ДВОМОВНА ОСВІТА В УНІВЕРСИТЕТАХ США (КІНЕЦЬ ХХ − ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ) :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність і доцільність дослідження, визначено мету та завдання, об’єкт, предмет, теоретичну та методологічну основу, вказано методи дослідження та джерельну базу наукового пошуку, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів дослідження, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дисертаційного дослідження, вказано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні засади двомовної освіти в університетах США» з’ясовано стан розроблення проблеми; охарактеризовано понятійно-термінологічний апарат дослідження; визначено передумови становлення системи двомовної освіти та чинники, що впливають на її подальший розвиток у сучасних умовах; виокремлено етапи мовної політики в США.

У результаті аналізу вітчизняних та зарубіжних психолого-педагогічних студій виокремлено історичний, освітньо-політичний, філософський, соціально-економічний,  культурологічний, теоретико-педагогічний та методичний аспекти проблеми двомовності та двомовної освіти. З’ясовано, що до найбільш актуальних проблем сучасної двомовної освіти в США належать: визначення тенденцій розвитку двомовної освіти, розв’язання проблеми двомовності та багатомовності в умовах нової мовної ситуації, підготовка двомовних учителів тощо.

Висвітлено найбільш поширені у США теорії мультикультуралізму, які пояснюють особливості запровадження двомовної освіти в навчальних закладах США та визначають напрями розвитку сучасної двомовної освіти, зокрема: мультикультурного громадянства У. Кімліки (певна суспільна нерівність сприяє розвитку суспільства); мультикультурного лібералізму М. Уолцера (уряд асимілює новоявлених громадян використовуючи громадянську релігію як комплекс політичних доктрин); культурного плюралізму Г. Каллена (при формуванні культурно багатогранної нації будь-яка етнічна та культурна група є важливою і її унікальний вклад збагачує різноманіття американської культури); трансформаційного мультикультуралізму Б. Мартіна (реалізація ідеї мультикультуралізму можлива лише за умови масштабної суспільної трансформації). У результаті компаративного аналізу визначено спільні риси представлених теорій: освіта є ключовим аспектом у становленні мультикультурного суспільства; домінантною у навчанні має бути державна мова та культура; державна мова в навчальному процесі використовується в поєднанні з рідною мовою та культурою національних меншин. Визначено, що основними теоретичними підходами до розгляду проблеми двомовності є: теорія моноглосії, у межах якої реалізується адитивний або субстрактивний тип двомовної освіти та теорія гетероглосії, що характеризується динамічним та рекурсивним типами двомовної освіти.

Застосування методу базових понять дозволило сформувати та схарактеризувати понятійно-термінологічний апарат, розкрити сутність базових понять дослідження. З’ясовано, що під двомовністю слід розуміти: соціальне явище та  індивідуальну характеристику особистості, мовленнєві уміння, що дозволяють людині використовувати дві мовні системи для вирішення комунікативних і когнітивних завдань. Двомовна освіта в США розглядається як: складова мультикультурної освіти; інтегративний елемент суспільства, що сприяє зміцненню міжетнічних зв’язків для досягнення успішного міжкультурного спілкування людей і здатності порозумітися за умови суттєвих відмінностей у сприйнятті світу; компонент педагогічного процесу, що відображає сучасні освітні потреби суспільства; елемент мовної (лінгвістичної) освіти, спрямований на взаємодію та розвиток двох лінгвокультур. Двомовне навчання є засобом здобуття двомовної освіти та процесом формування особистості, відкритої до взаємодії з оточуючим світом. Мовна політика тлумачиться як сукупність ідей, постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні чи на розвиток мовної системи в певному напрямку. Мультикультурна освіта є педагогічним процесом, в якому репрезентуються дві або більше культури, що відрізняються за мовною, етнічною, національною або расовою ознакою. Мультикультуралізм становить характеристику суспільства, яке містить численні різноманітні, але взаємозалежні культурні традиції, що часто асоціюються з різними його етнічними компонентами.

