ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ У ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, вказано застосовані методи для вирішення поставлених завдань, подано відомості про експериментальну базу, апробацію і впровадження основних результатів.

У першому розділі – «Соціально-педагогічні основи виховання культури  міжособистісної взаємодії учнів основної школи» – здійснено аналіз ключових наукових категорій та понять дослідження; розглянуто сутність і особливості виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи як соціально-педагогічної проблеми; визначено компоненти цього особистісного утворення у дітей.

На основі теоретичного вивчення проблеми, зокрема, соціально-філософських та психолого-педагогічних аспектів виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи, зроблено висновки про недостатньо розкритий у наукових джерелах навчально-виховний зміст цього феномена у позаурочній (туристсько-краєзнавчій) діяльності, декларативне проголошення морально-етичних пріоритетів освітньої діяльності, потреб щодо їх удосконалення у практиці загальноосвітньої школи.

Проблема виховання культури міжособистісних відносин має міждисциплінарний та міжгалузевий характер, оскільки є предметом вивчення та об’єктом врегулювання багатьох наук. На основі проведеного аналізу вчень про культуру людських взаємин визначено її спільну основу (загальнолюдський гуманний характер взаємин, повага до людини, дотримання у взаєминах соціальних норм та християнських суспільних цінностей), яка збагачувалася протягом багатьох епох різними поглядами та ідеями. Важливим є дослідження феномена міжособистісної взаємодії в умовах туристського об’єднання у взаємозв’язку з такими чинниками як групові цінності, моральні норми та соціальні ролі тощо.

На основі теоретичного вивчення змісту понять «культура», «міжособистісна взаємодія» культуру міжособистісної взаємодії учнів основної школи ми визначаємо як багатоаспектний соціально-психологічний феномен, під яким розуміємо сформоване особистісно-комплексне утворення школяра, котре характеризується системою індивідуальних властивостей та забезпечує свідоме гармонійне поєднання його духовного світу із зовнішнім соціальним середовищем, сприяє успішній комунікації особи у колективній діяльності.

На основі аналізу психодинамічної структури особистості в науковій літературі та сучасних досліджень багатьох учених (А. Ковальова, К. Платонова, С. Рубінштейна, М. Кагана та ін.), власних наукових розвідок виділено такі компоненти культури міжособистісної взаємодії: 1) мотивація; 2) комунікативна спрямованість; 3) досвід (знання, вміння, навички); 4) типологічні особливості та форми відображення. Їх взаємозв’язок у структурі особистості забезпечує здатність до ефективного виконання учнем у процесі міжособистісної взаємодії низки важливих соціальних функцій (посередницької, коригувальної, регулювальної та ін.).

Серед чинників, що впливають на виховання культури міжособистісної взаємодії, виокремлено необхідність: 1) всебічного вивчення вікових психофізіологічних та індивідуальних особливостей розвитку учнів основної школи; 2) дотримання в організації виховної роботи системи вимог філософського та загальнонаукового рівня, дидактичних та специфічних принципів туристської діяльності; 3) забезпечення суб’єкт-суб’єктної взаємодії між учнями, між школярами і керівником гуртка для налагодження безпосередньої комунікації між гуртківцями, їх взаємонавчання та взаємодії тощо. Виховання культури міжособистісної взаємодії учнів успішно реалізується за умови комплексного підходу до його організації, раціонального використання різних форм та методів позаурочної (факультатив, спецкурс) та ТКД, об'єднаних спільною метою.

Розглянуті теоретико-методологічні основи, організаційно-методичні засади та важливі чинники формування взаємин між школярами є підґрунтям для розробки системи виховання культури міжособистісної взаємодії членів туристських об’єднань.

У другому розділі – «Система виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи у туристсько-краєзнавчій діяльності» – на основі аналізу фахової літератури та емпіричних досліджень розроблено модель системи, визначено особливості педагогічного потенціалу гурткової (туристської) діяльності щодо формування досліджуваного феномена в учнів, що реалізується у специфічному виховному середовищі. Виховання цього психологічного утворення розглядається як цілеспрямована організаційно-діяльнісна система взаємодії суб’єктів позанавчального процесу, в якій актуалізуються розвиток особистісних комунікативних і морально-етичних якостей, орієнтованих на оволодіння учнями загальноосвітнього навчального закладу соціальними зразками суспільно визначеної колективної взаємодії.