МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ГОВОРІННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЗАСОБАМИ ДРАМАТИЗАЦІЇ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі ”Теоретичні передумови формування вмінь говоріння у майбутніх учителів англійської мови засобами драматизації” розглянуто мету і зміст формування ІМКГ у майбутніх учителів АМ, методичні засади навчання говоріння засобами драматизації та індивідуально-психологічні особливості студентів I-II курсів.

На основі аналізу освітніх документів та наукових праць визначено цілі навчання говоріння майбутніх учителів АМ на початковому ступені навчання: практичну, виховну, освітню, особистісно-розвивальну, професійно орієнтовану.

Визначені цілі зумовлюють зміст навчання говоріння, розглянутий у предметному та процесуальному аспектах. У результаті вивчення предметного змісту навчання було здійснено відбір типових комунікативних ситуацій для навчання говоріння майбутніх учителів АМ на початковому ступені. Дослідження процесуального змісту навчання говоріння довело необхідність укладання номенклатури вмінь говоріння. Серед умінь говоріння, які важливо формувати у майбутніх учителів АМ, виокремлено дві групи вмінь – загальні та спеціальні. До першої групи увійшли вміння, які характеризують монологічне та діалогічне мовлення, а до другої групи – вміння продукувати функціональні типи діалогів (розпитування, обмін враженнями, домовленість, дискусія), монологів (опис, розповідь, повідомлення, переконання) та об’єднувати їх в усному висловлюванні.

Суть компетентнісно-діяльнісного підходу у дидактиці вищої освіти полягає в тому, що в центрі навчання знаходиться сам студент і на основі оновленого, модернізованого змісту освіти буде формуватися його компетентність, а процес засвоєння змісту буде носити діяльнісний характер. Відповідно до цього підходу навчання ІМ має бути спрямоване на формування у студентів здатності здійснювати різні види діяльності, у тому числі говоріння. Дослідники визначають два напрямки оновлення процесу підготовки вчителів ІМ: зміна змісту навчання ІМ на мовних факультетах педагогічних ВНЗ та зміна технологічного боку навчання, тобто мистецтва викладання ІМ (пошук специфічних методів, прийомів, засобів, способів і форм навчальної діяльності студентів та навчаючої – викладачів. Одним із цих специфічних засобів ми вважаємо драматизацію.

У листопаді 2009 – січні 2010 року було здійснено опитування 183‑х викладачів АМ мовних ВНЗ України з метою вивчення стану застосування драматизації у процесі навчання говоріння на початковому ступені. За результатами опитування, 60,3% респондентів вважають, що вміння говоріння студентів І-ІІ курсів лише частково відповідають вимогам Програми, 82,6 % респондентів застосовують драматизацію на заняттях з практики АМ 1 раз на тиждень, 83,3 % не розробляють власних навчальних матеріалів для формування вмінь говоріння засобами драматизації. Отже, цей засіб формування вмінь говоріння не знайшов належного застосування серед викладачів мовних ВНЗ України. Водночас форми і прийоми драматизації давно і успішно застосовувались у навчанні ІМ послідовниками прямого методу, методу повної фізичної реакції Дж. Ашера, сугестопедії Г. Лозанова, інтенсивних та комунікативного (С. Голден, А. Даф, С. Стерн, С. Сміт, А. Мейлі, С. Філіпс, Ш. Уеселз) методів.

Аналіз наукової літератури та досвід навчання іншомовного говоріння студентів ВНЗ дав змогу визначити п’ять найпоширеніших форм драматизації: драматичну гру, рольову гру, імпровізацію, симуляцію і театральний проект, які відрізняються за метою застосування, спрямованістю на реалізацію мети певного етапу заняття чи циклу занять, тривалістю.

Для ефективного застосування різних форм драматизації на заняттях з ІМ необхідно враховувати вікові та індивідуально-психологічні особливості студентів. Віковий період, що співпадає із навчанням на І-ІІ курсах ВНЗ, отримав у психології назву періоду зрілої юності. В роботі проаналізовано загальні зміни та новоутворення цього вікового періоду, розглянуто структуру особистості з метою визначення компонентів, які потрібно враховувати та розвивати у процесі навчання говоріння засобами драматизації. Встановлено, що цими компонентами є інтерес до процесу драматизації, до вивчення ІМ; оперативна та емоційна пам’ять; творче, самостійне мислення; концентрація та розподіл уваги; емоційний інтелект; творча уява; здібності.

У другому розділі “Методика формування вмінь говоріння у майбутніх учителів англійської мови засобами драматизації” описано процедуру відбору мовленнєвого матеріалу, систему вправ і модель навчання за запропонованою методикою.

Дослідження теоретичних передумов відбору мовленнєвого матеріалу для формування вмінь говоріння засобами драматизації дозволило визначити принципи, критерії, об’єкти відбору, одиниці, способи, форми організації відібраного мовленнєвого матеріалу. Визначено принципи відбору: економії засобів навчання та навчального часу; адекватності відібраного матеріалу сферам спілкування; діяльнісної необхідності; функціональної доцільності; нормативності / узуальності, а також критерії відбору: мовленнєвої спрямованості, продуктивної зразковості, мотивуючої здатності, автентичності, комунікативної цінності, змістовності, соціокультурної спрямованості, професійної спрямованості. Розглянуто об’єкти, одиниці та послідовність здійснення процедури відбору мовленнєвого матеріалу. Об’єктами відбору визнано тексти та визначено вимоги до текстів: відповідність ступеню навчання, інтересам і потребам студентів; спрямованість на реалізацію мети навчання – формування ІМКГ; доступність за обсягом та змістом; емоційність; автентичність; динамічність. Основними одиницями організації мовленнєвого матеріалу визначено діалогічну єдність (ДЄ) і понадфразову єдність (ПФЄ), формами організації висловлювань – міні-діалог, діалог, міні-монолог, монолог, полілог, способами організації – ситуацію і проблему.

Здійснено процедуру відбору: вивчено номенклатуру сфер, тем і ситуацій, характерних для навчання говоріння на початковому ступені мовного ВНЗ; проаналізовано вимоги чинної програми щодо змістового наповнення навчального матеріалу; проаналізовано 135 текстів на відповідність визначеним критеріям та вимогам; відібрано 50 текстів. Джерелами відбору текстів стали підручники і посібники видавництв Експрес Паблішинг (Express Publishing) та Макміллан (McMillan), рекомендовані Програмою як додаткові, та англомовні Інтернет-сайти для підготовки акторів.

Відповідно до стадій розвитку вміння говоріння виявлено зміст підготовчого рецептивно-репродуктивного (початкова стадія формування мовленнєвого вміння) та основного рецептивно-продуктивного і продуктивного (основна та завершальна стадії) етапів навчання говоріння засобами драматизації. Початковий етап навчання спрямований на формування загальних, а основний етап – спеціальних умінь говоріння.