У результаті ретроспективного аналізу документів та законодавчих актів з’ясовано, що передумовами становлення системи двомовної освіти в США були: етнічні, мовні та релігійні відмінності громад – засновників країни; освітні потреби національних громад іммігрантів; відсутність кваліфікованих двомовних учителів для двомовних шкіл; організація курсів вивчення англійської мови для робітників - представників національних меншин.

На основі історико-генетичного аналізу визначено основні етапи мовної політики щодо двомовної освіти в США. Етап започаткування (1963−1967 рр.) – запровадження перших двомовних навчальних програм в університетах США. На цьому етапі функціонували лише програми підготовки двомовних учителів для учнів з мовних меншин. Етап  поширення (1968−1980 рр.) – прийняття Закону «Про двомовну освіту» (1968 р.), збільшення фінансування двомовних навчальних програм, розроблення вимог та стандартів підготовки двомовних учителів. Етап обмеження (1981−2008 рр.) – двомовні навчальні програми підлягали закриттю або трансформації з аргументацією, що вони надають можливість іммігрантам не вчити англійську мову, а це, в свою чергу, веде до неконкурентоздатності робітників національних меншин на ринку праці. Етап відновлення (2009 р. – до цього часу) – прийняття освітньої програми «Гонка до вершини», запровадження двомовних університетських програм для дорослих студентів та програм вивчення рідної мови для студентів етнічних меншин.

З метою з’ясування напрямів подальшого розвитку двомовної освіти виокремлено чинники, що мають найбільший вплив на освіту США, а саме: демографічний: збільшення кількості іншомовних іммігрантів, як результат − зростання потреби у впровадженні двомовних програм на всіх рівнях: від початкової до вищої школи і освіти дорослих; глобалізаційний: посилення конкуренції університетів за іноземних студентів, орієнтація на підвищення якості освіти; поширення програм міжнародного обміну студентами; збільшення кількості іноземних студентів; подальше впровадження двомовних перехідних програм для іноземних студентів; економічний: в умовах інтернаціональної економіки, знання мов набуває особливого значення, громадяни, які розмовляють англійською та ще однією мовою, стають найважливішим ресурсом країни, як результат – усвідомлення необхідності впровадження двомовних навчальних програм для дорослих, які працюють та не мають можливості навчатися за традиційною системою; інформаційно-технологічний: інформаційні технології є ключовим аспектом розвитку вищої освіти, надають можливість скоротити витрати на студента завдяки переміщенню навчальних курсів і бібліотечних матеріалів в он-лайнове середовище. Відбувається поширення двомовних он-лайн програм навчання, здешевлення і, як наслідок, більша доступність означених програм, зручність такого навчання для дорослих студентів; соціально-освітній: потреба в освіті всіх соціальних верств громадян для підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці. Фокусування на якісній освіті громадян для опанування ними основами наук, володіння новітніми способами сприйняття й передачі інформації, розвитку у професійному, мовному та світоглядному аспектах.

Таким чином, встановлено, що двомовна освіта в США є характерною ознакою освітнього простору країни, соціально зумовленим явищем, що розвивається під впливом комплексу взаємопов’язаних чинників.

У другому розділі – «Методичні засади двомовної освіти в університетах США» у межах змістових засад двомовної освіти в університетах США проаналізовано двомовні навчальні програми американських університетів; розкрито форми та методи організації двомовного навчання в університетах США.

З метою характеристики змістових засад двомовної освіти в університетах США було здійснено структурно-змістовий аналіз двомовних навчальних програм низки американських університетів (Арізонського (Arizona), Каліфорнійського (Califo
ia), Канзаського (Kansas), Нью-Йоркського (New York), Техаського A&M (Texas A&M), Стейнхардт (Steinhardt), Елбені (Albany), Стоуні Брук (Stony Brook), Західної Кароліни (West Carolina), Західного Нью Мексико (West New Mexico), штату Юта (Utah state)).

