РОЗВИТОК ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУТІВ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі показано актуальність теми дослідження, розкрито ступінь її наукової розробки, поставлено мету і завдання дослідження, описано методи дослідження, наведено його основні наукові результати, розкрито їх теоретичну та практичну значимість.

У першому розділі - «Методологічні засади дослідження фінансових інститутів» - послідовно розглядаються особливості застосування сучасного методологічного інструментарію дослідження трансформаційної економічної системи в умовах глобалізації, сутність та роль фінансових інститутів в економічній системі, а також вплив держави на розвиток фінансових інститутів.

Дисертант при цьому виходив з того, що загострення кризових явищ у світовій економіці стало сильним поштовхом до активізації пошуку нових методологічних підходів до аналізу сучасних складних соціально-економічних феноменів, пов’язаних із глобалізацією. Надзвичайна складність інституційного устрою фінансового ринку та недостатня ефективність традиційних методів його дослідження та регулювання привели дисертанта до висновку щодо необхідності застосування методологічних підходів інших гуманітарних та природничих наук, які дозволяють повніше та адекватніше враховувати вплив неекономічних чинників на розвиток фінансового ринку як на національному рівні, так і на рівні глобальної економіки. Серед них особливу роль відіграють психологічні, які, у кінцевому рахунку, визначають домінуючу модель фінансової поведінки економічних суб’єктів і тим самим загальну динаміку фінансових ринків.

В процесі дослідження з’ясувалось, що глобалізація фінансового ринку сприяла посиленню внутрішньої єдності світової економіки та взаємозалежності її окремих елементів на усіх рівнях її  функціонування. При цьому фінансовий ринок, який забезпечує організацію руху грошових потоків між економічними суб’єктами усього світу, виявився найбільш інтегрованим у глобалізаційні процеси, оскільки грошова форма руху вартості є найбільш універсальною та здатною найкраще долати будь-які обмеження порівняно з іншими формами руху економічних ресурсів. У той же час сам цей ринок знаходиться під зростаючим впливом  суб’єктивних чинників, у т.ч. ментальних моделей фінансової поведінки економічних суб’єктів, різні типи якої здатні принципово змінювати вектор розвитку світової економіки, залежно від домінування тієї чи іншої моделі.

З цього випливає, що оптимізація руху фінансових потоків глобальної економіки вимагає глибокого пізнання та адекватного теоретичного відображення протиріч фінансової глобалізації. У зв’язку з цим дисертантом було зроблено висновок, сформульований у п. 4 наукової новизни. Завдяки цьому висновку виникає можливість більш адекватного врахування суперечливих наслідків прискореної фінансизації сучасного економічного життя, а отже, і можливої нейтралізації її негативних наслідків методами державного макроекономічного регулювання.

Подальший аналіз призвів дисертанта до необхідності уточнення наукових уявлень щодо змісту інституційного середовища сучасного фінансового ринку, що знайшло своє відображення у п. 5 наукової новизни.

На відміну від традиційного підходу, заснованого на ототожненні цього устрою з сукупністю фінансових посередників, ми пропонуємо відокремлювати зміст інституційного середовища фінансового ринку від його структури. Це дозволяє більш повно відобразити макроекономічний аспект функціонування фінансового ринку та сприяти методами державного регулювання більш ефективному виконанню ним саме макроекономічних, а не суто спекулятивних функцій. На цьому підґрунті виявляється можливим доповнити уявлення й щодо структури інституційного устрою, а саме включити до останнього ментальні моделі фінансової поведінки, що дозволяє враховувати вплив психологічних чинників на дії окремих груп економічних суб’єктів, залежно від психологічного типу особистості та рівня розповсюдженості цього типу серед гравців фінансового ринку.

