ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ УМІНЬ ІЗ ПРАВОЗНАВСТВА В УЧНІВ 9-10 КЛАСІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дослідження, розкрито сутність і загальний стан її наукового розроблення, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення дослідження, наведено відомості про апробацію дослідження та публікації результатів дослідження.

У першому розділі дисертації «Теоретико-методичні засади формування предметних умінь учнів із правознавства» визначено й проаналізовано понятійний апарат дослідження, з’ясовано структуру навчально-пізнавальних та предметних умінь учнів із правознавства, обґрунтовано методичні засади та проаналізовано можливості чинних шкільних підручників щодо формування вмінь.

Аналіз наукових праць із теми дослідження дає підстави стверджувати, що підготовка учнів до самостійного засвоєння навчального матеріалу, розв’язування пізнавальних завдань потребує оволодіння навчально-пізнавальними вміннями як загальнонавчальними, так і предметними (спеціальними). Предметні вміння учнів можливо формувати в контексті діяльнісного, особистісно-діяльнісного та операціонально-діяльнісного підходів до навчання. Останні два є поглибленням та конкретизацією діяльнісного підходу.

Із позицій операціонально-діяльнісного підходу, який передбачає засвоєння не готових знань, а способів їх здобуття, уточнюємо визначення вміння як здатності особи до застосування способів діяльності (навчальних прийомів) у традиційних та змінених умовах.

Предметні вміння учнів характеризуються їх формуванням у межах одного або кількох споріднених навчальних предметів, застосуванням певних операцій, прийомів, обумовленістю змістом навчального предмета або споріднених предметів та спрямованістю на засвоєння та застосування знань предмета (предметів). Під предметними вміннями розуміємо здатність у процесі засвоєння змісту навчального предмета або групи споріднених предметів застосовувати способи пізнавальної діяльності, що обумовлені особливостями цього навчального предмета (предметів).

У процесі навчання правознавства учні 9–10-х класів опановують предметними вміннями, які мають комплексний характер, складаються з багаторівневих умінь, поєднаних між собою змістом, формуються та застосовуються як у навчанні, так і в житті, сприяють формуванню основ правового мислення, яке є дедуктивним, точним, достовірним, практичним.

Проведений аналіз наукової літератури дозволив узагальнити характеристики предметних умінь учнів із правознавства й сформулювати робоче визначення вихідного для дослідження поняття. Предметні вміння з правознавства розуміємо як здатність учнів застосовувати способи дій у процесі навчання правознавства, які уможливлюють самостійне здобування та засвоєння ними правових знань, розв’язування пізнавальних завдань і ситуацій у правовій сфері як у навчанні, так і в житті.

Встановлено, що в процесі засвоєння змісту предмета «Правознавство» учні опановують такими предметними вміннями: формулювати правові поняття та оперувати ними, аналізувати нормативно-правові акти, вирішувати правові ситуації, складати правові документи (заяви, скарги, резюме тощо).

Доведено, що процес формування вміння відбувається шляхом засвоєння та застосування учнями навчальних прийомів, навичок. Такі компоненти вмінь, як навчальні прийоми (способи дій), опредметнені в переліку дій і детерміновані розумовими прийомами. Застосування прийомів навчальної діяльності на новому матеріалі, під час виконання завдань сприяє формуванню вміння, а багаторазове застосування вміння у незмінних умовах – навички. Водночас навичка є компонентом складного вміння. У цьому процесі учні повинні привчити себе до активізації пізнавальної діяльності, до збагачення та застосування вмінь у навчанні і в житті.

Аналіз наукових праць із теми дослідження дає підстави стверджувати, що процес формування правових понять відбувається у напрямку від найбільш загальних до окремих у системі родо-видових зв’язків та від відомих до невідомих із застосуванням міжпредметних зв’язків учнями.

Встановлено, що самостійне використання нормативно-правових актів та їх аналіз потребує від учнів різних умінь, а саме: репродуктивних (знаходити потрібні нормативно-правові акти), перетворювальних (класифікувати, характеризувати та тлумачити їх; порівнювати, коментувати, застосовувати положення нормативно-правових актів), творчо-пошукових (оцінювати можливості використання положень документа, формулювати висновок). Засобами формування прийомів є витяги нормативно-правових актів, словники, довідникова література.

