| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, схарактеризовано хронологічні та територіальні межі дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і основні завдання, сформульовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення, методологічну основу, описано методи дослідження і джерельну базу, наведено відомості про апробацію та структуру дисертації.
У першому розділі – „Соціально-політичне, економічне та культурологічне підґрунтя розвитку змісту гімназійної математичної освіти ” – на основі вивчення джерельної бази та аналізу історико-педагогічної літератури розглянуто стан висвітлення досліджуваної проблеми у науково-педагогічній літературі; досліджено соціально-політичні, економічні, організаційні, культурно-просвітницькі передумови становлення та розвитку гімназійної математичної освіти на західноукраїнських землях, визначено місце математичної освіти у навчальному процесі тодішніх гімназій; виявлено вплив Міжнародного руху з математичної освіти, наукових і просвітянських товариств на реформування змісту гімназійної математичної освіти.
Аналіз дисертаційних робіт та наукових праць вітчизняних учених-педагогів з проблем розвитку гімназійної математичної освіти на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ – початку ХХ століття дає підстави стверджувати, що частково означену проблему досліджували педагоги-математики в радянський період (Н. Дічек, Б. Білий, О. Хічій та ін.), а посилення інтересу до проблеми розвитку шкільної математичної освіти властиве для періоду незалежної України, що пов’язано з потребою впровадження кращих досягнень у сфері гімназійної освіти під час реформування сучасної української старшої школи (О. Бабіна, І. Курляк, М. Маланюк, О. Павлюк та ін.). У процесі аналізу вищевказаних наукових студій виявлено, що проблема становлення і розвитку гімназійної математичної освіти на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ – початку ХХ століття є актуальною і недостатньо дослідженою.
Становлення математичної складової гімназійної освіти на західноукраїнських землях упродовж окресленого періоду позначене впливом політичних, економічних, соціальних та культурологічних чинників, зумовлених територіальною належністю цих земель до складу п’яти різних держав: Австро-Угорської та Російської імперій, Чехословацької республіки, Польщі та Румунії. Встановлено, що історія розвитку західноукраїнських гімназій наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття була багатогранною і визначалася циклічністю підйомів і спадів.
Аналізуючи зміст гімназійної освіти в цей період необхідно зазначити, що в кінці 60-х – на початку 70-х років ХІХ століття на західноукраїнських землях розпочався перший етап реформи (1864–1900 рр.), спрямований на модернізацію системи середньої освіти. У результаті виконання означених освітніх заходів на території Росії реформу проводили у 1871 р., в Австро-Угорщині – у 1869 р. Упродовж досліджуваного періоду у визначенні цілей математичної складової гімназійної освіти було підсилено формальний аспект (математику як точну науку потрактовували як найважливіший засіб розвитку мислення учнів), унаслідок чого у навчальному процесі особливо акцентованим було детальне і систематичне вивчення теорії, а розв’язування задач вважали засобом засвоєння теорії на практиці.
Другий етап реформування гімназійної освіти у Російській імперії та Австро-Угорщині належить до першого і другого десятиліття ХХ століття (1900–1918 рр.), відповідно в Росії – 1900, 1906, 1915 та в Австро-Угорщині – 1900, 1909 роки. Реформування змісту гімназійної математичної освіти на цьому етапі відбувалося під впливом ідей Міжнародного руху з математичної освіти та Всеросійських і Австрійських з’їздів учителів математики. Започаткований у Франції Міжнародний рух з реформування математичної освіти було поширено на інші країни Європи. Попри те, що західноукраїнські землі адміністративно належали до різних держав, у цей час на згаданих територіях проводили і національні, і міжнародні з’їзди, конгреси, конференції з проблем математичної освіти. Вагомий внесок у справу реформування змісту шкільної математичної освіти зробила Міжнародна комісія з викладання математики, діяльність якої охоплювала дослідження основних тенденцій навчання математики та реформування змісту математичної освіти.
Обґрунтовано, що Міжнародна комісія і національні підкомісії зібрали багатий, цінний матеріал про стан розвитку шкільної і вищої математичної освіти у різних країнах та зініціювали проведення декількох з’їздів та конференцій. Виявлено, що в результаті діяльності Міжнародної комісії з питань реформування математичної освіти та національних підкомісій було сформовано основні напрями руху за модернізацію математичної освіти, сутність яких полягала у зближенні окремих навчальних предметів шкільної математики, посиленні ролі практичної математики та оновленні математичних підручників. Наслідком діяльності Міжнародної комісії з математичної освіти та реалізації рішень всеросійських і австрійських з’їздів у 1912–1915 роках був інтенсивний розвиток змісту математичної освіти, основними індикаторами якого було запровадження в навчальний процес нових навчальних планів і програм із математики та розроблення якісно нових підручників і посібників із математики для гімназій та інших середніх закладів.
