МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ СТАРШОКЛАСНИКІВ З АГРОВИРОБНИЧОГО ПРОФІЛЮ НА УРОКАХ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, визначено завдання, об’єкт, предмет, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, зазначені відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження, наведена структура роботи дисертаційного дослідження.

У першому розділі "Агровиробництво як компонент трудової підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів" присвячено теоретичному аналізу основних етапів сільськогосподарської підготовки учнів, визначено мету, завдання, структуру, основні види діяльності та професії аграрного виробництва.

Ретроспективний аналіз дозволив умовно виділити кілька етапів розвитку сільськогосподарської підготовки учнів:

1884 – 1917 роки (створення земських і сільськогосподарських шкіл, сільських училищ, у яких вводяться необов’язкові предмети, до яких належить праця, зокрема надавали корисні знання із агрономії, городництва, хліборобництва, виноградарства та садівництва);

1917 – 1937 роки (сільськогосподарська праця не вивчалася як окремий предмет, але, у зв’язку із самозабезпеченням навчального закладу, учні самостійно виконували усі роботи по господарству, що дозволяло оволодіти значними знаннями і досвідом роботи; у навчальні плани вводиться окремий предмет "Природознавство та сільське господарство на Україні"; збільшується мережа шкіл сільськогосподарського профілю, у яких здійс­нювали підготовку учнів за наступними напрямами: рільничий, інтенсивних культур, зоотехнічний, землеустрійний, зоотехнічний, лісовий, пасічництва, меліоративний, виноградарства й садівництва, насінництва, молочарський);

1937 – 1952 роки (відбуваються зміни у навчальних планах: зменшується кількість годин на працю, трудова підготовка учнів основної школи носить переважно епізодичний характер, сільськогосподарській праці приділяється менша увага);

1952 – 1990 роки (у 1954-1955 навчальному році введена програма із трудового навчання, якою передбачалося проведення у 5-7 класах практичних занять на науково-дослідних ділянках, у 8-10 класах вивчався практикум із сільського господарства; запроваджуються і набувають поширення наступні форми сільськогосподарської підготовки старшокласників: учнівські навчально-виробничі бригади, МНВК, шкільні кооперативи, літні табори праці і відпочинку);

1991 – по теперішній час. Починаючи із 1994 року, сільськогоспо­дарська праця входить до навчальної програми трудового навчання і здійснюється за різними варіантами. У 1-4 класах учні оволодівали елементарними прийомами ручної праці, знаннями і уміннями вирощу­вання кімнатних рослин у приміщенні та сільськогосподарських рослин на пришкільній дослідній ділянці, знайомилися лише із деякими доступними для їх розуміння професіями сільського господарства. У 5-9 класах учні отримували глибшу загальнотрудову підготовку та уявлення про головні галузі сільського господарства. Трудове навчання в 10-11 класах проходило за одним із профілів, під час якого здійснювалася професійна підготовка учнів.

У кінці ХХ століття для здійснення сільськогосподарської підготовки навчання проводилося за наступними програмами: "Основи фермерської діяльності", "Агротехніка сільськогосподарського виробництва", "Плодівництво", "Овочівництво", "Основи господарської діяльності".

Із 2010-2011 навчального року введена нова програма трудового навчання, варіативними модулями для здобуття учнями сільськогосподар­ських знань та умінь у 5-6 класах виступають – "Технологія вирощування рослин (квітів) та догляд за ними", "Технологія догляду за тваринами", у
7-9 класах – "Технологія вирощування рослин та догляд за ними", "Технологія природного землеробства".

У 10-11 класах, починаючи із 2003 року, проводиться підготовка учнів за профілем "Агровиробництво", який враховує місцеві технології, види і об’єкти праці.

Основна мета профілю "Агровиробництво" – вивчення учнями основних технологій сільськогосподарського виробництва.

