ТЕХНОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАДАЧ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, представлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, задачі дослідження, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито новизну і практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію та впровадження у практику результатів дослідження, публікації, наведено інформацію про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі "Теоретичні аспекти технологічної підготовки учнів у процесі трудового навчання" проаналізовано літературу з проблеми технологічної підготовки учнів основної школи на уроках трудового навчання. На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури проаналізовано стан проблеми технологічної підготовки учнів основної школи у процесі розв’язування конструкторсько-технологічних задач на уроках трудового навчання.

Технологічна підготовка в сучасних умовах є цілісним безперервним процесом навчання та виховання школярів, і спрямована на підготовку їх до життя в ринкових умовах, формування практичної й етично-психологічної готовності до розумової та фізичної праці.

Зміст технологічної підготовки, за словами П. Атутова, визначається тим, що виникає необхідність комплексного підходу до розв’язання проблем перетворювальної діяльності людини. Інакше кажучи, провідне місце у виробництві займає варіативна технологія, що передбачає отримання оптимального результату при стрімкій зміні умов виробництва. Хід науково-технічного прогресу зумовив, зокрема, виділення й розвиток проблемно-орієнтованих комплексних науково-технічних дисциплін (ергономіка, інформатика, інженерна екологія).

Оволодіння загальними й елементарними основами технологічних знань у принципі необхідні кожній освіченій людині. У цій ситуації слід звернути увагу на те, що як у вітчизняній, так і світовій педагогічній науці впродовж останнього десятиліття здійснено багато новаторських розробок, спрямованих на вдосконалення техніко-технологічної підготовки учнів.

Виникла потреба у виробленні якісно нового підходу до технологічної підготовки учнів, який впливатиме на трансформаційні процеси в освітній галузі "Технології".

Технологічна підготовка є основною й системоутворюючою ланкою у формуванні професійно-орієнтованих знань та вмінь школярів. Із запровадженням нової навчальної програми з трудового навчання для загальноосвітніх шкіл та ступеневої підготовки учнів виникла потреба у внесенні відповідних змін та коректив у зміст навчальних дисциплін технологічного циклу.

Загальнотрудова підготовка школярів сьогодні ґрунтується на проектній технології навчання, провідною ідеєю якої є органічне поєднання виконавської та творчої діяльності учнів. У процесі реалізації проектів учні виконують повний цикл навчального проектування, починаючи з формулювання ідеї проекту і проведення міні-маркетингових досліджень, далі здійснюється розробка варіантів конструкції виробу, вибір конструкційних матеріалів, розробка технологічного процесу. На завершальному етапі учні виготовляють виріб, що є об’єктом проекту, проводять економічні розрахунки з метою визначення прибутковості і рентабельності проекту, та здійснюють самооцінку.

Важлива роль у трудовому навчанні і проектній діяльності учнів відводиться розв’язанню конструкторсько-технологічних задач, викорис­тання яких дає можливість реалізувати освітні завдання технологічної підготовки, забезпечувати розвиток технічного мислення учнів, сприяти розвитку їх самостійності. У процесі розв’язання школярами конструк­торсько-технологічних задач забезпечується технологічність конструкції виробу, розробляються й освоюються технологічні процеси, визначаються засоби технологічного оснащення.

У технологічній підготовці необхідна наступність на всіх рівнях навчання, що сприяє поступовому і неперервному оволодінню системою технологічних знань, практичних умінь та розвитку особистісних якостей, що забезпечить у подальшому результативність професійної підготовки.

Використання конструкторсько-технологічних задач є неможливим без уточнення функцій їх у навчальному процесі. У дослідженні Ю. Колягіна визначено п’ять функцій задач такого типу: навчальну, розвивальну, пізнавальну, прикладну і виховуючу. До цього переліку, на нашу думку, необхідно додати ще одну, і дуже важливу – організаційно-управлінську функцію, бо дидактична сутність задач полягає в їх навчальних і управлінських функціях, на що вказує дослідження В. Володарського.

Усі ці функції можуть бути реалізовані лише в процесі розв’язання учнями системи конструкторсько-технологічних задач. Система задач – це загальна їх множина, що упорядковується на основі загальної мети навчання, виховання і розвитку учнів і вводиться в навчальний процес у певній послідовності.

Система конструкторсько-технологічних задач має задовольняти такі дидактичні вимоги: відповідність характеру теоретичного і практичного навчання; поступове зростання складності задач; відповідність змісту задач і необхідного для їх розв’язання рівня розумового розвитку учнів.

У другому розділі "Методика технологічної підготовки учнів у процесі розв’язування конструкторсько-технологічних задач на уроках трудового навчання" обґрунтовано педагогічні умови технологічної підготовки учнів основної школи у процесі розв’язування конструкторсько-технологічних задач та розроблено методику використання конструкторсько-технологічних задач у технологічній підготовці учнів основної школи. Уточнено поняття "задача" та проаналізовано спрощену модель задачі, уточнено й узагальнено термін "конструкторсько-технологічна задача", проаналізовано класифікацію задач.