Дослідження особливостей формування фінансового ринку в умовах ринкової трансформації показало, що, внаслідок наявних на ньому інституційних диспропорцій, така ознака його інституційного середовища, властива розвиненим ринкам, як комплементарність інститутів, на перших етапах його розвитку є відсутньою. Брак комплементарності, а також тривала затримка у її формуванні стимулює надмірне розповсюдження взаємозаміщення інститутів за межі, притаманні розвиненому фінансовому ринку. На цій підставі дисертантом було обґрунтовано висновок,  сформульований у п. 1 наукової новизни. Небезпека перевищення взаємозаміщенням інститутів оптимальних меж внаслідок штучної затримки у становленні належної комплементарності полягає в тому, що надмірне взаємозаміщення пригнічує збагачення інституційного середовища фінансового ринку, консервуючи інституційну незрілість і підтримуючи тим самим нестабільність економічної системи.

У другому розділі - «Основні чинники розвитку фінансових інститутів трансформаційної економіки у сучасних умовах» - послідовно розкриваються такі чинники, як ускладнення організаційної структури фінансового ринку, державне регулювання фінансового ринку та його протиріччя, неформальні правила функціонування цього ринку в умовах глобалізації та формування ментальних моделей фінансової поведінки економічних суб’єктів.

В процесі дослідження окремих складових інституційної системи фінансового ринку трансформаційної економіки виявилось, що кожна з них, маючи власні внутрішні чинники свого розвитку, одночасно справляє вплив на усі інші складові. При цьому далеко не завжди, як це зазвичай стверджується у науковій літературі, головну роль у забезпеченні комплементарності має відігравати держава, оскільки значна частина процесів, що відбуваються усередині фінансового ринку, протікає поза межами державного контролю та регулювання. Саме тому, на думку дисертанта, головною передумовою для визначення механізму оптимізації взаємодії усіх складових інституційного устрою фінансового ринку має бути адекватне розуміння внутрішньої логіки розвитку кожної з цих складових.

Перш за все, це стосується організаційної структури фінансового ринку. На відміну від традиційного підходу, заснованого на опису тенденцій кількісної динаміки окремих типів фінансових посередників, в дисертації було обґрунтовано багатофакторну різнорівневу природу кількісних змін чисельності фінансових посередників та виділено головні чинники їхньої кількісної динаміки, що відображено у п. 2 наукової новизни. Саме завдяки врахуванню багатофакторної природи змін організаційної структури фінансового ринку можна оцінювати не тільки загальний рівень його розвитку, але й ступінь розвитку і стан його окремих сегментів. Але при цьому кількісний аналіз має доповнюватись якісним, у т.ч. врахуванням потужності кожного з сегментів фінансового ринку, яка визначається не чисельністю відповідного типу посередників, а їхньою спроможністю пропускати через себе певну частку сукупних фінансових потоків, яка може бути оцінена, зокрема, шляхом порівняння розміру активів, часток у сукупному кредитуванні економіки тощо. Наприклад, за нашими розрахунками, у 2010 р. частка комерційних банків у сукупних активах фінансових посередників перевищувала 92%, в той час як частка страхових компаній у сукупних активах небанківських фінансово-кредитних інститутів складала майже 60%, що свідчить про пригнічений стан небанківського сегменту українського фінансового ринку та зародковий рівень розвитку сучасних форм фінансового посередництва.

Якщо організаційна структура фінансового ринку є доволі мінливою та динамічною, то, на відміну від неї, система формальних правил і норм, будучи відносно сталою та консервативною, створює достатньо жорсткі межі розвитку тієї чи іншої інституційної одиниці. Тому від своєчасності формування системи нормативного регулювання відповідного сегменту фінансового ринку та її подальшого реформування в процесі ринкової трансформації вирішальним чином залежить простір можливостей для його розвитку у короткостроковій перспективі. Разом з тим, самі формальні норми та правила нерідко стають перепонами для ефективного розвитку відповідних механізмів організації руху фінансових потоків. Оскільки глобалізація сприяла підвищенню рівня складності фінансового ринку, то жорсткість системи його державного регулювання у сучасних умовах може приходити у невідповідність з суспільними потребами, що змінюються набагато динамічніше, ніж у минулому, та потребують більшої гнучкості державного регулювання.  До того ж, додатковий дестабілізуючий вплив на фінансовий ринок справляє спекулятивна активність, яка також сприяє зростанню невизначеності та формує можливість неочікуваних руйнівних криз.