Визначено найпоширеніші професії аграрного виробництва, які об’єд­нані у наступні групи: "Керівники", "Професіонали", "Фахівці", "Робітники", виділено для них основні завдання та обов’язки, кваліфікаційні вимоги.

Навчання за профілем "Агровиробництво" полягає у виконанні таких завдань:

– ознайомити учнів із загальними відомостями про основи сучасного агропромислового виробництва, його технології та технічне забезпечення, економічні та екологічні засади, процеси управління агровиробництвом;

– залучити учнів до основних видів сільськогосподарської праці, проектно-технологічної діяльності;

– сформувати навички розв'язання творчих практичних завдань дослідницького характеру.

Профіль "Агровиробництво" передбачає наступну структуру: організаційні засади аграрного виробництва; економічні основи аграрного виробництва; управління аграрним виробництвом; основи ведення фермерського (родинного) господарства; екологічні проблеми сучасного аграрного виробництва; технології аграрного виробництва; переробка та зберігання продукції аграрного виробництва з основами товарознавства; технічне забезпечення аграрних технологій; основи автотракторної техніки; основи експлуатації та ремонту аграрної техніки; мала механізація в аграрному виробництві, фермерстві та присадибному господарстві; основи квітникарства та озеленення територій.

У другому розділі "Теоретичні засади навчання агровиробництва як профілю трудового навчання" розглянуто мету і завдання профільного навчання, розкрито мотивацію навчальної діяльності старшокласників як психолого-педагогічну складову навчального процесу, розроблено й обґрунтовано зміст навчальних програм курсів за вибором.

Основне відображення ідея профілізації старшої школи набула в основних державних документах, які визначають розвиток освітньої системи в підготовці майбутніх професійних фахівців для галузей народного господарства.

Здійснивши аналіз наукових праць та педагогічної літератури, визначено наступне, профільне навчання – це індивідуалізоване навчання, в якому здійснюється двостороння діяльність учитель-учень та учень-учитель, яке враховує інтереси та нахили учнів, сприяє збагаченню професійних знань для продовження майбутньої професійної діяльності, орієнтує кожного випускника школи на свій особистий напрям у сучасному житті.

Мета профільного трудового навчання у старшій школі визначається насамперед основною метою галузі "Технологія", яка полягає у формуванні технологічно-наукової картини світу, поглибленому оволодінні знаннями про закономірності техніко-технологічної та побутової діяльності, опануванні наукового стилю мислення, ознайомленні та розумінні наукової суті основ сучасного виробництва, всебічному ознайомленні з професією, що відповідає індивідуальним можливостям учня, розвитку здібностей по застосуванню творчості у різних видах діяльності.

Профільна технологічна підготовка формує в учнів технічне мислення, яке дозволяє помічати і пояснювати навколишній технологічний світ інакше, ніж біолог чи філолог. Зважаючи на це, профільна освіта повинна розширити межі класної кімнати і школи, залучивши старшокласників до процесів виробництва, за допомогою яких може відбуватись перетворення формальних наукових знань у сучасні. Адже трудове навчання синтезує в собі теоретичні знання інших наук: математики, фізики, природознавства, біології, дизайну, креслення, радіоелектроніки, електротехніки, інформатики, хімії, економіки, автотранспорту, сільського господарства тощо.

На основі наукової праці Д. Сметаніна, М. Панченка та Б. Федоришина визначено аспекти профільного трудового навчання:

– економічний аспект полягає у наданні інформації та ознайомленні старшокласників із демографічною ситуацією трудових ресурсів, врахуванні потреб кваліфікованих кадрів різних професій та спеціальностей як у своєму регіоні, так і в державі;

– соціологічний аспект відбувається в узгодженні індивідуальних намірів учнів із потребами народного господарства;

– психологічний аспект полягає у свідомому визначенні учнем майбутньої професійної діяльності;

– медико-фізіологічний аспект враховує анатомо-фізіологічні задатки і вікові особливості учнів;

– педагогічний аспект включає високий рівень загальної і політехнічної освіти, шляхи вивчення і підвищення ефективності навчально-виховної роботи.