З’ясовано, що третій етап – 20–30-ті роки ХХ століття – позначений занепадом українського шкільництва на території Галичини та Волині. Встановлено, що вивчення математики на цьому етапі відбувалося у тісному зв’язку з іншими навчальними предметами. Основну мету навчання арифметики та геометрії в школі вбачали у навчанні учнів виконувати арифметичні дії та геометричні обчислення, а також формувати уміння застосовувати їх у реаліях життя. Вагомими напрямами навчання математики було визначено розвиток мислення, вироблення просторової уяви, а також прищеплення учням акуратності, точності у рахунках. Особливо важливою визнано роль самостійної роботи учнів у вивченні математики.
Встановлено, що наслідком проведення у 20-х роках ХХ століття на Закарпатті, що територіально належало до складу Чехословаччини, реформи середньої шкільної освіти було запровадження класів українською мовою викладання, збільшення переліку україномовних підручників з математики для середніх шкіл, а також зменшення кількості годин на вивчення математики. Доведено, що навчання математики у гімназіях Закарпаття, як і раніше, мало подвійну мету – практичну та формальну: отримані знання і навички були необхідні для практичного використання, а також для формування логічного мислення.
Схарактеризовано діяльність наукових та просвітянських товариств, які діяли на західноукраїнських землях, а також простежено їхній вплив на розвиток гімназійної математичної освіти. Виокремлено науковий доробок математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства імені Т. Шевченка, що ініціювала видавництво наукового збірника цієї секції, в якому було закладено основи української математичної термінології. Встановлено важливу роль у формуванні змісту гімназійної математичної освіти відомих педагогів-математиків В. Левицького, П. Огоновського, М. Чайковського. Як позитивне явище потрактовано вплив на розвиток математичної освіти наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття товариства „Просвіта”, заснованого в Галичині на противагу антиукраїнським течіям в культурно-освітньому житті краю, а також підкреслено особливу роль у розвитку гімназійної математичної освіти організаційної та видавничої діяльності товариства.
У другому розділі – „Територіальні особливості розвитку змісту гімназійної математичної освіти” – проаналізовано шляхи формування та розвитку змісту гімназійної математичної освіти на територіях Волині, Східної Галичини та Закарпаття; висвітлено вплив діяльності педагогів-математиків на розвиток змісту гімназійної математичної освіти.
На основі історико-педагогічного аналізу формування змісту математичної освіти у гімназіях Східної Галичини, Закарпаття та Волині, а також на ґрунті вивчення матеріалів архівів схарактеризовано територіальні особливості розвитку гімназійної математичної освіти на західноукраїнських землях в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Специфікою означеного періоду було те, що прагнення підняти на гідну висоту свідомість, культуру, освіту та науку українського народу охопило багатьох яскравих особистостей нової української інтелігенції і було реалізовано у спробах створення незалежної української школи.
Досліджено особливості розвитку математичної освіти в гімназіях Східної Галичини, яка входила у зазначений період до складу Австро-Угорської імперії та Польської держави. З’ясовано, що всупереч колонізаторському впливу на розвиток національного українського шкільництва названих держав на території Східної Галичини провадили активну роботу у таких напрямах, як: розроблення планів організації українських гімназій, ретельний добір викладацького складу, формування підвищених вимог до навчальної діяльності гімназистів, оновлення навчальних планів і програм з різних дисциплін, зокрема математики, видання нових підручників українською мовою. Вирішальну роль у формуванні змісту гімназійної математичної освіти в означений період відіграла науково-педагогічна та просвітницька діяльність видатних учених-математиків і методистів: М. Зарицького, В. Левицького, П. Огоновського та М. Чайковського.
Унаслідок аналізу матеріалів Центрального державного історичного архіву України у м. Львові встановлено, що навчальні плани і програми в різних гімназіях Східної Галичини (Львівська, Тернопільська, Станіславська, Стрийська) мали свої відмінності, хоча на вивчення математики у них було відведено майже однакову кількість годин, зокрема йшлося про вивчення передусім арифметики, алгебри і геометрії разом, які вивчали комбіновано. З огляду на зазначене можна стверджувати про неналежний рівень вивчення математичних дисциплін у галицьких гімназіях наприкінці ХІХ століття. Попри це, варто відзначити, що вагомими зрушеннями в розвитку змісту математичної освіти у гімназіях було розроблення та друкування нових україномовних підручників з математичних дисциплін та започаткування систематизації української математичної термінології.
Метою навчання математики на молодшому відділенні гімназії була вправність у лічбі, яка є важливою для практичних застосувань та знання геометричних образів, їхніх основних властивостей і співвідношень, що спиралися переважно на методично і систематично підкреслену наочність. Метою навчання математики на старшому відділенні гімназії було формування фундаментальних знань і навичок із елементарної математики.
