РОЗВИТОК ПРЕДМЕТНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ОСНОВНОЇ І СТАРШОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ З ФІЗИКИ :

Краткое содержание

a.     ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет та гіпотезу дослідження, визначено наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів, розкрито особистий внесок здобувача у роботах, виконаних у співавторстві, подано відомості про впровадження, апробацію та публікацію результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади розвитку предметної компетентності школярів під час навчальної практики з фізики» розглянуто: зміст ПК учнів основної і старшої школи; методологічні засади організації навчальної практики з фізики, а також психолого-педагогічні основи її проведення.

Встановлено, що у науково-методичній літературі зустрічаються поняття «компетенція» і «компетентність», які не тотожні і їх необхідно розрізняти, оскільки «компетенція» – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини, а «компетентність» – набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці. У навчально-виховному процесі з фізики необхідно формувати саме компетентності школярів.

Аналіз поняття «компетентність» дав можливість встановити, що це складна і багатоаспектна категорія, до якої входять три взаємопов’язаних структурних компонента: когнітивний, діяльнісний, особистісний. У ході дослідження обрано трьохрівневу ієрархію компетентностей, яку пропонує МОН України у наказі «Про затвердження критеріїв оцінювання у системі загальної середньої освіти», де зазначається, що вчителям доцільно дотримуватися поділу компетентностей на предметні, міжпредметні та ключові. Спираючись на загальне визначення компетентності, узагальнено, що ФК це готовність і здатність учня проявляти набуті знання з фізики, уміння і досвід при розв’язанні практичних, прикладних, професійних та життєвих завдань.

Прийнявши до уваги дослідження С. Ракова, а також проаналізувавши зміст та основні види діяльності, до яких залучаються учні у процесі навчання фізики, виділено 5 предметно-галузевих компетентностей, оволодіння якими у комплексі забезпечує формування та розвиток ФК школярів:

-    навчально-пізнавальна компетентність передбачає оволодіння учнями основними науковими фактами і фундаментальними ідеями, які дають змогу обґрунтовано підійти до здійснення обраного виду діяльності. Результатом набуття навчально-пізнавальної компетентності є уміння відтворювати зміст основних елементів фізичних знань; використання набутих знань при поясненні фізичних явищ у побуті, природі, технологічних процесах; уміння використовувати різні джерела інформації для пошуку нових даних, проводити аналіз, синтез та перекодування опрацьованої інформації;

-    компетентність розв’язувати фізичні задачі передбачає оволодіння умінням складати і розв’язувати різні типи фізичних задач. Результатом набуття зазначеної компетентності є уміння бачити в природних явищах задачні ситуації та розв’язування різних типів задач; уміння систематизовувати фізичні задачі за розділами і типами; уміння давати фізичну інтерпретацію математичним формулам, графікам, способам визначення фізичних величин;

-    експериментальна компетентність передбачає оволодіння учнями умінням планувати та проводити експериментальні дослідження, користуватися фізичними приладами. Основним результатом набуття учнями експериментальної компетентності є їх готовність до складання плану проведення фізичного експерименту та його виконання, використання фізичного обладнання та вимірювальних засобів з метою визначення фізичних величин, виконання лабораторних робіт за алгоритмом, а також за умов його відсутності;

-    дослідницька компетентність пов’язана з оволодінням учнями основними методами наукового дослідження, готовністю до виконання завдань дослідницького характеру, розробляти та захищати дослідницькі проекти. Серед основних видів діяльності виділено: постановка фізичних проблем на основі аналізу суспільно та індивідуально значущих завдань; висування гіпотези дослідження, складання плану роботи над дослідженням, його виконання та аналіз отриманих результатів, формулювання висновків;

-    методологічна компетентність передбачає наявність в учнів досвіду з оцінювання конкретних фізичних методів дослідження для розв’язання завдань прикладного характеру. Наявність методологічної компетентності свідчить про оволодіння учнями умінням обирати той метод дослідження, який доцільно використовувати при розв’язанні поставленого завдання, а також умінням оцінювати ефективність практичного застосування обраного методу.

Встановлено, що ФК окрім досвіду застосування на практиці фізичних знань і вмінь передбачає й ціннісне ставлення учнів до набутих ними знань і вмінь з фізики, а також досвіду їх використання. Тому, розвиток ціннісної сфери кожного учня є необхідною умовою формування і розвитку його ФК. З’ясовано, що розвивати систему цінностей школярів можна, залучаючи їх до різних видів діяльності, які дозволяють проявляти набуті знання, навички та уміння, а також впливати на емоційну сферу учнів основної і старшої школи.