З’ясовано, що програма «Викладання англійської для носіїв інших мов» (TESOL) спрямована на підготовку двомовних учителів, орієнтованих на інтеграцію дітей національних меншин в американське суспільство; програма «Двомовна освіта» (Bilingual education) передбачає підготовку вчителів та дослідників у сфері двомовної та мультикультурної освіти; професійні двомовні програми для дорослих студентів (Vocational Bilingual Programs) надають можливість отримати професійну освіту та опанувати дві мови; двомовні програми відродження рідної мови (Heritage Language Revival) акцентують увагу на поглибленому вивченні рідної мови студентів походженням з національних меншин.

Встановлено, що за підходом, який застосовується при створенні програм мовних навчальних курсів, вони можуть бути синтетичними (орієнтованими на кінцевий продукт) або аналітичними (побудованими з урахуванням мети, задля якої студенти вивчають мову, а також ситуацій, у яких вони планують її використовувати). Доведено, що основними принципами формування змісту двомовної освіти в американських університетах стали: орієнтація на потреби особистості; інтеграція теорії та практики; багаторівневість і мультикультурність навчальних програм; співпраця та взаємопідтримка викладачів і студентів у процесі організації двомовної освіти; самоаналіз і зорієнтованість на активну діяльність.

Встановлено, що стандарти професійної підготовки двомовних учителів розроблялися відповідно до загальних стандартів підготовки вчителів Національної ради з акредитації педагогічної освіти (National Council for Accreditation of Teacher Education – NCATE) та Відділу педагогічних досліджень і вдосконалення Міністерства освіти США (Office of Educational Research and Improvement of the US Department of Education) низкою організацій, зокрема: Національною асоціацією двомовної освіти (National Association of Bilingual Education – NABE); Національною радою з питань стандартів професійної підготовки вчителів (National Board for Professional Teaching Standards – NBPTS; Центром наукових досліджень з питань підвищення диверситивності та ефективності освіти (Center for Research on Education, Diversity & Excellence – CREDE); Організацією вчителів англійської для носіїв інших мов (Teachers of English to Speakers of Other Languages – TESOL).

Виокремлено тенденції розвитку двомовної освіти в університетах США в сучасних умовах: інтенсифікація використання комп’ютерних технологій та мережі Інтернет у процесі двомовного навчання, розробка та впровадження он-лайн курсів; максимальне охоплення категорії студентів, які потребують навчання за двомовними програмами шляхом здешевлення навчання через впровадження он-лайн курсів; підготовка ефективних двомовних учителів і викладачів за рахунок: збільшення частки мультикультурних та крос-культурних студій; залучення носіїв мови до навчального процесу; залучення нових обдарованих педагогічних кадрів, у тому числі представників інших культурних та етнічних меншин; розробка програм для підготовки майбутніх учителів на засадах полікультурної освіти; розробки найбільш доцільних методів оцінки кваліфікації вчителя та покращення процедури ліцензування;  проведення подальших наукових досліджень для покращення ситуації та розробки необхідних рекомендацій; орієнтація на дорослих студентів, розробка спеціальних програм навчання дорослих, організація занять у зручний час.

Схарактеризовано найбільш поширені в американських університетах колективні (лекції, семінари, групові заняття, мікрогрупові заняття, кооперовані заняття) та індивідуальні (самостійна робота, проектна діяльність, електронне навчання) форми організації двомовної освіти. На підставі порівняльно-зіставного аналізу доведено, що при колективній формі організації двомовного навчання в університетах США використовують інтерактивні методи навчання, які передбачають активну взаємодію, співробітництво і спілкування студентів, що, у свою чергу, веде до активізації мовного лексичного та граматичного матеріалу та дає змогу студентам розвинути й застосувати на практиці набуті знання.

