| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дослідження; відображено особистий внесок автора в працях, що були опубліковані у співавторстві, охарактеризовано вірогідність, апробацію та впровадження результатів дослідження, подано відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі “Комп’ютерно орієнтоване середовище розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів філологічної спеціальності як педагогічна проблема” проаналізовано стан досліджуваної проблеми в науково-методичній літературі, теоретично обґрунтовано понятійно-категоріальний апарат і концептуальні засади розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності; розглянуто основні підходи до побудови структури цієї компетентності та виділено зміст її основних складових; викладено результати першого, теоретико-пошукового етапу дослідження, на якому було вивчено і проаналізовано особливості розвитку ІК-компетентності вчителів у відповідному КО-середовищі.
Аналіз наукових, навчально-методичних джерел та нормативних документів надав можливість визначити теоретико-методологічні підходи до професійного розвитку вчителів: (Г. С. Данилова, Л. Т. Ніколенко, О. М. Пєхота та ін.), діяльнісний (Н. І. Клокар, Л. Я. Набока, В. В. Олійник, Н. Г. Протасова та ін.), культурологічний (І. А. Зязюн, А. М. Коломієць, В. Г. Кремень, Л. Я. Набока та ін.), андрагогічний (Н. І .Клокар, Л. Б. Лук’янова, О. І. Огієнко, Н. Г. Протасова, П. І. Сікорський, С. І. Змєйов, М. Ноулз, І. Холтон, Р. Свенсон та ін.), синергетичний (О. В. Вознюк, С. С. Шевельова, А. В. Євтодюк та ін.), компетентісний (Н. М. Бібік, О. Б. Бігич, Л. С. Ващенко, О. В. Овчарук, С. О. Сисоєва та ін.).
Стратегія навчання впродовж життя та концепції компетентнісного підходу до професійного зростання фахівців є сьогодні основоположними для систем освіти країн світу та України і передбачають постійне оновлення знань, навичок та компетентностей відповідно до розвитку інформаційного суспільства, впевнене і критичне використання технологій інформаційного суспільства.
Аналіз різних трактувань понять “інформаційне суспільство”, “інформаційна культура”, “інформаційна культура вчителя” (М. І. Жалдак, А. М. Коломієць, В. Г. Кремень, Н. В. Морзе, Й. Масуда та ін.) дозволив визначити систему інтеграційних взаємодій між розвитком інформаційної грамотності фахівця відповідно до сучасних досягнень науки і техніки та професійним досвідом, де головним критерієм виступає потенціал продукування нових відомостей та даних.
Сутність понять “професійні компетентності вчителя”, “інформаційно-комунікаційна компетентність” виокремлені у роботах Н. М. Бібік, О. Б. Бігич, Л. С. Ващенко, С. Е. Трубачевої, І. А. Зязюна, О. В. Овчарук, О. Я. Савченко, О. М. Семеног, О. М. Спіріна та міжнародних стратегічних документах (Рекомендації Європейського парламенту та ради щодо Європейської рамки кваліфікації, Міжнародного Департаменту Стандартів, ЮНЕСКО та ін.), вітчизняних концепціях та нормативно-правових документах (“Про Концепцію Національної програми інформатизації”; Концепція інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл; Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні; Національна доктрина розвитку освіти; Державна програма “Вчитель” та ін.).
Уточнено визначення понять “інформаційно-комунікаційна компетентність вчителів філологічної спеціальності” та “комп’ютерно орієнтоване середовище”. Інформаційно-комунікаційна компетентність вчителів філологічної спеціальності є здатність автономно та відповідально застосовувати набуті ними теоретичні та фактологічні знання, вміння та навички в галузі ІКТ для розв’язання суспільно значущих завдань, зокрема професійних, з опанування учнями мовами i вивчення літератури та задоволення власних потреб.
З’ясовано, що дана категорія носить наскрізний характер та може бути застосована у різних галузях роботи та навчання.
Виокремлено базові критерії інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів філологічної спеціальності та їх характеристики з урахуванням особливостей цієї спеціальності, що покладені в основу структурування складових ІК-компететності вчителів філологічної спеціальності: когнітивний, діяльнісно-рефлексивний, ціннісно-мотиваційний, творчий, адаптивний.
