ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукового опрацювання обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення здобутих результатів, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дисертації, визначено особистий внесок здобувача.

У першому розділі – «Теоретичні питання підготовки майбутніх інженерів-педагогів до використання здоров’язберігаючих технологій у професійній діяльності» – розкрито суть поняття «здоров’язберігаюча технологія»,  виділено й схарактеризовано види ЗЗТ, з’ясовано суть і структуру готовності інженера-педагога до використання ЗЗТ, теоретично обґрунтовано педагогічні умови оволодіння студентами ЗЗТ.

З опорою на результати досліджень, присвячені питанням здоров’я людини, шляхів його збереження (Г.Апанасенко, Е.Вайнер, С.Волкова, Г.Зайцев, Е.Казін, Г.Сєриков) з’ясовано, що розв’язання проблеми здоров’язбереження учнів у процесі навчання має декілька напрямів, а саме: медико-гігієнічний, фізкультурно-оздоровчий, екологічний, соціально-психологічний, а також педагогічний. Останній напрям пов’язаний із запровадженням освітніх здоров’язберігаючих технологій.

У цілому під терміном «здоров’язберігаючі технології» розуміють усі ті технології, використання яких іде на користь здоров’ю учнів. Разом із тим до розуміння суті здоров’язберігаючої технології існує досить широкий діапазон підходів: цю категорію використовують як синоніми валеологічної освіти, формування здорового способу життя, культури здоров’я; пов’язують із педагогічним супроводом окремих видів оздоровлення учнів тощо.

Деякі науковці (зокрема В.Єфімова) виділяють освітні ЗЗТ у самостійний напрям дослідження, інші вчені (А.Мітяєва, Л.Тихомирова), думку яких ми поділяємо, відносять категорію «здоров’язберігаючі технології» до якісної характеристики освітніх технологій, що засвідчує, якою мірою у використанні даної технології розв’язуються завдання збереження учнівського здоров’я.

Урахування вищезазначеного, а також опрацювання психолого-педагогічних праць у галузі використання педагогічних технологій (В.Євдокимов, О.Колеченко, М.Кларін, О.Пєхота, І.Прокопенко, Г.Селевко, Т.Шамова, Н.Щуркова), зокрема в галузі педагогіки здоров’я (М.Зотова, О.Іонова, В.Кучма, О.Панюкова, Т.Пушкарьова, М.Смирнов, Н.Сократов, Н.Соловйова) дозволило розкрити здоров’язберігаючі технології як сукупність засобів, методів, форм, прийомів організації та здійснення навчально-виховного процесу, спрямованого на підтримку і збереження здоров’я учнів.

Виділено й схарактеризовано види ЗЗТ, що охоплюють змістовий, операційно-процесуальний і аналітико-результативний структурні елементи навчально-виховного процесу, а саме:

▪ технологія проектування змісту освіти, що забезпечує відбір змісту навчання відповідно до індивідуально-психологічних особливостей учнів, створює умови для вільного і самостійного вибору учнями навчальної діяльності;

▪ технологія раціональної організації навчального процесу, спрямована на врахування динаміки працездатності людини, запобігання розумового стомлення і перевантаження, підвищення адаптаційних резервів організму особистості;

▪ технологія активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що стимулює емоційне проживання й осмислення знань, сприяє набуванню учнями особистісно-значущих знань і досвіду;

▪ технологія формування сприятливого психологічного клімату, орієнтована на толерантне ставлення до учнів, співпрацю з вихованцями, усвідомлення ними успішності навчання;

▪ технологія діагностики освітніх результатів за процесом їх досягнення.

