ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ДОЗВІЛЛЄВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи, теоретичні та методологічні основи дослідження, охарактеризовано експериментальну базу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів, представлено апробацію отриманих результатів, відображено дані про структуру та обсяг дисертаційної роботи.

У першому розділі – «Формування ціннісних орієнтацій старшокласників як соціально-педагогічна проблема» – здійснено аналіз стану дослідження проблеми; узагальнено наукові підходи щодо трактування суті і структури понять «цінності», «ціннісні орієнтації», «дозвілля», «дозвіллєва діяльність»; охарактеризовано концепції та теоретичні підходи щодо формування ціннісних орієнтацій; розкрито виховні можливості дозвіллєвої діяльності у формуванні ціннісних орієнтацій старшокласників, обґрунтовано критерії, показники та рівні сформованості ціннісних орієнтацій старшокласників;.

Здійснений аналіз наукової літератури свідчить, що проблема цінностей та ціннісних орієнтацій завжди була у центрі уваги філософів, соціологів, психологів та педагогів. Філософи трактують цінності як: продукт свідомості, об’єктивний феномен (Дж. Дьюі, А. Мейнонг, Р. Пері та ін.); вагоме явище дійсності та вагомий орієнтир діяльності (В. Брожик, Л. Столович, В. Толстих, Н. Чавчавадзе та ін.); ціннісні орієнтації – як взаємодію внутрішнього та соціального, чітке усвідомлення особою своїх дій, вчинків, місця в суспільстві (Г. Ділігенський, М. Каган, А. Семашко та ін.); свідомий вибір певного типу поведінки, систему фіксованих установок (Т. Аболіна, В. Водзинська, В. Єфименко, О. Лінчук та ін.).

У контексті соціологічних досліджень цінності визначають як спрямованість системи інтересів, певні установки людини, що відповідають історичним етапам розвитку суспільства (М. Вебер); ціннісні орієнтації – як дієву систему світогляду, моральних принципів та життєвої позиції особистості, що віддзеркалює її пріоритетні соціальні інтереси і визначає характер та суть діяльності (В. Андрущенко, В. Волович, М. Горлач та ін.); життєспрямованість, активність та реалізацію вольових процесів людини (В. Анурін, Р. Гурова та ін.).

Психологи визначають цінності через ставлення особистості до соціального оточення (П. Власов, Д. Леонтьєв та ін.); особистісні інтереси та потреби (П. Ігнатенко, А. Маслоу та ін.); ціннісні орієнтації – як вибірковість людської свідомості, уявлень особистості про життя та культуру (В. Алексєєва, А. Петровський та ін.); компонент свідомості, світогляду особистості (О. Здравомислов, Б. Мещеряков, В. Ядов та ін.); цілісну систему реальних установок (М. Андреєва, Г. Асмолов, В. Басін та ін.); елемент структури особистості, що відображає її суб’єктивне ставлення до об’єктивної реальності і суспільного буття (І. Бех, О. Киричук, Г. Костюк та ін.).

У результаті вивчення напрацювань сучасних педагогів з’ясовано, що ціннісні орієнтації як складний соціально-педагогічний та особистісний феномен визначаються як: духовні вектори життя, регулятори діяльності (В. Болгаріна, Ю. Терещенко та ін.); механізми регуляції поведінки особистості, що виступають мотивом і спрямованістю її діяльності, стійке соціальне утворення, в якому акумулюється життєвий досвід (З. Васильєва, В. Радул та ін.); здатність особистості виокремлювати для себе важливі події, явища дійсності, предмети, життєві норми та принципи (Т. Бутківська, І. Кононов та ін.); сформованість світогляду, ідеалів та інтересів (В. Бочарова, З. Васильєва та ін.).

На основі аналізу наукових досліджень Б. Ананьєва, В. Андрущенка, І. Д. Беха, Р. Гурової, О. Здравомислова, М. Кагана, Г. Костюка, І. Кононова, С. Максименка, В. Радула, О. Сухомлинської, В. Ядова та інших сформульовано авторське трактування ціннісних орієнтацій як набутого, стійкого інтегративного утворення особистості, що відображає її світогляд і визначає життєві пріоритети, поведінку, ставлення до подій, явищ, людей та самої себе.

У процесі дослідження охарактеризовано основні концепції формування ціннісних орієнтацій: благоговіння перед життям (А. Швейцер), яка ґрунтується на тому, що віра, милосердя і співчуття, як опорні цінності суспільства, повинні бути спрямовані на різні форми життя; соціальної природи (І. Кон), згідно з якою ціннісні орієнтації формуються під впливом суспільного виховання, пропаганди, популяризації тощо; вічних цінностей та системи цінностей (М. Бахтін), яка популяризує ідею, що суспільство має керуватися вічними цінностями і у центрі системи цінностей має перебувати людина; ціннісної свідомості (М. Розов), згідно з якою суспільству необхідно формувати й оберігати цінності, що потребують захисту та збереження для передачі їх у спадок наступним поколінням; ціннісної системи (В. Франкл), яка передбачає засвоєння цінностей, що залежать від духовної активності кожного окремого індивіда та інші.

Розкрито теоретичні підходи щодо формування ціннісних орієнтацій: «сублімації енергії», згідно з яким система життєвих бажань особистості повинна бути спрямована на універсальні цінності, що сприяє формуванню ідеальних взаємин між людьми (М. Бердяєв, М. Шелер); «сприйняття природи і функцій цінностей», відповідно до якого культура та мистецтво постають найбільш стійкими і традиційними формами морально-естетичних цінностей у становленні особистості (М. Разін); «закономірностей розвитку ціннісної свідомості», згідно з яким ціннісна свідомість у кожну епоху має бути новою, ненав’язливою та історично зумовленою (Б. Вижлєцов); «значення соціальних відносин», відповідно до якого спрямованість особистості на істинні цінності сприяє формуванню суспільства (Л. Анциферова, О. Донцов, В. Мухіна, Б. Паригін та ін.) тощо.