Аналіз праць дослідників (В. Ю. Биков, М. І. Жалдак, Н. І. Клокар, Т. І. Коваль та ін.) дозволив здійснити узагальнення того, що комп’ютерно орієнтоване середовище – це відкрите або закрите ІКТ-середовище для педагогічних систем, основними дидактичними функціями якого є педагогічно доцільне координоване та інтегроване використання комп’ютерно орієнтованих засобів навчання, електронних освітніх ресурсів та сервісів відкритих або закритих інформаційно-комунікаційних мереж, що орієнтовані на потреби учасників навчального процесу.
Дослідниками виділено основні функції КО-середовища для підвищення кваліфікації вчителів, а саме: методологічну, ресурсно-інформаційну, управлінську, методичну, діяльнісну, організаційну, ресурсно-технічну, структурно-змістовну, ресурсно-кадрову, комунікативну, мотиваційну, особистісно-орієнтовану, креативну (А. М. Гуржій, Ю. О. Жук, В. В. Олійник, М. О. Скіба, Г. О. Ошакбаева), серед яких ми виокремлюємо: організаційну, ресурсно-інформаційну, комунікативну.
Застосування КО-середовища для розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності полягає у синтезі організаційно-педагогічних умов, що пов’язані з ІКТ, мовно-літературною освітою та практичним досвідом.
Аналіз педагогічних досліджень дозволив виокремити проблему розвитку
ІК-компететностей вчителів філологічної спеціальності. Найчастіше предметом досліджень виступає інформаційна культура вчителя, інформаційна грамотність, стандартизація ІК-компетентності тощо. Недостатня увага приділяється розробленню нових моделей, форм та технологій компетентнісного розвитку фахівців, запровадженню ІКТ та створення KO-середовища для підвищення кваліфікації вчителів.
З’ясовано, що моделювання системи розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах КО-середовища вимагає відображення сучасного стану підвищення кваліфікації вчителів та чіткого уявлення кінцевої мети. При цьому модель повинна відображати практико-орієнтовані елементи
КО-середовища, що безпосередньо впливають на рівень ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності у системі підвищення їх кваліфікації.
1) У другому розділі “Досвід розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів філологічної спеціальності засобами комп’ютерно орієнтованого середовища” описані та охарактеризовані сучасні зарубіжні та вітчизняні стратегії розвитку ІК-компетентності вчителів в умовах КО-середовища; з’ясовано роль елементів KO-середовища у процесі розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності, визначено основні функції КО-середовища для розвитку ІК-компетентності. Викладено часткові результати констатувального етапу дослідження.
Робочою гіпотезою дослідження було твердження: ефективність розвитку
IK-компетентності вчителів філологічної спеціальності можна забезпечити за таких умов: створення КО-середовища, що сприятиме організації та проведенню навчання впродовж життя вчителів філологічної спеціальності для підвищення рівня
ІК-компетентності; підготовки вчителя філологічної спеціальності через викладання курсу “Основи інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя філологічної спеціальності” з різноманітними формами навчальної роботи, серед яких ми виділяємо дистанційне навчання; співробітництва вчителів для обміну досвідом; продуктивної взаємодії педагогічного колективу та фахівців.
У розділі здійснено аналіз програм, що спрямовані на розвиток
ІК-компетентності вчителів у системі ППО, який засвідчив, що основними темами при підвищенні кваліфікації зазвичай є: “Інформаційна система. Операційна система”, “Опрацювання графічної інформації. Програмне забезпечення для освітніх цілей”, “Підготовка документів у текстовому редакторі”, “Опрацювання числової інформації в електронних таблицях”, “Опрацювання інформації в системах управління базами даних. Представлення ділової інформації за допомогою презентацій”, “Системи комунікації. Мережа Інтернет”. В більшості інститутів ППО такі програми є програмами за вибором, а обов’язкова їх частина обмежується загальними питаннями використання ІКТ. І хоча більшість з них декларує активне впровадження ІКТ у навчальний процес ЗНЗ, однак, не є практико-орієнтованими, оскільки недостатньо задовольняє потреби вчителя для їх використання.
Доведено, що значну роль у створенні умов для розвитку ІК-компетентності вчителів у сучасній системі підвищення кваліфікації вчителів відіграють програми та проекти, що здійснюються за підтримки міжнародних організацій. Провідними сьогодні виступають проект ЮНЕСКО „Освіта для всіх”, проект Інституту ІКТ в освіті ЮНЕСКО (UNESCO Institute for Information Technologies in Education) “ІКТ в професійній діяльності вчителів”, проект “I*ea
”, програма Intel “Навчання для майбутнього”, навчальні програми ІВМ, Google, проект “Партнерство в освіті” Microsoft (Innovative Teachers’ Network), проект “Teach-IT.net”. Дані програми основну увагу приділяють розвитку ІК-компетентності вчителів та поєднанню потенціалу інформаційних продуктів і середовищ для навчальної діяльності, вміщують робочі програми використання ІКТ у навчальному процесі.