Застосування положень нормативно-правового акта відбувається під час вирішення правової ситуації. Таке вирішення потребує репродуктивних (визначати ситуацію на предмет правового регулювання), перетворювальних (аналізувати умови ситуації, факти, що її складають, конфлікт між сторонами, визначати проблему та складати план вирішення, аналізувати та застосовувати положення нормативно-правових актів, наводити аргументи на користь кожної зі сторін) та творчо-пошукових умінь (оцінювати дії учасників ситуації та їх результати, формулювати рішення та перевіряти його з точки зору можливих наслідків).

Розв’язання правової ситуації може потребувати складання правового документа (заяви, договори, скарги, доручення тощо). Формування у школярів комплексного вміння складати правовий документ відбувається спочатку шляхом аналізу документа, визначення його структури (репродуктивні вміння), складання документа за пам’яткою (перетворювальні вміння), а також складання документа на основі проаналізованої ситуації та його пам’ятки (творчо-пошукові вміння).

Наукові праці з теми дослідження та навчальні програми свідчать, що формування предметних умінь учнів із правознавства відбувається протягом двох років – у 9–10-х класах. Якщо в 9-му класі в учнів формуються комплексні предметні вміння, то в 10-му вони розвиваються та збагачуються новими прийомами. Процес формування комплексних предметних умінь учнів із правознавства потребує системності та послідовності.

Аналіз чинних навчальних підручників із правознавства дає підстави стверджувати, що вони мають достатній потенціал для формування різнорівневих предметних умінь.

Чинні програмні вимоги до предмета «Правознавство» та наукові підходи до його навчання дали змогу сформулювати такі методичні засади формування предметних умінь із правознавства в учнів 9–10-х класів: системність набуття різнорівневих умінь; етапність зростання ступеня самостійності учнів від діяльності за зразком до самостійної діяльності; змістовий зв’язок між компонентами різних комплексних умінь; послідовність засвоєння учнями предметних умінь; наступність у формуванні комплексних предметних умінь учнів із правознавства в 9-му класі та їх розвиток й збагачення в 10-му; поєднання навчального та життєвого досвіду школярів.

У другому розділі «Експериментальна перевірка методики формування предметних умінь із правознавства в учнів 9-10 класів» розглянуто стан зазначеної проблеми в масовій практиці навчання, викладено авторську методику формування предметних умінь учнів із правознавства, розглянуто перебіг та аналіз результатів експериментального дослідження.

Вивчення стану проблеми в масовій практиці навчання правознавства відбувалося шляхом оцінювання учнів за критеріями, визначеними на основі аналізу положень Державного стандарту базової і повної середньої освіти, чинних навчальних програм із правознавства в 9–10-х класах та науково-педагогічної літератури. На основі критеріїв виділено й охарактеризовано початковий, середній, достатній, високий рівні сформованості предметних умінь учнів.

Дослідження стану проблеми формування предметних умінь учнів із правознавства в масовій практиці школи проводилося шляхом анкетування учнів 9–10-х класів на констатувальному етапі експерименту. Його результати показали, що переважна більшість учнів перебуває на початковому (36 %) та середньому (44 %) рівнях умінь. Кількість учнів на високому рівні становить 7 %, на достатньому – 13 %. Найскладнішим для школярів виявилось уміння формулювати правові поняття (продемонстрували 18 %), менш складними – аналізувати нормативно-правові акти (26 %), вирішувати правові ситуації (31 %), складати правові документи (32%).

Якісний аналіз анкет свідчить, що формування предметних умінь учнів із правознавства за традиційної методики навчання здійснюється несистемно. Зокрема, недостатньо використовується поетапна організація навчальної діяльності, в учнів бракує досвіду застосування одного вміння в іншому (використовувати висновок ситуації під час складання правового документа, застосовувати нормативно-правовий акт під час вирішення правової ситуації тощо), учні не повністю розуміють мету застосування вмінь. Крім того, в учнів недостатньо сформовані перетворювальні та творчо-пошукові вміння.

Психолого-педагогічні дослідження та результати констатувального етапу експерименту дозволили розробити методику поетапного та системного формування предметних умінь із правознавства в учнів 9– 10-х класів.