Тому дисертант, з урахуванням теорії самоорганізованої критичності,  яка дозволяє обґрунтувати можливість швидких, неочікуваних катастрофічних змін у складно побудованих системах (однією з яких і є фінансовий ринок), сформулював у п. 6 наукової новизни пріоритетні напрями приведення системи державного регулювання національного фінансового ринку у відповідність до сталого стану постійної невизначеності та ризиків швидких катастрофічних потрясінь глобальної фінансової системи.

При цьому слід враховувати, що формальні норми та правила можуть справляти негативний вплив на розвиток фінансового ринку не тільки у випадку, коли вони перестають відповідати суспільним потребам, що змінились. У цьому випадку принаймні зберігається потенційна можливість подолання подібної невідповідності. Але в умовах трансформаційної економіки розробка системи нормативного регулювання зазнає негативного впливу з боку неформальних інститутів внаслідок розповсюдження рентоорієнтованої поведінки розробників регуляторних норм, які є прямо зацікавленими у якомога тривалішому збереженні неефективних формальних інститутів, які є джерелом отримання регуляторної ренти.

За таких умов,  тривале збереження підлеглого статусу формальних норм по відношенню до негативних неформальних інститутів вихолощує позитивний потенціал формальних норм та формує у суспільній свідомості сприйняття формальних норм не як реально діючих, а саме як декларативних та необов’язкових для дотримання, веде до послаблення можливостей суспільства через використання формальних інститутів забезпечити сталий стан та сталий розвиток суспільства. На цій основі в дисертації обґрунтовано висновок,  викладений у п. 7 наукової новизни щодо ролі правового нігілізму як інституційного зашморгу, який створює ефект негативної субституції формальних норм неформальними правилами, консервуючи та підтримуючи у суспільстві стан відсутності усталеного формалізованого порядку, спрямованого на ефективну реалізацію економічної свободи і відповідальності суб’єктів.

Аналізуючи інституційне середовище фінансового ринку, дисертант виходив з того, що одним з найважливіших його елементів є суспільна свідомість. На відміну від усталених поглядів, відповідно до яких суспільна свідомість формується під впливом формальних та неформальних інститутів, які є зовнішніми по відношенню до неї, дисертант дійшов висновку, що суспільна свідомість сама виступає чинником зовнішнього впливу на стан та розвиток фінансового ринку, а в окремі періоди може перетворюватись на самостійне джерело кризових явищ на ньому. Такому розвитку подій сприяє наявність ірраціональних моментів у фінансовій поведінці учасників ринку, корені якої містяться в особливостях ментальних процесів та прийняття рішень економічними суб’єктами.

Дослідження показало, що ідеальна картина матеріального та віртуального світу, що формується у свідомості, об’єктивно є неповною та недосконалою, а отже, й процес прийняття економічних рішень апріорі приречений на обмежену ефективність та невідповідність між цілями прийняття відповідних рішень та їхніми результатами. Виходячи з цього, дисертантом було запропоновано трактування міфотворчості як сутнісної риси пізнання людиною оточуючого її світу, яка нерозривно пов’язана із раціональністю і невіддільна від неї. За такого припущення виникає необхідність врахування міфотворчості як невід’ємного елементу процесу прийняття фінансових рішень економічними суб’єктами, що, у свою чергу, вимагає з’ясування можливостей її позитивного або негативного впливу на динаміку фінансового ринку.

На цій підставі дисертантом було у п. 3 наукової новизни запропоновано уточнене трактування природи помилкових уявлень та їх ролі у прийнятті економічних рішень.

У висновках підведені загальні підсумки дослідження та сформульовано практичні рекомендації, що випливають з нього.