Їх впровадження не є системним явищем і залежить від можливостей та ресурсів,
які надаються в межах проектів.
В ході експерименту в контрольних та експериментальних групах визначено рівень сформованості знань, умінь і навичок вчителів відповідно до складових
ІК-компетентності через моніторингові інструменти (анкети, тести); проаналізовано досвід реалізації спецкурсів, що спрямовані на розвиток ІК-компетентності вчителів в системі ППО у міжатестаційний період.
Важливим постає необхідність створення програм, що були б спрямованими на вдосконалення ІК-компетентності вчителів, зокрема, філологічної спеціальності, і які були б вбудовані в систему підвищення кваліфікації та носили практико-орієнтований характер, оновлювались згідно потребам та запитам вчителів.
Ефективним вбачається створення авторського курсу “Основи ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності”, який сприяє розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності.
У третьому розділі “Модель розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах комп’ютерно орієнтованого середовища” здійснено теоретичне обґрунтування елементів моделі розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах
КО-середовища, подано результати констатувального експерименту.
Виокремлено основні принципи моделі розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах КО-середовища: пріоритетність самостійного навчання, співпраця, суб’єкт–суб’єктні відношення, використання позитивного соціального та професійного досвіду, коригування досвіду і особистісних установок, практико орієнтованого навчання, актуалізації результатів навчання, підтримки професійних інтересів вчителів-філологів, елективного навчання.
Завдяки методу моделювання вдалося отримати цілісний погляд на предмет дослідження, результати якого враховано для розроблення моделі розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах
КО-середовища. Розроблено модель розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах KO-середовища. Розроблено курс “Основи інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя філологічної спеціальності”
з метою створення й впровадження методики розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах KO-середовища, який складається з чотирьох модулів, розрахований на 72 навчальні години для міжатестаційного періоду
в системі ППО.
Модель включає: цільову компоненту (встановлення мети, завдань, принципів, навчання), методичну (розроблення змісту навчання, визначення послідовності подання навчального матеріалу, розроблення системи оцінювання), технологічну (форми і види навчальної діяльності), результативну (основні види професійно-педагогічної діяльності).
Опрацьовано сутність складових інформаційно-комунікаційних компетентностей (знання, уміння, навички, здатності, ставлення та ін.) як складових моделі розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах комп’ютерно орієнтованого середовища.
Модель базується на поєднанні організаційно-педагогічних умов взаємодії учасників навчального процесу, системі підходів, принципів, технологій, змістових елементів, спрямованих на розвиток ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності у закритому та відкритому навчальному середовищі. Завданнями навчального процесу у межах моделі є: розвивати рівень ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності; підготувати вчителів філологічної спеціальності до відповідальної інтеграції ІКТ у свою професійну діяльність; налагодити взаємодію учасників навчального процесу для розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності. Виділено засоби моніторингу рівня інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів філологічної спеціальності для перевірки результативності реалізації моделі.
Модель є центричною, оскільки індивідуальність того, хто навчається, виступає основою системи суспільних зв’язків, а її вільний розвиток – необхідною умовою розвитку суспільства. Імперативом системи навчання у моделі є розвиток індивідуальності і творчих здібностей в умовах КО-середовища для активної участі у професійній діяльності та житті суспільства. Тому у центрі моделі – вчитель філологічної спеціальності та основні складові ІК-компетентності, які мають бути розвинуті у процесі навчальної діяльності.
Встановлено, що для розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності необхідними є такі види навчальної діяльності:
1. Підвищення кваліфікації в обласних інститутах ППО в рамках навчальних планів та програм, яке відбувається відповідно до положень та нормативів про підвищення кваліфікації керівників, педагогічних та інших категорій працівників навчальних закладів. Таке навчання в інститутах післядипломної педагогічної освіти може здійснюватись через очне, очно-дистанційне та дистанційне навчання.
