| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, зв’язок із науковими програмами і планами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; зазначено хронологічні межі; схарактеризовано джерельну базу, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про апробацію та впровадження у практику результатів дослідження.
У першому розділі – «Теоретичні засади підготовки менеджерів міжнародного туризму у системі вищої освіти в Туреччині» – здійснено аналіз стану наукового розроблення досліджуваної проблеми та схарактеризовано понятійно-термінологічний апарат дослідження; виокремлено основні етапи та чинники становлення й розвитку системи підготовки фахівців сфери туризму в Туреччині.
На підставі загальнонаукового аналізу праць вітчизняних та зарубіжних дослідників (Д. Єрмілова, І. Зорін, М. Кабушкін, В. Квартальнов, Л. Кнодель, Л. Поважна, В. Федорченко, Н. Фоменко, Г. Цехмістрова, В. Цибух, Л. Чорна, У. Кейтсбі (W. Catesby), Дж. Колакоглу (J. Colakoglu), Дж. Рітчі (J. Ritchi), М. Тунч Озеллі (M. Tunç Özelli), Х. Сойбалі (H. Soybali)) розкрито стан розроблення проблеми підготовки фахівців для сфери туризму в університетах країн, що мають вагомі здобутки в туристській освіті (Швейцарія, США, Німеччина, Туреччина). З’ясовано, що невпинне зростання туристських потоків потребує єдиних професійних кваліфікацій менеджерів міжнародного туризму, а саме: ґрунтовних знань маркетингу; середовища туристичного бізнесу та туристичних ринків світу; міжнародних інформаційних систем у туризмі; економічної, правової та соціальної сфер країн-партнерів; умінь та навичок професійного мовлення; знання культурної та історичної спадщини тощо.
Метод конкретно-наукового – термінологічного аналізу уможливив конкретизацію й уточнення визначення понять «міжнародний туризм», «менеджер міжнародного туризму», «індустрія туризму», «індустрія гостинності», «спілкування», «професійне спілкування», «туристське спілкування», «підготовка менеджерів міжнародного туризму», «організаційні та педагогічні засади підготовки менеджерів міжнародного туризму», «міжпредметні зв’язки педагогіки туризму» відповідно до сучасного етапу розвитку суспільства. Аналіз низки вітчизняних та зарубіжних наукових розвідок дозволив дати такі визначення провідних понять дослідження: «менеджер міжнародного туризму» – як фахівець міжнародного ринку туристичних послуг, що володіє відповідними професійними компетентностями, здатний до аналізу кон’юнктури ринку туристичних послуг, сегментації туристичного попиту, що забезпечує виведення туристичної
галузі на новий прогресивний етап розвитку; «підготовка менеджерів міжнародного туризму» у системі багаторівневої освіти розглядається як складний комплексний процес, спрямований на формування конкурентоспроможного фахівця міжнародного ринку туристичних послуг шляхом оволодіння відповідними фаховими, економічними та загальноосвітніми блоками знань, умінь і навичок, зорієнтованими на потреби суспільства; усвідомлення мотивів та потреб здійснення професійної діяльності; розвитку професійно важливих особистісних якостей та можливістю удосконалення кваліфікації впродовж життя.
Виявлено, що на результати процесу підготовки фахівців сфери туризму упливає цілий комплекс зовнішніх (глобалізація, європейська інтеграція, ринковізація соціальної сфери суспільства, розвиток туристичної сфери) та внутрішніх факторів (відповідність академічних програм соціально-економічним потребам, застосування сучасних методик і педагогічних технологій, якісний склад науково-педагогічних працівників та студентів; забезпечення джерелами інформації та засобами навчання, створення сприятливого для творчої реалізації середовища тощо).
