ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧЕНИХ РАД ВІТЧИЗНЯНИХ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ. :

Краткое содержание

1)                  ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено об’єкт, предмет, мету й завдання, хронологічні межі, джерела, методологічну й теоретичну основу дослідження, розкрито наукову новизну й практичне значення дисертаційної роботи, подано інформацію про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі ‑ „Теоретичні засади організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття” ‑ подано характеристику джерельної бази дослідження; схарактеризовано понятійно-термінологічний апарат, визначено періоди й особливості розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів у заявлених хронологічних межах, визначено місце вчених рад у ньому.

Тема дисертаційної роботи зумовила використання доволі широкої джерельної бази дослідження, що спричинило її поділ на групи. До першої групи включено матеріали архівних установ, а саме: Центрального державного історичного архіву України (ЦДІА України, м. Київ), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОУ України, м. Київ), Державного архіву Донецької області (ДАДО, м. Донецьк), Державного архіву Луганської області (ДАЛО, м. Луганськ). Аналіз документів цієї групи дозволив зробити висновок, що вектори розбудови та розвитку системи вищої педагогічної освіти й радянським урядом, й урядом незалежної України визначалися пріоритетними сферами державної політики, однією з яких уважалася й вища педагогічна освіта, оскільки вона опосередковано впливає на процес формування особистості майбутніх громадян держави, їхнього світогляду, ідеалів, переконань.

Другу групу джерельної бази склали нормативні документи, опубліковані в офіційному „Збірнику наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР”, і нормативно-правові документи в галузі освіти незалежної України. Аналіз цієї інформації дозволив сформувати уявлення про нормативно-правову базу функціонування й розвитку системи вищої педагогічної освіти досліджуваного періоду, а також виокремити провідні тенденції розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття.

До третьої групи джерельної бази дослідження віднесено періодичні профільні видання; наукові джерела педагогічного, історичного, психологічного, політологічного, соціально-економічного змісту; довідково-бібліографічна література, яка міститься в матеріалах фондів Центральної наукової бібліотеки НАН України ім. В. І. Вернадського, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, наукових бібліотек Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Харківського національного університету імені Г. С. Сковороди, Слов’янського державного педагогічного університету.

Матеріали третьої групи джерельної бази дослідження, зокрема історико-педагогічні праці Л. Ваховського, Н. Гупана, М. Євтуха, С. Золотухіної, Б. Коротяєва, В. Курила, В. Кременя, О. Сухомлинської, слугували теоретичним підґрунтям для всебічного вивчення організаційно-педагогічної діяльності вчених рад другої половини ХХ століття.

Аналіз архівних матеріалів, історичної, політологічної, педагогічної літератури, проведений у процесі дослідження теоретичних питань діяльності вченої ради вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття, дозволив нам, з одного боку, дослідити процес розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів означеного періоду, а з іншого, – визначити місце вчених рад у ньому.

У процесі аналізу історії розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття нами було виокремлено два періоди: радянський період розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів (1958 – 1990 рр.), у якому з огляду на досить велику хронологічну протяжність та інтенсивність змін у політичній, економічній, соціальній сферах як чинниках впливу виокремлено три етапи, а саме: перший етап (1958 – 1963 рр.), другий етап (1964 – 1984 рр.), третій етап (1985 – 1990 рр.) і період розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів у незалежній Україні (1991 – 1999 рр.).

Установлено, що кожен з етапів мав свої специфічні особливості. Так, для першого етапу радянського періоду (1958 – 1963 рр.) були характерні тенденції до гуманізації колегіального управління ВНЗ; пошук шляхів удосконалення системи вищої педагогічної освіти та підпорядкування її потребам держави (підготовка вчителів широкого профілю); нерозривний зв’язок академічних знань з реальним життям, практичною діяльністю (як результат – якісні зміни щодо змісту, методів і форм навчання майбутніх педагогів); процеси активної технізації; посилення контролю за перебігом процесу підвищення наукової кваліфікації професорсько-викладацького складу вищого педагогічного навчального закладу; активізація науково-дослідної роботи.

Другому етапу радянського періоду (1964 – 1984 рр.) були притаманні, переважно, тенденції консерватизму всіх сфер життя; повне підпорядкування організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вимогам Комуністичної партії та марксистсько-ленінської теорії, але в той же час – надання переваги в навчально-виховному процесі науково-дослідній, самостійній роботі студентів; створення університетів.

Третій етап радянського періоду (1985 – 1990 рр.) характеризують такі впливи: політика „перебудови”; визначення людського чинника пріоритетним у прогресивному розвитку соціалістичної системи й перебудови народної освіти; перевага новаторських, креативних підходів у організаційно-педагогічній діяльності вчених рад вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів.