Успішність і ефективність навчальної діяльності залежать від одного із соціально-психологічного чинника – мотиву навчання.

Значна частина науковців визначення мотиву зводить до того, що це внутрішній рушій, що спонукає людину до діяльності, яка спрямована на задоволення власних потреб. У результаті такого аналізу ми прийшли до такого висновку, що мотив навчання – це усвідомлена спрямованість учня на пізнавальну діяльність, яка в кінцевому результаті призводить до досягнення завчасно спланованої мети.

Проаналізувавши різні класифікації мотивів навчання, авторами яких є Л. Божович, С. Канюк, Н. Ковальська, А. Кузьмінський, С. Максименко, А. Маркова, В. Омеляненко, В. Онищук, О. Скрипченко, з’ясовано основні мотиви, якими керувалися учні при навчанні за профілем "Агровиробництво" та вибору професії у сільськогосподарській сфері: соціальні 7,4 %, моральні 1,4 %, естетичні 1,1 %, пізнавальні 13,8 %, пов'язані зі змістом праці 7,4 %, матеріальні 32,3 %, престижні 14,8 %, утилітарні 21,8 %. Це свідчить про те, що для більшості учнів отримання нових знань і соціальна активність не є важливими.

Щоб зрозуміти механізм мотивації, встановлено, що такі мотиви існують у системній взаємодії з іншими психічними явищами, які в поєднанні утворюють складний механізм, який включає потребу та інстинкт, емоції, настанови, цінності, ідеали, інтереси, домагання, очікування, переживання, самооцінку тощо.

З метою змістового наповнення профілю "Агровиробництво", підвищення рівня системи знань у старшокласників про способи вирощування сільськогосподарських, декоративних та лікарських рослин, набуття умінь застосовувати свої знання на практиці, підготовки учнів до свідомого вибору професії, нами були розроблені навчальні програми курсів за вибором "Вирощування розсади" і "Вирощування лікарських рослин", які пройшли апробацію у загальноосвітніх школах і схвалені учителями трудового навчання і науковцями.

Реалізація змісту програм забезпечує розв’язання наступних завдань:

– засвоєння учнями знань про морфологічні, біологічні особливості та різноманітні способи вирощування розсади овочевих, декоративних і лікарських рослин;

– формування професійних умінь і навичок для використання в трудовій діяльності;

– забезпечення практичної спрямованості курсів;

– розвиток пізнавальних інтересів, технічного мислення, інтелектуальних, творчих, комунікативних і організаторських здібностей;

– виховання любові до праці, бережливості, акуратності, кмітливості, цілеспрямованості, відповідальності за результати своєї діяльності, поваги до людей різних професій та результатів їх роботи;

– набуття досвіду застосування знань і умінь в самостійній практичній діяльності.

При конструюванні змісту навчальних програм враховані наступні критерії та джерела наповнення: соціальний досвід, який виконує глобальну функцію і спрямований на передачу змісту соціальної культури молодому поколінню для збереження і примноження; наукові знання галузі, які базуються на матеріалі, залученому із сучасної та класичної наукової і навчальної літератури з урахуванням інноваційних тенденцій у галузі аграрного виробництва; нові форми та методи навчання, які вдоско­налюють навчальний процес; міжпредметні зв’язки; творча діяльність учнів, яка спричиняє виникнення емоційно-ціннісного відношення до праці; забезпечення свого регіону фахівцями галузі сільськогосподарського виробництва.

Програми складені відповідно до дидактичних вимог, які враховують виконання функцій (освітня, розвиваюча та виховна) та відповідають дидактичним принципам (науковості, доступності, зв’язку навчання з життям, свідомості й активності учнів у навчанні, наочності, міцності засвоєння ЗУН, індивідуального підходу до учнів, емоційності навчання).

