МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ МІЖКУЛЬТУРНОГО СПІЛКУВАННЯ НІМЕЦЬКОЮ МОВОЮ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі ,,Теоретичні передумови методики навчання майбутніх менеджерів міжкультурного спілкування німецькою мовою” проаналізовано та уточнено поняття іншомовного міжкультурного спілкування, визначено його зміст та компоненти, узагальнено досвід навчання фахового іншомовного спілкування у ВНЗ, уточнено цілі навчання, розглянуто структуру ПМКК, описано її складові, розглянуто соціально-психологічні, психолінгвістичні передумови та дидактичні основи навчання міжкультурного спілкування.

Під іншомовним міжкультурним спілкуванням для фахівців-менеджерів у цій роботі розуміється особливий вид ціннісно-орієнтованої продуктивної та рецептивної діяльності суб’єктів професійного ділового спілкування (вербального та невербального), що передбачає сукупність різноманітних адекватних форм міжкультурної взаємодії між носіями різних мов і культур, які спрямовані на оптимальну, конструктивну реалізацію комунікативної установки спілкування у ситуаціях професійного та повсякденного життя. Це формулювання означає, що, по-перше, міжкультурне спілкування для менеджерів є професійно орієнтованим. По-друге, що в процесі навчання ІМ за професійним спрямуванням першорядною є проблема формування вмінь здійснювати контакти ІМ з носіями цієї мови, досягати міжкультурного взаєморозуміння і реалізовувати комунікативні цілі професійно орієнтованого міжкультурного спілкування. По-третє, в контексті такого визначення підкреслено нерозривний взаємозв’язок продуктивної та рецептивної МД суб’єктів міжкультурної комунікації як важливий чинник, який зумовлює мовленнєво-розумову міжкультурну взаємодію і взаємопорозуміння комунікантів.

У роботі виділено, за Н.Ф. Бориско (2000), такі компоненти професійно орієнтованого міжкультурного спілкування, які необхідно враховувати в процесі навчання: соціальний (іншомовне професійне ділове спілкування як діяльність, яку здійснюють комуніканти під час міжкультурної взаємодії); предметно-змістовний (культура німецькомовних країн і України та їх взаємодія); лінгвістичний (німецька мова як засіб міжкультурного спілкування). Категорію культури як компонент міжкультурного спілкування у межах дослідження обмежено етикетними нормами, стратегіями та правилами поведінки у ділових та повсякденних ситуаціях спілкування, знання яких необхідно майбутнім менеджерам для адекватної міжкультурної комунікації. Підкреслено, що ефективне навчання міжкультурного спілкування забезпечується формуванням ПМКК, у складниках якої відображені його компоненти: формуванням мовної, мовленнєвої, міжкультурної, фахової, соціокультурної і навчальної компетенцій.

Вивчення особливостей реалізації особистісно-діяльнісного підходу у навчанні ІМ дозволило визначити його особливості для навчання професійно орієнтованого міжкультурного спілкування. Значущість особистісно-діяльнісного підходу полягає у його методичному змісті, що включає способи організації навчальної діяльності, які пов’язані з широким застосуванням парно-групових та колективних форм взаємодії всіх суб’єктів навчального процесу, при вирішенні проблемних завдань, з ситуативністю процесу навчання, яка є способом стимулювання МД та умовою розвитку мовленнєвих умінь.

У результаті аналізу соціально-психологічних та психолінгвістичних передумов навчання міжкультурного спілкування зроблено висновок про необхідність формування у студентів-менеджерів механізмів міжкультурної взаємодії та взаємного сприйняття, вміння досягати взаєморозуміння з партнерами, носіями іншої культури. Це завдання зумовлює доцільність розвитку механізмів ідентифікації (розуміння іншої людини через усвідомлене або неусвідомлене уподобання до неї), стереотипізації (класифікація форм поведінки, інтерпретація їх причин шляхом співвіднесення до вже відомих явищ, соціальних стереотипів), рефлексії (усвідомлення суб’єктом спілкування складу і підгрунтя виконуваних дій відповідно до цілей спілкування, осмислення мовних дій і моделей поведінки комуніканта), зворотного зв’зку (контроль ефективності спілкування та визначення його подальшої стратегії) (Г.М. Андрєєва 1990, О.О. Леонтьєв 1997).