Історико-хронологічний метод дозволив виокремити етапи становлення і розвитку системи підготовки фахівців сфери туризму в Туреччині: 1) доінституційний (1139 – 1940 рр.) – стихійний період подорожей, зародження в’їзного туризму, неформальної підготовки до виконання професійних функцій у туристичній галузі шляхом учнівства; 2) інституційний (1940 – 1960 рр.) – формування системи підготовки кадрів для сфери туризму у професійних школах; 3) формування різнорівневої системи університетської туристської освіти, що передбачало диверсифікацію рівнів підготовки, (бакалавр, магістр) та удосконалення навчального процесу, зокрема впровадження інноваційних технологій навчання (1960 – теперішній час). Обґрунтовано чинники розвитку університетської туристської освіти в Туреччині: соціально-економічні (визнання туристичної галузі на рівні держави шляхом прийняття законів, які стимулюють підйом туризму в країні; впровадження п’ятирічних планів розвитку країни, підтримка державної лібералізації економіки, спрямування значних інвестицій у приморські території тощо) та культурно-освітні (розвиток законодавчої бази щодо збереження історико-культурних пам’яток; перехід від релігійної до світської освіти; актуалізація потреби у кваліфікованих фахівцях у сфері міжнародного туризму; потреба у використанні досвіду туристської освіти зарубіжних країн: США, Швейцарії, Німеччини) в межах з’ясування етапів розвитку туристичної галузі в Туреччині (перший етап – (1139 – 1914 рр.) – період подорожей, чому сприяло вигідне географічне положення країни;
другий етап – (1914 – 1940 рр.) – формування організованого туризму
(початок внутрішнього туризму та перші зародки міжнародного (в’їзного) туризму); третій етап – (1940 – 1960 рр.) – початок інтенсивного
розвитку туристичної галузі; четвертий етап – (1960 – теперішній час) –
період активізації туристських потоків; період масового туризму; початок підготовки фахівців для задоволення потреб індустрії гостинності при навчальних закладах країни).
Таким чином, встановлено, що на всіх історичних етапах становлення
й розвитку системи підготовки фахівців сфери туризму в Туреччині
чинниками її розвитку є соціально-економічні та культурно-освітні процеси. На сучасному етапі підготовки менеджерів міжнародного туризму актуалізуються тенденції інтернаціоналізації, євроінтеграції та активізації міжнародних академічних зв’язків.
У другому розділі – «Реалізація процесу підготовки менеджерів міжнародного туризму в університетах Туреччини» – проаналізовано освітні стандарти підготовки менеджерів міжнародного туризму в університетах Туреччини, окреслено нормативні засади та з’ясовано змістові й процесуальні засади підготовки менеджерів міжнародного туризму в умовах університетської освіти Туреччини.
Обґрунтовано вибір турецьких університетів для порівняльного аналізу (Середземноморський університет (м. Анталья), Мугла університет (провінція Мугла), Босфорський університет (м. Стамбул), Бількент університет (м. Анкара), університет імені Ататюрка (м. Ерзурум), Анатолійський університет (м. Ескішехір), університет Яшар (м. Ізмір)). Виокремлено типи навчальних закладів, що забезпечують підготовку кадрів для сфери туризму, зокрема надання кваліфікації менеджера з міжнародного туризму відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр та магістр:
1) школи туристичного спрямування, що на базі дев’яти класів загальноосвітньої школи (3-річний період навчання) та повної середньої освіти (2 роки навчання) дозволяють набути знань з вузькопрофільних дисциплін і отримати диплом «спеціаліста Турецької Республіки». Така підготовка дає можливість виконувати виробничі функції в окремих секторах індустрії туризму;
2) професійні школи (як структурні одиниці університетів), факультети комплексного спрямування, що готують фахівців для різних галузей народного господарства Туреччини та виокремлюють напрям підготовки «туризм». Чотирирічний період навчання у цих школах дозволяє здобути ступінь бакалавра та вести подальшу професійну діяльність на керівних посадах у готельних та туристичних закладах. Водночас рівень бакалавра відкриває можливості отримання ступеня магістра у турецьких університетах та зарубіжних університетах-партнерах згідно з обраною спеціальністю. Ступенева підготовка фахівців в університетах Туреччини проводиться відповідно до міжнародних освітніх стандартів і дозволяє здобути вчений ступінь PhD (доктор філософії) після здійснення наукових досліджень та написання дисертації у відповідній галузі.
