ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРА РЕГІОНУ

Краткое содержание

1)                      ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, його методи та інформаційну базу, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертації «Теоретико-методологічні основи розвитку банківського сектора регіону на засадах економічної безпеки» визначено структуру та функції банківського сектора регіону, розкрито наукові основи дослідження його економічної безпеки, запропоновано концептуальні підходи до забезпечення економічної безпеки банківського сектора регіону.

На основі теоретичного узагальнення наукових підходів до дослідження функціонування та розвитку банківського сектора регіону з’ясовано, що його потрібно розглядати як складну динамічну систему, яка формується сукупністю банківських установ на території регіону, які постійно взаємодіють між собою та з іншими секторами економіки регіону – суспільним, реальним та сектором домогосподарств. Застосовуючи системний підхід, банківський сектор регіону можна трактувати одночасно як підсистему банківського сектора України та підсистему соціально-економічної системи регіону. Це означає, що банківський сектор регіону перебуває водночас під впливом зазначених систем вищого порядку та, своєю чергою, впливає на них.

У сучасних умовах нестабільності світової фінансової системи та назрілої потреби в переході регіонів України до стійкого економічного зростання особливої ваги набувають питання безпеки банківського сектора. Це зумовлено тим, що банківський сектор відіграє важливу роллю у забезпеченні економічної безпеки регіонів та впливає на розвиток усіх сфер суспільного життя. Недостатньо надійне функціонування однієї з його ланок або учасників здатне викликати серйозні порушення і деформацію у всій фінансовій системі, а відтак й економічній діяльності регіонів і держави загалом.

Доведено, що економічну безпеку банківського сектора регіону треба розглядати з таких позицій: 1) поточної дієздатності; 2) перспективної економічної стійкості; 3) економічної спроможності до автопоезису (саморозвитку, самовідтворення); 4) захищеності від зовнішніх ризиків, загроз, потенційних конфліктів. З огляду на це, економічну безпеку банківського сектора регіону автор трактує як комплексну характеристику основних параметрів процесу розвитку регіонального банківського сектора, які допомагають уникнути загроз ефективному функціонуванню та розвитку в структурі соціально-економічної системи регіону або (якщо вони вже виникли) ліквідувати їх. Такий підхід до визначення сутності економічної безпеки банківського сектора регіону дозволяє визначити двоїсту природу її досягнення – по-перше, наявність антикризового потенціалу, по-друге, наявність потенціалу саморозвитку банківського сектора та розвитку соціально-економічної системи регіону.

Систему забезпечення економічної безпеки банківського сектора регіону розглянуто в роботі як організовану сукупність спеціальних органів, ресурсів, методів і заходів, завдяки яким можна досягнути стійкості банківської діяльності в регіоні в умовах впливу внутрішніх і зовнішніх загроз, а також створити можливості для ефективного використання потенціалу розвитку банківського сектора регіону в перспективі. Під час організації системи фінансової безпеки визначальними є принципи комплексності, своєчасності, безперервності, активності, економічної доцільності, взаємодії та координації.