Становлення України як незалежної демократичної держави зумовило визначення другого періоду (1991 – 1999 рр.) у процесі розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів. Він став кардинально новим для суспільного життя України, характеризувався гуманізацією й демократизацією всіх сфер державної політики, а відтак – і докорінним реформуванням вищої педагогічної освіти на цих засадах: створення нової нормативної й законодавчої бази; оновлення змісту й завдань педагогічної освіти на основі національних і культурних традицій; трансформація принципів навчально-виховного процесу (гуманізм, демократизм, незалежність від втручання будь-яких партій, інших громадських і релігійних організацій); диференціація навчання й створення нових інтегративних курсів; пошук інноваційних педагогічних технологій; інтеграція вітчизняної вищої педагогічної освіти до світового освітянського простору.

У ході дослідження уточнено поняття „вчена рада”, під яким у контексті роботи розуміємо колегіальний орган керівництва, діяльність якого забезпечує організацію освітнього простору вищого навчального закладу і полягає у визначенні перспектив розвитку навчального закладу, здійсненні планування, організації науково-дослідної, навчально-методичної, виховної, адміністративно-господарської й фінансової діяльності.

Кількісний склад ученої ради визначався наказом ректора й затверджувався міністерством або відомством, у підпорядкуванні якого знаходився вищий навчальний заклад строком на три роки. Згідно з чинним Положенням „Про Вчену раду вищого навчального закладу” вона формувалася ректором у такому складі: 50 % від загального складу Вченої ради складають посадові особи – ректор (голова ради), учений секретар, проректори, декани; 25 % – представники професорсько-викладацького складу (до складу ради могли включатися аспіранти та інші наукові співробітники, які обиралися відкритим голосуванням на загальному засіданні професорсько-викладацького складу факультету), 25 % від загального складу Вченої ради – представники студентських колективів, які пропонувалися до складу Вченої ради вищого педагогічного навчального закладу за результатами голосування зборів професорсько-викладацького складу факультетів.

У процесі аналізу теоретичних засад досліджуваного феномену було з’ясовано, що Вчена рада як колегіальний орган внутрішньої координації в системі управління вищим педагогічним навчальним закладом посідала центральне місце й скеровувала взаємодію всіх його структурних підрозділів.

У другому розділі – „Досвід організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття” – визначено функції вчених рад в освітньому просторі вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів досліджуваного періоду, з’ясовано сутність, зміст і функції організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вищих педагогічних навчальних закладів, узагальнено позитивний досвід організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття, окреслено шляхи його використання в практиці колегіального управління сучасного ВНЗ.

На підставі проведеного порівняльного аналізу наукових джерел з проблеми дослідження уточнено поняття організаційно-педагогічної діяльності вченої ради вітчизняного педагогічного вищого навчального закладу, під якою розуміємо діяльність колегіального органу керівництва вищого педагогічного навчального закладу, що полягає в координації навчально-виховної, методичної та науково-дослідної роботи і спрямованої на оптимізацію умов професійної підготовки, розвитку й саморозвитку особистості студента та вибору можливостей вільного й творчого його самовираження.

Доведено, що всі політичні, соціальні, економічні перетворення в державі здійснювали прямий вплив на сутність організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вітчизняних педагогічних закладів. Результати наукового пошуку дали підстави стверджувати, що вчена рада як колегіальний орган керівництва вищого педагогічного навчального закладу в організаційно-педагогічній діяльності керувалася безпосередньо державними нормативними документами в галузі вищої освіти й за радянського періоду існування УРСР, і в часи незалежної України. Зміст державних нормативних і програмних документів щодо функціонування й пріоритетів розвитку системи вищої освіти України визначав концептуальну основу діяльності вченої ради впродовж кожного з визначених періодів розвитку освітнього простору вищих навчальних закладів, зумовлюючи тим самим основні напрями, зміст і функції її організаційно-педагогічної роботи.

У процесі аналізу діяльності вчених рад в освітньому просторі вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття встановлено, що функції вчених рад протягом досліджуваного періоду мали незмінну структуру та були представлені організаційною, інформаційною, координуючою, регулюючою й контролюючою функціями. У той же час, змістовний компонент реалізації означених вище функцій у межах радянського періоду та періоду незалежності України мав певні особливості, оскільки визначався, по-перше, змінами в законодавчій базі держави стосовно галузі вищої освіти; по-друге, зміною пріоритетів щодо розвитку освітньої політики, утвердженням нових суспільних і загальнолюдських цінностей.