Класифіковано інтерактивні методи двомовного навчання в університетах США, зокрема: колективно-групового навчання – обговорення проблеми в загальному колі (class discussion); мозковий штурм (brainstorming); мікрофон (microphone); незакінчені речення (guided questioning); навчаючи – учусь (teach & study); мозаїка (jig-saw); кейс-метод (case method); вирішення проблем (problem-solving activity); дерево рішень (branch & bound); методи ситуативного моделювання – симуляції (simulation) та імітаційні ігри (imitating); спрощене судове слухання (prose); громадські слухання (public debates); рольові ігри (role-play); методи опрацювання дискусійних питань – метод прес (press); метод «займи позицію» (think, pair, share); метод «зміни позицію» (change opinion); шкала думок (the scale of opinions); дискусія (discussion); ток-шоу (talk-show); оцінювальна дискусія (evaluative discussion); дебати (debates). Поширеними в умовах зростаючої мультикультурності суспільства є освітньо-етнографічні методи (складання культурологічної автобіографії (cultural biography), аналіз ситуацій (case study), крос-культурні моделювання (cross cultural modeling), польовий досвід (field experience).

З’ясовано, що в сучасних умовах широкого застосування у вищій освіті США взагалі та двомовній зокрема, набуває така форма її організації, як електронне навчання (electronic lea
ing, e-lea
ing), тобто навчання за допомогою інформаційних, електронних технологій, що тлумачиться як сукупність методів, форм і засобів взаємодії з людиною за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій у процесі самостійного, але обов’язково контрольованого засвоєння певного масиву знань.

Структурно-змістовий аналіз двомовних програм Eнегеймського (Anaheim University) та Ешфордського (Ashford University) університетів, університету Фенікс он-лайн (University Phoenix on-line), університету Великого Каньона (Grand Canyon University) засвідчив, що у процесі двомовного навчання за електронною формою використовуються такі засоби: електронні двомовні (English as a Second Language, ESL) видання на гнучких магнітних, лазерних або жорстких дисках; комп’ютерні навчальні системи у звичайному й мультимедійному варіантах; аудитивні навчально-інформаційні матеріали; навчальні відео матеріали; лабораторні дистанційні практикуми; тренажери; ESL бази даних і знань з дистанційним доступом; електронні бібліотеки з дистанційним доступом; дидактичні матеріали на основі експертних навчальних систем; дидактичні матеріали на основі геоінформаційних систем; комп´ютерні мережі.

Виявлено переваги та недоліки електронного навчання. До переваг електронного навчання за двомовними програмами віднесено: організацію спільних проектів досліджень викладачів, студентів, наукових працівників з різних наукових і навчальних центрів одного або декількох регіонів та навіть різних країн; надання оперативної консультаційної допомоги широкому колу студентів; швидкий обмін інформацією, думками; створення справжнього мовного середовища (в умовах міжнародних телекомунікаційних проектів, телеконференцій); розвиток навичок аудіювання, говоріння, читання та письма другою мовою; культурний розвиток на основі залучення до найширшої інформації культурного, етнічного, гуманістичного плану. Серед недоліків електронного навчання визначено: високу вартість і складність використання технологій; необхідність попереднього планування як з боку викладача, так і з боку студентів; відсутність миттєвого зворотного зв’язку, що має місце під час традиційних аудиторних занять; відсутність певних навчальних курсів в он-лайн режимі; не всі роботодавці визнають дипломи, отриманні по завершенню курсу електронного навчання; студенти майже не мають змоги розвивати навички усного спілкування, у тому числі й другою мовою, за винятком деяких засобів синхронної комунікації; соціальна ізоляція.

Отже, встановлено, що двомовна освіта в університетах США реалізується на основі визначених стандартів, у межах двомовних програм навчання та здійснюється шляхом застосування широкого спектру форм і методів навчання, спрямованих на врахування індивідуальних освітніх потреб особистості.

Третій розділ – «Перспективи використання досвіду США з організації двомовної освіти в українських університетах» присвячено висвітленню специфіки двомовної освіти в Україні та обґрунтуванню перспектив використання прогресивного американського досвіду двомовної освіти у вищих навчальних закладах України.