Широке використання задач у процесі навчання відповідає вимогам сьогодення. Характерним є розширення сфери застосування конструкторсько-технологічних задач від традиційного закріплення і вдосконалення знань, формування вмінь до формування понять, тобто реалізації пізнавальної функції навчальних задач.

Використання стратегій, тактик при розв’язуванні конструкторсько-технологічних задач у процесі трудового навчання не тільки активізує пізнавальну діяльність учнів, а й позитивно впливає на її інтелектуальний розвиток, стимулює пізнавальну діяльність учнів, спонукає до пошуку та розширення технічного кругозору учнів.

Конструкторсько-технологічна задача – це задача, яка сформульована у вигляді навчальної проблеми та виникає в процесі конструювання на основі технологічного процесу, розв’язання якої передбачає активну розумову діяльність, що спирається на наявні в учня технічні, технологічні та конструкторські знання і вміння при застосуванні їх на практиці.

Сьогодні існує велика кількість різних класифікацій конструкторсько-технологічних задач. Найбільш цінними є класифікації, що дозволяють обґрунтовано вибирати задачі в процесі навчання, які сприяють підвищенню ефективності їх використання – це класифікації, які ділять задачі за функціями у навчальному процесі та за особливостями розв’язання їх учнями.

Проаналізувавши різні класифікації задач (Г. Балла, В. Блохіна, Л. Богоявленського, В. Володарського, В. Кобака, О. Федорова), ми приймаємо таку класифікацію конструкторсько-технологічних задач:

– за змістом: комбіновані; тренувальні; конкретні; програмні; проблемні;

– за якостями мислення: творчі; пізнавальні; інтелектуальні;

– за педагогічною діяльністю: навчальні; наукові);

– за процесом розв’язання: експериментальні; науково-пізнавальні; з творчим характером;

– за розвиваючою діяльністю: на швидкість сприйняття інформації; з певною послідовністю думки; на вибір певного варіанту відповіді;

– за місцем застосування і виникнення: предметні; урочні; позаурочні; міжпредметні; тематичні; домашні;

– за формою проведення: індивідуально; фронтально; у ланках.

Процес розв’язання конструкторсько-технологічних задач має ґрунтуватися на особистісно-орієнтованому підході, який у центр освітнього процесу ставить особисті інтереси, потреби, прагнення кожного школяра. Особистісно-орієнтовний підхід не обмежується рівнем навчальної дисципліни, він може бути використаний і в межах певного виду діяльності.

У нашому дослідженні доведено, що особистісно-орієнтовний підхід може використовуватися на рівні обрання та розв’язання конструкторсько-технологічних задач з метою технологічної підготовки учнів основної школи. Тобто, спочатку визначається сфера діяльності, у межах якої учень виявляє найбільші здібності, і відповідно до цього обираються задачі, процес розв’язування яких сприяє технологічній підготовці школярів.

Систематичне використання конструкторсько-технологічних задач сприяє посиленню технологічної підготовки учнів на уроках трудового навчання. У процесі розв’язування конструкторсько-технологічних задач відбувається формування у свідомості учня змістовно-логічних зв’язків між окремими фрагментами технологічних знань і послідовністю оволодіння відповідними вміннями та навичками. Сутність та специфіка даної умови полягає в розкритті елементів конструкторсько-технологічної задачі, яка забезпечує та виявляє різні типів зв’язків і зводить їх у єдину теоретичну систему в процесі розв’язування задач.

У процесі навчання школярів з розв’язання конструкторсько-технологічних задач широко використовується проблемний підхід.

Використання проблемності в процесі розв’язування конструк­торсько-технологічних задач створює ефект розв’язання виробничої проблеми, що в свою чергу наближає учнів до ситуації виробничого навчання. Адже учень, розв’язуючи проблемну конструкторсько-технологічну задачу на уроці, наближається до задач виробництва. Як наслідок, це сприяє посиленню технологічної підготовки учнів основної школи при розв’язанні конструкторсько-технологічних задач на уроках трудового навчання. Навчальна проблемна задача викликає психологічний стан учня, який сприяє її розв’язанню. Невідоме з відомим у навчальній проблемній задачі пов’язані так, що в ході її розв’язання школяр повинен "відкрити для себе" нові знання або способи дії, які пов’язані з відомим і легко приєднуються до існуючої в учня системи знань.

Отже, при використанні проблемності організаційна діяльність учителя полягає в систематичному створенні проблемних ситуацій з метою забезпечення самостійної, пошукової навчально-пізнавальної діяльності учнів, у процесі якої вони засвоюють нові знання, розвивають загальні здібності, дослідницьку активність і творчі вміння. Головною особливістю проблемного навчання в процесі розв’язування конструкторсько-технологічних задач є цілеспрямоване використання вчителем проблемних ситуацій, які виникають поза його бажанням, і у ситуаціях, створених ним спеціально.

Аналіз наукової літератури та результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати педагогічні умови, що сприяють технологічній підготовці учнів основної школи у процесі розв’язування задач: запровадження особистісно-орієнтованого підходу при використанні системи задач з технологічної підготовки учнів основної школи; використання проблемності навчання при розв’язуванні учнями задач на уроках трудового навчання; систематичне використання конструкторсько-технологічних задач при технологічній підготовці учнів основної школи.

