ФОРМУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ РУХОВИХ НАВИЧОК МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЗАСОБАМИ ФІТНЕСУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і доцільність її наукової розробки, визначено тему, завдання, об’єкт, предмет дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретичні засади формування спеціальних рухових навичок майбутніх учителів фізичної культури засобами фітнесу" визначено суть поняття "спеціальні рухові" навички вчителя фізичної культури, обґрунтовано соціально-педагогічні передумови використання засобів фітнесу в системі підготовки вчителів фізичної культури, досліджено науково-практичні засади інтеграції фітнес-технологій у систему підготовки майбутнього вчителя фізичної культури у вищому навчальному закладі.

Дослідженнями Ж. Холодова та В. Кузнецова, (2006) доведено, що спеціальні уміння майбутніх фахівців з фізичної культури за своїм визначенням є педагогічними уміннями. Виходячи з аналізу наукової літератури Є. Ільїн, (2003); Н. Решетніков, (2002); О. Хижевський, (1999), до спеціальних рухових умінь і навичок можуть бути віднесені ті, які будуть необхідні в процесі майбутньої педагогічної діяльності вчителя фізичної культури. Дослідженнями встановлено, що процес навчання відповідно до його змісту проходить усвідомлено, відкладається в рухову пам’ять, коли позитивно впливає на індивідуально-психологічні особливості студентів Л. Робінсон, Г. Томсон, (2002-2003); Є. Мякінченко, М. Шестакова, (2002). У процесі формування спеціальних рухових умінь засобами фітнесу, який є психологічно-комфортним для студентів, вони отримають методичні знання з навчання техніки та культури виконання фізичних вправ, на фоні яких формуються спеціальні рухові навички.

Відповідно до означеного, аналіз науково-педагогічної літератури О. Буркова, Т. Лисицька, (2005); Е. Хоулі, Б. Френкс, (2000); В. Селянов, (2001) свідчить, що фітнес можна визначити як ступінь збалансованості фізичного, психічного, соціального станів, які мають у своєму діапазоні необхідні резерви для забезпечення повноцінної життєдіяльності без зайвої фізичної і психічної напруги, що загалом сприяє забезпеченню стану гармонії з навколишнім середовищем.

За даними публікацій М. Авербуха, Л. Макіна, (2004) фітнес розглядається як соціокультурне явище, що відноситься до предметної галузі фізичної культури, родовим поняттям якої є загальнолюдська культура. Проведені науковцями дослідження дають змогу визначити місце фітнесу в системі оздоровчо-виховної фізичної культури та його зв'язки з фізичною рекреацією, фізичною реабілітацією, спортом для всіх.

Так, К. Волков, (2009); Л. Сиднева, (2003) стверджують, що система фітнесу – це сукупність цілей, завдань, принципів, а також інноваційних засобів, методів і форм організації психологічно-привабливих систематичних занять фізичними вправами, які спрямовані на підтримку і підвищення рівня фізичної дієздатності і здоров'я різних груп населення, що сприяє забезпеченню залучення до здорового способу життя, формування фізичної культури особистості.

Ю. Сівакова, (2006) у своїх дослідженнях запропонувала типологію сучасних систем фізкультурно-оздоровчих занять за ознакою їх націленості на підвищення рівня різних складових фізичної кондиції, а також вирішення особистісно-значимих проблем тих, хто займається.

Доведено, що ознаками фітнес-програм є спрямованість на досягнення цілей фітнесу, які характеризуються: інноваційністю; інтегративністю і модифікаційністю; варіативністю; мобільністю; адаптивністю змісту до контингенту тих, хто займається; естетичною доцільністю і результативністю; вимогами до музичного супроводу занять.

Для вирішення поставлених ознак Є. Сайкіна, (2009) у систему оздоровчо-тренувальних занять упровадила алгоритм створення інноваційних оздоровчих фітнес-технологій, який відповідає вимогам принципу спіралеподібного розвитку, властивого загальній схемі розвитку фізичного вдосконалення організму людини.