У результаті ретроспективного та історико-генетичного аналізу мовної політики в Україні у ХХ ст. уточнено такі етапи її розвитку: перший етап (1922 – 1929 рр.) – політика «українізації»; другий етап (1930–1952 рр.) – асиміляційна політика у практиці мовного планування в СРСР; третій етап (1953–1958 рр.) – прискорення русифікації неросійських народів Радянського Союзу; четвертий етап (1958–1962 рр.) – виникнення теорії перспективних і неперспективних мов; п’ятий етап (1963–1975 рр.) – поширення теорії «об’єктивного зближення націй», влиття «близькоспоріднених мов» у «велику російську мову»; шостий етап (1975–1985 рр.) – обґрунтування концепції єдиного радянського народу; сьомий етап (1985–1990 рр.) – ідея гармонійної національно-російської двомовності; восьмий етап (з 1991 року і дотепер) – становлення мовної політики в незалежній державі.

На основі компаративного аналізу виокремлено спільні та відмінні риси двомовної освіти в Україні та США. Спільними рисами визначено: регіональна зумовленість двомовної освіти; пріоритет державної мови; забезпечення національним та етнічним меншинам на законодавчому рівні права навчання рідною мовою, вивчення власної культури та історії; залежність мовної політики від політичної ідеології правлячої партії; перевага програм підготовки двомовних учителів серед інших двомовних навчальних програм.

Встановлено, що дедалі більшої актуальності набуває двомовна освіта за принципом українська та іноземна у світлі загальноєвропейських полімовних тенденцій, інтеграції до європейського освітнього простору, поширення практики обміну студентами та відкритістю освітньої системи України для іноземних студентів. У межах європейської інтеграції в Україні реалізується програма вивчення європейських мов (українська та іноземна), відбувається тісна співпраця з країнами Європи у галузі мовної освіти. Метод наукової екстраполяції досвіду двомовної освіти в американських університетах дозволив обґрунтувати перспективи його використання у сфері вищої освіти України на національному, регіональному та інституційному рівнях у вигляді трьох моделей:  «Рідна мова та українська», «Українська мова та іноземна» та мультилінгвальної моделі.

Основними напрямками удосконалення вітчизняної двомовної освіти в межах моделі «Рідна мова та українська» на національному рівні визначено: проведення державою ефективної мовної політики щодо розвитку двомовної освіти; інтеграція двомовних структур до національних систем освіти (питання статусу двомовної освіти); розробка двомовних програм для дорослих студентів; запровадження професійних двомовних програм на рівні вищої освіти; розробка програм підготовки вчителів «українська як друга мова», зорієнтованих на розвиток обох мов, а не лише на формальне вивчення однієї з них (нерідної); на регіональному рівні - запровадження практики проведення наукових конференцій, науково-методичних семінарів з проблем двомовної освіти; на інституційному рівні - удосконалення змісту мовної освіти у вищих навчальних закладах.

Реалізація моделі «Українська мова та іноземна» передбачає на національному рівні - оновлення державного стандарту сучасної мовної освіти; розробку та запровадження двомовних навчальних програм на різних рівнях, спрямованих на одночасне використання в навчальному процесі рідної та іноземної мови; на регіональному рівні - послідовну та системну робота щодо вдосконалення теорії, методології, методики та практики двомовного та полімовного навчання; залучення до викладання іноземних спеціалістів, які є досвідченими викладачами мови; на інституційному рівні  - забезпечення єдності теоретичної та практичної підготовки студентів нефілологічних спеціальностей під час формування їх соціокультурної компетенції з іноземних мов; формування у студентів індивідуального стилю навчання.

У рамках мультилінгвальної моделі доцільним бачиться на національному рівні - проведення державної політики щодо необхідності володіння кожним громадянином України державною та  рідною чи іноземною мовами; оновлення Стандарту мовної освіти; залучення до розв’язання проблем мовної культури громадських організацій і суспільства в цілому; тестування абітурієнтів не лише на знання мови, а й на реалізацію міжкультурного спілкування; розробка моделі двомовної та полімовної освіти у вищих навчальних закладах; на регіональному рівні - підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів; проведення науково-методичних заходів з проблем двомовної, полімовної освіти та мультикультурності; активізація участі студентів у міжнародних навчальних програмах; на інституційному рівні - розробка навчальних планів, що передбачають викладання низки дисциплін іноземними мовами; розміщення навчального матеріалу кількома мовами на сайті викладача або сайті академічної групи; створення віртуального навчального середовища.

