ЗДОРОВ\'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ СПОРТИВНОЮ БОРОТЬБОЮ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача, подано дані щодо апробації і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі дисертації “Науково-теоретичні основи навчання спортивній боротьбі студентів вищих навчальних закладів” зроблено аналіз літератури з таких напрямків: сучасні педагогічні технології в освіті, науково-методичні основи викладання спортивної боротьби у студентів педагогічних вищих навчальних закладів, шляхи збереження та зміцнення здоров’я студентів під час вивчення спортивних дисциплін, вивчення основних чинників, які сприяють виникненню травматизму.

Здоров’язбережувальна технологія повинна розглядатися як спосіб результативного функціонування конкретної педагогічної технології, бути основою ефективної фізкультурно-оздоровчої роботи зі студентами.

Незважаючи на певні відмінності у тлумаченні поняття “здоров’язбережувальні технології”, головною їхньою ознакою є використання психолого-педагогічних методів та прийомів, комплексний підхід до вирішення проблем збереження здоров’я.

Застосування методів і прийомів під час занять зі спортивної боротьби, ускладнено через дуже обмежену кількість навчальних годин, що передбачені навчальним планом. Заняття проходять з високою інтенсивністю та щільністю. Це може створювати травмонебезпечні ситуації, тим більше, що студенти приходять на заняття з різним рівнем фізичної підготовленості та спортивної кваліфікації.

Основною формою організації вивчення практичного курсу з дисципліни “Боротьба та методика її викладання” є заняття. Проведення занять зі спортивної боротьби зі студентами має свої специфічні особливості і разом з тим відповідає основним принципам і методам педагогіки. Навчально-тренувальні заняття завжди будуються на основі програм, календарно-тематичного плану, навчального плану, розкладу занять, й тому здобувають систематичний, послідовний і ритмічний характер.

Основними передумовами успішної реалізації програми із спортивної боротьбі є методично виправданий добір засобів для підготовчої, основної та заключної частин заняття, тісний логічний зв'язок між усіма його частинами, додержання правильної структури заняття, достатнє дозування та індивідуальний підхід при визначенні фізичного навантаження.

У процесі занять фізичними вправами повинні вживатися заходи щодо попередження тілесних ушкоджень, тобто запобігання травматизму. Профілактика спортивних травм – це система заходів, які проводяться з метою попередження травм під час занять спортом та руховою активністю. На думку Пекки Каннуса (Фінляндія, 1992) ці міри перестороги можна здійснювати на трьох рівнях: суспільному, груповому та індивідуальному.

Спортивні травми є результатом складних взаємодій різноманітних факторів ризику в певний момент часу. Будь-яка травма обумовлюється внутрішніми або зовнішніми факторами, що діють окремо чи в сукупності.

На думку німецького дослідника Френка Баска (1992) індивідуальні особливості людини такі як тілобудова, рівень фізичної підготовленості, набуті рухові уміння та навички, стабільність суглобів, – тобто внутрішні фактори, відіграють більш значну роль, ніж зовнішні фактори.

Боротьба, як вид спорту, характеризується дуже високим відсотком травм. Велику кількість травм у спортивній боротьбі можна пояснити тим, що боротьба – жорсткий контактний вид спорту, в якому, на відміну від інших видів спорту, контакт відбувається практично постійно. Аналіз пошкоджень показав, що найчастіше травмувалися колінні суглоби, голова (вуха), шия, спина, плечові і гомілковостопні суглоби, кінцівки (коліна, пальці рук).

Для профілактики травматизму викладачі повинні суворо дотримувати правил раціональної методики навчання й тренування, враховувати індивідуальні особливості студентів, забезпечувати необхідну страховку при виконанні вправ, навчати правилам страховки та самостраховки.

Застосування в педагогічному процесі комплексних методів контролю, які можуть оцінити різні напрямки навчальної діяльності, представляє одну із найскладніших проблем педагогічного управління. Основне завдання цього контролю – оптимізувати процес спортивної підготовки студентів на основі об'єктивної оцінки різних сторін їх підготовленості, вдосконалення навчального процесу з метою найкращого засвоєння знань, умінь і навичок з боротьби.

Завдяки використанню технологій збереження здоров’я у навчальному процесі можливо внести уточнення в планування навчального процесу, правильно дозувати фізичні навантаження, визначати тривалість інтервалів відпочинку між вправами, знаходити найбільш раціональне поєднання різних засобів тренувань і т.п., тим самим зберігаючи і зміцнюючи здоров’я студентів.

У другому розділі “Емпіричне дослідження умов збереження здоров’я студентів при вивченні курсу “Боротьба та методика її викладання” висвітлено методи та організацію дослідження, проаналізовано отримані дані.

Вивчено специфічні чинники виникнення травматизму під час занять спортивною боротьбою. Узагальнення власного досвіду педагогічної діяльності дозволяє прослідкувати найбільш небезпечні ушкодження, обумовлені специфікою занять з боротьби. У роботі розглянуто причини виникнення цих травм, серед яких недостатньо зміцнений кістково-м’язовий каркас та нестача спеціально-координаційної підготовки.

