ҐЕНДЕРНО ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ УЧНІВ СЕРЕДНІХ ШКІЛ США :



Название:
ҐЕНДЕРНО ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ УЧНІВ СЕРЕДНІХ ШКІЛ США
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено його об’єкт, предмет, мету й завдання; схарактеризовано наукову новизну
та практичне значення, подано джерельну базу, описано методи, аргументовано зв’язок роботи з науковими програмами та темами, представлено відомості про апробацію та впровадження результатів наукового пошуку.

У першому розділі «Теоретичні засади проблеми ґендерно орієнтованого підходу до навчання й виховання учнів» на підставі концептуального аналізу основних категорій, принципів і парадигм філософії статі на різних історичних етапах та в різних культурах з’ясовано базові поняття, пов’язані з темою дослідження, що створюють теоретичне підґрунтя ґендерного підходу
до навчально-виховного процесу учнів різної статі. Уточнено сутність понять ґендер, стать, секс. Унаслідок осмислення біологічних і соціокультурних концепцій ґендера, доведено, що поняття ґендер синтезує біологічний
і соціокультурний підходи. Наголошено, що середовище формує умови
для розвитку в онтогенезі вроджених програм, які є необхідною умовою перетворення можливостей, умотивованих середовищем, у дійсність: ґендер – біосоціокультурна єдність. Поняття ґендера багатовимірне та ієрархічне, а його формування необхідно розуміти як послідовну, спадкову й узгоджену дію біологічних і соціокультурних детермінант. Підсумовано, що ґендер

має два складники: стать біологічну і стать соціокультурну, що перебувають
у нерозривній єдності. Сформульовано дефініцію ґендера як системи соціокультурних статевих взаємин, що виникають у чоловіків і жінок унаслідок їхнього спілкування між собою та із зовнішнім світом і виявляються в усіх сферах життя людини та суспільства.

Упровадження категорії ґендер у педагогічну науку має принципове значення, оскільки ігнорування статевою належністю школярів у навчально-виховному процесі призводить до нівелювання чоловічої та жіночої унікальності, неповторності внутрішнього світу кожної дівчинки, дівчини, кожного хлопчика, юнака, неадекватного самооцінювання школярів, браку культури взаємин між статями. Важливими виявами ґендера як соціально-культурного конструкта є ґендерна ідентичність та ґендерні ролі.
Якщо ґендерна ідентичність базована на суб’єктивному сприйнятті індивідом себе як чоловіка або як жінки, то ґендерні ролі засвоюють у процесі ґендерної соціалізації, що вважають вирішальним фактором формування ґендерних відмінностей. Конструювання чоловічої й жіночої природи відбувається
під впливом ґендерних стереотипів, які домінують у суспільстві
та репродуковані інститутами соціалізації. У розділі наголошено, що заклади освіти – основне місце ґендерної соціалізації дітей.

Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників дав змогу констатувати, що зміна пріоритетів в інтерпретації характеру взаємодії статей у соціумі спричинила появу ґендерного підходу як методологічної моделі в соціальному й гуманітарному пізнанні, це сприяло формуванню нової наукової парадигми аналізу соціальних відносин і соціально-культурних відмінностей у житті чоловіків та жінок.

Для педагогічних досліджень традиційним є ґендерний підхід, базований на розумінні ґендера як організованої моделі соціальних відносин між статями і стратифікаційної категорії. Це вможливлює, по-перше, з’ясування відмінностей у поведінці хлопчиків та дівчат, чоловіків і жінок, що зумовлені не стільки їхніми фізіологічними особливостями, скільки усталеними в певному суспільстві образами, типами, конструктами чоловічого й жіночого; по-друге, вивчення ролі закладів освіти в конструюванні й репродукуванні поширених
у кожній культурі уявлень про сутність чоловічого та жіночого й у закріпленні наявної в суспільстві ґендерної асиметрії; по-третє, переосмислення усталених уявлень стосовно того, як повинен відбуватися навчально-виховний процес,
що надає індивідуумові змогу розвивати свої здібності та інтереси, попри належність до певної статі, та не обмежує цей розвиток традиційними ґендерними стандартами й нормами. Такий підхід до аналізу освітньо-педагогічних процесів передбачає врахування соціально-конструктивістської природи відмінностей між статями та дослідження ролі закладів освіти
як чинника ґендерної соціалізації.

Наголошено на необхідності чіткого розмежування ґендерного та порольового підходів у навчально-виховному процесі, оскільки порольовий підхід – це традиційна система поглядів на призначення чоловіка й жінки в суспільстві з їхніми біологічними характеристиками та на виховання з урахуванням статевої ідентичності. Цінність ґендерного підходу в педагогіці полягає в тому, що він являє собою індивідуальний підхід до виявлення дитиною своєї ґендерної ідентичності, яка допускає, що відмінності в поведінці чоловіків і жінок залежать не стільки від біологічних особливостей, скільки
від соціально-культурних факторів.

Дослідження засвідчило, що критика освіти як чинника ґендерної соціалізації освіти, активно поширювана американськими педагогами і психологами в останній чверті ХХ століття, була спрямована на ґендерний аналіз прихованого навчального плану як механізму реалізації ґендерно соціалізуючої функції освіти. Ґендерний аналіз прихованого навчального плану стосувався трьох його вимірів, а саме: ґендерно сегрегованої організації закладів освіти й ґендерної стратифікації педагогічних працівників, змісту навчальних підручників і комунікативної освітньої практики.

Підтверджено, що важливим кроком на шляху до розширення соціального простору для всебічного розвитку особистості кожного учня є впровадження ґендерно комфортного освітнього середовища в освітню практику шкільних навчальних закладів. Ґендерно комфортне освітнє середовище характеризують як сукупність ситуаційних факторів, що забезпечують організацію освітнього процесу, залежно від індивідуальних та психофізіологічних особливостей учнів, та сприяють формуванню ґендерної ідентичності й інших ґендерних характеристик особистості; це середовище, у якому немає ґендерних стереотипів.

У другому розділі «Становлення й розвиток ґендерно орієнтованого підходу до навчання та виховання школярів різної статі середніх шкіл США» на основі історико-генетичного аналізу схарактеризовано суспільно-історичні та соціально-економічні передумови впровадження ґендерно орієнтованого підходу до шкільного навчання та виховання учнів різної статі в Сполучених Штатах Америки. Розроблено авторську періодизацію генези становлення шкільної практики виховання та навчання школярів різної статі в середніх освітніх закладах Америки.

Доведено, що пріоритетною метою реформування сучасної державної політики США в освітній галузі є підтримка та розвиток соціальної й ґендерної рівності. На основі дослідження чинного законодавства в галузі освіти з’ясовано, що в країні вагомого значення надають освітнім програмам, зорієнтованим на впровадження й оптимізацію ґендерної рівності. На підставі узагальнення досвіду роботи роздільно статевих шкіл констатовано численну кількість уставів, морально-етичних кодексів та расово-етнічне різноманіття таких закладів, розрахованих здебільшого на забезпечені верстви населення. Найменше школярів навчається із сімей, які мають невеликі статки.

На основі аналізу оригінальних джерел сформульовано висновок про те, що в більшості шкіл із ґендерно роздільною освітою впроваджують різноманітні інноваційні напрацювання, які включають не лише роздільне навчання для хлопчиків і дівчаток, а також складання навчального плану
на основі найновіших досліджень про здібності до навчання в хлопчиків
та дівчаток, створення умов для засвоєння школярами моделей поведінки в сім’ї на основі партнерських взаємин.

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины