ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано сучасний стан проблеми, яка розробляється, сформульовано мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну й практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 «Теоретичні аспекти економічної безпеки підприємницької діяльності в контексті розвитку тіньових процесів» розглядаються теоретичні аспекти дослідження підприємницької безпеки як галузі знання, яке належить до сучасного сімейства економічних наук, вона є логічно побудованою системною організацією категоріального апарата комплексу проблем щодо питань державного регулювання.

У роботі зазначається, що базисною засадою сучасних економічних реформ є необхідність реалізації підприємницького потенціалу нації як головного інституційного ресурсу розвитку ринкової економіки з метою кардинального поліпшення підприємницького клімату, що стимулюватиме економічне зростання та залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Ключовими пріоритетами реформування мають стати: забезпечення захисту та реалізації прав власності, забезпечення дотримання правил конкуренції, дерегуляція і скасування недієвих й обтяжливих дозвільних процедур, процедур припинення господарської діяльності, а також нагляду та контролю. Спроможність держави не лише декларувати, але й гарантувати єдині «правила гри» на ринку для усіх суб’єктів господарювання, ефективно реалізовувати антимонопольну політику є основою інвестиційної привабливості економіки, головним чинником її стійкого розвитку.

Теперішній етап розвитку підприємницького сектору в країні характеризується як кризовий. Криза підприємництва в Україні, яка набула системного, хронічного характеру, на наш погляд, – це особливий, закономірний перехідний, дисфункційний стан у розвитку цього сектору, який характеризується: різким, суттєвим порушенням нормального режиму його функціонування та розвитку; втратою конгруентності її структури та функцій; втратою здатності до забезпечення необхідних умов для діяльності агентів підприємницької діяльності, посилення їх господарської активності; втратою здатності екзогенних та ендогенних регулятивних систем підтримувати їх гомеостазні та гомеорезні функції, внаслідок чого різко знижується керованість господарських процесів; протиставленням підприємницької діяльності її агентів діям держави, яка втрачає їх довіру і сприймається як така, що своїми діями заперечує докорінні інтереси широких підприємницьких кіл, з відповідним загостренням політичної, соціальної конфліктності в суспільстві, руйнуванням самих засад підприємницької діяльності.

Одним із базових явищ, що визначає сучасний стан розвитку вітчизняного підприємницького сектору, накопичення його кризового потенціалу, є процес початкового нагромадження капіталу, який має в Україні застійний характер.

Економічну безпеку підприємництва слід розглядати як певну інституційну структуру (систему), що забезпечує необхідний рівень протидії загрозам кризи підприємництва, як процес (послідовність) системних кроків суб’єктів безпеки щодо досягнення задовільного рівня протидії загрозам підприємницькому сектору, як стан системи регулювання, за якого гарантовано захищеність життєво важливих інтересів суб’єктів підприємницької діяльності від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Система підприємницької безпеки – сукупність державних структур і недержавних організацій, що функціонують на основі поєднання їх внутрішніх механізмів у сфері безпеки, забезпечують відтворення та самопідтримку своїх функцій у цій сфері, реалізацію принципу взаємодії та противаг, утворюють системну цілісність у сфері захисту підприємницьких прав і свобод людини, базових економічних цінностей суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз, а також відповідну інфраструктуру законодавчого, інституційного, інформаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності суб’єктів підприємницької безпеки.

Аналіз функціонуючої національної підприємницької безпеки дає змогу зробити висновок про те, що вона перебуває у стані формування системної зрілості, цілісності ще не набула. Так, у механізмах функціонування органів підприємницької безпеки відсутні значною мірою визначальні суб’єкти – недержавні (громадські) організації, відсутні розвинуті підсистеми державних та недержавних моніторингових служб, аналітичних центрів, не створена необхідного рівня (для системної якості) розвитку інфраструктура, яка на даному етапі позбавлена відповідного законодавчо-нормативного, інституційного, інформаційного, фінансового, матеріально-технічного наповнення. Механізми підприємницької безпеки діють переважно в ручному режимі, виконуючи ті чи інші оперативні функції на вимогу разових доручень керівництва країни. Між окремими ланками підприємницької безпеки, які ще не функціонують навіть як парасистема, відсутній чи ледь спрацьовує механізм спорадичної взаємодії, не виникають стійкі інформаційні процеси. І, нарешті, не визначено орган, який займається системною розбудовою підприємницької безпеки, як і не поставлене завдання на таку розбудову.

Структури громадянського суспільства у цій ситуації повинні стати не тільки необхідним компонентом, а й повноправним партнером ефективної держави у подоланні спадщини бюрократизації адміністративної системи, а також у розробці програм національної безпеки, надаючи незалежні альтернативні проекти концепцій, стратегій і програм.

Інша важлива функція громадських недержавних структур – здійснення громадського контролю над діяльністю системи підприємницької безпеки, її окремими органами. При побудові цієї системи слід виходити з того, що підприємницька безпека є справою всього суспільства, а не тільки державних інституцій, які насправді є лише інструментом в його руках. Громадські інституції виступають як необхідний посередник між державою та підприємницькою діяльністю, як у відносинах стосовно контролю над економічними процесами, так і державними інституціями системи національної безпеки (рис. 1).

Тіньова економіка як загроза підприємницькій безпеці – це системне явище господарювання асоціальної природи з різного роду інтенсивністю соціальної небезпеки, яка є формою кризи державного управління економіки і виявляється у розвитку його дисфункціональності та діяльності системи асоціальних інституцій суспільства (зокрема тіньового підприємницького сектору). Окремі ланки тіньової економіки є не просто окремими зонами кризового дисфункційного управління, а утворюють саме асоціальну систему тіньової економіки з органічно пов’язаними внутрішніми механізмами.