Зважаючи на накопичений у США досвід реалізації теоретичних та методичних засад функціонування вищої двомовної освіти та низку спільних рис двомовної освіти обох країн, вважаємо, що визначені положення можуть мати практичне втілення в практиці вищих навчальних закладів України.

У дисертації відповідно до мети і завдань з’ясовано теоретичні та методичні засади двомовної освіти в університетах США в кінці ХХ − на початку ХХІ століття. Одержані в процесі дослідження результати дають змогу дійти таких висновків.

1. Схарактеризовано стан розроблення проблеми двомовної освіти в університетах США, визначено аспекти, що розглядаються у працях вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема: історичний, освітньо-політичний, філософський, соціально-економічний, культурологічний, теоретико-педагогічний та методичний.

З’ясовано, що поширення двомовної та полімовної освіти здійснюється в межах політики мультикультуралізму. Доведено, що сучасна двомовна освіта в США спирається на теорії мультикультуралізму, зокрема: мультикультурного громадянства У. Кімліки, мультикультурного лібералізму М. Уолцера, культурного плюралізму Г. Каллена та трансформаційного мультикультуралізму Б. Мартіна.

Визначено, що основними теоретичними підходами до розгляду проблеми двомовності є: теорія моноглосії, у межах якої реалізується адитивний або субстрактивний тип двомовної освіти та застосовуються такі моделі двомовної освіти: перехідна модель, модель субмерсії, модель викладання першою мовою, модель «Англійська як друга мова», модель мовного занурення; теорія гетероглосії,  що характеризується динамічним та рекурсивним типами двомовної освіти та передбачає застосування таких моделей: модель імерсії рідної мови, модель розвитку, двостороння модель (модель двомовного занурення), модель інтегрованого вивчення другої мови, мультилінгвальна модель.

Схарактеризовано понятійно-термінологічний апарат дослідження й визначено сутність основоположного поняття – двомовна освіта, що тлумачиться як складова мультикультурної освіти; інтегративний елемент суспільства, що сприяє зміцненню міжетнічних зв’язків для досягнення успішного міжкультурного спілкування людей і здатності порозумітися за умови суттєвих відмінностей у сприйнятті світу; компонент педагогічного процесу, що відображає сучасні освітні потреби суспільства; елемент мовної (лінгвістичної) освіти,  спрямований на  взаємодію та розвиток двох лінгвокультур.

2. Визначено передумови становлення системи двомовної освіти в США, зокрема: різноманіття етнічного походження громад, що засновували країну, а також мовні та релігійні відмінності; освітні потреби національних громад іммігрантів; заснування двомовних шкіл і відсутність кваліфікованих двомовних учителів; організація курсів вивчення англійської мови для робітників - вихідців з національних меншин.

Виокремлено основні етапи мовної політики щодо двомовної освіти в США: етап започаткування (1963−1967 рр.) – запровадження перших двомовних навчальних програм в університетах США; етап  поширення (1968−1980 рр.) – прийняття Закону «Про двомовну освіту» (1968 р.), збільшення фінансування двомовних навчальних програм, розробка вимог та стандартів підготовки двомовних учителів; етап обмеження (1981−2008 рр.) – трансформація або закриття двомовних навчальних програм; етап відновлення (2009 р. – дотепер) – прийняття освітньої програми «Гонка до вершини», запровадження двомовних університетських програм для дорослих студентів та програм вивчення рідної мови для студентів етнічних меншин.