Усебічний аналіз результатів організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів дозволив дослідити її особливості в процесі реалізації функцій протягом двох етапів розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів. Так, у першому періоді – 1958 – 1990 рр. – у колі основних питань організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вищих педагогічних навчальних закладів були такі: затвердження складу інститутських комісій і міжфакультетських об’єднань; заслуховування індивідуальних звітів викладачів про виконання планів науково-дослідної роботи над монографіями та докторськими дисертаціями; затвердження планів видавничої діяльності кафедр на рік; заслуховування звітів про виконання індивідуальних планів викладачів за навчальний рік.

У процесі наукового пошуку встановлено, що в другому періоді – 1991 – 1999 рр. ‑ зміст функцій організаційно-педагогічної діяльності вчених рад був оновлений відповідно до завдань і цілей розбудови незалежної України. У цей період вони реалізувалися на принципах гуманізму, демократизму, незалежності від втручання будь-яких партій, інших громадських і релігійних організацій, що було якісно новим для розвитку організаційно-педагогічної діяльності вчених рад.

Проведений аналіз організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття дозволив узагальнити позитивний досвід їх роботи у сфері організації, координації, регулювання та контролю навчально-методичної, виховної, науково-дослідної й фінансово-господарської діяльності ВНЗ, а саме: в організації засідань і структуризації роботи вчених рад; раціоналізації діяльності голови вченої ради та вченого секретаря; розширення кола питань, які розглядаються вченою радою, тощо.

У процесі пошуку шляхів оптимізації організаційно-педагогічної діяльності вчених рад другої половини ХХ століття в сучасній системі вищої педагогічної освіти України, а також з метою підвищення її ефективності нами було розроблено Перспективний план роботи вченої ради сучасного вищого педагогічного навчального закладу, який запроваджено в практику діяльності вчених рад Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення поставленої мети й дають можливість сформулювати такі висновки:

1. У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення й наукове розв’язання проблеми організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття, що полягає в обґрунтуванні періодів і особливостей розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів у заявлених хронологічних межах, визначенні місця вчених рад у ньому, шляхів використання позитивного досвіду організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів досліджуваного періоду в умовах розвитку сучасної вищої педагогічної школи.

Історико-педагогічний характер дисертаційної роботи зумовив необхідність структурування джерельної бази в три групи, а саме: 1) архівні документи; 2) нормативні документи, опубліковані в офіційному „Збірнику наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР”, і нормативно-правові документи в галузі освіти незалежної України; 3) наукова література в галузі історичних, історико-педагогічних, політологічних, соціологічних досліджень; періодичні видання.

2. Визначено особливості розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття та місце вчених рад у ньому. Системний підхід до вивчення проблеми дослідження дозволив установити два періоди історії розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття: радянський період розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів (1958 – 1990 рр.) та період розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів у незалежній Україні (1991 – 1999 рр.). У першому періоді з огляду на досить велику хронологічну протяжність і вплив політичної, економічної, соціальної сфер виокремлено три етапи, а саме: перший етап (1958 – 1963 рр.), другий етап (1964 – 1984 рр.), третій етап (1985 – 1990 рр.).

З’ясовано, що першому етапу радянського періоду (1958 – 1963 рр.) розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів були притаманні такі особливості: пошук шляхів удосконалення системи вищої педагогічної освіти та підпорядкування її потребам держави (підготовка вчителів широкого профілю); нерозривний зв’язок академічних знань з реальним життям, практичною діяльністю (як результат – якісні зміни щодо змісту, методів і форм навчання майбутніх педагогів, надання переваги трудовому вихованню); посилення контролю за процесом підвищення наукової кваліфікації професорсько-викладацького складу вищого педагогічного навчального закладу; активізація науково-дослідної роботи.

Другий етап (1964 – 1984 рр.) радянського періоду розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів відрізнявся такими особливостями, як: консерватизм усіх сфер життя; повне підпорядкування навчально-виховного процесу та науково-дослідної роботи вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів виконанню партійних настанов. У той же час, у навчально-виховному процесі спостерігався розвиток науково-дослідної діяльності, посилення уваги до самостійної роботи студентів,а також ініціювалося створення нових університетів.

Третій етап (1985 – 1990 рр.) радянського періоду розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів характеризується такими особливостями, як: політика „перебудови”; визначення людського чинника головним у прогресі суспільства („Вільний розвиток кожного як умова вільного розвитку всіх”); перевага новаторських, креативних підходів у теоретичній та практичній педагогічній діяльності.