Здійснено аналіз міжнародних освітніх стандартів, на яких ґрунтується туристська освіта в Туреччині. Характеристика трьох основних моделей стандартів в освіті, а саме: екзаменаційної, професійної, модульної, дозволила дійти висновку, що у сфері туризму найбільш ефективною є професійна модель, яка враховує потреби роботодавця та спрямована на отримання випускниками цілісної і якісної професійної підготовки за відповідною спеціальністю. Перевагами такої моделі є поєднання вузькоспеціалізованих і фундаментальних знань.
Доведено, що розроблення нових галузевих стандартів у сфері туристської освіти в Туреччині здійснюється спільно із роботодавцями, які володіють ситуацією на ринку праці та специфікою структури туристичної галузі.
У результаті порівняльного аналізу навчальних планів досліджуваних університетів Туреччини з’ясовано, що вони включають такі блоки: фаховий, економічний, загальноосвітній. Виявлено, що підготовка з фахових предметів починається з першого семестру поряд із загальноосвітніми і набуває все більш інтенсивного характеру на наступних курсах. Фаховий блок містить дисципліни, які дають майбутньому випускникові можливість вибору: працювати у
будь-якому секторі туристичної індустрії чи застосовувати одержані знання та набуті практичні навички роботи в інших секторах економіки. Блок економічних дисциплін тісно пов’язаний з туристичною сферою та загальноосвітнім блоком. Таким чином, усі навчальні дисципліни, які пропонуються для вивчення в університетах Туреччини, є туристично обумовленими.
Визначено, що значна увага в системі підготовки фахівців для сфери туризму в університетах Туреччини приділяється стажуванню (тур.: Staj) та організації виробничої практики з метою набуття студентами реальної можливості подальшого працевлаштування.
Встановлено, що важлива роль в університетах Туреччини відводиться Європейській системі трансферу кредитів ECTS (European Credit Transfer System), що дозволяє розширити освітній простір підготовки менеджерів міжнародного туризму.
Охарактеризовано такі особливостей підготовки фахівців для індустрії туризму в навчальних закладах Туреччини: процес навчання у школах туристичного напряму, що є структурними одиницями університетів Туреччини, ґрунтується на принципі неперервного практичного застосування одержаних теоретичних знань. Детальному вивченню підлягає законодавчо-правова база туристичної сфери. Усі навчальні дисципліни, крім знаннєвої складової, передбачають формування навичок міжособистісного спілкування та глибокого розуміння психології співрозмовника. Вказано, що відбувається подовження термінів стажувань та виробничої практики в реальних умовах, яке позитивно впливає на всебічну підготовку фахівця та його конкурентоспроможність на ринку праці. Отримання двох дипломів (турецького та університету-партнера) дає гарантію працевлаштування як у своїй країні, так і за кордоном. Наявність власної бази для організації та проведення практичних занять, на якій професійні функції виконують студенти за умови консультативно-методичного супроводу та кураторства з боку професорсько-викладацького складу університету та фахівців-практиків, розвиває риси самостійності, організованості, відповідальності тощо.