Експериментальні дослідження проводились в три етапи протягом 2007–2011 років на базі факультету фізичного виховання ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка в лабораторії біомеханіки. Дослідження виконувались поетапно. Досягнення мети, вирішення завдань визначалося логікою процесу дослідження і одержаними на проміжних етапах результатами.

Обстежуваний контингент склали 98 юнаків – студентів ІІІ курсу факультету фізичного виховання ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка, які розпочинають вивчення курсу з боротьби, та 32 студента цього ж ВНЗ, які займаються у групі спортивно-педагогічного удосконалення (СПУ) зі спортивної боротьби і мають спортивні розряди, всього – 130 осіб.

Суть констатувального експерименту полягала у комплексному вивченні індивідуальних особливостей студентів і порівнянні середньостатистичних показників студентів ІІІ курсу та студентів групи СПУ зі спортивної боротьби, які мають спортивні розряди.

До складу комплексної програми увійшли: консультація з медичним працівником щодо допуску студентів до занять боротьбою, аналіз фізичної підготовленості студентів за Державними тестами, соматоскопія, антропометрія, фізіометрія, вивчення біомеханічних параметрів статодинамічної стійкості.

При порівнянні кожного з антропометричних показників студентів групи СПУ та студентів ІІІ курсу, достовірної різниці не зареєстровано (р > 0,05).

Отримані в результаті антропометричних вимірювань дані, дають можливість створення антропометричного профілю (за Д. Ф. Дьошиним) для експрес-оцінки індивідуальних особливостей фізичного розвитку кожного студента. За основу ми беремо середньостатистичні показники студентів ІІІ курсу.

При проведенні фізіометрії – вимірюванні функціональних показників, які визначають фізіологічний стан, функціональні можливості організму – виявлені суттєві відмінності у життєвій ємності легень (ЖЄЛ). У студентів групи СПУ цей показник значно вищий, ніж у студентів ІІІ курсу (р < 0,05).

При аналізі показників фізичної підготовленості студентів групи СПУ з боротьби та студентів ІІІ курсу факультету фізичного виховання за Державними тестами встановлено достовірну різницю (р < 0,05) при виконанні тесту піднімання всід за 1 хв., підтягування на перекладині та нахилу тулуба вперед з положення сидячи. Студенти групи СПУ мають вищі бали у названих тестах.

Також слід зазначити, що при порівнянні результатів всіх силових досліджень (динамометрія, тензодинамографія) встановлена достовірна різниця (р < 0,05) по кожному із зазначених показників. Результати студентів групи СПУ значно перевищували відповідні показники студентів ІІІ курсу. З цього ми бачимо, що тривалі заняття боротьбою розвивають силові якості.

При виконанні антропометрії за допомогою антропометричного профілю нами відслідковувались студенти, показники яких хоча б по одному із вимірювань більше ніж на 15% відрізняються від середньостатистичних даної групи. Такі студенти нами умовно були зараховані до групи “Слабка ланка” (категорія студентів групи ризику), тому що у них можливо зміщений центр ваги, а у випадках надмірної маси тіла – додаткове навантаження на кістково-м’язову систему. Отже зазначені студенти потребують додаткової уваги і контролю з боку викладача. Також враховувались результати соматоскопії: типи тілобудови студентів.

До групи ризику також зараховані студенти, показники фізичного розвитку яких відповідають оцінці 1 та 2 за Державними тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості населення України.

Також вивчалася мотивація студентів до вивчення курсу зі спортивної боротьби. За результатами анкетування 91% студентів вважають необхідним вивчення курсу боротьби для того, щоб вивчити борцівські прийоми, набути навичок самозахисту, оскільки 29% опитаних раніше ніколи не займалися боротьбою. Тобто більшість студентів мають позитивну мотивацію до вивчення боротьби. 93% вважають боротьбу травматичним видом спорту. За результатами анкетування 42% студентів бояться отримати травму під час занять спортивною боротьбою, оскільки рухові дії, які їм пропонується вивчати і виконувати, спочатку вони вважають дуже складними і травмонебезпечними.

Отже, практичним здобутком даного етапу дослідження стало створення антропометричного профілю та бланку “Експрес-оцінки стану студентів”.

Перед початком практичного курсу боротьби досліджено біомеханічні параметри статодинамічної стійкості студентів групи СПУ та студентів ІІІ курсу.

Спортивна боротьба вміщує  величезний арсенал технічних прийомів і дій, які пов’язані зі зміною положення тіла спортсмена у просторі, що стрімко протікають в обмеженому інтервалі часу. Тому для ефективного засвоєння практичного курсу зі спортивної боротьби та запобігання травматизму студент повинен володіти добре розвиненою функцією рівноваги.

Проводилось обстеження з використанням методики електростабіло­графії, яка дозволяє оперативно виконувати оцінку біомеханічних параметрів статодинамічної стійкості і фіксувати їх. У процесі визначення найбільш інформативних параметрів нами було відібрано 12 біомеханічних характеристик.

Відмічена висока стійкість досліджуваних при проведенні тестів, що свідчить про великі функціональні можливості системи підтримки рівноваги та координації рухів студентів групи СПУ зі спортивної боротьби. Проведене дослідження свідчить також про відсутність суттєвих відмінностей між біомеханічними показниками статодинамічної стійкості студентів групи СПУ та студентів-третьокурсників.