Узагальнення досвіду моделювання процесів міжкультурної комунікації, вивчення загальних закономірностей вербальної взаємодії, аналізу механізмів та елементів, які беруть участь у реалізації спілкування, дозволили дослідити труднощі міжкультурного спілкування та запропонувати в межах цього дослідження його гіпотетичну модель, головним компонентом якої є образ свідомості мовної особистості. Цю модель представлено як процес спілкування мовних особистостей, під час якого відбувається зіставлення їхніх концептуальних і мовних картин світу. У моделі враховано інформаційно-комунікативну, інтерактивну і перцептивну функції спілкування (Г.М. Андрєєва, О.Л. Кононко, О.О. Леонтьєв, А.В. Петровський). У контексті цих функцій процес іншомовного міжкультурного спілкування представлено як  взаємодію та взаємне сприйняття його учасників і показано, що ефективність такого спілкування зумовлюється ступенем збігу образів свідомості комунікантів (мовця, читача, слухача й того, хто пише), які обумовлені їхніми культурами та особистостями. На основі закономірностей взаємодії мовних свідомостей комунікантів у процесі міжкультурної комунікації передбачено формування мовної картини світу іншої культури у свідомості студентів як учасників міжкультурного спілкування.

У цілях методичного дослідження проаналізовано 32 засоби навчання німецької мови для професійного ділового спілкування, результати анкетування 148-ми студентів та опитування 47-ми викладачів німецької мови, що надало змогу визначити дидактичні та методичні принципи, на засадах яких ґрунтується навчання професійно орієнтованого міжкультурного спілкування, і які в сукупності складають його дидактичну основу. Дидактичними принципами в якості провідних були виокремлені принципи наочності, міцності, свідомості, інтерактивності, проблемності, порівняння та контрастивного аналізу мов у діалозі культур, інтенсивності навчання. Серед методичних принципів головними виділено принципи комунікативності, професійної спрямованості, взаємопов’язаного та інтегрованого навчання видів МД.

Грунтуючись на теоретичних засадах навчання міжкультурного спілкування зроблено висновок, що для формування ПМКК необхідно 1) сенсибілізувати студентів до сприймання правил етикету і поведінки німецькомовних ділових партнерів, розвивати через рефлексію здатність усвідомлювати та розпізнавати в діях та висловлюваннях комуніканта – носія іншої культури – їхній культурний контекст, застосовувати стратегії спілкування; 2) моделювати ситуації міжкультурного спілкування на основі культурно-контрастивного аналізу, зіставлення і порівняння норм ділової та загальнокультурної комунікативної поведінки представників німецькомовних країн та України.

У другому розділі ,,Методика навчання майбутніх менеджерів професійно орієнтованого міжкультурного спілкування німецькою мовою” представлено методику навчання, що включає зміст, навчальний матеріал, етапи, систему вправ та модель навчання у межах дисципліни ,,Німецька мова професійного спрямування”.

Зміст навчання, за О.Б. Тарнопольським та С.П. Кожушко (2004), відбирався послідовно за такими аспектами: комунікативний (сфери, тематика і ситуації спілкування), лінгвістичний (відбір текстів, мовного і мовленнєвого матеріалу), процесуальний і психофізіологічний (відбір знань, навичок і вмінь). У відборі змісту навчання враховано 1) сфери діяльності (професійна, освітня, публічна, особиста); 2) види спілкування (усне і писемне спілкування); 3) тематику спілкування, ситуації, професійні соціально-комунікативні ролі та завдання спілкування; 4) форми спілкування: а) діалог (телефонне спілкування, обговорення виробничих питань); б) монолог (звіти, презентації, публічні виступи); в) інтерактивне спілкування (переговори, інтерв’ю, кооперативні трансакції, електронне спілкування – листування, зокрема факсом чи e-mail); г) писемне спілкування (заповнення формулярів, ділових листів).

У процесі відбору змісту предмета навчання за комунікативним аспектом відібрано тематику та ситуації спілкування, уточнено професійні соціально-комунікативні ролі комунікантів у ситуаціях міжкультурного спілкування. Обрано чотири теми, що входять до чинної Програми: ,,Встановлення ділових контактів. Сучасне ділове листування”, ,,Організація фірми та комунікація”, ,,Підприємства та їх продукція”, ,,Маркетинг”. До цих тем відібрано 16 підтем та укладено 16 проблемно-тематичних комплексів (ПТК): 1. Leute, Berufe und Tätigkeiten.               2. Einladung und Verabredung. Im Restaurant. 3. Telefonieren.  Gesprächsstrategien am Telefon. 4. Der Geschäftsbrief. Der Firmennachweis. 5. Am Arbeitsplatz. 6. Planen und Reservieren. 7. Die Geschäftsreise. 8. Die Anfrage. 9. Industriebereiche und Dienstleistungsunte
ehmen. 10. Unte
ehmensformen. 11. Unte
ehmenspräsentation. 12. Das Angebot. 13. Messen und Ausstellungen. 14. Messeprofile und Messebeteiligung. 15. Auf der Messe. Messekontakte. 16. Die Bestellung.