Застосування методу системно-структурного аналізу державних документів у сфері освіти (Закон «Про уніфіковану освіту» за № 430 (1924 р.), Закон про організаційну структуру закладів вищої освіти за № 2809 (1983 р.), Закон про вивчення іноземних мов за № 2923 (1983 р.), Закон про дуальну освіту у вищих навчальних закладах (доповнення до закону за № 2547 (1992 р.), Основний закон про національну освіту за № 1739 (1997 р., 2012 р.), Закон про восьмирічну обов’язкову та неперервну освіту за № 4306 (1997 р.)) та туризму (Закон про підтримку індустрії туризму за № 6086 (1953 р.), Закон про заохочення туризму за № 2634 (1982 р.), Закон про Захист оточуючого середовища за № 2872 (1983 р.), Національний Закон про парки за № 2873
(1983 р.), Закон про вільні зони за № 3218 (1985 р.), Закон про прямі іноземні інвестиції за № 4875 (2003 р.)) дало змогу виокремити основні нормативні засади підготовки фахівців туристичної сфери в університетах Туреччини, серед яких: урахування специфіки підготовки кадрів для сфери туризму; нормативне забезпечення співробітництва з інвесторами та роботодавцями; міжнародного співробітництва між навчальними закладами; заохочення розвитку дуальності освіти, вивчення іноземних мов, крос-культурних комунікацій тощо.
Здійснений системно-функціональний аналіз дозволив виокремити змістові (удосконалення навчальних планів і програм та методики підготовки менеджерів міжнародного туризму відповідно до потреб міжнародного ринку, інтернаціоналізація навчання, оптимальне поєднання теоретичних знань та практичних умінь і навичок, неперервна професійна освіта) та процесуальні (упровадження інноваційних технологій навчання, реалізація механізму соціального партнерства, активізація міжнародної співпраці між навчальними закладами, організація виробничої практики у закладах сфери туризму високорозвинутих країн) засади підготовки менеджерів міжнародного туризму в навчальних закладах Туреччини. Показано, що процес підготовки менеджерів міжнародного туризму в університетах Туреччини здійснюється шляхом реалізації дидактичних принципів міжблокової інтеграції (блоки базових, фахових, економічних дисциплін); пристосування системи туристської освіти до вимог середовища та умов функціонування закладів туристичної сфери; принципів доступності, гнучкості, системності, наочності, адаптивності, цілісності, оптимальності, релевантності тощо.
З’ясовано, що університети Туреччини забезпечують спрямування випускника на здійснення маркетингових досліджень; застосування нових інформаційних технологій у професійній діяльності; готовності виявлення найбільш актуальних видів туристичних послуг та створення конкурентоспроможного туристичного продукту; забезпечення якості надання туристичних послуг тощо.
Отже, в процесі дослідження доведено, що підготовка менеджерів міжнародного туризму в університетах Туреччини здійснюється відповідно до міжнародних освітніх стандартів, національних нормативних, змістових та процесуальних засад професійної підготовки.
У третьому розділі – «Інноваційний потенціал туристичного досвіду університетів Туреччини та можливості його використання в Україні» – проаналізовано пріоритетні напрями підготовки менеджерів міжнародного туризму в Україні на сучасному етапі; з’ясовано специфіку іншомовної підготовки професійного спрямування; визначено можливості використання прогресивного досвіду турецьких університетів у досліджуваній сфері в Україні.
У результаті проведеного узагальнення досвіду діяльності університетів Туреччини у досліджуваній сфері виявлено, що основою підготовки фахівців для сфери туризму є тісне поєднання теоретичних знань та практичного досвіду; використання інноваційних підходів до викладання фахових дисциплін (комп’ютеризація навчального процесу; використання електронних підручників із урахуванням індивідуальних особливостей; імітаційно-ігровий підхід, що передбачає використання ділової гри; застосування кейс-методу тощо); залучення іноземних професіоналів до навчально-виробничого процесу; дуальність дипломів, а також надання додатка до диплома про вищу освіту європейського зразка; розвиток лідерських здібностей студентів, утворення світової мережі-зв’язку з випускниками, що сприяє ефективному працевлаштуванню тощо.
У межах визначення пріоритетів підготовки менеджерів міжнародного туризму охарактеризовано актуальні тенденції розвитку сфери туризму сучасності та майбутнього (діловий, конгресно-виставковий, зелений, лікувально-оздоровчий, подієвий, заохочувальний, історико-культурний).