Оскільки курси носять практичний характер, то передбачена самостійна робота учнів, яка полягає в проведенні експериментальних досліджень у формі лабораторних та практичних робіт, обговоренні їх результатів у ході дискусій, виконання завдань під час проведення екскурсій. Таким чином, різноманітність форм проведення самостійної роботи забезпечує диференціацію та індивідуалізацію навчання.

При визначенні змісту й структури курсів ми узагальнили основні переваги, сучасні способи та інновації вирощування розсади сільськогоспо­дарських та лікарських рослин, морфологічні та біологічні особливості рослин.

У третьому розділі "Процес навчання агровиробництва учнів
10-11 класів" приділяється увага міжпредметним зв’язкам, як дидактичній умові здійснення навчального процесу, розробці та обґрунтуванню методики навчання, представлено структуру проведеного педагогічного експерименту та аналіз результатів дослідження.

На наш погляд, застосування міжпредметних зв’язків при вивченні профільних курсів відіграють важливу роль, основним завданням яких є покращення системи знань учнів про наукові основи сільськогосподарсь­кого виробництва і набуття практичних умінь у процесі продуктивної праці шляхом зв'язку із усіма елементами шкільних дисциплін політехнічного циклу.

У процесі праці учні встановлюють, що для досягнення поставленої мети, необхідні знання з інших наук, які виділяють і пояснюють властивості предметів, взаємодію їх з іншими об’єктами, явищами і процесами.

Визначені підходи в реалізації проблеми міжпредметних зв’язків, а саме: усунення дублювання вивчення одних і тих же законів, понять у навчальних програмах шкільних дисциплін; спрямування на поглиблення і розширення системи знань, умінь по курсах, які вивчаються учнями.

Розглянувши умови для здійснення міжпредметних зв’язків, визначено напрями їх реалізації:

                   i.            внутрішньопредметні зв’язки, які виражаються у використанні знань та умінь, отриманих учнями в процесі трудового навчання у попередні роки та у процесі вивчення профільних дисциплін; у застосу­ванні теоретичного матеріалу про сучасні досягнення у сфері аграрного виробництва, які не увійшли до змісту навчальних програм курсів; у ознайомленні учнів із основними професіями галузі;

                 ii.            зв'язок із іншими навчальними предметами, використання сутності понять і законів природничих та гуманітарних наук.

Проаналізувавши навчальні програми 5-9 і 10-11 класів з біології, фізики, географії, хімії, природознавства, встановлено базові поняття і міжпредметні зв’язки із профільними курсами. Визначено, що важливою умовою поетапного формування понять при вивченні профільних курсів виступають супутні і попередні зв’язки.

Результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати, що діяльність учнів на основі міжпредметних зв’язків складається із взаємопов’язаних дій: сприймання й усвідомлення мети поставленого завдання та умов виконання; організація навчально-трудової діяльності для виконання завдання та визначення результату роботи; виконання завдання; самооцінка і самоконтроль.

У процесі міжпредметних зв’язків трудового навчання і основ наук не можливо розглянути усі поняття, закони і процеси, які виступають основою для вирощування сільськогосподарських культур. Але засвоївши достатню систему знань і професійних умінь, учні починають оперувати ними і вчаться застосовувати їх на практиці. Важливо, що в процесі трудової діяльності учні збагачують, вдосконалюють знання і розширюють сферу застосування.

Визначені і обґрунтовані теоретичні засади навчання агровироб­ництва були покладені в основу розробки методики навчання курсів за вибором "Вирощування розсади" і "Вирощування лікарських рослин", яка полягає у використанні тренінгів на їх заняттях.

Тренінг – це форма групової роботи, яка здійснюється на основі комплексу методів, спрямованих на розвиток навичок саморегуляції, самовдосконалення і комунікації.

Усвідомлення учнями необхідності тренінгів полягає у:

– демонстрації свого прагнення стати професійним працівником;

– баченні різноманіття і перспективи життя;

– отриманні заряду бадьорості та гарного настрою;

– використанні життєвого досвіду і умінь, якими володіють учні.