Особливостями розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів в останнє десятиліття ХХ століття (1991 – 1999 рр. – період незалежності України) були гуманізація та демократизація всіх сфер життя, а відтак і вищої педагогічної науки; докорінне реформування вищої педагогічної освіти на засадах гуманізації й демократизації (затвердження нової нормативної та законодавчої бази); реформування змісту й завдань педагогічної освіти на основі національних і культурних традицій; реформування принципів навчально-виховного процесу (гуманізм, демократизм, наступність та безперервність освіти, незалежність від втручання будь-яких партій, інших громадських і релігійних організацій); диференціація змісту навчання й створення інтегративних курсів; виховання дітей на основі національно-культурних традицій; пошук нових педагогічних технологій; модернізація вищої освіти України в контексті інтеграційних процесів..

3. У процесі аналізу теоретичних засад досліджуваного феномену уточнено поняття „вчена рада”, під яким у контексті роботи розуміємо колегіальний орган керівництва, діяльність якого забезпечує організацію освітнього простору ВНЗ і полягає у визначенні перспектив розвитку навчального закладу, здійсненні планування, організації науково-дослідної, навчально-методичної, виховної, адміністративно-господарської й фінансової діяльності. З’ясовано, що вчена рада як колегіальний орган керівництва в системі управління ВНЗ була центром внутрішньої координації й забезпечувала ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів.

4. На підставі узагальнення організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вітчизняних педагогічних ВНЗ досліджуваного періоду з’ясовано її сутність і зміст. Доведено, що на сутність організаційно-педагогічної діяльності вчених рад вітчизняних педагогічних закладів здійснювали вплив політичні, соціальні, економічні перетворення в державі. Відтак, учена рада як колегіальний орган керівництва вищого педагогічного навчального закладу в організаційно-педагогічній діяльності керувалася безпосередньо державними нормативними документами в галузі вищої освіти й за радянського періоду існування УРСР, і в часи незалежної України.

У процесі наукового пошуку визначено, що формою організаційно-педагогічної роботи вченої ради, яка залишалася незмінною впродовж усього хронологічного періоду дослідження, були засідання, але на кожному з виділених етапів розвитку освітнього простору ВНЗ вони набували нового змістовного наповнення

У процесі аналізу нормативних документів і матеріалів засідань учених рад вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття була визначена структура їх організаційно-педагогічної діяльності, яка складалася з науково-дослідної, навчально-методичної, виховної й фінансово-господарської діяльності.

5. На підставі аналізу матеріалів джерельної бази схарактеризовано функції вчених рад вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів другої половини ХХ століття. З’ясовано, що вони були представлені організаційною, інформаційною, координуючою, регулюючою та контролюючою функціями. Доведено, що функції вчених рад протягом другої половини ХХ століття мали незмінну структуру, проте змістовний компонент їхньої реалізації в хронологічних межах радянського періоду та періоду незалежності України мав істотні особливості.

У дослідженні обґрунтовано, що в радянський період розвитку освітнього простору вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів процесу реалізації функцій учених рад були притаманні: закритість механізмів внутрішньої координації діяльності ВНЗ колегіальними органами; залежність змісту навчального процесу та науково-дослідної роботи вітчизняних вищих педагогічних навчальних закладів від ідеологічних партійних настанов. Особливості змістовного наповнення функцій учених радих вищих педагогічних навчальних закладів 1991 – 1999 рр. ґрунтувалися на ідеях: збереження й посилення ролі ВНЗ у національній системі педагогічної освіти; інтеграції ВНЗ до європейського освітнього простору; адаптації діяльності ВНЗ до вимог сучасного суспільства через розширення спектру освітніх пропозицій та підвищення якості освітніх послуг.

6. На основі узагальнення досвіду організаційно-педагогічної діяльності вчених рад другої половини ХХ століття окреслено можливості його використання в сучасній системі вищої педагогічної освіти України.

Одним із прикладів використання результатів дисертаційної роботи може слугувати Перспективний план і рекомендації щодо оптимізації роботи вчених рад вищих педагогічних навчальних закладів, який запроваджено в організаційно-педагогічну діяльність учених рад Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов. Зазначеними ВНЗ були відмічені позитивні результати апробації запропонованого перспективного плану роботи Вченої ради вищого педагогічного навчального закладу.

Дисертаційна робота не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми.

Перспективу подальшого наукового вивчення ми вбачаємо в дослідженні механізмів взаємодії ученої ради як колегіального органу керівництва ВНЗ з ректором, ректоратом і структурними підрозділами в контексті організаційно-педагогічної діяльності.