Компаративний аналіз турецького та українського досвіду підготовки менеджерів міжнародного туризму дозволив визначити доцільність використання прогресивного досвіду зарубіжних університетів щодо запровадження довготривалого стажування у закладах туристичної сфери на останніх курсах навчання, що передбачають застосування дистанційних форм навчання, засобів індивідуального контролю, презентацію індивідуальних творчих проектів та продуктів. Встановлено, що поєднання навчання та професійної діяльності приводить до підвищення рівня готовності до подальшого працевлаштування випускників вищих навчальних закладів за спеціальністю «Туризм» і є запорукою його фінансової самостійності та успішного кар’єрного росту.
Обґрунтовано специфіку професійної іншомовної підготовки менеджерів міжнародного туризму, що передбачає вивчення не менше трьох іноземних мов, обумовлених особливостями туристських потоків. Вказано, що суттєвою причиною вивчення іноземних мов стала активізація міжнародних зв’язків на всіх рівнях. Поняття «міжнародний туризм» інтегрує в собі поняття «іншомовне спілкування», що зумовлює особливий попит на фахівців із професійним знанням іноземної мови та специфіки крос-культурних комунікацій у межах ринку туристичних послуг. Визнання вищими державними органами управління освітою в Туреччині необхідності поглибленого вивчення іноземних мов сприяє якісній організації даного процесу в університетах країни.
Досліджено, що більшість навчальних закладів реалізує політику неперервної освіти шляхом створення та функціонування на базі університетів спеціальних центрів професійної підготовки, що надають послуги у підвищенні кваліфікації, перепідготовці.
Застосування методу наукової екстраполяції допомогло окреслити перспективи використання прогресивного досвіду підготовки менеджерів міжнародного туризму у провідних університетах Туреччини у системі вітчизняної університетської освіти на національному, регіональному та інституційному рівнях.
На національному рівні вважаємо за доцільне внесення низки пропозицій до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України: перегляд кваліфікаційних вимог до підготовки фахівців сфери туризму та приведення їх у відповідність до вимог сьогодення; заохочення розвитку партнерства українських університетів із провідними зарубіжними інституціями та центрами туристської освіти, розроблення нормативної бази дуальної освіти, підтримка співробітництва з бізнесовими структурами у сфері туризму шляхом розвитку привабливого інвестиційного клімату, утворення інноваційних форм взаємодії держави, університетів та бізнесу (інноваційні туристичні кластери).
На регіональному рівні доцільним є створення регіональних програм розвитку співробітництва університетів із бізнесовими структурами, спрямованих на задоволення широкого спектру соціальних потреб, зокрема на збереження історико-культурної спадщини та підвищення цінності місцевих туристських об’єктів; рекламно-інформаційне забезпечення регіональної туристської освіти на внутрішньому та міжнародному ринках; сприяння вирішенню проблем фахової підготовки та професійного розвитку кадрів для сфери туризму, призначення регіональної стипендії успішним студентам; проведення регіональних моніторингових досліджень щодо визначення потреби в менеджерах туризму.
На інституційному рівні позитивних результатів можна очікувати від створення релевантної вимогам часу системи цільової підготовки кадрів туристичної індустрії (менеджерів середньої та вищої ланок), інтенсивної підготовки в університетах фахівців сфери міжнародного туризму за 10–16-місячними навчальними програмами на курсах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації професійних кадрів для туристичної галузі, формування відповідної ресурсної бази для здійснення професійної підготовки майбутніх менеджерів міжнародного туризму.
Таким чином, визначено інноваційний потенціал туристичного досвіду університетів Туреччини та виокремлено можливості його реалізації в Україні на національному, регіональному та інституційному рівнях.