З 1919 року польський уряд підтримував у Галичині австрійську систему навчання, але з 1921 її поєднали з польською, що ніяк не позначилося на викладанні математики у галицьких гімназіях, зміни відбулися лише у програмах польських гімназій.
Обґрунтовано прогресивне значення шкільної реформи 1869 року в Австро-Угорщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Вплив згаданих тенденцій у сфері шкільної освіти Закарпаття у період мадяризації позначився і на розвитку гімназійної математичної освіти цього регіону. Доведено, що нові соціально-економічні, політичні та культурно-освітні умови зародження капіталізму сприяли вирішенню проблеми якісної підготовки школярів та гімназистів з числення, арифметики, основ бухгалтерії та інших складових математичної освіти. Незважаючи на те, що статус основної мови навчання було поступово надано угорській мові, відбулися позитивні зрушення в удосконаленні гімназійного навчання математичних дисциплін. Визначено та схарактеризовано високий рівень підготовки з математичних дисциплін гімназистів трьох гімназій Закарпаття (Ужгородська, Мукачівська і Берегівська) в кінці ХІХ століття. З’ясовано, що в освітніх закладах Закарпаття кількість годин на вивчення математики була достатньою, але до навчальної програми входили лише основні розділи елементарної математики. На відміну від Східної Галичини та Волині в цей період у навчальних програмах гімназій Закарпаття не було передбачено основ математичного аналізу та інших елементів вищої математики. Встановлено, що важливим аспектом навчання математики в цих гімназіях було розв’язування вправ з практичним застосуванням, що зумовлювало підвищення інтересу до вивчення цього предмета.
Перехід Закарпаття під владу Чехословацької республіки у 1919 році було ознаменовано розгортанням реформаторських процесів у гімназійній освіті. Попри те, що не всі ідеї Міжнародного руху за реформу математичної освіти було враховано освітніми установами Чехословацької республіки, опрацювання матеріалів щодо змісту навчання в гімназіях Закарпаття дає змогу стверджувати, що основні з них було відображено у навчальних планах, програмах, підручниках та посібниках.
Результати аналізу розвитку змісту гімназійної математичної освіти на Волині в досліджуваний період дають підстави констатувати про те, що на її формування вирішальний вплив мали тенденції розвитку освіти в Російській імперії. Встановлено, що наприкінці ХІХ століття у цьому регіоні успішно функціонували чоловічі та жіночі гімназії та прогімназії (Волинська, Житомирська, Рівненська, Луцька). Схарактеризовано вагому роль у формуванні шкільництва регіону Волинської гімназії, яку було пізніше реорганізовано у Кременецький ліцей. Визначено, що під час вивчення математики в цій гімназії послуговувалися прогресивними на той час методами навчання, як-от: пояснювально-ілюстративним та репродуктивним. Для навчання математики у гімназіях використовували підручники польських та російських авторів (Н. Вальцов, Г. Гречина, А. Кисельов, Н. Шапошников, Ю. Чех). Важливим аспектом вивчення математики була реалізація міжпредметних зв’язків. Для освітнього процесу гімназій було властивим застосування інтегрованих курсів. Особливістю математичної освіти у волинських гімназіях був її практичний характер, за якого вибір математичних задач та побудову їхнього змісту обумовлювали потреби суспільного життя.
У третьому розділі – „Відображення змісту гімназійної математичної освіти в навчальних програмах, підручника, посібниках” – здійснено порівняльний аналіз навчальних програм із математики для гімназій на територіях Східної Галичини, Закарпаття та Волині і розкрито особливості побудови підручників і навчальних посібників з математики для гімназій.
У результаті проведеного дослідження шляхом аналізу дидактичної системи навчання математики з’ясовано спільне та відмінне в організації навчання математики в гімназіях Східної Галичини, Закарпаття та Волині. Встановлено, що у гімназіях Волині з кінця ХІХ століття до 1918 року вивчення математики ґрунтувалося на програмах, що відповідали статутам гімназій Російської імперії. Означені програми впродовж досліджуваного періоду зазнавали неодноразових змін. Основою навчального процесу в гімназіях Східної Галичини та Закарпаття слугували плани та навчальні програми Австро-Угорської імперії.
Унаслідок порівняння навчальних планів з математики для австрійських гімназій 1900 і 1909 років із проектом навчального плану з математики для чоловічих гімназій, розробленим Київським фізико-математичним товариством у 1907 році, який використовували у волинських гімназіях, встановлено, що у навчальних програмах для російських гімназій чітко простежено ідею функції (класифікація, графічне зображення та неперервність функції, теорія границь, поняття похідної та диференціала функції, властивості зростання та спадання функції, поняття інтегралу, графічне представлення площі). В австрійських програмах із математики позитивним аспектом встановлено розгляд теорії сполук та складних відсотків. В усіх навчальних програмах приділялось достатньо уваги елементам аналітичної геометрії та повторенню в старших класах вивченого матеріалу.