Визначено чинники, що зумовлюють розвиток двомовної освіти в США, зокрема: демографічний, глобалізаційний, економічний, інформаційно-технологічний і соціально-освітній та на їх основі з’ясовано основні напрями розвитку двомовної освіти в університетах США на сучасному етапі:
1) запровадження перехідних навчальних програм, що дозволяють чи навіть вимагають навчання мовами національних меншин; 2) встановлення особливих вимог щодо підготовки та сертифікації професійних двомовних учителів і викладачів; 3) забезпечення освітніх округів додатковими коштами для підтримки двомовних навчальних програм; 4) запровадження мультикультурного компоненту навчання; 5) залучення носіїв мови до участі в двомовному навчальному процесі.

3. Обґрунтовано змістові засади двомовної освіти в університетах США та охарактеризовано особливості двомовних університетських програм: «Викладання англійської для носіїв інших мов» (TESOL) – підготовка двомовних учителів, орієнтованих на інтеграцію дітей національних меншин в американське суспільство; «Двомовна освіта» (Bilingual education) – підготовка вчителів та дослідників у сфері двомовної та мультикультурної освіти; професійні двомовні програми для дорослих студентів (Vocational Bilingual Programs) – можливість отримати професійну освіту та опанувати дві мови, коли викладання здійснюється англійською та рідною мовою студентів; двомовні програми відродження рідної мови (Heritage Language Revival) – акцентують  увагу на поглибленому вивченні рідної мови студентів з національних меншин.

З’ясовано, що тенденціями розвитку двомовної освіти в університетах США на сучасному етапі є: орієнтація на дорослих студентів, розробка спеціальних програм навчання дорослих, організація занять у зручний час; інтенсифікація використання комп’ютерних технологій та мережі Інтернет у навчанні, розробка та впровадження он-лайн  курсів; максимальне охоплення категорії студентів, які потребують навчання за двомовними програмами завдяки здешевленню навчання через упровадження он-лайн курсів; підготовка ефективних двомовних учителів та викладачів.

4. Окреслено форми та методи організації двомовної освіти в університетах США. З’ясовано, що більшість двомовних навчальних занять в університетах США будуються на основі інтерактивної моделі навчання, основною характеристикою якої є постійна, активна взаємодія всіх студентів під час навчального процесу.

Визначено, що за колективної форми організації навчальних занять використовуються такі групи методів: колективно-групового навчання (навчальні дискусії, обговорення власного досвіду студентів); ситуативного моделювання (симуляції або імітаційні ігри, спрощене судове слухання, громадські слухання, рольові ігри, драматизація); опрацювання дискусійних питань (метод пресс, займи позицію, зміни позицію, неперервна шкала думок, дискусія, ток-шоу, оцінювальна дискусія, дебати). Поширеними в умовах двомовного навчання є освітньо-етнографічні методи (складання культурологічної автобіографії, аналіз ситуацій, крос-культурні моделювання, польовий досвід).

Встановлено, що нині значного поширення набуває електронне навчання (e-lea
ing). Виокремлено засоби синхронної комунікації (synchronous communication tools) – Інтернет-засоби, що надають можливість спілкуватися в режимі реального часу (чат, відео-чат та аудіо-чат) та засоби асинхронної комунікації (asynchronous communication tools) – Інтернет засоби, що дозволяють обмінюватися інформацією із певною часовою затримкою (форуми, електронна пошта, сайти, блоги, соціальні мережі тощо).

5. У межах висвітлення специфіки двомовної освіти в Україні уточнено етапи розвитку мовної політики у ХХ ст., зокрема: перший етап (1922 – 1929 рр.) – політика «українізації»; другий етап (1930–1952 рр.) – асиміляційна політика у практиці мовного планування в СРСР; третій етап (1953–1958 рр.) – прискорення русифікації неросійських народів Радянського Союзу; четвертий етап (1958–1962 рр.) – виникнення теорії перспективних і неперспективних мов; п’ятий етап (1963–1975 рр.) – поширення теорії «об’єктивного зближення націй», влиття «близькоспоріднених мов» у «велику російську мову»; шостий етап (1975–1985 рр.) – обґрунтування концепції єдиного радянського народу; сьомий етап (1985–1990 рр.) – ідея гармонійної національно-російської двомовності; восьмий етап (з 1991 р. дотепер) – становлення мовної політики в незалежній державі.