Під ПТК розуміється одиниця методичної організації міжкультурного спілкування, яка є проблемою або проблемним питанням, що виникають у діалозі культур у конкретній ситуації спілкування (Н.Ф. Бориско). У цій роботі ПТК є діяльнісно-орієнтованими, мають лінгвосоціокультурну та професійну специфіку спілкування, передбачають обговорення проблем, обмін інформацією, думками і реалізуються у навчальних матеріалах як рольові та ділові ігри. Структурно дидактичний матеріал організовано за ситуативно-тематичним принципом у ПТК, які є відносно закінченими відрізками змісту навчання.

За лінгвістичним аспектом навчальні матеріали відбиралися з автентичних текстів, зразків письмових текстів (ділові листи, офіційні запрошення, факси, візитні картки, меню, рекламні проспекти), автентичних фонограм (діалоги та монологи-зразки різних типів). В результаті проведеної роботи було відібрано  61 аудіотекст та 64 тексти для читання (з них – 14 для самостійної роботи) з урахуванням їхньої комунікативної, пізнавальної, розвивальної, виховної цінності. Відбір аудіотекстів здійснювався з урахуванням критеріїв відбору фонограм: професійна інформаційна значущість, актуальність, врахування мотиваційної цінності інформації, доступність у мовному та змістовому аспектах, посильність обсягу сприйнятої інформації, проблемність, значущість для національної культури. Здійснено відбір 1110 ЛО, з них – 640 загальновживаних слів та термінів, 53 вільних і сталих словосполучень, 372 мовленнєвих кліше, 24 скорочення й 21 абревіатура. Лексичний матеріал був організований у тематичні словники-мінімуми до кожного ПТК. Граматичний матеріал відбирався з точки зору активної та пасивної граматики.

У контексті практичної мети – формування ПМКК – визначено склад знань, навичок та вмінь в межах формування кожної окремої компетенції (мовної, мовленнєвої, міжкультурної, фахової, соціокультурної і навчальної). Діапазон виділених умінь охоплює вміння спілкуватися німецькою мовою і досягти взаєморозуміння з діловими партнерами, структурувати мовлення при розв’язанні професійних проблем, дотримуватися правил ділової взаємодії та етикету в ситуаціях міжкультурного спілкування, використовувати мовленнєві кліше, вибирати і застосовувати комунікативні стратегії у спілкуванні з представниками німецькомовної культури, розуміючи соціальні структури, цінності та переконання, характерні для їхніх культур. Для підвищення ефективності міжкультурної взаємодії запропоновано правила і стратегії міжкультурного спілкування, які можна рекомендувати майбутнім менеджерам під час здійснення комунікації німецькою мовою і тренування яких передбачено в рольових та ділових іграх.

У процесі дослідження зроблено висновок, що навчання професійно орієнтованого міжкультурного спілкування доцільно здійснювати у три етапи:       1) етап формування ПМКК, орієнтовно-підготовчий, де має місце формування та вдосконалення мовленнєвих навичок, формування мовленнєвих умінь, на якому створюється мотиваційна основа для навчальної діяльності студентів; 2) етап розвитку ПМКК, де відбувається подальше набуття знань, розвиток умінь міжкультурного спілкування в різних видах МД; 3) етап удосконалення ПМКК, де передбачено вдосконалення фахових міжкультурних комунікативних умінь, свідоме використання навчального матеріалу в різних ситуаціях спілкування.

Відібраний зміст навчання став основою для створення системи вправ для навчання міжкультурного спілкування. Запропонована у цій роботі система вправ є загальною системою вправ для навчання німецькомовного міжкультурного спілкування, яку складають чотири системи вправ для формування ПМКК у говорінні, аудіюванні, читанні, письмі. До кожної з них входять підсистеми вправ для 1) формування, 2) розвитку та вдосконалення ПМКК у певному виді МД. Аналіз спільності форм перебігу процесів рецептивних видів МД і вивчення взаємодії продуктивних видів МД дозволив представити їх комплексно відповідно до процесів рецепції та продукції як підсистеми вправ для: 1) формування рецептивної ПМКК, 2) формування продуктивної ПМКК, 3) розвитку та вдосконалення рецептивної ПМКК, 4) розвитку та вдосконалення продуктивної ПМКК. Підсистеми вправ містять групи вправ (№ 1, 2, 3, 4) для формування конкретних навичок і вмінь, групу вправ (№ 5) для розвитку вмінь самостійної роботи з навчальним матеріалом, довідковою літературою в межах кожного ПТК, які є інтегральними частинами загальної системи. Розроблену систему вправ представлено у вигляді табл. 1. Всі групи вправ включають вправи для інтегрованого навчання видів МД. Згідно з принципами взаємопов’язаного та інтегрованого навчання видів МД рецептивні види МД і продуктивні види МД представлено як комплексну мовленнєву розумову діяльність.