Враховуючи, що компетентність формується, розвивається і виявляється у процесі діяльності, методологічною основою розвитку ФК школярів обрано діяльнісний підхід, у межах якого найбільш ефективними під час навчальної практики виділено проблемно-пошукову, інформаційну і проектну технології, а також технологію, пов’язану з розв’язуванням фізичних задач. У межах зазначених технологій виділено такі види діяльності учнів, які сприяють розвитку ПК: складання та розв’язування фізичних задач, конструювання фізичних приладів, виконання навчально-дослідних робіт, виконання цікавих дослідів, екскурсії у природу, туристичні походи, проведення домашніх досліджень та спостережень, виконання індивідуальних та групових проектів.

У другому розділі «Методика організації і проведення навчальної практики з фізики в основній і старшій школі» розглянуто навчальну практику з фізики як форму організації навчально-пізнавальної діяльності учнів та розроблено методику її проведення у загальноосвітніх навчальних закладах.

Встановлено, що навчальна практика з фізики є обов’язковим і необхідним елементом навчально-виховного процесу. Вона передбачає створення умов для наближення змісту фізики до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ природи і процесів життєдіяльності людини, розширення світогляду школярів, підсилення практичної спрямованості навчального процесу.

Як форма організації навчальної діяльності учнів навчальна практика з фізики має розв’язувати ряд завдань, серед яких: розвиток в учнів інтересу до вивчення предмету, розвиток творчих здібностей школярів, реалізація внутрішньопредметних та міжпредметних зв’язків, поглиблення і систематизація знань, умінь та навичок школярів, переконання учнів у практичній значущості набутих знань, а також розвиток ПК школярів.

В основу розробки методики проведення навчальної практики з фізики покладено концептуальні засади, основу яких складають компетентнісний, діяльнісний та аксіологічний підходи до організації навчального процесу, розуміння методики навчання фізики як прикладної науки, предметом дослідження якої є цільовий, змістовий і технологічний компоненти навчального процесу.

До цілей проведення навчальної практики з фізики увійшли: формування ПК учнів основної і старшої школи як інтегративної характеристики особистості, що включає когнітивний, діяльнісний і особистісний компоненти.

Змістовий компонент методики проведення навчальної практики включав завдання, спрямовані на розвиток когнітивного, діяльнісного і особистісного компонентів предметної компетентності учнів основної і старшої школи.

Розробка технологічного компоненту методики організації і проведення навчальної практики передбачала підбір методів, засобів та форм навчання фізики. До числа методів навчання увійшли проблемно-пошуковий, інформаційний, проектний та метод розв’язування фізичних задач, під час реалізації яких використовувались індивідуальні, групові та колективні форми організації діяльності школярів; система засобів навчання для розвитку предметної компетентності учнів включала: текстові (підручники з фізики, науково-популярні журнали та газети технічного та фізичного спрямування); візуальні (реальні об’єкти дослідження, фотографії фізичних явищ у природі та техніці); технічні засоби (фізичні прилади та обладнання, комп’ютер, відеопроектор, фотоапарат та інше).

У процесі організації і проведення навчальної практики було виділено три етапи – підготовчий, виконавчий та контрольно-оцінювальний.

Встановлено, що ефективність розробленої методики проведення навчальної практики залежить від педагогічних умов, до яких входять: ознайомлення вчителів з вимогами, цілями та функціями навчальної практики; забезпечення різноманітності форм організації навчальної діяльності школярів; надання можливості учню обирати той вид діяльності, який йому подобається і надає можливість повною мірою проявити свої здібності; практичний, прикладний і профорієнтаційний характер видів діяльності школярів, до яких вони можуть бути залучені під час навчальної практики.

Схема реалізації методики розвитку ФК школярів основної і старшої школи під час навчальної практики з фізики представлена на рис. 1 і включає чотири блоки: цільовий, концептуальний, змістовно-процесуальний та оцінювальний. Останній блок представлений критеріями та показниками, які визначались з урахуванням структури компетентності та особистих характеристик учня, змістом фізичної освіти, а також рівнями сформованості фізичної компетентності.