ФОРМУВАННЯ РУХОВИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ЗАСОБАМИ ВАЖКОЇ АТЛЕТИКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційного дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано задачі дослідження, охарактеризовано методи наукових пошуків, розкрито наукову новизну, викладено відомості про апробацію та впровадження результатів проведеної роботи.

У першому розділі "Теоретичні основи формування рухової функції у процесі фізичного виховання" проаналізовано стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практичній діяльності, розглянуто загальні основи оздоровчої спрямованості фізичного виховання студентів.

Аналізу особливостей виховного процесу у вищих навчальних закладах присвятили свої роботи С. А. Антоненко, В. Г. Беспутчик, І. М. Богданова, І. А. Григорьянц, Ю. Д. Железняк, В. В. Корнещук. Автори наголошують на необхідності внесення певних змін як до його змісту, так і до засобів реалізації, усуненні безособовості виховання, впровадженні інноваційних форм і методів.

Вагомий внесок у розвиток концептуальних засад професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту в Україні зробили такі вітчизняні вчені, як О. А. Архіпов, Л. В. Безкоровайна, В. Г. Беспутчик, Н. Г. Бишивець, Е. С. Вільчковський, С. С. Єрмаков, Г. Ю. Куртова, В. О. Кукса, О. А. Міненок, М. О. Носко, В. М. Платонов, В. І. Пліско, Л. П. Сущенко, Б. М. Шиян та інші.

Завдяки спостереженням та дослідженням програм дисциплін циклу практичної підготовки майбутніх спеціалістів у процесі педагогічної освіти буде продуктивною, якщо: направленість спеціально-практичної фізичної підготовки студентів буде спрямована на формування значущих здібностей спеціалістів різного профілю; програмний матеріал буде розроблений на основі системного підходу з використанням різноманітних засобів; формування професійно значущих якостей буде адекватно відображати специфіку майбутньої діяльності випускників; нормативи з фізичної підготовки студентів будуть орієнтовані на нормативні критерії підготовки майбутніх фахівців.

Професійна фізична підготовка будується з двох розділів: теоретичного та практичного. Формування фізичної готовності з розрахунком майбутньої професійної діяльності повинно проводитися поетапно та забезпечувати послідовність форм, засобів та методів проведення навчально-тренувальних занять. Теоретичний розділ спрямовано на отримання необхідних знань з основ теорії, методики та організації фізичної підготовки.

У практичний розділ входять засвоєння знань, умінь та навичок з різних видів спорту, а також блок додаткових факторів, які включають спеціальну психологічну підготовку, гігієнічні фактори, раціональний добовий режим, загартування, оздоровчі сили природи, повноцінне харчування.

Практична фізична підготовка майбутніх фахівців повинна будуватися на основі концепції внутрішньої картини здоров'я та враховувати не тільки їх біологічні і психоемоційні можливості, але майже відсутні дослідження оздоровчого впливу занять важкою атлетикою і тому обрано дану проблематику дослідження.

У другому розділі "Особливості розвитку моторики студентів вищих навчальних закладів" проаналізовані показники антропометрії, фізичного розвитку та фізичної підготовленості студентів. Визначено рівень здоров’я та особливості способу життя студентів факультету фізичного виховання.

Робота виконувалась протягом 2008 – 2011 років у чотири етапи: 1-й етап – дослідження реалізації задачі оздоровлення та формування рухової функції студентів у процесі фізичного виховання; 2-й етап – аналіз фізичного розвитку і фізичної підготовленості студентів факультету фізичного виховання; 3-й етап – розробка експериментальної програми формування рухових навичок студентів в процесі фізичного виховання засобами важкої атлетики з урахуванням біомеханічних моделей техніки фізичних вправ; 4-й етап – перевірка ефективності запропонованої навчальної програми.

Для оцінки рівня здоров’я студентів використовувався метод розрахунків за індексами. У дослідженні взяли участь 97 студентів другого курсу факультету фізичного виховання (табл. 1).

За оцінкою функціонального стану серцево-судинної системи до середнього рівня віднесено 42,27 % студентів, до нижчого за середній – 37,11%, вище середнього – 20,62 %.