При розробці проблеми підготовки майбутніх учителів фізичної культури до проведення оздоровчого фітнесу П. Петров, (2005); В. Селуянов, (2001) пропонують його обґрунтування на положеннях теорій педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичної культури, формуванні спеціальної готовності особистості, особистісно-орієнтованого фізичного вдосконалення майбутніх учителів фізичної культури, модернізаційних перетворень фізичного виховання в системі середньої освіти до рівня  оздоровчої фізичної рекреації як структурної частини загальної теорії фізичного виховання, гендерної рівності у фізкультурній освіті тощо.

Принципово важливим є факт М. Батіщева, (2009) що до формування спеціальних рухових навичок у майбутніх учителів-викладачів фізичної культури для проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу необхідне ознайомлення студентів із сутністю сучасних програм, відпрацьовування форм і методів їх проведення, що загалом стимулює у студентів, як майбутніх учителів фізичної культури, прагнення до самовдосконалення професійних знань і особистісних якостей.

У другому розділі "Дослідження проблеми формування спеціальних рухових навичок майбутніх учителів фізичної культури засобами фітнесу" визначено організаційні та методичні засади експериментального дослідження проблеми підготовки майбутніх учителів фізичної культури засобами фітнесу; здійснено діагностику рівня мотивації майбутніх учителів фізичної культури до формування спеціальних рухових фітнес-навичок; проведено оцінку рівня сформованості спеціальних рухових навичок у майбутніх учителів фізичної культури як передумови впровадження фітнес-технологій у систему навчання.

Для вирішення мети дослідно-експериментальної роботи проводилися констатувальний та формувальний педагогічні експерименти. За результатами констатувального педагогічного експерименту в майбутніх учителів фізичного виховання було визначено критерії сформованості спеціальних рухових навичок та навичок з фітнесу й оздоровчих технологій; установлено й систематизовано мотиви щодо впровадження фітнес-технологій у систему освіти майбутніх учителів фізичної культури.

У результаті проведених досліджень виявлено, що студенти в цілому мають недостатній рівень розвитку культури рухів і теоретичної підготовленості (що входить у суперечність з вимогами, викладеними в програмно-нормативних документах), науково-методичних рекомендаціях, які регламентують процес фізичного вдосконалення формування спеціальних рухових умінь та навичок студентів. Означено, що серед провідних мотивів фізкультурної діяльності у студентів превалює перевага нестійких мотивів. Усе це можна пояснити недоліками традиційної системи фізичного виховання (орієнтацією винятково на контрольні нормативи з рівня розвитку рухових якостей, ігноруванням взаємозв'язку фізичного виховання з іншими видами виховання). Дана обставина обумовлює факт, що фізичне виховання студентів вузів вимагає корекції з урахуванням науково-виховних компонентів, передбачаючи розширення діапазону знань та вмінь з різних видів популярних оздоровчих програм занять фізичними вправами.

У процесі проведення формувального педагогічного експерименту встановлено необхідність створення умов для формування у студентів, особливо хлопців, спеціальних рухових навичок засобами фітнесу. Для вирішення означеної проблеми було сформовано і апробовано інноваційну програму занять за фітнес-технологіями щодо формування спеціальних рухових навичок для хлопців – майбутніх учителів фізичної культури. Інноваційні підходи ґрунтувалися на аргументованому розподілі навчального матеріалу за роками навчання, що сприяло підвищенню ефективності підготовки спеціалістів фізичної культури чоловічої статі. Так, для хлопців – майбутніх учителів фізичної культури у програмі було зроблено акцент на силові фітнес-технології. Для перевірки означеної експериментальної програми була сформована експериментальна група (ЕГ) у кількості 160 осіб, а також контрольна група (КГ) у кількості 172 осіб.

У процесі формувального експерименту було проведено анкетне опитування студентів, яке дозволило встановити відношення студентів до оволодіння ними спеціальними руховими навичками засобів фітнесу (табл. 1).

Проведений аналіз результатів опитування вказує на те, що більшість студентів на всіх курсах навчання у ВНЗ вважає необхідним введення фітнесу до програми підготовки спеціалістів з фізичного виховання, оскільки це надасть суттєву практичну допомогу в майбутній професійній діяльності і може бути корисним для поширення світогляду і знань студентів.