2. Участь у дистанційному навчанні для удосконалення знань, вмінь і навичок у використанні ІКТ для професійної діяльності. Дистанційне навчання набуває все більшої популярності, що обумовлюється елективністю дистанційного навчання, тобто можливістю обирати форми навчання, час, місце та аудиторію (віртуальні групи, спільноти) для вирішення задач навчання та підвищення кваліфікації осіб, які знаходяться поза навчальними закладами.
3. Навчання на семінарах та конференціях; вебінарах, інтернет-конференціях; участь у навчальних вітчизняних і міжнародних проектах, що можуть проводитися спільно з іншими вчителями, участь у практико-орієнтованих дослідних роботах з питань використання ІКТ на уроках мови і літератури.
4. Застосування авторського спецкурсу “Основи ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності”, який є модульним і спрямований на розвиток
ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах KO-середовища.
В ньому акцентується увага на функціональних можливостях ІКТ для професійно-педагогічної діяльності вчителя-філолога, пропонується практичне апробування педагогічних програмних засобів для вчителів філологічної спеціальності, зокрема конструкторів уроків із мови і літератури, використання хмарних технологій, соціальних сервісів, пакету Microsoft Office та ін.
Результатом розвиненої ІК-компетентеності вчителя філологічної спеціальності є автономність та відповідальність у застосуванні ІКТ у практичній діяльності. З’ясовано, що необхідним для цього є: формування навичок роботи з апаратними засобами персонального комп’ютера і мультимедійним обладнанням; застосування можливостей спеціальних програм для захисту інформації і для раціонального використання апаратних ресурсів; використання програмного забезпечення навчального призначення і ресурсів мережі Інтернет у професійній діяльності; розробка методичного супроводу застосування програмного забезпечення навчального призначення в навчально-виховному процесі.
Модель передбачає неперервність навчання та самоосвіту, що спираються на обмін досвідом через участь у мережних педагогічних спільнотах, форумах і проектах, дистанційному навчанні і дає можливість учителю працювати над подальшим розвитком ІК-компетентності.
Зазначена модель розвитку ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності може бути впроваджена у систему ППО в умовах KO-середовища (рис. 1).
Аналіз компонентів розробленої моделі дозволив виділити основні рівні для складових ІК-компетентності вчителів філологічної спеціальності (ціннісно-мотиваційна, когнітивна, діяльнісно-рефлексивна, творча та адаптивна): низький, середній та високий.
Когнітивна складова – системні знання щодо вимог, системи та основ інформаційного суспільства; загальні знання у галузі інформатики; обізнаність щодо можливостей ІКТ для розв’язання філологічних завдань, варіантів пошуку, використання, передавання, зберігання даних і відомостей, авторського права; застосування засобів інформаційної безпеки у мережі Інтернет. Діяльнісно-рефлексивна складова – застосування ІКТ для рішення філологічних завдань у педагогічній діяльності; аналіз та доцільне використання інформації у професійній діяльності та для самоосвіти; організація процесу навчання філологічним дисциплінам за допомогою засобів ІКТ; організація комунікації та створення нових засобів навчання для рішення філологічних та педагогічних завдань засобами ІКТ; створення, передача та зберігання за допомогою ІКТ нових інформаційних ресурсів відповідно до педагогічних та філологічних потреб навчання учнів та самоосвіти; незалежно від мови, пошук необхідних даних та відомостей за допомогою свого мовного досвіду та перекладачів, що пропонуються у мережі Інтернет та на електронних носіях. Ціннісно-мотиваційна складова означає емоційну вихованість, що пов’язана з етичними нормами поведінки, стосунків, взаємодії в мовно-літературному середовищі та формування такої поведінки в учнів; відповідальне ставлення до навчання і розвитку учня відповідно до вимог інформаційного суспільства; володіння методами особистісно-орієнтованого, диференційного навчання; цілеспрямована діяльність в інформаційному середовищі для розвитку в учнів мовленнєвої культури; ініціативність, відповідальність та автономність у розробці й здійсненні навчальних проектів на основі ІКТ відповідно до потреб і вимог учнів у контексті освіти впродовж життя. Творча складова – доцільне використання ІКТ для зацікавлення учнів у навчанні; розроблення навчальних проектів з мов і літератури із використанням ІКТ у співпраці з іншими вчителями; створення нових філологічних відомостей (вербальних засобів комунікації) за допомогою соціальних сервісів у мережах Інтернет та ІКТ. Адаптивна складова – швидке реагування на появу нових ІКТ та розуміння їх функціональності, доцільне використання нових ІКТ у професійній діяльності та самоосвіті.
|