Зміст кожної умови передбачає чітку, послідовну та методично грамотну побудову навчально-виховного процесу під час організації технологічної підготовки учнів.

Визначені умови були покладені в основу розробки методики використання конструкторсько-технологічних задач при технологічній підготовці учнів основної школи на уроках трудового навчання.

У зв’язку з цим нами було зосереджено увагу на розробці змісту методичних рекомендацій для учнів та вчителів трудового навчання загальноосвітніх навчальних закладів "Конструкторсько-технологічні задачі з трудового навчання для учнів 5 – 9 класів" і їх реалізації в процесі дослідно-експериментальної діяльності.

Ці методичні рекомендації можуть використовуватися вчителями у процесі підготовки учнів до процесу оволодіння змістом навчальних елементів задачі та формування в них технічних, технологічних, конструкторських знань і вмінь у процесі трудового навчання.

У третьому розділі "Експериментальна перевірка ефективності технологічної підготовки учнів при розв’язуванні конструкторсько-технологічних задач на уроках трудового навчання" визначено критерії оцінювання рівнів технологічної підготовки учнів та проведено експериментальну перевірку розробленої методики. Проведено експериментальне визначення ефективності технологічної підготовки учнів основної школи у процесі розв’язування конструкторсько-технологічних задач на уроках трудового навчання.

Педагогічний експеримент був спрямований на визначення комплексу методів дослідження, що застосовуються для виявлення конструкторсько-технологічних знань та вмінь учнів, на опис ходу та результатів експериментальних зрізів, в основі яких було використано анкетування, тестування, спостереження, контрольні та практичні роботи, виділення критеріїв, показників та аналіз отриманих результатів під час технологічної підготовки учнів на уроках трудового навчання.

У процесі дослідження була розроблена методика використання конструкторсько-технологічних задач на уроках трудового навчання, а також комплекс запропонованих педагогічних умов отримали переконливу експериментальну перевірку.

Експериментальна робота за темою дисертаційного дослідження виконувалася впродовж 2008 – 2011 років. Дисертаційне дослідження проводилося в загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів м. Чернігова та Чернігівської області; Уманської районної ради, Черкаської області; Глухівської районної ради, Сумської області; Хмільницької районної ради, Вінницької області. Відповідно до тем та завдань дисертаційного дослідження був проведений констатувальний та формувальний експеримент.

Під час апробації спроектованої системи комплексу педагогічних умов та їх реалізації проводилась перевірка рівнів сформованості конструкторсько-технологічних знань та вмінь учнів у процесі розв’язання ними програмних задач. На підставі статистичних розрахунків для учнів контрольних і експериментальних класів були визначені критерії ефективності засвоєнню учнями конструкторських, технологічних і технічних знань та умінь. Це дозволило оцінити рівень ефективності засвоєння конструкторських та технологічних знань і умінь під час розв’язання школярами задач. Результати проведеного експерименту засвідчують, що найбільш ефективно технологічна підготовка учнів відбувається в процесі вирішення ними конструкторсько-технологічних задач.

Надійність результатів експерименту забезпечувалась кількісним і якісним вибором складу учнів експериментальних і контрольних груп.

У формувальному експерименті брало участь 696 учнів загально­освітніх шкіл І-ІІІ ступенів (348 у контрольній і 348 в експериментальній групах). Результати експерименту, в процесі якого  використовувалося анкетування, опитування, контрольні та практичні роботи, спостереження, мали на меті при вхідній діагностиці визначити рівень сформованості технічних, технологічних, конструкторських знань і вмінь учнів 5-9 класів в процесі розв’язування конструкторсько-технологічних задач на уроках трудового навчання.

Результати констатувального експерименту дали підстави зробити такі висновки:

–  учні мають недостатньо високий рівень залишкових знань та умінь з  трудового навчання;

– для школярів характерним є низький рівень сформованості конструкторських та технологічних понять;

– ступінь сформованості конструкторських, технологічних та технічних знань і умінь учнів характеризується, в основному, початковим та репродуктивним рівнем.

Отже, доцільною стає постановка питання про реалізацію комплексу педагогічних умов технологічної підготовки учнів основної школи в процесі розв’язування задач на уроках трудового навчання.

На основі групування результатів констатувального експерименту нами були визначені критерії оцінювання рівня розвитку технологічної підготовки учнів основної школи в процесі вирішення конструкторсько-технологічних задач:

– обсяг та системність знань та умінь (розуміння внутрішньої логіки задачі, системне використання отриманих знань);

– усвідомлення розвивального потенціалу конструкторсько-технологічних задач (переконаність суджень, вміння відповісти на видозмінені питання в ході розв’язку задачі);

– дієвість (уміння використовувати знання) та міцність (стійкість фіксації в пам’яті вивчених понять) знань;

– успішність діяльності (повнота, точність, сприйняття і переробка інформації та знаходження творчих елементів в процесі розв’язку задачі);

– ефективність вирішення задач (засвоєння конструкторських, технологічних і технічних знань та вмінь, правильний розв’язок задачі).