На підставі аналізу освітньо-кваліфікаційних характеристик майбутніх інженерів-педагогів, наукових джерел, присвячених питанням підготовки інженерів-педагогів (С.Артюх, С.Батишев, В.Зайчук, О.Коваленко, М.Лазарєв, О.Макаренко, П.Ярмоленко), готовності педагогічних кадрів до професійної діяльності (Ф.Гоноболін, М.Дьяченко, І.Ісаєв, Л.Кандибович, А.Капська, Л.Кондрашова, В.Крутецький, Н.Кузьміна, Ю.Кулюткін, І.Сергєєв, В.Сластьонін, Л.Філімонюк) з’ясовано, що готовність майбутнього інженера-педагога до використання ЗЗТ у професійній діяльності як важливий і необхідний складник професійної готовності інженера-педагога є інтегрованим, стійким утворенням особистості, яке характеризує її теоретичну та практичну підготовленість до здійснення збереження здоров’я учнів у навчально-виховному процесі (запобігання виникнення факторів ризику здоров’я учня, забезпечення адекватного відновлення його сил; стимулювання вихованця до діяльності творчого характеру з урахуванням його індивідуально-психологічних особливостей, сприяння усвідомленню учнем успішності навчання).

Готовність майбутнього інженера-педагога до використання ЗЗТ у професійній діяльності фокусує і синтезує такі структурні складники:

• ціннісно-мотиваційний (психологічний), що забезпечує професійну спрямованість (усвідомлені цілі, ціннісні орієнтації, настанови, потреби, інтереси, мотиви професійної діяльності) майбутнього інженера-педагога на здоров’язбереження учнів;

• когнітивний (пізнавальний) – сформованість сукупності загальних психолого-педагогічних і спеціальних знань про збереження здоров’я вихованців у процесі навчання (засади побудови індивідуальної траєкторії освіти, установлення суб’єкт-суб’єктних взаємин учасників педагогічного процесу, забезпечення цілісного розвитку особистості; сутність людського здоров’я, ознаки його вияву; чинники, що впливають на стан здоров’я учнів у навчальній і виробничій діяльності; основи створення безпечних і комфортних умов перебування учнів у ПТНЗ; сутність ЗЗТ і їх види);

• процесуальний (практичний) – сформованість сукупності вмінь, якість оволодіння якими дозволяють в умовах ПТНЗ належно виконувати дії, спрямовані на ефективне використання ЗЗТ. Серед найбільш важливих умінь було виділено такі групи: проектувальні (аналіз і планування змісту навчання і виховання з позиції збереження здоров’я учнів); організаторські (організація і здійснення навчально-виховного процесу здоров’язберігаючого характеру); комунікативні (сприйняття й розуміння внутрішнього стану співбесідника, здатність до діалогічного мовлення, незастосування конфліктогенів спілкування); рефлексивні (осмислення, аналіз, самоаналіз, самооцінка і корекція власної діяльності).

З огляду на сутнісні ознаки готовності майбутніх інженерів-педагогів до використання ЗЗТ, її структуру визначено педагогічні умови оволодіння студентами ЗЗТ, що представлено на рис. (с.9).

До таких умов віднесено:

▪ засвоєння майбутніми інженерами-педагогами теоретичних основ (суть, функції) різних видів ЗЗТ, що сприяє усвідомленню студентом значущості підвищення рівня професійної готовності з позиції здоров’язбереження учнів, збагачує інформаційне поле питаннями про особливості запровадження ЗЗТ у навчально-виховний процес ПТНЗ. Якщо ж студенти не володіють теоретичними основами ЗЗТ, то неможливе ані відтворення відомих підходів до збереження здоров’я учнів, ані творче використання ЗЗТ у майбутній професійній діяльності.

Реалізація педагогічної умови щодо засвоєння студентами теоретичних основ ЗЗТ вимагає проектування змісту освіти, що передбачає:

а) предметно-змістову інтеграцію – інтеграцію педагогічно-професійних знань і знань про використання ЗЗТ через внесення змін і доповнення відповідними питаннями навчальних дисциплін професійно-практичної, гуманітарної, природничонаукової підготовки інженерів-педагогів, а також розробку спецкурсів інтегрованого характеру. Це надає можливість не лише виключати дублювання навчальної інформації, створювати резерв часу, а й дозволяє синтезувати професійно-значущі знання, узагальнювати й систематизувати уявлення про педагогічно доцільне використання ЗЗТ;

б) варіювання змісту навчання шляхом його здійснення на основі проблемно-модульного підходу, що сприяє побудові індивідуальної траєкторії освіти, активності й самостійності студента, стимулює пошук власних особистісних смислів, сприйняття цінностей професійної діяльності, розвиток зацікавленості проблемами  збереження здоров’я учнів;