Узагальнення результатів дослідження, що полягало у виявленні теоретичних, нормативних змістових та процесуальних засад підготовки менеджерів міжнародного туризму в університетах Туреччини та визначенні можливості використання прогресивного досвіду турецьких ВНЗ в аспекті досліджуваної проблеми в Україні, дало підстави сформулювати такі висновки:
1. Схарактеризовано понятійно-термінологічний апарат дослідження та подано уточнене визначення основоположних понять дослідження: «менеджер міжнародного туризму» та «підготовка менеджерів міжнародного туризму». Менеджер міжнародного туризму визначено як «фахівець міжнародного ринку туристичних послуг, що володіє відповідними професійними компетентностями, здатний до аналізу кон’юнктури ринку туристичних послуг, сегментації туристичного попиту, що забезпечує виведення туристичної галузі на новий прогресивний етап розвитку». Підготовка менеджерів міжнародного туризму у системі багаторівневої освіти розглядається як складний комплексний процес, спрямований на формування конкурентоспроможного фахівця міжнародного ринку туристичних послуг шляхом оволодіння відповідними фаховими, економічними та загальноосвітніми блоками знань, умінь і навичок, зорієнтованими на потреби суспільства; усвідомлення мотивів та потреб здійснення професійної діяльності; розвитку професійно важливих особистісних якостей та можливістю удосконалення кваліфікації впродовж життя.
2. Виокремлено основні етапи становлення й розвитку системи підготовки фахівців сфери туризму в Туреччині: 1) доінституційний
(1139 – 1940 рр.) – стихійний період подорожей, зародження в’їзного туризму, неформальної підготовки до виконання професійних функцій у туристичній галузі шляхом учнівства; 2) інституційний (1940 – 1960 рр.) – формування системи підготовки кадрів для сфери туризму у професійних школах; 3) формування різнорівневої системи університетської туристської освіти, що передбачало диверсифікацію рівнів підготовки (бакалавр, магістр), та удосконалення навчального процесу, зокрема впровадження інноваційних технологій навчання (1960 – теперішній час).
Показано соціально-економічні (визнання туристичної галузі на рівні держави шляхом прийняття законів, які стимулюють підйом туризму в країні; впровадження п’ятирічних планів розвитку країни, підтримка державної лібералізації економіки, спрямування значних інвестицій у приморські території тощо) та культурно-освітні (розвиток законодавчої бази
щодо збереження історико-культурних пам’яток; перехід від релігійної до світської освіти; актуалізація запитів на кваліфікованих фахівців у сфері міжнародного туризму; потреба у використанні досвіду туристської освіти зарубіжних країн: США, Швейцарії, Німеччини,) чинники становлення і розвитку досліджуваного процесу.
3. Окреслено нормативні засади підготовки фахівців для сфери туризму, проаналізовано офіційні урядові документи, які регламентують діяльність ВНЗ та сфери туризму. Встановлено, що владні структури Туреччини беруть активну участь у підтримці розвитку сфери туризму взагалі (Закон про підтримку індустрії туризму за № 6086 (1953 р.), Закон про заохочення туризму за № 2634 (1982 р.), Закон про Захист оточуючого середовища за № 2872
(1983 р.), Національний Закон про парки за № 2873 (1983 р.), Закон про вільні зони за № 3218 (1985 р.), Закон про прямі іноземні інвестиції за № 4875
(2003 р.)) та туристської освіти зокрема (Закон про уніфіковану освіту за № 430 (1924 р.), Закон про організаційну структуру закладів вищої освіти за № 2809 (1983 р.), Закон про вивчення іноземних мов за № 2923 (1983 р.), Закон про дуальну освіту у вищих навчальних закладах (доповнення до закону за № 2547 (1992 р.), Основний закон про національну освіту за № 1739 (1997 р., 2012 р.), Закон про восьмирічну обов’язкову та неперервну освіту за № 4306 (1997 р.).