Серед досліджуваних студентів низького та нижчого за середній рівня фізичної працездатності не виявлено, до середнього рівня віднесено 40,21 %, до вищого за середній 40,2 %, до високого – 19, 59 %.

Таблиця 1

Показники індексів за результатами тестувань (%)

Показник	низький	нижче середнього	середній	вище середнього	високий
Життєвий індекс	-	10,31	40,21	20,64	28,84
Силовий індекс	-	23,71	42,27	28,87	5,15
Індекс Робінсона	-	37,11	42,27	20,62	0
Індекс Руф'є	-	-	40,21	40,2	19,59
Швидкісний індекс	8,25	26,8	36,09	12,37	16,49
Швидкісно-силовий індекс	-	19,59	36,09	28,87	15,46
Індекс витривалості	-	12,37	54,64	19,59	13,4

Про розвиток фізичних здібностей можна судити з характеристик силового індексу, швидкісного індексу та індексу витривалості.

Під час визначення рівня фізичного розвитку використовували кількісні характеристики сили кисті. Показники динамометрії правої та лівої кистей студентів мали такі значення: динамометрія правої кисті – 52,83±3,52 кГ у юнаків та 30,55±3,37 кГ у дівчат; лівої кисті – 50,67±3,01 кГ та 29,48±3,36 кГ відповідно, що вказує суттєву різницю у розвитку сили м’язів рук залежно від статі (P < 0,05).

Під час тестування фізичних здібностей найнижчі оцінки було отримано за показниками швидкісного індексу, так 8,25 % студентів мають низький рівень розвитку швидкості; 26,8 % – нижчий за середній; 36,09 % – середній; 12,37 % та 16,49 % – вищій за середній та високий.

За індексом витривалості низького рівня не виявлено, до рівня нижчого за середній віднесено 12,37 %, середнього – 54,64 %, вищого за середній і середнього – 19,59 % та 13,4 % відповідно.

Узагальнюючи вищевикладене, потрібно відмітити, що досліджувані показники фізичного розвитку студентів знаходяться у межах вікової норми.

Проведене дослідження дало можливість оцінити рівень здоров’я студентів, так з рівнем здоров’я нижчим за середній 23,71 % студентів, з середнім – 42,27 %; з вищім за середній – 28,87 %; з високим – 5,15 %.

У третьому розділі "Обґрунтування ефективності системи занять з фізичного виховання засобами важкої атлетики" представлено результати розробки та впровадження експериментальної програми формування рухових навичок студентів в процесі фізичного виховання.

Для вивчення техніки важкоатлетичних вправ використовували системно-структрий підхід, що дає змогу визначити структуру і фазовий склад рухових дій студентів. Визначили модельні біомеханічні показники техніки виконання ривку та поштовху. Для визначення біомеханічних моделей техніки ривку та поштовх проведене дослідження параметрів рухів (71 показник) студентів групи спеціального педагогічного удоско­налення (30 студентів). На підставі вивчення найбільш інформативних показників технічної майстерності було визначено вісім показників, інформативність яких визначалася за допомогою сумації абсолютних значень коефіцієнтів парної кореляції між результатами біомеханічних показників. Аналіз кореляційних залежностей показників дозволив визначити внесок значень окремих характеристик у техніку виконання ривку.

Ранговий розподіл показників технічної майстерності під час виконання ривку мав такий вигляд: найбільший внесок здійснив показник GRAD – 13,91 %; F_{z max} – 13,51 %; наступні: I – 13,08 ; F_{x max} – 12,88 %; F_max – 12,80 %; F_max / P – 12,18 %; F_{y max} – 11,94 %; H_max – 9,71 %.

Отримані данні дозволили обґрунтувати добір фізичних вправ з урахуванням найбільше вагомих показників. Так, наприклад, в техніці виконання ривку за ранговим розподілом найбільший внесок має градієнт (G), що свідчить про необхідність розвитку швидкісно-силових здібностей, а точніше підбору вправ в методиці для розвитку максимальної сили у мінімальний період часу.

