегуляції, набуття інтерпретаційних, комунікативно-імпровізаційних, дослідницьких навичок і досвіду їх реалізації з вектором особистісного розвитку.

          У ході констатувального дослідження було визначено три рівні сформованості навичок творчої самореалізації студентів у площині продуктивної диригентсько-хорової діяльності. Адаптивний рівень свідчив про фрагментарний характер актуалізації творчих можливостей студентів; відсутність усвідомленої мотивації до оволодіння новими методами та прийомами фахової майстерності; несформованість навичок інтерпретації, імпровізації, дослідництва та відсутність потреби в особистісному вдосконаленні. Репродуктивний рівень характеризувався частково-самостійною реалізацією фахових знань; обмеженістю емоційних проявів; невмінням оригінально вирішувати завдання; несформованою здатністю до художньо-комунікативного спілкування. Креативний рівень відображався у самостійно ініційованому впровадженні власних творчих задумів; прагненні до самоуправління з метою забезпечення стійкої продуктивної діяльності; володінні комплексом автоматизації диригентсько-хорових дій.

          Результати діагностичного вимірювання показали превалювання репродуктивного та адаптивного рівнів емоційних проявів, мотиваційно-потребового спрямування студентів на творчу самореалізацію, технологічного втілення їх творчих задумів. Низький (адаптивний) рівень сформованості діагностовано у 36,2% від загальної кількості респондентів, середній (репродуктивний) відповідно – у 54,3%, високий (креативний) – у 10,5% студентів.

          У третьому розділі, “Методика вдосконалення підготовки майбутнього вчителя музики до творчої самореалізації в процесі вивчення диригентсько-хорових дисциплін”, на основі аналізу теоретичних положень та отриманих результатів діагностичного вимірювання розроблено експериментальну методику, що ґрунтується на психолого-педагогічних впливах, які забезпечують динамічний розвиток усіх структурних компонентів досліджуваного феномену. Їх обгрунтування здійснювалось у площинах інтегративного (Л.Масол, О.Олексюк, М.Сова, Н.Ястребова), особистісно орієнтованого (Г.Балл, І.Бех, Л.Кондрашова, І.Якиманська та ін.), діяльнісного (Л.Виготський, М.Каган, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн), синергетичного (Б.Бітінас, С.Курдюмов, М.Ковалевич, І.Пригожин) та системного (Б.Ананьєв, В.Безпалько, А.Маркова, Ю.Рева) підходів. Визначені наступні психолого-педагогічні умови забезпечення ефективності методичної підготовки майбутніх фахівців до творчої самореалізації в процесі освоєння диригентсько-хорових дисциплін: налагодження системи педагогічної взаємодії, впровадження особистісно-діяльнісного підходу до диригентсько-хорової підготовки, втілення міждисциплінарної інтеграції диригентсько-хорових видів творчої діяльності, виховання самостійності в умовах впровадження принципу синергетики.

          Ефективність реалізації означених психолого-педагогічних умов забезпечувалася дотриманням відповідних принципів: взаємозв’язку навчальної та позанавчальної діяльності; активізації саморозвитку на основі врахування індивідуальних особливостей студентів та їх комунікативної спрямованості; налагодження толерантності спілкування з домінуванням емпатійного типу відносин; емоційної насиченості всіх видів діяльності, діалогової взаємодії та контекстного навчання майбутніх учителів музики; спонукання до творчої самореалізації у диригентсько-хоровій діяльності; поєднання педагогічного керівництва з ініціативністю та самостійністю студентів; варіативності форм і видів творчої роботи.

          У процесі проведення формувального експерименту, який здійснювався у три етапи, було задіяно 64 студенти Глухівського національного педагогічного університету імені О.Довженка та 84 студенти Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова. З них до експериментальної групи входило 75 студентів (35 Глухівського національного педагогічного університету імені О.Довженка та 40 – Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова) та 73 – до контрольної (відповідно – 29  та 44 студенти).