На основі детального опрацювання архівних матеріалів щодо змісту математичних дисциплін у гімназіях досліджених регіонів обґрунтовано особливості побудови навчальних програм нижчих та вищих класів гімназії. Порівняльний аналіз змісту математичної освіти у Волинській та Мукачівській гімназіях дає змогу сформулювати такі основні положення: вивченню дисциплін природничо-математичного циклу приділяли більше уваги у Волинській гімназії, ніж у Мукачівській; у той час, як програми з математики, за якими навчалися у Волинській гімназії, уможливлювали ефективне засвоєння учнями предметів природничо-математичного циклу, в Мукачівській гімназії часті зміни програм та кількості годин з математики не сприяли ефективному опануванню цих предметів. Перевагою для учнів Мукачівської гімназії була наявність опублікованих навчальних програм та підручників з математики, з якими вони ознайомлювалися на початку начального року.
Шляхом проведення порівняльного аналізу навчальних програм із математики Мукачівської та Тернопільської гімназій за 1899 рік встановлено, що в Мукачівській гімназії на вивчення математики було відведено 35 годин на тиждень, а в Тернопільській – лише 21 година. З’ясовано спільність програм із математики вищеназваних гімназій щодо наявності таких розділів з вищої математики, як елементи аналітичної геометрії, криві другого порядку, комплексні числа, ряди, теорія сполук, початкові відомості про відображення.
Виявлено, що у період панування Чехословаччини на Закарпатських землях у програмі з математики для гімназій з’явилися поняття функції, графічне зображення функції, застосування лінійних та квадратичних функцій до розв’язання рівнянь.
Наголошено на тому, що зміни в навчальних програмах із математики для гімназій Волині та Галичини в період панської Польщі відбулись лише наприкінці досліджуваного періоду. У цих програмах елементи вищої математики представлено недостатньо, оскільки вводилося лише поняття функції та її графічного зображення, а також поняття похідної.
Підтверджено тезу про те, що у кінці XIX – на початку XX століття підручники та навчальні посібники слугували основним і єдиним засобом реалізації змісту гімназійної математичної освіти. Попри недостатню досконалість, порівняно із сучасними, у підручниках аналізованого періоду було відображено інформативний, репродуктивний, творчий та емоційно-ціннісний компоненти змісту математичної освіти. Визначено, що основний текст підручників з математики для середніх шкіл та гімназій охоплював два компоненти: теоретико-пізнавальний та інструментально-практичний. Основним позитивним аспектом цих підручників була практична спрямованість вивчення математики і застосування математичних знань у подальшій суспільній діяльності випускників шкіл та гімназій, що не втратило актуальності і в умовах сучасної незалежної України. Про це свідчать підручники закарпатських педагогів-математиків І. Раковського „Ариөметика въ двухъ частяхъ” (1869 рік), Є. Фенцика „Первоначальныя сведенія из грамматики и ариөметики в пользу учащихся” (1901 рік), підручник з геометрії Ф. Мочніка „Lehrbuch der Geometrie” (1851 рік), який було створено згідно з новим навчальним планом для гімназій. На території Закарпаття користувались популярністю підручники А. Волошина та А. Штефана, що стосувалися навчання логіки, арифметики та геометрії. Ними послуговувалися під час читання математичних дисциплін в Берегівській, Мукачівській та Ужгородській гімназіях.
Особливу роль у розвитку змісту гімназійної математичної освіти досліджуваного періоду відіграли підручники педагогів-математиків Східної Галичини А. Іозифчика „Геометрія” (1877 рік), С. Кириловича „Наука рахунків в школі народній” (1878 рік). Важливе значення у формуванні змісту математичної освіти в гімназіях Галичини мали підручник О. Коваленка „Підручник для вчителів до викладання курсу практичної геометрії та збірка задач для учнів” (1921 рік) та підручники з арифметики і алгебри відомих математиків В. Левицького та П. Огоновського.
У волинських гімназіях активно використовували підручники з основ алгебри Ю. Чеха та Г. Гречини „Poczatki algebry”, а також підручник з геометрії А. Давидова „Елементарна геометрія в обсязі гімназійного курсу”, яку з 1864 по 1922 роки перевидавали 39 разів. У Рівненській жіночій гімназії з 1918 року навчання проводилося за підручниками з алгебри та геометрії А. Кисельова та збірниками задач Н. Шапошникова, Н. Вальцова, І. Бичкова та І. Рибкіна.
|