Аналіз кореляційних залежностей показників дозволив визначити внесок окремих характеристик у техніку виконання поштовху. Ранговий розподіл показників біомеханічного тестування мав такий вигляд: найбільший внесок – F_max / P – 13,53; F_{z max} – 13,51 %; GRAD – 13,15 %; F_max – 13,13 %; I – 12,71 %; H_max –11,92; F_x max – 11,44 %; F_{y max} – 10,60 %. Як бачимо, з отриманих результатів, у техніці виконання поштовху найважливіше значення має прояв "відносної сили" (F_max / P), максимальної сили (F_max) та градієнту (GRAD), що враховувалось при розробці експериментальної навчальної програми навчання руховим навичкам засобами важкої атлетики, під час вивчення техніки поштовху.

Розроблена експериментальна навчальна програма оздоровчої спрямованості була розрахована на 54 години (табл. 2).

Таблиця 2

Програма формування і контролю рухових навичок студентів
в процесі фізичного виховання

 засобами важкої атлетики (фрагмент програми)

Завдання	Фізичні вправи	Дозування навантаження		Контрольний показник
		Вага штанги (кг або %)	Кількість спроб
Вивчення техніки виконання ривку	Виконання ривку	20 кг	6/5	GRAD, Н/с		4525,34±475,97
				Fz max, Н		2596,6±300,63
				I, Н∙с		742,55±68,87
	Тяга ривкова	60-70 %	4/5	GRAD, Н/с		2361,22±158,73
				Fz max, Н		2887,44±233,28
	Присідання зі штангою на плечах	70-80 %	4/5	F max, Н		1569,52±159,32
	Швунг штанги широким хватом із-за голови	до 50 %	4/5	Візуальний контроль просторової форми руху
Вивчення техніки виконання поштовху	Підйом штанги на груди	60 %	3/4	I, Н∙с	837,15±73,18
				Н, м	0,06±0,01
	Поштовх від грудей (стійки)	60 %	4/4	Візуальний контроль просторової форми руху
	Тяга поштовхова	70-80 %	5/4	GRAD, Н/с	4235,53±412,34
				I, Н∙с	778,32±77,37
	Присідання зі штангою на грудях	70 %	5/4	F max, Н	1536,61±161,37

Принциповою відмінністю експериментальної програми є використання засобів важкої атлетики у формуванні рухових навичок студентів в процесі фізичного виховання. Під засобами важкої атлетики розуміємо класичні та допоміжні важкоатлетичні вправи. До класичних вправ віднесено: ривок та поштовх штанги двома руками. Допоміжні вправи розподілено на спеціальні і загальнорозвиваючі. Спеціальні вправи виступають засобом для удосконалення елементів техніки класичних вправ, а також розвитку силових, швидкісних здібностей, гнучкості та спритності. Загальнорозвиваючі вправи використовуються для підвищення рівня загальної фізичної підготовленості студента, розвитку фізичних здібностей.

Допоміжні вправи класифікуються у відповідності до педагогічних завдань навчально-тренувального процесу і поділяються на дві групи: вправи для розминки, вправи для вивчення і удосконалення техніки ривку та поштовху.

В експерименті з перевірки ефективності експериментальної моделі навчальної програми фізичного виховання засобами важкої атлетики взяли участь 97 студентів другого курсу. Студенти контрольної групи (49 осіб) займалися за загальноприйнятою програмою. Студенти експериментальної групи (48 осіб) за експериментальною навчальною програмою формування рухових навичок засобами важкої атлетики.

Порівнюючи статистичні показники техніки виконання ривку у трьох групах, визначили, що максимальна сила відштовхування відносно вертикальної вісі має найвищій показник у групі спеціального педагогічного удосконалення і складає 2596,6+300,64 Н, у контрольній групі – 2048,27+289,35 Н, у експериментальній – 2303,94+275,13 Н (рис. 1).

Треба відмітити, що співвідношення максимального значення силових показників опорних реакцій до ваги тіла студента (F_max / P), максимальна сила відштовхування відносно вертикальної осі (F_z max), максимальна сила відштовхування відносно сагітальної осі (F_x max), максимальна сила відштовхування відносно фронтальної (F_y max) та максимальне значення складових опорних реакцій (F_max) при виконанні ривку та поштовху найвищі у студентів групи СПУ, найнижчі у контрольної групи, що свідчить про ефективність використання запропонованої методики розвитку силових здібностей.