Тренінги на заняттях можна назвати як "навчання у дії", яке розуміють, як "навчання за допомогою досвіду вирішення реальних актуальних проблем", що дозволить вирівняти баланс між теорією і практикою навчального процесу.

Проаналізувавши науково-педагогічну літературу, визначено й обґрунтовано найбільш дієві методи для проведення тренінгів: лекція, ігрові методи (рольова, ділова гра), мозковий штурм, метод кейсів.

Лекція – це вербальне представлення лектором, тренером чи виступаючим достатньо великого і складного об’єму інформації. Цей метод доцільно використовувати на вступних заняттях і заняттях, які вимагають передачі нового теоретичного матеріалу перед виконанням практичних і лабораторно-практичних робіт.

Ігрові методи (рольова, ділова гра) дозволяють розширити досвід учнів за допомогою неочікуваної ситуації, в якій пропонується прийняти участь, випробувати на собі яку-небудь роль і сформувати уміння, які дозволять розв’язати ситуацію.

Мозковий штурм виступає найбільш вільною формою дискусії, основна мета – забезпечення генерації ідей, а потім аналіз і обговорення учасниками можливих рішень. Цей метод корисний тим, що спрямований на творчий пошук, стимулює різнопланове мислення, розширює уявлення про предмети, з якими працюють учні, і сприяє утворенню нових ідей для розв’язання проблеми.

За допомогою методу кейсів учням пропонується вирішити завдання проблемного характеру, яке має бути максимально наближеним до їх практичної діяльності.

Виходячи із специфіки курсів за вибором, важливе місце у дослідженні займають проблеми, пов’язані із вихованням світогляду майбутніх працівників аграрного сектору, розвитком відношення до праці, виховання бережного відношення до суспільної власності, формування колективізму, проблеми морального й естетичного виховання тощо.

При організації експериментальної роботи нами були проведені наступні етапи:

1)               підготовчий – визначення мети і гіпотези дослідження, складання навчальних програм профільних курсів, розробка методики навчання, вибір конкретних методів і параметрів проведення експериментальної роботи і вимірювання отриманих даних;

2)               основний – проведення навчання за новою розробленою методикою, збір необхідних матеріалів для перевірки змісту розроблених курсів і ефективності методики їх викладання;

3)               заключний – кількісно-якісний аналіз результатів експерименту, опис отриманих результатів, їх інтеграція, визначення ефективності експерименту.

Основна мета педагогічного експерименту полягала у перевірці доступності та засвоєнні учнями змісту навчальних програм курсів за вибором та ефективності розробленої методики.

У дослідженні приймали участь лише експериментальні групи учнів, у яких робота проводилася за розробленими навчальними програмами профільних курсів. Учні ознайомлювалися із систематизованим матеріалом у формі додаткової інформації, доповідей, пізнавальних завдань, проведення лабораторно-практичних завдань. Це дозволило створити додаткові можливості для розкриття творчого потенціалу учнів, а також оволодіння професійних і життєвих компетенцій.

Для оцінювання результатів дослідження ми скористалися компонентним підходом, який полягає в тому, що у змісті кожної теми виділено ключові поняття, які повинні засвоїти учні у процесі навчання, у кожному ключовому понятті було визначено компоненти, якими повинні оволодіти учні.

З метою перевірки засвоєння компонентів і відповідно ключових понять були проведені контрольні роботи, які включали тестові завдання, аналітичні підрахунки і виконання практичних завдань.

Для вимірювання результатів ми скористалися альтернативним видом інтервальної шкали, яка містить лише два значення, які мають один інтервал поділу 0 і 1. Якщо учень дає правильну відповідь на запитання – отримує 1 бал, в іншому випадку – 0 балів. Даний метод дозволяє вимірювати кількість правильних відповідей (балів).