ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ З ФІЗИКИ ЗАСОБАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами, визначено об’єкт, предмет, мету і методи дослідження, сформульовано гіпотезу та основні завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне і теоретичне значення дослідження, означено особистий внесок здобувача, наведено відомості щодо апробації та впровадження у практику результатів дослідження, зазначено кількість публікацій, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Психолого-педагогічні основи індивідуалізації навчально-пізнавальної діяльності учнів» здійснюється огляд психолого-педагогічної літератури щодо психологічних, дидактичних та методичних проблем індивідуалізації навчальної діяльності учнів у школі.

З цією метою з’ясовано психолого-педагогічні засади індивідуалізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Відповідно до предмета дослідження здійснено аналіз понять «індивідуальний підхід», «індивідуалізація навчання», «диференціація навчання».

У цьому розділі представлено результати аналізу освітніх технологій як чинника індивідуалізації навчальної діяльності та розроблення на підставі проведеного аналізу методичної моделі навчального процесу, що базується на тріаді: дидактика – загальна методика – частинні методики. Тут з’ясовано, що технологічний підхід не виникає з дидактичного або частково-методичного підходу, а є самостійним напрямом дослідження навчального процесу.

Аналіз масиву методологічної, педагогічної, науково-методичної, психологічної літератури показує, що значна частина результативних досліджень у галузі освітніх технологій на сьогодні концентрується навколо таких генеральних ідей:

1. Укрупнення дидактичних одиниць, відображене через ідею генералізації змісту, зокрема на основі теоретичних (змістових) узагальнень.

2. Єдність змістової і процесуальної сторін навчання.

3. Планування результатів навчання.

4. Психологізація освітнього процесу.

5. Комп’ютеризація.

Як показав аналіз літературних джерел, освітні технології, що реалізовують індивідуальний підхід і які практикують у процесі навчання фізики на сучасному етапі, можна представити декількома групами:

–                        традиційні технології на основі гуманно-особистісної орієнтації педагогічного процесу (наприклад, технологія співпраці, технологія сучасного уроку);

–                        технології на основі активізації, інтенсифікації й ефективного управління навчально-виховним процесом (наприклад, технологія сучасного проектного навчання, інтерактивні технології, технологія інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу, колективний спосіб навчання);

–                        технології на основі дидактичного і методичного вдосконалення навчально-виховного процесу (наприклад, укрупнення дидактичних одиниць, технологія модульного навчання);

–                        технології розвивальної освіти (наприклад, технологія саморозвитку особистості А. Ухтомського – Г. Селевко, технологія проблемного навчання);

–                        технології на основі інформаційно-комунікаційних засобів (наприклад, технологія застосування засобів ІКТ у навчанні).

Аналіз інноваційної освітньої діяльності показує, що в умовах реальної діяльності навчання в основному впроваджуються технології, серед яких можна виділити: особистісно орієнтоване навчання та виховання, громадянську освіту, профільне навчання, технологію групової навчальної діяльності, теорію рівневої диференціації навчання, психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів, теорію програмованого навчання, інформаційні технології, технології навчання, що зберігають здоров’я, технологію проектного навчання, технологію проблемного навчання, інтерактивні технології, технологію формування творчої особистості, технологію навчання як дослідження, технологію гуманізації педагогічної діяльності, технології розвитку критичного мислення, технологію комплексно-цільового управління закладом освіти, теорію ігрових технологій, теорію раннього та інтенсивного навчання грамоті. Окремі елементи більшості з цих теорій нами використано у процесі розроблення експериментальної методичної системи індивідуалізації навчальної діяльності учнів з фізики.

У другому розділі «Індивідуалізація навчальної діяльності учнів в умовах застосування інноваційних технологій» розглянуто індивідуальний підхід у навчанні як принцип, згідно з яким у навчально-виховній роботі в класі досягається педагогічна взаємодія з кожним учнем. Розроблена нами методична система індивідуалізації навчальної діяльності учнів з фізики в умовах застосування інноваційних технологій навчання включає: вивчення і врахування індивідуальних особливостей учнів, зокрема діагностику їх знань, вмінь і навичок та інших компонентів результативності навчання; формування позитивного емоційно-вольового ставлення учня до досягнутих ним результатів навчання; забезпечення індивідуальної траєкторії навчання і  розвитку особистості учня.

У ході дослідження виявлені способи реалізації індивідуального підходу з використанням різних (як традиційних, так і інноваційних) технологій  навчання фізики в сучасних умовах. Вибір і впровадження тієї чи тієї освітньої технології здійснювалося за такими критеріями: відповідність принципам науковості і доступності; відповідність умовам створення успішного освітнього середовища; сприяння підвищенню мотивації і розвитку пізнавального інтересу учнів; сприяння підвищенню якості і міцності засвоєння знань; сприяння формуванню самооцінки, розвиток партнерських стосунків; опора на добре спроектовану діяльність, необов’язковість створення нових умов навчання; необов’язковість кардинальних перетворень; невеликі витрати часу, для педагога середньої кваліфікації; сприяння формуванню ключових компетенцій та ін.

У дослідженні нами насамперед розроблено методику діагностики знань і вмінь учнів і визначення основних психологічних особливостей особистості кожного окремого учня. Для визначення індивідуальних особливостей учнів розроблено так звану «Карта стилів» (КС), в основу якої покладено чинники, що характеризують роботу учня на уроці: ініціативність (І), ризикованість (Р), допитливість (Д), креативність (К), незалежність (Н), відповідальність (В), здібність до самовираження (С), загальні здібності (ЗЗ). Кожному з названих чинників було дано окрему характеристику та запропоновано процедуру оцінювання за 5-ти бальною шкалою (5 - дуже сильно виражено; 4 - сильно виражено; 3 - вище середнього; 2 - посередньо; 1 - нижче середнього). В основу індивідуалізації навчальної діяльності учнів покладено такі способи розумової діяльності: С – синтетичний, А – аналітичний тип діяльності: Р – рефлекторний, І – імпульсний тип сприйняття: К – кінестетичний, В – візуальний, А – аудіальний. На основі визначення індивідуальних характеристик учнів ми об’єднали їх у три групи, що характеризуються однотипним стилем навчання. Наявність в класі таких трьох груп учнів покладено в основу розроблення нової методики реалізації індивідуального навчання фізики (з метою планування, організації і управління індивідуальною та груповою навчально-пізнавальною діяльністю учнів) та її опробування в експериментальних класах.