На основі аналізу наукового доробку проблеми ціннісних орієнтацій (Л. Анциферова, М. Бахтін, О. Вишневський, І. Кон, М. Лоський, М. Разін та ін.) обґрунтовано доцільність виокремлення таких провідних видів загальноцивілізаційних цінностей, які покладено в основу формування ціннісних орієнтацій старшокласників: абсолютні, вічні, національні, громадянські, сімейні, валео-екологічні, цінності розвитку.

У процесі аналізу наукових напрацювань і практики дозвіллєвої діяльності розкрито її виховний потенціал щодо формування ціннісних орієнтацій старшокласників, охарактеризовано різноманітність її структурних і функціональних компонентів. З’ясовано, що на дозвілля сучасних школярів негативно впливають: відсутність дозвіллєвих програм, дозвіллєво-культурних проектів та менеджменту дозвілля школярів на державному, регіональному і місцевому рівнях; недостатня професійна підготовка та відсутність мотивації педагогів до її організації та проведення; неналежне фінансове та навчально-методичне її забезпечення; комерціалізація; зниження життєвого рівня багатьох сімей, що робить їх неспроможними забезпечити дозвілля своїх дітей; відсутність партнерської співпраці між загальноосвітніми навчальними закладами, позашкільними і культурно-дозвіллєвими установами в організації дозвілля.

На основі аналізу науково-теоретичних джерел та практики з’ясовано, що участь учнів старшого шкільного віку у дозвіллєвій діяльності зумовлена прагненням до самореалізації, самоствердженням, можливістю вільного вибору діяльності відповідно до власних інтересів, потреб, бажань та отримання задоволення від неї. Вона приваблює школярів різноманітністю видів і форм діяльності, можливістю імпровізації, реалізації ідей і задумів; розвитку здібностей тощо. Розкрито основні функції дозвіллєвої діяльності: освітньо-пізнавальну, виховну, розвивальну, комунікативну, соціалізаційну, компенсаторну (рекреаційну), гедоністичну (розважальну) та творчої самореалізації.

На основі аналізу суті цінностей старшокласників у їх структурі виокремлено такі основні компоненти (мотиваційний, теоретичний, діяльнісний). Конкретизовано критерії (когнітивно-аналітичний, мотиваційно-ціннісний, діяльнісно-поведінковий), показники (знання, судження про суспільство, явища, цінності, систему людських взаємин; мотиви поведінки, ієрархія особистісних цінностей; ставлення до суспільства, природи, людей, позиція, дії, вчинки, поведінка), рівні сформованості ціннісних орієнтацій старшокласників (високий, достатній, задовільний та незадовільний).

Результати констатувального етапу дослідження дали змогу з’ясувати, що із 651 старшокласників чисельність осіб, загальний рівень сформованості загальноцивілізаційних ціннісних орієнтацій яких охарактеризовано як високий, становив 24,5 %; достатній – 21,5 %; задовільний – 35,0 % і незадовільний – 19,0 %.

У другому розділі – «Педагогічні умови формування ціннісних орієнтацій старшокласників у дозвіллєвій діяльності» – розроблено структурно-функціональну модель формування ціннісних орієнтацій старшокласників у дозвіллєвій діяльності, визначено та експериментально перевірено педагогічні умови формування ціннісних орієнтацій старшокласників у дозвіллєвій діяльності; розкрито логіку та методику формувального експерименту, представлено його результати.

На основі осмислення концептуальних засад формування ціннісних орієнтацій старшокласників на методологічному, теоретичному і практичному рівнях обґрунтовано доцільність реалізації цього процесу засобами дозвіллєвої діяльності на основі таких підходів: гуманістичного, що сприяє формуванню ціннісних орієнтацій старшокласників у поєднанні з толерантним і шанобливим ставленням до поглядів, переконань і культурних надбань інших людей; соціалізаційного, який актуалізує процеси пізнання, самовиховання, життєве і професійне самовизначення і формування готовності до самостійного життя; особистісно-діяльнісного, що забезпечує становлення суб’єктної позиції особистості, і культурологічного, який сприяє формуванню ціннісних орієнтацій старшокласників на основі культурних і духовних надбань суспільства.

У процесі дослідження розроблено структурно-функціональну модель формування ціннісних орієнтацій старшокласників у дозвіллєвій діяльності (рис.1). Обґрунтовано взаємозв’язок її основних компонентів: мети, завдань, концептуальних підходів, педагогічних умов, видів, етапів формування ціннісних орієнтацій; принципів, факторів, функцій, напрямів і форм дозвіллєвої діяльності; діагностичного інструментарію та результату.

Формуванню ціннісних орієнтацій старшокласників у дозвіллєвій діяльності сприяє дотримання комплексу педагогічних умов: упровадження інноваційних підходів до організації і здійснення дозвіллєвої діяльності; стимулювання суб’єктно-діяльнісної позиції старшокласників у процесі її організації; спрямування змісту дозвіллєвої діяльності на формування ціннісних орієнтацій старшокласників.

У процесі формувального експерименту упроваджувалися такі інноваційні підходи до організації і здійснення дозвіллєвої діяльності: моніторинг та перспективне планування дозвіллєвої діяльності старшокласників на основі їх побажань, інтересів, потреб та запитів; формування у старшокласників культури дозвілля; залучення їх до розробки і впровадження інноваційних форм дозвілля (соціокультурних проектів, програм, екологічних рейдів, Інтернет-клубів, «флеш-мобів» тощо); забезпечення соціально-педагогічної підтримки їх ініціатив і побажань.