Виявлено, що основними нормативними засадами підготовки менеджерів міжнародного туризму в університетах Туреччини є: урахування специфіки підготовки кадрів для сфери туризму; нормативне забезпечення співробітництва з інвесторами та роботодавцями, що зумовлює інтенсивний розвиток інфраструктури міжнародного туризму; міжнародного співробітництва між навчальними закладами; заохочення розвитку дуальності освіти, вивчення іноземних мов, крос-культурних комунікацій, залучення населення до збереження культурно-історичної спадщини та захисту оточуючого середовища.
4. З’ясовано змістові (удосконалення навчальних планів і програм та методики підготовки менеджерів міжнародного туризму відповідно до потреб міжнародного ринку, інтернаціоналізація навчання, оптимальне поєднання теоретичних знань та практичних умінь і навичок, неперервна професійна освіта) та процесуальні (упровадження інноваційних технологій навчання, реалізація механізму соціального партнерства, активізація міжнародної співпраці між навчальними закладами, організація виробничої практики у закладах сфери туризму високорозвинутих країн) засади підготовки менеджерів міжнародного туризму в університетах Туреччини.
Встановлено, що за сучасних соціально-економічних умов у період світової кризи для нашої країни доцільним є творче використання прогресивного досвіду підготовки менеджерів міжнародного туризму в університетах Туреччини, передусім практико-орієнтованого підходу, спрямованого на формування конкурентоспроможного фахівця, здатного до успішного працевлаштування та подальшого кар’єрного росту. Охарактеризовано зміст теоретичної та практичної підготовки студентів турецьких університетів, які навчаються за 4-річною програмою підготовки бакалаврів за спеціальностями «Менеджер у туризмі», «Менеджер в індустрії гостинності». Підтверджено значущість міжвузівського міжнародного співробітництва, його роль у комплексному та всебічному розвитку особистості майбутнього фахівця (можливість включеного навчання в країні університету-партнера, що сприяє удосконаленню мовних навичок, вихованню толерантного ставлення до інших народів, збагаченню крос-культурних знань, набуттю практичного досвіду роботи).
5. Визначено можливості використання прогресивного досвіду університетів Туреччини в контексті вітчизняної педагогічної практики в Україні на національному, регіональному та інституційному рівнях з урахуванням регіональних, культурно-історичних особливостей та потреб вітчизняного ринку праці. Найбільш перспективними визнано такі:
- на національному рівні: внесення низки пропозицій до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України: перегляд кваліфікаційних вимог до підготовки фахівців та приведення їх у відповідність до вимог міжнародних стандартів туристичної освіти; заохочення розвитку партнерства українських університетів з провідними зарубіжними інституціями та центрами туристської освіти, розробка нормативної бази дуальної освіти, підтримка співробітництва з бізнесовими структурами у сфері туризму, утворення туристичних кластерів;
- на регіональному рівні: створення регіональних програм розвитку співробітництва університетів з бізнесовими структурами, спрямованих на збереження історико-культурної спадщини регіону та підвищення конкурентоспроможності місцевих туристських об’єктів на міжнародному та національному ринках туристичних послуг; рекламно-інформаційне підтримка регіональної туристської освіти на внутрішньому та зовнішньому ринках; утворення ефективних механізмів розвитку фахової підготовки та професійного розвитку менеджерів міжнародного туризму; проведення регіональних моніторингових досліджень щодо визначення потреби в менеджерах туризму;
- на інституційному рівні: створення релевантної міжнародним стандартам системи цільової підготовки менеджерів міжнародного туризму відповідно до потреб регіону та країни, формування сучасної ресурсної бази для здійснення професійної підготовки майбутніх менеджерів міжнародного туризму.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми підготовки менеджерів міжнародного туризму, що обумовлено потребами динамічного розвитку сфери вітчизняного туризму. Перспективи подальших досліджень полягають у аналізі нормативних, управлінських, змістових та процесуальних аспектів міжнародної взаємодії вітчизняних університетів з вищими навчальними закладами країн-лідерів туристичної сфери.
|