На основі компаративного аналізу визначено спільні та відмінні риси двомовної освіти в Україні та США. Спільними рисами є: регіональна зумовленість двомовної освіти; пріоритет державної мови; забезпечення національним та етнічним меншинам на законодавчому рівні права навчання рідною мовою, вивчення власної культури та історії; залежність мовної політики від політичної ідеології правлячої партії; перевага програм підготовки двомовних учителів серед інших двомовних навчальних програм. З’ясовано, що до головних відмінностей належать: тривалий період американізації суспільства, що визначався пріоритетом англійської мови в США та відновлення української мови після тривалого періоду русифікації унаслідок здобуття Україною незалежності; спрямованість програм для двомовних учителів на підготовку вихідців з мовних меншин до викладання другою (англійською) мовою в університетах США та на підготовку представників мовних меншин до викладання рідною мовою в українських ВНЗ; недостатня увага щодо підготовки двомовних учителів та викладачів немовних спеціальностей, а також двомовних дослідників у вітчизняних ВНЗ.

Висвітлено перспективи використання прогресивного американського досвіду двомовної освіти у вищих навчальних закладах України на національному, регіональному та інституційному рівнях у вигляді трьох моделей: «Рідна мова та українська», «Українська мова та іноземна» та мультилінгвальної моделі.

Визначено основні напрямки вдосконалення вітчизняної двомовної освіти в межах моделі «Рідна мова та українська»: національний рівень: проведення державою ефективної мовної політики щодо розвитку двомовної освіти; інтеграція двомовних структур до національних систем освіти (питання статусу двомовної освіти); розробка двомовних програм для дорослих студентів; запровадження професійних двомовних програм на рівні вищої освіти; розробка програм підготовки вчителів «українська як друга мова», зорієнтованих на розвиток обох мов; регіональний рівень: запровадження практики проведення наукових конференцій, науково-методичних семінарів з проблем двомовної освіти; інституційний рівень: удосконалення змісту мовної освіти у вищих навчальних закладах. Перспективними засобами реалізації моделі «Українська мова та іноземна» стали: національний рівень: оновлення державного стандарту сучасної мовної освіти; розробку та запровадження двомовних навчальних програм на різних рівнях, спрямованих на одночасне використання в навчальному процесі рідної та іноземної мови; регіональний рівень: послідовна та системна робота щодо вдосконалення теорії, методології, методики та практики двомовного та полімовного навчання; залучення до викладання іноземних спеціалістів, які є досвідченими викладачами мови; інституційний рівень: забезпечення єдності теоретичної та практичної підготовки студентів нефілологічних спеціальностей щодо формування їх соціокультурної компетенції з іноземних мов; формування в студентів індивідуального стилю навчання. Реалізація мультилінгвальної моделі в практиці українських ВНЗ передбачає: національний рівень: проведення державної політики щодо необхідності володіння кожним громадянином України державною та  рідною чи іноземною мовами; оновлення Стандарту мовної освіти; залучення до розв’язання проблем мовної культури громадських організацій і суспільства в цілому; тестування абітурієнтів не лише на знання мови, а й на реалізацію міжкультурного спілкування; розробка моделі двомовної та полімовної освіти у вищих навчальних закладах; регіональний рівень: підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів; проведення науково-методичних заходів з проблем двомовної, полімовної освіти та мультикультурності; інституційний рівень: розробка навчальних планів, що передбачають викладання низки дисциплін іноземними мовами; розміщення навчального матеріалу кількома мовами на сайті викладача або сайті академічної групи; створення віртуального навчального середовища.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми двомовної освіти в університетах США. У подальшому перспективним бачиться дослідження тенденцій розвитку двомовної освіти в США, змістових та процесуальних засад двомовного дистанційного навчання; особливостей створення та розвитку двомовного віртуального навчального середовища.