СУПЕРЕЧНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОФШОРНИХ ЗОН В КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання дослідження, його предмет і об’єкт, розкрито наукову новизну, проведено характеристику методологічних засад і структури дослідження та практичне значення одержаних результатів, а також наведені відомості про їх апробацію.

У розділі 1 «Розвиток офшорних зон в умовах сучасних світогосподарських зв’язків» досліджено теоретичні аспекти діяльності та методологічне підґрунтя виникнення офшорних зон; проаналізовано сучасний генезис основних офшорних юрисдикцій світу; визначено роль офшорних зон у міжнародному русі капіталу.

Незважаючи на численні дискусії довкола теоретичних питань, пов’язаних із класифікацією офшорних зон світу, до цього часу не вироблено єдиної позиції щодо ключових дефініцій у цій сфері, а науковій доктрині властивий помітний еклектизм. Не останню роль у сучасній хаотичності, неврівноваженості та нестійкості відіграла відсутність повноцінної світової фінансової системи та вільне, часто науково не обґрунтоване, без належного глибинного фахового підходу визначення ролі офшорних зон у міжнародному русі капіталу в контексті глобалізації фінансового капіталу.

Виокремлення ролі офшорних зон у міжнародному русі капіталу стало підґрунтям для доведення «економічної теореми», що виникнення офшорних зон зумовлено розвитком світової господарської системи в цілому, і є її невід'ємною складовою частиною декілька останніх десятиліть. У результаті аналізу наукових підходів до визначення основних ознак офшорних зон виявлено ряд суперечностей, на думку М.О. Шеховцова валютний контроль не відноситься до основних ознак офшорних зон, а експерт в сфері офшорних зон - Коттке К. вважає, що ліберальне валютно-кредитне законодавство відносить до основних ознак офшорних зон, а ось легкість доступу до зарубіжної банківської системи – ні.

Таким чином, суперечність в підходах до класифікації ознак офшорних зон випливає із змішування понять «офшорна зона» і «вільна економічна зона», оскільки у формально-логічному значенні можна розглядати офшорні центри як різновид чи як окремий вид ширшого поняття «вільна економічна зона»,  тому що в них загальна «родова» ознака - низькі податки або повна їх відсутність, але одночасно між даними дефініціями існує істотна відмінність. Вона полягає в тому, що вільні економічні зони орієнтовані на залучення продуктивного капіталу (як іноземного, так і вітчизняного), який формує доходи всередині зони, тоді як мета офшорних центрів - залучення іноземного фінансового капіталу, який приносить доходи як власникам цього капіталу, так і організаторам офшорних центрів. Джерела ж цих доходів перебувають за межами офшорних центрів. Основні ознаки офшорних зон представлено на рис.1.

Класифікація офшорних юрисдикцій, виходить з принципу, що будь-яка офшорна зона є адміністративним утворенням, на території якого діють певні правила, що регламентують функціонування суб'єктів економічної діяльності, й саме цей набір правил є її утворюючим елементом або стрижнем, що дозволяє зберігати свою індивідуальність. Набір правил різний у різних офшорних юрисдикціях. За основу класифікації офшорних юрисдикцій взятий їх розподіл на класичні й некласичні зони.